Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Корж Т.М»

Версія за 21:39, 14 травня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день! Починаємо наше інтерактивне практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:

• У чому суть технологічності в освіті?

Розвиток освітніх процесів у сучасному суспільстві, великий досвід педагогічних інновацій, авторських шкіл та вчителів-новаторів, результати психолого-педагогічних досліджень постійно потребують узагальнення та систематизації. Технологічний підхід у сфері освіти є одним із засобів вирішення цієї проблеми. Найбільш загальне, міжпредметне трактування цього поняття звучить так: технологія – це наукова і практично обґрунтована система діяльності, яку людина застосовує з метою перетворення оточуючого середовища, виробництва матеріальних або духовних цінностей. Застосування технологічного підходу до соціальних процесів – освіти, культури –це явище нове для нашого суспільства. В сучасних умовах технологічність стає домінуючою характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий ступінь ефективності й оптимальності. Освітня політика держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Гуманізація освіти, ії орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході ії розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. Думки про технологізацію освіти висловлював ще, приб- лизно 400 років тому, Я. А. Коменський. Він виділив наступне: вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних та вітчизняних педагогів, таких як А. Дістервег, Й. Г. Песталоцці, Л. М. Толстой, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та інших. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи іншої тенденції. Основною тенденцією першого етапу (1920—1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалось як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювались спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації. Другий етап (1960—2000-ні роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов’язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому.Наслідком застосування машинного та програмованого навчання в США стала індивідуалізація та персоніфікація навчального процесу. Якщо до 1960 року навчальні посібники були призначені для навчання групи учнів, то з 1960 року індивідуалізація навчання стала центральним пунктом планування та виробництва засобів навчання. Як засіб індивідуалізації навчання навчальна програма у цих проектах була поділена на порції, до яких було розроблено інструкції, дібрано дидактичний матеріал, аудіовізуальні та інші засоби навчання. Ці порції дістали назви «модулів», «одиниць навчання», «навчальних пакетів». Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об’єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Головним критерієм системного аналізу на всіх рівнях (від планування навчальних засобів до впровадження їх у процес навчання) загалом є критерій оптимальності

• Що таке технологічний підхід у навчанні?

Технологічний підхід до навчання передбачає чітке інструментальне управління навчальним процесом та гарантоване досягнення учбових цілей, що були поставлені. Технологічний підхід відкриває нові можливості для концептуального та проектного розвитку різних областей та аспектів освітньої, педагогічної, соціальної діяльності. Він дозволяє: з найбільшою визначеністю передбачати результати та управляти педагогічними процесами; аналізувати та систематизувати на науковій основі практичний досвід та його використання; забезпечувати сприятливі умови для розвитку особистості комплексно розв’язувати освітні та соціально-виховні проблеми; оптимально використовувати наявні ресурси; зменшувати ефект впливу несприятливих обставин на людину; обирати найбільш ефективні та розробляти нові технології й моделі для соціально-педагогічних проблем сучасності. На думку японського педагога Т. Сакамото, технологічний підхід представляє собою впровадження у педагогіку системного способу мислення. Однак технологічний підхід до освітніх та педагогічних процесів не можна вважати універсальним, він тільки доповнює наукові підходи педагогіки, психології, соціології, соціальної педагогіки, політології тощо.

• Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. Трансформація терміна - від "технології в навчанні" до "технології освіти", а потім до "педагогічної технології" - відповідає зміні його змісту, що охоплює, відповідно, визначені періоди. Запровадження перших програм аудіовізуального навчання в США в 30-х роках не тільки започаткувало технологічну революцію в освіті, а й відкрило дискусію, яка триває дотепер, про сутність, предмет, концепції, парадигми і джерела розвитку нової галузі педагогічної науки та нової дисципліни - педагогічної технології в розвитку якої виділяють такі етапи: Перший період (40-ві - середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації - запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування досягнень інженерної думки в навчальному процесі. Другий період (середина 50-х - 60-х рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату. Для третього періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого навчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці). По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів. У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси - створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів, використання інтерактивних технологій в освіті. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:59, 14 травня 2015 (EEST) --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:41, 27 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:

• Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".

