Відмінності між версіями «Гребениківський краєзнавчий музей»
(Створена сторінка: ==Назва музею== '''''Краєзнавчий музей Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ сту...) |
|||
| Рядок 125: | Рядок 125: | ||
| − | [[Категорія:Музеї області | + | [[Категорія:Музеї області]] |
Версія за 20:36, 12 січня 2015
Зміст
Назва музею
Краєзнавчий музей Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області
Адреса музею
Вулиця Сумська, 1 с.Гребениківка, Тростянецький район, Сумська область
Керівник музею
Кракова Євгенія Анатоліївна
Профіль музею
Краєзнавчий
Напрямки роботи музею
- Комплектація основних фондів музею, виготовлення матеріалів допоміжного фонду.
- Вивчення зібраних матеріалів.
- Організація екскурсій та інших культурно-організаційних заходів у музеї.
- Здійснення підготовки екскурсоводів.
- Сприяння використанню музейних матеріалів у навчально-виховному процесі.
- Організація пошукової діяльності з метою поповнення фондів музею.
Характеристика музею
У музеї зібрані, зберігаються і експонуються матеріали, що розповідають про природу, економіку, історію і культуру Тростянецького району, села Гребениківки. Також у музеї простежується історія Гребениківської школи від заснування і до сьогодення.
Історія створення музею
Музей створений у 2001 році до сторічного ювілею школи. Ініціатором його створення є директор школи Яценко Любов Олександрівна.
Розділи музею
РОЗДІЛ І. Тростянецький край: час, події, люди (ХІV століття - 2014 рік)
Загальна характеристика
Тростянецький район розташований у південно-східній частині Сумської області, його адміністративний центр — місто Тростянець — за 59 км від обласного центру — м. Суми. Через район проходить Південна залізнична дорога з чотирма залізничними станціями (в м. Тростянець розташована станція Смородине) та автомобільна дорога загальнодержавного значення Суми-Олександрія.
Тростянецький район межує з Краснопільським, Охтирським, Велико-Писарівським, Лебединським та Сумським районами Сумської області.
Рік утворення — 1939. Територія району — 1,047 тис. км² (4,5% території області), у тому числі сільськогосподарські угіддя 63,8 тис. га, з них рілля — 47,9 тис. га. до складу району входять 48 населених пунктів, які об'єднані в 1 міську раду, 1 районну та 16 сільських рад. Чисельність населення 39,5 тис. чол.
Територія району має густу річкову сітку (8 річок і приток) - Ворскла, Боромля, Олешня, Дернова, Люджа, Буймер, Ворсклиця. Головною річкою є Ворскла — одна з найчистіших річок в Україні (протяжність її по району 14 км). Крім того, є багато штучно створених водойм, загальна їх площа 608 га. Найбільше водоймище Дейнечне (с. Боромля), об'єм води якого більше 1 млн. м³. Крім цього, на околиці міста Тростянець розташоване Нескучанське урочище з мальовничими природними озерами.
На території Тростянецького району міститься більша частина виходів мінеральних вод. У нинішній час детально досліджені і використовуються два мінеральних джерела, які знаходяться в самому місті на території заводу мінеральних вод.
Історія
Перші відомості про заселення території району датовані VІІІ-Х століттями, про що свідчать виявлені городище та курганний могильник сіверян.
Теперішня назва населеного пункту походить від однойменної річки Тростинки, яка перестала існувати у XIX столітті.
Є ще одна версія стосовно назви поселення. Наші пращури «тростянцями» називали сухі острівці серед заболоченої місцевості. Козацька слобода Тростянець дійсно будувалася серед боліт перед Охтирською горою у 1660 році.
Нова історія району розпочинається після поразки козацьких військ у 1652 році в битві під Берестечком, коли населення Волині, Поділля, Київщини почало переселення на землі Слобожанщини. У 50-х роках ХVІ століття ці переселенці заснували населені пункти нашого краю: Тростянець, Боромлю, Жигайлівку, Білку та інші.
З часу свого виникнення і до першої половини ХVІ століття Тростянець і Боромля були військовими стратегічними пунктами на кордоні Російської держави.
Основним заняттям населення було землеробство. Довгий час слободою Тростянець володіли нащадки духівника царя Петра І — Надаржинського. Пізніше Тростянець перейшов у володіння Голіциних. Саме у їхньому маєтку в 1864 році гостював молодий композитор П. Чайковський. Тут він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до опери «Гроза». У 1889 році Тростянець відвідав А. Чехов, у 1883–1885 роках тут проживав П. Грабовський.
