Відмінності між версіями «Користувач:Кузнєцова Тетяна Володимирівна»

Версія за 13:44, 8 грудня 2015

Прізвище, ім'я, по-батькові

Кузнєцова Тетяна Володимирівна

Кузнєцова Тетяна

Регіон

м. Буринь

Місце роботи

Буринська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 3 Буринської міської ради Сумської області

Посада

Учитель історії та суспільних дисциплін

Категорія

Вища

Випускний проект

Категорія " Історія навчальних закладів" Буринська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Буринської міської ради Сумської області третьої міської школи.

            Початком існування школи став далекий 1910 рік, коли на клопотання директора рафінадного заводу Ю.М.Алтаржевського і за його рахунок  цукрозаводчик Ш.Г.Ширман дозволив побудувати школу для навчання дітей робітників і службовців. Розташовувалося приміщення школи біля заводу поруч із залізницею ( тепер територія нафтобази). Називалася школа двокласною образцовою зі строком навчання 6 років. Дітей селян на навчання майже не приймали.
           В 1915 році навчалося лише 3 дітей із селянських родин, решта були дітьми робітничої аристократії та службовців.  Викладалися предмети : математика, фізика, література, історія, але основним був «Закон Божий».  В книзі «Історії Буринського цукрового заводу» за авторством тодішнього директора музею Новаченка О.С. на с. 7 зазначено  : « Учителем був призначений Леонід Іванович Нікулін. Він запровадив у школі паличну дисципліну. Діти боялися навіть його погляду. За найменшу провину та за невивчений урок учень одержував декілька ударів лінійкою по спині. І все ж, якою не була школа, але вона давала освіту дітям неімущих, готувала грамотних майбутніх робітників , що так конче потрібно було для виробництва, що поступово оснащувалося новою технікою, управляти якою людям без освіти було неможливо. Такою була вимога часу.»
            Очевидці стверджують, що учнів карали  просто в класі : били різками, ставили на коліна в куток на гречку.
            Проте колишній учень заводської школи Колесник С.І. згадував : « Було то за часів царизму. Література в школі викладалася так, що кращі твори письменників Росії та України майже не вивчалися. Ознайомлюватися з творами Пушкіна, Гоголя, Шевченка допомагав вчитель фізики Нікулін. Він залишав учнів старших класів нібито для додаткових занять, а сам пояснював твори  «Капитанская дочка» Пушкіна, «Мертвые души» Гоголя , «Кобзар» Шевченка. Нікулін був членом революційного гуртка, що існував на заводі»
           Серед вчительського колективу заводської школи були вчителі з передовими революційними поглядами, які  приєдналися до революційного гуртка цукрового заводу, в тому числі і Нікулін Л.І.
            Вчителями школи № 5, яка згодом стала № 4, були Анна Іванівна Шульженко, Марія Іванівна Холод. Багато років сіяли вони в дитячих душах любов до праці, до краси, а найголовніше – до своєї соціалістичної Батьківщини. З любов’ю і повагою говорять про них колишні учні, які стали працівниками і службовцями цукрового заводу
            В 1916 році учні також навчалися в пристосованому приміщенні біля вокзалу, відомому в післявоєнних час  як чайна СПО.  
            Революція 1917 року змінила життя простого люду . Школа була відокремлена від церкви, викладання «Закону Божого» в школі було заборонено.
            Утвердження Радянської влади на Україні сприяло проведенню реформи школи. Новаченко О.С. у своїй книзі « Місто Буринь: сторінки історії» пише на с. 17 : « В 1920-1925 роках сталися значні зміни в розвитку … народної освіти… Повелась рішуча боротьба з неписьменністю. В 1922 році початкову школу реорганізували в трудову семирічку. Культармійці проводили навчання в 8 групах лікнепу.» Отже, в 1922 році заводська двокласна образцова стала Буринською школою № 5 зі строком навчання 7 років. При школі працював робфак (1928 -1933 р.р.). Велика увага приділялася вихованню у дітей естетичного смаку. Працювали гуртки : художної вишивки, співу, фізкультурний.
           
             В 1934 році заводська школа № 5 реорганізована  в Буринську семирічну школу № 4  . 
            В 1939 – 1940 роках в Бурині діяли 5 шкіл, з них – одна середня, одна семирічна та три початкових, де вчилось 1336 учнів.
            У  1941р. приміщення школи використовувалося під шпиталь для поранених радянських бійців. Навчання учнів відбувалося у приміщення старого клубу по вулиці Новій.
            В липні 1941 року німецьки літаки скидали смертоносний вантаж на залізничну станцію Путивль. Під час одного з бомбардувань було пошкоджене  дерев’яне приміщення початкової школи, яке в роки окупації було розібране жителями на паливо.
            Після війни в 1944 році була відкрита 2-річна школа як філія школи № 1. Розміщувалася філія в будинку, що був збудований цукрозаводчиком Ш.Г.Ширманом спеціально для його управителя економіями Буринського цукрового заводу Філатова. Це було житлове приміщення. В 1930 році його переобладнали під ясла та дитячий садок. В 1944 році разом з дитсадком розмістилася і школа. Нині цей будинок знаходиться по вулиці Поляна.
            В 1947 році філія реорганізована в Буринську початкову школу 

№ 4.

