Відмінності між версіями «Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
(→Кращі викладачі) |
(→Кращі викладачі) |
||
Рядок 191: | Рядок 191: | ||
− | [[Файл:Krishtop_l.m..jpg| | + | [[Файл:Krishtop_l.m..jpg|400px|thumb|left|Криштоп Любов Миколаївна - учитель фізики, спеціаліст першої категорії]] |
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
Версія за 15:17, 19 травня 2015
Зміст
Повна назва навчального закладу
Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Недригайлівської районної ради Сумської області
Адреса навчального закладу
42125 Сумська область Недригайлівський район с.Вільшана вул.Леніна,14
Історія навчального закладу
Для всіх нас школа – то життя світанок.'' Її любити вік не перестанем. В ній крила долі й ціль наша - все суще. Вони - то джерело життя цілюще. Схилімось перед школою в пошані, Що храмом є науки у Вільшані... М. Андрієнко
Дивлячись на привітний храм освіти в селі, милуєшся, як перші свої промінчики дарує сонечко саме сюди, виграє променями-струнами на стінах двоповерхового приміщення, благословляючи початок нового дня. Це школа розпочинає своє свято-дійство. І так щоранку ось уже 84 роки учні разом зі своїми вчителями творять, пишуть диво-твір — шкільну поему. Пишуть поему і батьки, мріючи про рясний грошовий дощ над школою. Школа на селі — це своєрідний оберіг, добрий дім і теплий вогник для дітей і дорослих. Ні для кого не секрет: поки функціонує, в селі школа, живе село. Рідна школо... Не старіюча, а багатодітна молода і мудра ненько... Осінній лист встеляє всі стежечки, що повилися до тебе, рідна школо. А ти, мов матуся, в світлій сорочці сонячними чорнобривцями задивилася в світи, трішки в зажурі. І тільки десь закурличуть журавлі, повертаючи свій погляд у голубу височінь. Ні, не всіх ти вже зустрінеш на цих доріжках. А скільки їх в тебе було карооких журавлят за 81 рік? Цілі журавлині ключі курличуть у світах. І всіх ти пам'ятаєш поіменно. Ти ж бо мати, ти ж бо ненька усім. Перегорнемо сторінки історії розвитку освіти села Вільшана.
Історична довідка
1860р. - піп Яновський з власної ініціативи в приміщенні волосної управи відкрив першу школу, в якій спершу навчалося 12 дітей.
1870р. - при церкві була відкрита школа змішаного типу, де навчалося 40 дітей.
1883р. - відкрите „Ольшанское образцовое двухклассное училище Министерства Народного Просвещения”.
1900р. - при другій церкві була відкрита жіноча церковно-приходська школа, навчалося 40 дівчаток.
1912р. - відкрита Вільшанська земська початкова школа ім. Кутузова.
1918р. - перша Вільшанська школа була організована на базі двокласного училища; друга - на базі земської школи ім. Кутузова, третя - на базі церковно-приходської школи.
1925р. - на базі першої початкової школи була відкрита семирічка.
1928р. - був проведений перший випуск учнів 7 класу Вільшанської семирічки.
1928р. - Вільшанський райвиконком ухвалив рішення: розпочати будівництво нового просторого двоповерхового приміщення для семирічної школи.
1931р. - учні почали навчатися в новому просторому приміщенні школи.
1936р. - був проведений перший набір учнів до 8 класу, Вільшанська семирічка була перетворена в десятирічку.
1939р. - відбувся перший випуск десятикласників.
1941-1943р. - було припинено навчання на час окупації.
1961р. - побудоване додаткове приміщення для майстерні, кабінет фізики, хімії, біології.
1986р. - добудовано двоповерхове приміщення школи. Всі учні почали навчатися в одному приміщенні.
1996р. - було встановлено 10 комп'ютерів у фізичному кабінеті.
2010 р. – придбана мультимедійна система.
2012 р. – школа підключена до мережі Інтернет.
Від церковно-приходської до школи майбутнього...
Село Вільшана виникло на початку XVII ст. В селі панувала темрява, релігійні і побутові забобони, про книжку й школу вільшанці не мали й поняття. В 1860р. піп Яновський з власної ініціативи в приміщенні волосної управи відкрив першу школу, в якій спершу навчалося 12 дітей. Діти вчилися читати молитви та релігійні книжки. Після скасування кріпосного права царський уряд змушений був іти на розширення сітки початкових шкіл, отже в цей час в с. Вільшана при церкві була відкрита перша церковно-приходська школа змішаного типу, в якій навчалося до 40 дітей.