Термін "педагогічна технологія" з’являється у 60-ті роки в розробках Б. Бума, Г. Гейса, С. Вулмана, С. Сполдінга, Д. Хамбліна та інших. Надалі формулювання поняття уточнюється, відображає специфіку предметної спеціалізації, змістову спрямованоість освітніх стандартів. Вперше в Україні термін «технологія» у педагогіку ввів А. Макаренко. Педагог вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов’язаний із її здатністю «проектувати особистість», тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Визначеність цілей дає можливість перейти до чіткої технології виховання. У вітчизняну педагогічну науку й освіту міцно входить цей термін завдяки роботам Т. Ільїної, М. Кларіна, І. Лернера, Г. Селевка, Н. Тализіної та інших. Сьогодні під технологією розуміють, з одного боку, сукупність прийомів і способів обробки, зміни стану і властивостей об’єкта з метою визначення і використання на практиці найбільш ефективних і економічних виробничих процесів, а з іншого – науку про такі способи діяльності. Раніше технологію зазвичай відносили до сфери матеріального виробництва, бо технологія передбачала випуск певної продукції. Останн ім часом зміст цього поняття значно розширився. Вказуючи на міждисциплінарні зв’язки, що обов’язково присутні в педагогічній технології, П. Мітчел визначає це поняття так: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв’язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних та потенційно відтворюваних педагогічних результатів".

  Щодо педагогічної технології, то опис будь-якого педагогічного процесу пов’язаний у науковому апараті педагогіки з поняттям "технологія". Теорія та практика педагогічних технологій ще лише розробляється і є в педагогіці новим об’єктом для вивчення. Аналіз спеціальних праць, присвячених цьому об’єкту, показав, що поняття "педагогічна технологія" трактується по-різному. На основі сучасних визначень можна констатувати, що педагогічна технологія – це сукупність правил і відповідних їм педагогічних прийомів та способів впливу на розвиток, навчання й виховання тих, кого навчають.
Аналізуючи застосування терміну «технологія» Г. Селевко виділяє чотири позиції та визначає вчених, які їх підтримують 1. Педагогічна технологія як засіб, тобто як застосування методичного інструментарію, апаратури, навчального обладнання і ТЗН для навчального процесу (В. Бухвалов, Р де Кіффер, Н. Крилова, Б. Ліхачов, М. Майєр, В. Паламарчук, С. Смірнов). 2. Педагогічна технологія – є процес комунікації (засіб, модель, техніка виконання завдань) застосований на зазначеному алгоритмі, програмі, системі взаємодії учасників педагогічного процесу (В. Беспалько, С. Гібсон, І. Зязюн, В. Монахов, Т. Сакамото, Б. Скіннер, В. Сластьонін, М. Чошанов). 3. Педагогічна технологія – всеохоплююча галузь знань, яка спирається на надбання соціальних, природних наук та науки управління (С. Ведемейер, В. Гузеєв, М. Ераут, Р. Кауфман, П. Підкасистий). 4. Педагогічна технологія – є багатовимірним процесом (В. Давидов, М. Кларін, П. Мітчелл, Г. Селевко, К. Сілбер, Р. Томас, Д. Фінн) . На думку вищеозначених науковців, педагогічна технологія функціонує і в якості науки, і в якості системи алгоритмів, способів, регуляторів діяльності, і в якості реального процесу навчання і виховання.   Критеріями технологічності науковці вважають: концептуальність (опора на певну наукову концепцію); системність (логіка процесу, взаємозв’язок усіх частин); керованість (діагностичне цілепокладання, проектування процесу навчання, поетапна діагностика, корекція навчального процесу); ефективність (ефективність за результатами; оптимальність по витратах, гарантія досягнення визначеного стандарту навчання); відтворюваність (можливість застосування іншими).
Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США трактує її як комплексний, інтегрований процес, який включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань. У «Глосарії термінів з технологій освіти» (Париж, ЮНЕСКО) це поняття сформульовано як системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, завдання якого – оптимізація форм освіти   Спираючись на визначення та основні ознаки педагогічної технології, можна зробити висновок, що педагогічна технологія є певною, конкретно окресленою послідовністю дій, виконання яких необхідне для досягнення поставленої мети. Відновлення освіти вимагає розробок і впровадження у навчальний процес нових педагогічних технологій, використання нетрадиційних методів і форм організації навчання, у тому числі інтегративних, у результаті використання яких виникає цілісне сприйняття світу, формується діяльнісний підхід до навчання, повноцінно реалізується творчий потенціал особистості.

• Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".

Освітня технологія - стратегія розвитку національного, державного, регіонального і муніципального освітнього процесу.

Педагогічна технологія є певною, конкретно окресленою послідовністю дій, виконання яких необхідне для досягнення поставленої мети.

Технологія навчання - спосіб реалізації змісту навчання, передбаченого навчальними програмами, система форм, методів і засобів навчання, що забезпечує найефективніше досягнення поставленої мети.

Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології.

Персоніфікована технологія- це діяльність педагогів-новаторів. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 21:29, 14 травня 2015 (EEST) --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:37, 6 травня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Проведення та перевірка модульного контролю