            Дослідник минувщини Бурині Новаченко О.С. зазначив на с. 26  в книзі  «Місто Буринь : сторінки історії» : «В 1949-1950 навчальному році в райцентрі були одна середня, дві семирічні та одна початкова школи, в яких 87 педагогів навчали 1276 дітей».
            В 1949 році початкову школу реогранізовану в Буринську семирічну школу № 4. Заняття проводилося в дві зміни, оскільки будівля школи була мала.
            1960 рік – школа  реорганізована в Буринську восьмирічну школу № 4. Заняття було організовано в одну зміну .  Перевести навчання дітей в одну зміну допомогли шефи – робітники цукрового заводу, які облаштували в приміщення робітничого клубу 4 класні кімнати, майстерню, фізичний кабінет. До навчальної програми введені предмети : праця на пришкільній ділянці, праця в майстерні, догляд за молодняком птиці і худоби, для дівчаток були введені уроки домогосподарства. Початкові класи розміщувалися в приміщення поруч з заводською їдальнею. Директором школи працював Рак Петро Федорович.
          
          У 1980 році Буринську восьмирічну школу № 4 очолила директор Литвиненко Антоніна Вікторівна. Завучем працював Новаченко Олександр Сергійович.	 
           Адміністрація цукрового заводу, безпосередньо його директор Анатолій Михайлович Кульчицький одночасно з покращенням умов праці на виробництві дбали і про соціальну сферу. Саме за особистим сприянням Кульчицького А.М. було вирішено питання про побудову нового приміщення для заводської школи. Про це написав на с. 28 Новаченко О.С. у книзі «Історія Буринського цукрового заводу» : «Адміністрація не шкодує коштів для поліпшення соціальних умов працівників… Але найкращим подарунком вважають трудівники заводу нову двоповерхову середню школу, яку збудовано у 1985 році. Тут для дітей – світлі класні кімнати, навчальні кабінети, їдальня, стрілецький тир, просторе шкільне подвір’я зі спортивними майданчиками, клумби з квітами. Немало труднощів довелось подолати директорові заводу, бо спорудження школи проводилось не з державного бюджету, а за кошти вищестоящих відомств. Анатолій Михайлович не один десяток разів виїздив у трест до Києва, поки включили об’єкт до плану будівництва. Проте зараз директор заводу може пишатися тим, що залишив пам’ять не для одного покоління школярів».
           Як згадує тодішній директор школи, а нині вчитель біології третьої школи Литвиненко А.В., від початку проектувальних робіт до моменту відкриття нового приміщення школи  пройшло 4 роки, і весь цей час Кульчицький А.М.  безпосередньо опікувався проблемами будівництва нової школи. Також, згадує Антоніна Вікторівна, на останньому етапі будівництва влітку 1985 року кожного дня працювали по сто батьків,  щоб  наблизити радісну подію для своїх діточок.
           1 вересня 1985 року Буринську восьмирічну школу № 4 реогранізовано в Буринську середню школу № 3 та відбулося відкриття новозбудованого приміщення школи. У випуску газети «Прапор Леніна» № 106 за 3 вересня 1985 року в статті «Нова школа» кореспондент  Валентина Біла  пише : « По-радісному хвилюючим став початок нового навчального року для учнів та вчителів Буринської середньої школи № 3 держава подарувала їм нове красиве приміщення. З цієї нагоди в  День знань тут відбувся мітинг».
            Для того, щоб учні навчалися у новій, сучасній школі, добре попрацювали робітники пересувної механізованої колони № 260

( начальник Пушкар В.Ф.), шефи школи – трудівники Буринського цукрового комбінату ( директор Кульчицький А.М.) , вчительський колектив, батьки, інші трудові колективи міста. Нова школа мала десять класних кімнат, кабінети фізики, хімії, біології , майстерню, теплицю, їдальню, спортзал, бібліотеку. На її спорудження витрачено 718 тисяч карбованців. 140 тисяч карбованців витрачено на придбання шкільного обладнання. Символічний ключ від школи начальник ПМК-260 В.Ф.Пушкар вручив директорові школи Литвиненко Антоніні Вікторівні. Червону стрічку на вході до новобудови перерізав перший секретар райкому Компартії України І.О.Ховрат та голова виконкому районної Ради народних депутатів В.І.Скорін.

            Так друге дихання відкрилося у одному із найстарших навчальних закладів району - у заводській школі , яка й досі сприймається місцевим населення тільки під такою назвою.            
            Органузовували навчальний-виховний  процес заступники з виховної роботи : 1985 – 1991 р.р. - Бистро Катерина Митрофанівна, 1986  рік до цього часу -  Артеменко Лілія Іванівна та заступники з виховної роботи 1985 – 1987 р.р. Марченко Ніна Василівна, 1987 – 2001 р.р. Кузнєцова Тетяна  Володимирівна, 2001р. до цього часу Семенець Світлана Миколаївна . 
            Якісний склад вчителів : загальна кількість – 24, учителі-методисти – 2,  старший вчитель- 3, вища категорія – 15,  1 категорія – 7,

2 категорія -1 , спеціаліст – 1. --Кузнєцова Тетяна Володимирівна (обговорення) 12:40, 8 грудня 2015 (EET)

Контакти

0956307713 Список користувачів