Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Обуховська Ю.М.»

Версія за 12:21, 28 січня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактиане практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:

• У чому суть технологічності в освіті?
• Що таке технологічний підхід у навчанні?
• Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:28, 27 січня 2015 (EET) Добрий день! Мої відповіді:

1. Гуманізація освіти, її орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході її розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. При цьому процес навчання повинен бути психологічно і валеологічно обгрунтований та інструктований.

Проблема сьогодні полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору та механізм реалізації відібраного вчени¬ми змісту освіти в реальному навчальному процесі як з ура¬хуванням інтересів та здібностей учнів, так і його особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям зага¬лом і технології навчання — зокрема. Про педагогічні технології" тепер говорять усюди — у пресі, на педагогічних нарадах, на науково-практичних кон¬ференціях. Назріла об'єктивна потреба запровадити відпо¬відний навчальний предмет у навчальні плани педагогічних освітніх закладів. Але аналіз численних теоретичних публі¬кацій та передового педагогічного досвіду свідчить про те, що проблема ця не настільки проста, як це здається на пер¬ший погляд.

1. Дитина — складна біосоціальна система, а традиційна школа, як структура, де вона навчається, є достатньо примітивною. Навчання здебільшого сконструйоване як сис¬тема педагогічного насильства. Програма особистісного роз¬витку, закладена в дитину, постійно зазнає деформації. Учням часто свідомо пропонуються такі вимоги, які вони виконува¬ти не в змозі. Пропонується система і стиль стосунків, які автоматично викликають протидію.

Серед недоліків сучасної освіти назвемо такі: 1. Середня тривалість навчального дня учнів 9—-11 класів сягає 14—16 годин. 2.Тільки 10 % учнів можна вважати відносно здоровими, кожний третій має психологічні та нервові відхилення (за да¬ними професора С. Р. Вершловського). 3.Провідним мотивом навчальної діяльності у 70 % учнів є страх отримати погану оцінку, не скласти залік, виявити себе нездібним в очах товаришів, страх перед батьками, вчи¬телями тощо. 4.Пізнавальний мотив та мотив самореалізації особис¬тості відзначається тільки у 4 % учнів. Сьогодні обсяг освіти перевищує всі допустимі норми сприйняття учнем. На нашу думку, стандарти в оволодінні навчальним матеріалом повинні бути знижені в декілька разів. Криза освіти пов'язана з неможливістю повноцінного засвоєння учнем обсягу інформації, який весь час зростає [12]. Світ розірваний в уяві учня на окремі закони, факти, кон¬цепції, цілісної картини при такому навчанні скласти не можна. Цінності змісту освіти видаються відірваними від сис¬теми життєвих цінностей та настанов учня. Він зобов'язаний вивчати та вважати важливим те, що він сам важливим для себе не визнає, а це, в свою чергу, не дозволяє учневі пов¬ноцінно сприймати та засвоювати матеріал. Цей внутрішній конфлікт виливається у невмотивовані протести, бунти, які і сам учень не завжди може пояснити. Ще гірше, якщо конфлікт заганяється всередину і стає причиною численних неврозів та захворювань. Сьогоднішня школа, незважаючи на всі декларації про роз¬виток особистості, про нові цінності в освіті, і далі дотри¬мується цілком певних позицій. Ідея опрацювання освітніх стандартів є яскравим втіленням у життя технократичної па¬радигми дидактики, яка народилася у США в 50 — 60-х ро¬ках XX століття і має біхевіористичний напрямок. Керування навчальним процесом у рамках цього напрямку робить на¬вчання школярів натаскуванням. Сьогодні в педагогічній науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти, — стратегія формування та стратегія розвитку. Стратегія формування — педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав'язування дитині вироблених суспільством способів діяль¬ності, оцінок. Стратегія розвитку — розвиток особистішого потенціалу учня, його самоактуалізація. Стратегія розвитку, або особистісно орієнтована освіта, гірше розроблена саме з технологічного боку. Термін "осо¬бистісно орієнтоване навчання" стерся від частого викорис¬тання, але далі від діагностики особистих характеристик учня технологія на сьогоднішній день майже не просунулась. І чи легко технологізувати процес управління особистісним роз¬витком дитини в навчанні? Чи правомірна в такому разі сама постановка питання про стандартизацію освіти? Можливо, такий стан справ в освіті просто демонструє стан переходу світової системи освіти в нову її якість? Таким чином,. вибір освітньої технології — це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем.

1. Перший період (40-ві — середина 50-х pp.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування до¬сягнень інженерної думки в навчальному процесі.

Другий період (середина 50-х — 60-ті pp.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмова¬ного навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотно¬го зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату. На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 p.), у Великій Британії — "Педагогічна технологія і програмова¬не навчання" (1964 р.), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р.) — однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національ¬ну раду з педагогічної технології, у США — Інститут педа¬гогічної технології. Для третього періоду (70-ті роки) характерні три особли¬вості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого на¬вчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація на-вчального процесу, наукова організація педагогічної праці). По-друге, змінюється методична основа педагогічної техно¬логії, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуально¬го навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підго¬товка професіональних педагогів-технологів.

Індивідуальні заняття

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Проведення та перевірка модульного контролю