Перша церковно-приходська школа змішаного типу
В 1900р. при другій церкві була відкрита жіноча церковно-приходська школа, в якій навчалося 40 дівчаток. На початку XX століття освітою було охоплено 5-7 % дітей шкільного віку. В цих школах дітям селян було вчитися важко, бо навчання проводилося російською мовою. Основною дисципліною в школі був „Закон Божий”, а головною фігурою в школі був дяк. Школа ставила завданням виховати з учнів покірних, затурканих послушників церкві й поміщикам. Вільшанське зразкове двокласне училище Міністерства Народної Освіти було розраховане на навчання в ньому дітей сільських багатіїв. Курс навчання був розрахований на 5 років і ділився на 2 класи. Перший клас охоплював 1,2,3 відділення, а другий клас 4 і 5. Попечителем цієї школи була поміщиця Шатова.
Вільшанське зразкове двокласне училище Міністерства народної освіти
Закінчивши перший клас цієї школи, учень одержував посвідчення за початкову школу. В більшості випадків навчання селянських дітей на цьому і обмежувалось, бо навчання в другому класі було платне. В перші роки існування даної школи в ній навчалося в першому класі по 30-35 учнів, у другому класі - 15-20 учнів. В другий клас діти бідняків і середняків доступу не мали, тут навчалися лише діти заможного населення Вільшани та навколишніх сіл. З часу відкриття в училищі працювало лише два вчителі. Першими вчителями були Михайлов Павло Сидорович та Петренко Федір Якович. В ті тяжкі для народу часи у Вільшані були вчителі, які самовіддано виконували свій обов'язок. Вільшанці з пошаною згадують вчителів, подружжя Глушак - Іллю Матвійовича та Олександру Кузьмівну, які з 1907 року й до 1953 року працювали у Вільшанській початковій школі. Вони, не шкодуючи часу, часто у вихідні дні проводили бесіди з населенням села та читали селянам твори класиків російської літератури. У Вільшанському двокласному училищі викладалися ручна праця, садівництво, городництво, бджільництво і частково шовківництво. На 1912 рік контингент учнів по Вільшані був такий: у двокласному училищі навчалося 207 учнів, у церковноприходських школах - 170 учнів, разом 377 учнів. В цьому ж році в честь століття Вітчизняної війни 1812 року була збудована на кошти земства і відкрита Вільшанська земська початкова школа імені М.І.Кутузова.
Земська початкова школа ім. М.І.Кутузова
Школа охоплювала на цей час 30-40% всіх дітей шкільного віку. Поза школою залишалось 60-70% дітей. Це, в основному, діти бідних селян. В церковно-приходських школах села Вільшани навчання проводилося виключно російською мовою. Учням і вчителям заборонено було читати, писати і говорити на рідній мові. Краще справа стояла з навчанням і використанням наочності у двокласному училищі, де навчалися діти заможних. Ремонт приміщень, забезпечення паливом церковно-приходської школи робила церковна громада, а двокласне училище забезпечувалось попечителькою Шатовою. Після Жовтневої революції на місці старих шкіл були відкриті три нові початкові школи: перша Вільшанська школа, що була організована на базі двокласного училища. Завідувачем цієї школи з 1918 по 1926 рік був Глушак Ілля Матвійович. Друга Вільшанська школа була організована на базі земської школи ім. М.І.Кутузова. Третя Вільшанська школа була організована на базі церковно-приходської школи. В роки громадянської війни контингент учнів в школах Вільшани був невеликий. Але починаючи з 1921 року кількість дітей, які навчалися в початковій школі, почала невпинно зростати і в 1925 році зросла до 480 чоловік. В 1925 році на базі першої початкової школи була відкрита семирічка, в якій навчалося 390 дітей. Навчання в семирічці проводилося по предметно. В 1928 році в урочистій обстановці відбувся перший випуск 7-го класу Вільшанської семирічки. На випуску були присутні представники від усіх організацій Вільшанського району. На початку 1928-1929 років контингент учнів зріс на стільки, що старі приміщення ніколи не могли вмістити в своїх стінах усіх учнів, які бажали навчатися в семирічній школі. На цей час відчувався великий потяг до науки, до знань, до культури. Враховуючи всі ці обставини, Вільшанський райвиконком на початку 1928 року ухватив розпочати будівництво нового просторого двоповерхового приміщення для семирічної школи. Будівництво нової школи проходило під керівництвом вимогливого і енергійного завідувача Вільшанської семирічної школи Бугаєнка Сергія Митрофановича, який зумів всю роботу поставити так, що на початок 1931-1932 навчального року юнаки й дівчата с. Вільшана могли навчатися в новому, світлому, просторому будинку своєї школи.
