Відмінності між версіями «Україна, яку ми втрачаємо»
(Створена сторінка: == Вступ == == Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових == == Хто врятує шедеври Кру...) |
(→Вступ) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
== Вступ == | == Вступ == | ||
| + | Знати свою культуру, своє коріння необхідно. Цю мудрість, надіюсь, не потрібно доводити. Достатньо замітити, - і скоріше всього, буде вірно (хоча і не нове) – що без минулого немає майбутнього, немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в процесі свого розвитку. | ||
| + | |||
| + | Особливу цінність несуть в собі документи і матеріали які знаходяться в фонді ГУАС Державного архіву Сумської області. До складу фонду входять: накази та керівні матеріали Держкомітету по справах будівництва та архітектури при Раді Міністрів УРСР, Головної інспекції Держбудконтролю УРСР, рішення та розпорядження виконавчих комітетів Сумської області та місцевої ради трудящих по реконструкції та плануванні міст, протоколи засідань архітектурної комісії, технічної ради, обласної комісії по плануванню; звіти про виконання планів капітальних вкладень на ремонтно-реставраційні роботи пам’ятників архітектури Сумської області, звіти по експлуатації пам’ятників архітектури та їх технічному стані. Акти обстежень будівель і споруд, відомості про пам’ятники архітектури області, листування по охороні пам’ятників, реставрації, використанні пам’ятників архітектури. | ||
| + | |||
| + | У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани). | ||
| + | |||
| + | Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.[2] | ||
| + | |||
| + | Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.[3] Особливо різко список був скорочений у 1961 році. У новому списку в Сумській області залишилося 20 об’єктів (17 охоронних номерів).[4] Про це говорять документи які зберігаються в фонді. Були вилучені із списку пам’ятників архітектури Воскресенська церква 1702 року, Троїцька церква та Петропавлівська церква в м. Сумах. Не краща доля в ті роки спіткала пам’ятники архітектури і в області: Троїцький Собор 1746 р., Анастасівська церква – пам’ятники архітектури ХVІІІ – ХІХ ст. в Глухові, Воскресенська церква в с. Бобрик Краснопільського району 1851 р., Воскресенська церква 1752-1780 рр. в м. Путивлі, Воскресенська церква і дзвіниця ХVІІІ ст. в м. Ромнах, Георгіївська церква ХVІІ ст. в с. Лозова Роменського району. Також був знятий з обліку Вовчанський монастир в складі Собору Флора і Лавра ХV – ХVІ ст., який являється своєрідною пам’яткою архітектури. Кожна зі споруд монастиря належить до числа оригінальних пам’яток архітектури.[5] | ||
| + | |||
| + | А на 1962 рік в списку пам’ятників архітектури по Сумській області які знаходились під охороною держави залишилось всього 7 споруд.[6] І тільки в 1966 році список пам’ятників був розширений до 22 охоронних номерів.[7] Вперше за останні роки влада звернула увагу наряд споруд які мають значну історико-архітектурну та художню цінність. Наприклад, архітектурний ансамбль в с. Куянівка 1812-1814 рр., Благовіщенську церков 1841 р. в м. Тростянець, Михайлівську церкву ХVІІІ ст. в смт. Вороніж, Дмитрівську церкву початку ХІХ в с.Стецківці.[8] завжди веселий і ситий». | ||
== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових == | == Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових == | ||
Версія за 14:55, 30 листопада 2015
Зміст
Вступ
Знати свою культуру, своє коріння необхідно. Цю мудрість, надіюсь, не потрібно доводити. Достатньо замітити, - і скоріше всього, буде вірно (хоча і не нове) – що без минулого немає майбутнього, немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в процесі свого розвитку.
Особливу цінність несуть в собі документи і матеріали які знаходяться в фонді ГУАС Державного архіву Сумської області. До складу фонду входять: накази та керівні матеріали Держкомітету по справах будівництва та архітектури при Раді Міністрів УРСР, Головної інспекції Держбудконтролю УРСР, рішення та розпорядження виконавчих комітетів Сумської області та місцевої ради трудящих по реконструкції та плануванні міст, протоколи засідань архітектурної комісії, технічної ради, обласної комісії по плануванню; звіти про виконання планів капітальних вкладень на ремонтно-реставраційні роботи пам’ятників архітектури Сумської області, звіти по експлуатації пам’ятників архітектури та їх технічному стані. Акти обстежень будівель і споруд, відомості про пам’ятники архітектури області, листування по охороні пам’ятників, реставрації, використанні пам’ятників архітектури.
У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).
Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.[2]
Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.[3] Особливо різко список був скорочений у 1961 році. У новому списку в Сумській області залишилося 20 об’єктів (17 охоронних номерів).[4] Про це говорять документи які зберігаються в фонді. Були вилучені із списку пам’ятників архітектури Воскресенська церква 1702 року, Троїцька церква та Петропавлівська церква в м. Сумах. Не краща доля в ті роки спіткала пам’ятники архітектури і в області: Троїцький Собор 1746 р., Анастасівська церква – пам’ятники архітектури ХVІІІ – ХІХ ст. в Глухові, Воскресенська церква в с. Бобрик Краснопільського району 1851 р., Воскресенська церква 1752-1780 рр. в м. Путивлі, Воскресенська церква і дзвіниця ХVІІІ ст. в м. Ромнах, Георгіївська церква ХVІІ ст. в с. Лозова Роменського району. Також був знятий з обліку Вовчанський монастир в складі Собору Флора і Лавра ХV – ХVІ ст., який являється своєрідною пам’яткою архітектури. Кожна зі споруд монастиря належить до числа оригінальних пам’яток архітектури.[5]
А на 1962 рік в списку пам’ятників архітектури по Сумській області які знаходились під охороною держави залишилось всього 7 споруд.[6] І тільки в 1966 році список пам’ятників був розширений до 22 охоронних номерів.[7] Вперше за останні роки влада звернула увагу наряд споруд які мають значну історико-архітектурну та художню цінність. Наприклад, архітектурний ансамбль в с. Куянівка 1812-1814 рр., Благовіщенську церков 1841 р. в м. Тростянець, Михайлівську церкву ХVІІІ ст. в смт. Вороніж, Дмитрівську церкву початку ХІХ в с.Стецківці.[8] завжди веселий і ситий».