У центрі міста збереглася одна з найстаріших споруд великої панської садиби. Це Круглий двір, який був збудований у 1749 році як фортеця, що в разі нападу ворогів мала витримати тривалу облогу. У баштах жили артисти-кріпаки. У центрі Круглого двору, під відкритим небом була циркова арена.
Круглий двір являє найбільший інтерес із садибних комплексів того періоду. У журналі «Столица и Усадьба» за 1916 р. опублікована стаття Г. Лукомського «Тростянець», в основу якої лягли враження автора від відвідин цього маєтку: «…Дуже цікавий цирк князів Голіциних, так званий „Круглий двір“, майже цілком збережений. Ця овальна велика будівля являє собою ніби маленьку фортецю з чотирма вежами на кутах та воротами посередині. У цих вежах жили циркові артисти, а також „танцюристки“ кріпацького балету, що був у князя Голіцина. Уздовж стін були розташовані стайні і місця для глядачів. Бар'єри лож не збереглися, але кімнати, що слугували артистам, залишилися майже в тому ж вигляді — тепер у них живе обслуга маєтку. В дворі містилася циркова арена просто неба — свого роду грецький або римський колізей. На жаль, ніяких пам'яток цих чудових, за усними розповідями, вистав не залишилося. Все це знищено часом».
У XIX сторіччі власником земель став цукрозаводчик Л. Є. Кеніг. З його ім'ям пов'язаний початок розвитку промисловості району. Значний поштовх до розвитку промислового будівництва дало прокладення Сумської дільниці Харківсько-Миколаївської залізниці. З'явились цукровий, лісопильний, винокурний заводи, млин та ряд інших підприємств. Напередодні революції 1917 року на підприємствах Тростянецького району працювало 2500 робітників. У радянські часи промисловість району набула значного розвитку. Було збудовано завод «Електропобутприлад», машинобудівний завод, шоколадну фабрику «Україна», продовжили свою роботу цукровий завод, деревообробний комбінат, держлісгосп, комбінат хлібопродуктів та цілий ряд інших підприємств.
Тростянеччина пишається іменами своїх видатних земляків: уродженця Тростянця письменника М.Хвильового, боромлянина поета-пісенника С.Алімова, поета Л.Татаренка. Всьому світові відомий Олімпійський чемпіон, що народився і виріс на тростянецькій землі, — Володимир Куц.
Промисловість
У районі розвинуті промислова та сільськогосподарська галузі.
Економічний потенціал району становлять 10 промислових, 15 сільськогосподарських підприємств, 19 фермерських господарств та 3 спеціалізовані будівельні організації.
Промислова продукція району відома в 25 країнах світу. Основними її виробниками є: «Крафт Фудз Україна»", ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод», Тростянецький держлісгосп.
У районі працює 119 малих підприємств з чисельністю працівників на них близько 700 чол.
Пам'ятки
Пам'ятки монументального мистецтва
РОЗДІЛ ІІ. З історії села
У середині ХVІІ століття (1662 р.) на гребенях (пагорбах) поселилися перші жителі Гребениківки. Звідси - і назва села. Перша письмова згадка про село - 1732 рік.
Першим паном був Прийменко. У 1823 році 700 десятин землі Гребениківки і Мозгови перейшли у володіння графа Михайла Толстого, на викуплених землях села Бездрика побудував винокурний завод, а у Гребениківці - цукровий завод (1840 р). У 1892 році завод згорів. Але згодом був відбудований директором Мілютінім. 1913 рік - підприємство належало Харитоненку (директор Маркотенко). 1924 року завод зруйновано і вивезено в с.Грязне. 1850 року за графською садибою посаджено фруктовий сад і лісопарк. 1880 року - збудована графська економія для польових робіт - Польова.
Ще у 1835 році Гребениківка славилася своїми ставками: Мирським - для користування селян та Графським - для потреб графа та його ставленика Кабишта.
У 1901 році у селі були збудовані шинок, постоялий двір і школа.
До 1918 року Гребениківка розширилася, заселилися пагорби, виросли вулиці: Великий Курган, Кипрівка, Кукалівка, Малий Курган, Боромлянський шлях.
За адміністративним поділом село входило до складу Великобобрицької волості Сумського уїзду Харківської губернії.