Двоповерхова середня школа, побудована в 1930 році
Плодами упертої праці трудящих сіл з 1931- 1932 навчального року користуються їхні діти. З цього часу з року в рік розширюється і міцніє учбова і господарська база школи. Навчання тепер проводиться в двох школах: в семирічній (у двох корпусах ) і в Кутузівській початковій школі. Контингент учнів зростав.
В 1931-1932 навчальному році директором став працювати Єрещенко Петро Іванович. Він зумів усю роботу школи поставити так, що вона стала зразковою в усіх відношеннях. В школі навчалося понад 800 дітей.
Єрещенко П.І. працював директором аж до початку Вітчизняної війни. Влітку 1941 року він евакуювався на схід, боровся в лавах Червоної Армії проти німецько-фашистських загарбників і загинув смертю хоробрих.
В 1936 році був проведений перший набір учнів до 8 класу. Вільшанська семирічна школа була перетворена в десятирічну. Особливо за останні п’ять років перед війною контингент учнів став досягати понад тисячу осіб. В 1940-41 навчальному році було 7 комплектів 8-10 класів, 7 комплектів 7-8 класів і 19 комплектів 1-4 класів.
Вільшанська середня школа була надійним резервом для вищих навчальних закладів, в ній виховувались грамотні, талановиті учні. Школа мала міцну навчальну базу, чисельний, добре згуртований педагогічний колектив. В 1936-1939 роках вчителем музики був Андрусенко І., який вміло керував капелою бандуристів. Цей колектив завжди завойовував перші місця і одержував премії на районних, обласних і республіканських олімпіадах, творчих конкурсах. В шкільному музеї зберігаються фотографії членів колективу шкільних бандуристів. У вересні 1941 року німецько-фашистські загарбники вступили у село Вільшана. З першого дня ворог по-варварському почали знищували все те, що здобуваюся працею жителів села протягом десятків років. Німці понівечили обладнання хімічного, природничого, фізичного кабінетів. Безжально спалили парти, шафи, таблиці і інше наочне приладдя, весь фонд шкільної бібліотеки. За перший місяць свого перебування німці знищили всю навчальну і господарську базу школи, завдали школі величезних витрат на сотні тисяч карбованців. Багато випускників школи в роки Великої Вітчизняної війни зі зброєю в руках захищали свою Батьківщину. Багатьом не довелося дожити до світлого Дня Перемоги. Випускники школи нагороджені орденами і медалями СРСР за відвагу і хоробрість, проявлені на фронтах Вітчизняної війни. Кавалером 3-х орденів Слави став Рибалко Василь Матвійович ( 1919-1990 рр.). 9 травня 2010 року на честь випускника Рибалка В.М. та уродженця села Вільшана Героя Радянського Союзу Денисенка М.І. у школі відкрито дві меморіальні дошки. Серед захисників Вітчизни були вчителі школи: Палига Микита Іванович, Захарченко Яків Орестович, Ігнатко Василь Петрович, Яковенко Іван Ананійович, Різніченко Григорій Григорович, Горіленко Микола Олексійович, Соломаха Іван Семенович, Шелудченко Микола Романович.
9 вересня 1943 року воїни Радянської Армії звільнили Вільшану. На другий же день діти з великою радістю прийшли до школи. Вони дуже хотіли вчитися, несли з собою столи, стільці, щоб було на чому писати та читати.
В 1958-1964 роках в школі діяла учнівська виробнича бригада під керівництвом Мартиненка Романа Пантелеймоновича, вчителя біології та хімії. Школі було виділено 37,5 гектара землі, на якій було заведено десятипільну сівозміну.
