Відмінності між версіями «Роменська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4»
Матеріал з HistoryPedia
(→Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події) |
(→Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події) |
||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
==Історія навчального закладу== | ==Історія навчального закладу== | ||
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події=== | ===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події=== | ||
| − | У 1912 р. в місті Ромни була заснована приватна жіноча гімназія. Першою завідуючою (директором школи була Жилова Олександра Георгіївна). У газеті «Радянське життя» від 17.06.1932 р. в статті «Зразкові радянські школи» є згадка про школу № 4. 1 січня 1920 р. приватна жіноча гімназія О.Г.Жилової була реорганізована в четверту радянську трудову школу других ступенів. | + | У 1912 р. в місті Ромни була заснована приватна жіноча гімназія. Першою завідуючою (директором школи була Жилова Олександра Георгіївна). У газеті «Радянське життя» від 17.06.1932 р. в статті «Зразкові радянські школи» є згадка про школу № 4. 1 січня 1920 р. приватна жіноча гімназія О.Г.Жилової була реорганізована в четверту радянську трудову школу других ступенів. |
| + | 31 жовтня 1924 року завідуючим директором школи було призначено Барзиловича Олександра Петровича. Бібліотека школи на цей час налічувала 1472 книг. У кінці навчального 1940-1941 року у школі нараховувалося 843 учні, 39 учителів, серед них: Бондаренко-директор, Цейтлін-завуч,Жилов О.Г-учитель математики,Семенчик Ганна Максимівна -учитель географії, Дондиш С.С-учитель фізики,Пащенко П.А. -учитель російської мови, Сидоренко А.К.,Луцький – учителі російської мови. «Прапор Жовтня» №141 від 18.06.1941 р. Після звільнення Роменщини від німецько –фашистської окупації (16 врерсня 1943 року) в місті було відкрито три школи: № 1, 2 ,3. 1 жовтня 1944 р. було відкрито роботу школи №4. Вона почала функціонувати як семирічна чоловіча з російською мовою навчання. Усі класи в школі були відкриті,великі за кількістю дітей, багато з яких були з дитячих будинків,із сімей військово службовців (поруч була розташована військова частина,військове автомобільне училище). Класи розмістилися в приміщенні по вул. Чапаєва, нинішній школі № 6. Через рік за клопотанням батьків школу було розміщено по вул. Луценка, в приміщенні , де на той час знаходилось РАЙВНО (нині стоматологічна поліклініка). Через деякий час школу було переведено в одноповерховий будинок на розі вулиць К.Маркса і Щучки, де до війни була трудова школа №5. Першим директором післявоєнної школи був Вєхов А.І., завучем – Рачок Марфа Микитівна (учитель географії). У 1948 р. спочатку завучем школи, а потім її директором було призначено Петрова Івана Васильовича (учителя історії),завучем – Черняка Миколу Абрамовича (учителя математики). | ||
Петров І.В. як директор зробив величезний внесок у розбудову школи і зміцнення її навчально-матеріальної бази, завдяки його ініціативі,наполегливості вдалося добитися від керівних органів дозволу на добудову двоповерхового корпусу до старої школи, де потім розмістилися майстерні з обробки деревини й металу,а в маленькому флігелі поруч-кулінарія і швейна майстерня. (Школу, чоловічу,-довгий час у місті по доброму називали «непобедимая», « непромокаемая», ще й нині люди старшого покоління пам’ятають її як «петровську»). Школа будувалася значною мірою власними силами і вступила до ладу в 1966 р.- до 50-річчя великої Жовтневої Соціалістичної Революції З 1967р. до 1979 р. школу очолював Гой Микола Терентійович (директор школи,учитель історії та суспільствознавства). Заступником директора школи з навчально-виховної роботи була Кузьменко Анна Фадеївна, учитель фізики. У цей час було здійснено подальші кроки по зміцненню матеріально-технічної бази школи (переведення на газову опалення),початок переходу на кабінетну систему навчання. Наповнюваність класів перевищувала норми, заняття проводились у дві зміни. У 1967 році прийшов у школу вчителем хімії та біології Ласкавий Анатолій Іванович. У 1974 році він був призначений інспектором шкіл,а в 1975 – завідуючим відділом освіти Міськвиконкому, який очолював до 1999 року. Увесь цей час залишався вчителем хімії школи №4. Спеціаліст вищої категорії,старший учитель, відмінник освіти України. 1979 рік директором було призначено Карачевцеву Лідію Олександрівну (в школі з 1968 року-спочатку вихователь групи продовженого дня,а потім учитель математики з 1988 і до 2005 року - завуч). Особливістю роботи школи в цей час було широке впровадження в практику елементів передового педагогічного досвіду кращих учителів міста, області,республіки. Значна увага приділялася диференціації навчання, яка створює можливості для максимального розвитку дітей з різним рівнем здібностей, вирівнювання слабо встигаючих і можливості проводити навчання з тими,хто здатний навчатися з випередженням.