|
|
| Рядок 5: |
Рядок 5: |
| | ===Клімат=== | | ===Клімат=== |
| | ===Ґрунти, рослинний і тваринний світ=== | | ===Ґрунти, рослинний і тваринний світ=== |
| − | ===Історія===
| + | ==Історія== |
| − | Історія с. Косівщина
| + | |
| − | Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове,
| + | |
| | | | |
| − | Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та
| |
| − |
| |
| − | обласного центру - міста Суми. Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у
| |
| − |
| |
| − | сільській раді - 1134, мешканців - 3165. Село Косівщина розташоване на правому березі річки
| |
| − |
| |
| − | У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову.
| |
| − |
| |
| − | Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала
| |
| − |
| |
| − | Ко-сівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської
| |
| − |
| |
| − | ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося
| |
| − |
| |
| − | Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клю-шникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.
| |
| − |
| |
| − | Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття”
| |
| − |
| |
| − | згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми.
| |
| − |
| |
| − | Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір
| |
| − |
| |
| − | поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.
| |
| − |
| |
| − | Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких
| |
| − |
| |
| − | оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір
| |
| − |
| |
| − | Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Ли-пинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Ко-
| |
| − |
| |
| − | пєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки,
| |
| − |
| |
| − | Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатен-ки,
| |
| − |
| |
| − | Стовбуни.
| |
| − |
| |
| − | У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних
| |
| − |
| |
| − | достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни
| |
| − |
| |
| − | змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.
| |
| − |
| |
| − | На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV
| |
| − |
| |
| − | століття нашої ери.
| |
| − |
| |
| − | У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка.
| |
| − |
| |
| − | Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.
| |
| − |
| |
| − | На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей
| |
| − |
| |
| − | Сумського повіту.
| |
| − |
| |
| − | Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25
| |
| − |
| |
| − | жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин
| |
| − |
| |
| − | панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю.
| |
| − |
| |
| − | Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919року в селах
| |
| − |
| |
| − | створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі
| |
| − |
| |
| − | Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова.
| |
| − |
| |
| − | У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська.
| |
| − |
| |
| − | У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку
| |
| − |
| |
| − | об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52
| |
| − |
| |
| − | десятинами землі.
| |
| − |
| |
| − | Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок
| |
| − |
| |
| − | урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам
| |
| − |
| |
| − | з позиками.
| |
| − |
| |
| − | Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у
| |
| − |
| |
| − | 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -
| |
| − |
| |
| − | ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.
| |
| − |
| |
| − | Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний
| |
| − |
| |
| − | Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей.
| |
| − |
| |
| − | Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової
| |
| − |
| |
| − | праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами,
| |
| − |
| |
| − | радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації.
| |
| − |
| |
| − | Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
| |
| − |
| |
| − | Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш.
| |
| − |
| |
| − | Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому
| |
| − |
| |
| − | сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
| |
| | ===Давні часи=== | | ===Давні часи=== |
| | ===Новий час=== | | ===Новий час=== |