Працюючи в учнівській бригаді, кожен учень переконувався в тому, що в процесі праці поступово пізнаються основи сільськогосподарського виробництва, щоденно поповнюються і поглиблюються знання. Вирощуючи високі врожаї на своїх дослідних полях, учні вчилися у передовиків сільського господарства, щоб після закінчення школи могли успішно продовжувати їх справу. У 1962 році Вільшанську середню школу відвідав міністр освіти товариш Білодід І.І., який подарував школі трактор «Білорус» і причіпний інвентар. Це сприяло покращенню техніки землеробства на навчально-дослідницьких ділянках. Учні школи мали можливість вивчати будову трактора, проводити практичні заняття з водіння та отримувати посвідчення тракториста. У 80-ті роки виникає потреба у реконструкції та добудові приміщення школи. Будівництво розпочалося в 1982 році. До головного корпусу Вільшанської середньої школи було зроблено дві добудови. 1 вересня 1986 року відбудоване приміщення школи гостинно зустрічало своїх учнів привітними світлими класами.
На базі Вільшанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. у 2002 році створено музей с. Вільшана. Керівник музею - вчитель історії Бабенко В.Д. Музей є осередком освіти і виховання, який сприяє формуванню в учнів національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь і призначений для вивчення, збереження та використання пам'яток природи і духовної культури. Музей став справжнім центром культурно-освітньої роботи, патріотичного виховання школярів. Учнями проводиться пошукова робота.
Пригадаємо деякі традиції, які були притаманні нашій школі так як і школам того часу взагалі. Важко уявити яку-небудь школу без таких традиційних акцій, як збір металолому, макулатури, заготівля гіллячкового корму, вирощування кролів.
Догляд за кроликами в школі
Наймолодша ланка в ієрархії «комуністичного виховання» були жовтенята, далі – піонери, яких на день народження В.І.Леніна 22 квітня приймали до Всесоюзної піонерської організації. 19 травня святкували день піонерії. Назавжди в пам'яті дітей і педагогів залишилися яскраві спогади про цей день: нагородження кращих піонерів, змагання, пісні біля великого вогнища. Гідна зміна старших товаришів – комсомольці. Тут все набагато серйозніше. Рекомендації, збори, комсомольський квиток, внески, Ленінський залік.
Три ланки «комуністичного виховання» учнів
Захоплюючою для учнів була гра «Зірниця». Гра проходила «за мостом» - це було здорово: дух змагання, свобода, барикади зі снігу, конкурс кашоварів. В учнів до середини 90-х років була можливість добре відпочити, а також добре попрацювати в таборі праці і відпочинку.
Військово-патріотична гра «Зірниця» Виготовлення тротуарної плитки
Є ще багато того, чим пишаємося, що бережемо і збагачуємо, що любимо. Є свої солісти, поети, художники роботи яких неодноразово відзначалися на районних оглядах творчої майстерності.
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
Директори
1931- 1941 рр. - Єрещенко Петро Іванович
1943 – 1944 рр. - Сітало Віра Сергіївна
1944 – 1959 рр. - Яковенко Іван Ананійович
1959 - 1966 рр. - Кіяшко Степан Антонович
1966 - 1972 рр. - Мозговий Іван Дмитрович
1972 - 1974 рр. - Криштоп Віра Мусіївна
1974 - 1992 рр. - Молибог Андрій Якович
1992 - 2002 рр. - Бабенко Валентина Дмитрівна
2002 - 2005 рр. - Захарченко Валентина Олексіївна
2005 - 2010 рр. - Терещенко Ольга Миколаївна
2010 – 2012 рр. – Нишкур Катерина Василівна
З 2012 року – Захарченко Валентина Олексіївна
Кращі викладачі
Бабенко Валентина Дмитрівна - учитель історії,вища категорія, звання "старший учитель"
Дудченко Віра Миколаївна - учитель української мови та літератури, вища категорія, звання "старший учитель"
Зіненко Валерій Іванович - учитель історії,вища категорія, звання "старший учитель"
Коваленко Іван Васильович - учитель математики, вища категорія, звання "старший учитель"
Тимченко Раїса Василівна - практичний психолог, вища категорія
Кращі майстри
Відомі випускники
Дудченко Василь Федорович