Відмінності між версіями «Шаблон:Історія навчальних закладів»

Версія за 15:50, 17 лютого 2015

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

41605, Україна, Сумська область, м.Конотоп, вул. Конотопських партизан 27

Історія навчального закладу

  Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

  У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського. 
  З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це  дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем  та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

  Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. 
   Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.
   Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
    У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і  вони розпочинають новий навчальний рік  як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
    У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали  своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат.  Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
    У  1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в  середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
    У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства. У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну. З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи. З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович. З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог. Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В. У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С. З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.

Кращі викладачі

Кращі майстри

  Випускник  школи  П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

  Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї  педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген  з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого  з 1983 року працював на  дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
  Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.  З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером  був Анатолій Семенович Єфремов. У  1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера  Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії  74 кг. У   17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ  Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади  народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом  чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною  Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988  році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул  Олімпійського  чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її  президентом.
   Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті  Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому  ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А.  Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році  Цвір Сергій зарахований до  Олімпійської збірної Росії. 
   Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7  м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному  інституті  фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день  – член національної  збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий   чемпіон СРСР,  України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)