Відмінності між версіями «Село Високе»
(→Новітній період) |
(→Новітній період) |
||
Рядок 34: | Рядок 34: | ||
===Новітній період=== | ===Новітній період=== | ||
− | Не обминула | + | Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець. |
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї. | Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї. | ||
За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян. | За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян. |
Версія за 19:20, 17 травня 2015
Зміст
- 1 Назва
- 2 Географія
- 3 Історія
- 4 Населення
- 5 Органи влади
- 6 Економіка
- 7 Медицина
- 8 Освіта
- 9 Культура
- 10 Релігія
- 11 Спорт
- 12 Пам'ятки архітектури, історії та культури
- 13 Персоналії
- 14 ЗМІ
- 15 Пошта, зв'язок, банківська сфера
- 16 Цікаві факти
- 17 Фотогалерея
- 18 Примітки та посилання
- 19 Джерела
- 20 Література
- 21 Ресурси інтернету
- 22 Автор статті(посилання на сторінку користувача)
Назва
Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області. Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.
Географія
Розташування
Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. . Середня висота над рівнем моря - 131 м. Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка». Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади. Територіальній громаді підпорядковані населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай.
Клімат
Помірно-континентальний
Ґрунти, рослинний і тваринний світ
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру. Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.
Історія
Давні часи
Новий час
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав. На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць. Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия. Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий. В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра. У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів. У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.
Новітній період
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець. Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї. За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян. У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради. В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби. Не обминув голод 1932 - 1933років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике , складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок , потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 32 – 33р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато , бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться. У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна. У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік. У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття. У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури. З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак В.В. . У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, друга обласна психіатрична лікарня, працюють магазини. У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний. На території громади розташована друга обласна психіатрична лікарня на 529 ліжок. На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.