Відмінності між версіями «Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.»

Версія за 11:59, 17 квітня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №1 Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

1. Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
2. Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:53, 26 січня 2015 (EET)

Ваші відповіді: Доброго дня Людмила Олександрівна!

1. лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві,філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою.
2. завдання філософії освіти: аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.завдання соціології освіти:вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.--Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 21:54, 26 січня 2015 (EET)

Дякую за відповідь. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №2 Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

1. Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
2. Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:49, 2 лютого 2015 (EET)

Ваші відповіді:Доброго дня!

1. Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;практичні дії по досягненню поставленої мети.Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти.Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань.

1. Американський підхід (власне США),Азійський підхід,Європейський підхід.--Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Л. О. Рідченко.

Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №3 Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання. Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 13:30, 2 лютого 2015 (EET)

Ваша відповідь:Доброго дня Людмила Олександрівна!Глобальна мережа Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах світу, бібліотеках, це створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення кваліфікації. Уже зараз комп'ютерні телекомунікації (КТК) активно впроваджуються в різні сфери людської діяльності: науку, виробництво, банківську справу, освіту і охорону здоров'я. --Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповідь. З повагою Л. О. Рідченко.

Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №4 Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

1. У чому полягає сутність Болонського процесу?
2. Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:26, 20 лютого 2015 (EET)

Ваші відповіді:

1. Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі

1. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік).--Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №5 Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.

1. Як Ви розумієте термін квазінаука?
2. Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 12:48, 20 лютого 2015 (EET)

Ваші відповіді:

1. . Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.
2. 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.

2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів (про це піде мова в наступній темі).--Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Індивідуальні заняття

Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами Індивідуального заняття №1 Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:49, 25 лютого 2015 (EET)

Ваша відповідь: Доброго дня Людмила Олександрівна! Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад», «взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;2)практичні дії по досягненню поставленої мети. Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції. По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо. Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації. По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо--Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 20:43, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 10:28, 8 квітня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти:

· формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; · неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; · інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо.

1. Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої

діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.--Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 22:42, 15 квітня 2015 (EEST)

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня, Іван Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 13:01, 2 березня 2015 (EET)

З огляду на характер історичного розвитку нашої держави теза про те, що освіта в Україні потребує змін, не потребує якихось особливих аргументів. Сьогодні вже не викликає сумнівів, що трансформація української освіти неможлива без вирішення до¬сить широкого кола проблем. Це передусім - радикальна гуманізація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці та практиці: орієнтація на людину, фундаме¬нтальні цінності, рішуча демократизація освіти. У суспільстві дедалі більше утверджу¬ється розуміння, що як педагоги, так і учні - повноправні суб'єкти системи освіти, от¬же, основою навчання стає рівноправний діалог між тими, хто навчає, і тими, хто на¬вчається. Нова демократична освітньо-педагогічна ідеологія передбачає переорієнтацію з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип освіти.

Виходячи з цього, перед українською освітою постає низка стратегічних за¬вдань, які необхідно вирішити у найближчій перспективі. Перша стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності - в тому, щоб готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності у XXI столітті. Що робиться в цьому плані в Україні? По-перше, суттєво коригується спрямованість освіт¬нього процесу. Зміна ідей, технологій, знань відбувається значно скоріше, ніж зміна поколінь людей. Звідси зрозуміло, що не тільки у школі, а й у найкращому університеті не можна навчити на все життя. Тому функція отримання і засвоєння знань об'єктивно не може бути єдиною, а тим більше основною. Поряд із цією функцією "проростає" ін¬ша - "навчання навчатися", тобто набуття вмінь і навичок оволодіння новою інформа¬цією та її ефективного застосування на практиці впродовж усього життя. Освіта має го¬тувати людину, що здатна сприймати змінність як суттєвий складник власного способу життя. Іншими словами, інноваційний характер сучасної цивілізації та сучасної еконо¬міки потребує такого типу людини, яку може виховати саме інноваційна за своєю сут¬ністю освіта. І тому на вирішення цих проблем скеровані практичні зміни в освітянсь¬кій діяльності. Глобалізація світу, інформаційна багатоманітність обумовлюють включення людини в незрівнянно складнішу і масштабнішу систему відносин, що суттєво усклад¬нює життєву поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість, яка б керувалась у житті власними поглядами та переконан¬нями і була здатна на самостійні свідомі дії. У цьому й полягає сутність трансформації авторитарної педагогіки у педагогіку толерантності, де б шанувалась особистість кож¬ного учня, а навчання і виховання здійснювались би відповідно до природних здібнос¬тей і психологічних особливостей кожної дитини. Це, власне кажучи, потрібно не так освіті, як суспільству, бо без такої особистості ми не матимемо ані стабільної демокра¬тичної ситуації в країні, ані ефективної ринкової економіки, яка потребує активної, діє¬вої, відповідальної людини. Друга стратегічна мета полягає у переведенні матеріально-технічної бази на¬вчального процесу на сучасний рівень. Навчальний заклад з класами, у яких розташо¬вані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовують лише підруч¬ники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп'ютерної техніки, сучас¬них спеціалізованих кабінетів. Третя стратегічна мета передбачає здійснення мовного прориву в освіті, а зго¬дом і в українському суспільстві загалом. --Краснощок Іван Миколайович (обговорення) 20:07, 24 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Іван Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:55, 17 квітня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням Проведення та перевірка модульного контролю,ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 15:33, 18 березня 2015 (EET)