З цією метою в школі було створено динамічні групи з основних предметів – математики, фізики, української та російської мов. | Петров І.В. як директор зробив величезний внесок у розбудову школи і зміцнення її навчально-матеріальної бази, завдяки його ініціативі,наполегливості вдалося добитися від керівних органів дозволу на добудову двоповерхового корпусу до старої школи, де потім розмістилися майстерні з обробки деревини й металу,а в маленькому флігелі поруч-кулінарія і швейна майстерня. (Школу, чоловічу,-довгий час у місті по доброму називали «непобедимая», « непромокаемая», ще й нині люди старшого покоління пам’ятають її як «петровську»). Школа будувалася значною мірою власними силами і вступила до ладу в 1966 р.- до 50-річчя великої Жовтневої Соціалістичної Революції З 1967р. до 1979 р. школу очолював Гой Микола Терентійович (директор школи,учитель історії та суспільствознавства). Заступником директора школи з навчально-виховної роботи була Кузьменко Анна Фадеївна, учитель фізики. У цей час було здійснено подальші кроки по зміцненню матеріально-технічної бази школи (переведення на газову опалення),початок переходу на кабінетну систему навчання. Наповнюваність класів перевищувала норми, заняття проводились у дві зміни. У 1967 році прийшов у школу вчителем хімії та біології Ласкавий Анатолій Іванович. У 1974 році він був призначений інспектором шкіл,а в 1975 – завідуючим відділом освіти Міськвиконкому, який очолював до 1999 року. Увесь цей час залишався вчителем хімії школи №4. Спеціаліст вищої категорії,старший учитель, відмінник освіти України. 1979 рік директором було призначено Карачевцеву Лідію Олександрівну (в школі з 1968 року-спочатку вихователь групи продовженого дня,а потім учитель математики з 1988 і до 2005 року - завуч). Особливістю роботи школи в цей час було широке впровадження в практику елементів передового педагогічного досвіду кращих учителів міста, області,республіки. Значна увага приділялася диференціації навчання, яка створює можливості для максимального розвитку дітей з різним рівнем здібностей, вирівнювання слабо встигаючих і можливості проводити навчання з тими,хто здатний навчатися з випередженням.З цією метою в школі було створено динамічні групи з основних предметів – математики, фізики, української та російської мов. | ||
Обладнано кабінети математики,лінгафонний кабінет. Одним із головних завдань педагогічного колективу було поєднання навчання школярів із суспільною користю,продуктивною працею. На базовому підприємстві-заводі автоматичних телефонних станцій (АТС)-створено робочі місця, в різних цехах,де учні під керівництвом висококваліфікованих фахівців освоювали спеціальності слюсаря-складальника радіотелефонної апаратури,токаря. Школа була однією з найкращих у мсті з питань навчання і виховання. Постійно поліпшувалася матеріально-технічна база. До старого одноповерхового приміщення школи здійснено добудову їдальні на 300 посадочних місць, укомплектовано її необхідним обладнанням. Придбано для майстерні верстати для обробки деревини. Вирішено питання добудови школи шефським підприємством – заводом АТС,яким керував Щербаков Веніамін Семенович. Будівництво розпочато у 1987 році. У 1988 році на конференції представників педагогічного, учнівського,батьківського колективів та громадськості міста директором школи було обрано Ласкаву Юлію Григорівну, учителя української мови та літератури,учителя вищої категорії,учителя - методиста, відмінника освіти України (працювала учителем початкових класів (1978-1979рр.), заступником директора з навчально-виховної роботи (1979-1988рр.), виконуючою обов’язки директора (1985-1986рр.). Увагу педколектива було зосереджено на створенні умов для самовизначенні учнів, оновлення змісту освіти,застосування нових технологій у навчанні. Створено класи з поглибленим навчання англійської мови , організовано факультативи та додаткові заняття з обдарованими дітьми . Укладеними в 1993 році договорами школи та медичного факультету сумського держуніверситету, а також сумського медичного училища на базі 10-11 класів з поглибленим навчанням біології та хімії (здібні учні набиралися з сільських шкіл району та шкіл міста). Старшокласники одержували спеціальну довузівську підготовку й за результатами контрольних зрізів,екзаменів та тестами університету достроково зараховувались до вузу та училища. За час із 1995 року вступили до СумДУ – 40,до медичного училища – 18 випускників. Серед них Волкогон Андрій Дмитрович - знаний у Ромнах лікар-уролог, кандидат медичних наук. Нині – кандидат медичних наук, працює над докторською дисертацією та є викладачем медичного факультету СумДУ. Погорєлов Максим Володимирович-асистент кафедри анатомії людини при СумДу, кандидат медичних наук. Школа продовжувала займати одне з чільних місць серед навчальних закладів міста, за результатами навчання,вступ випускників до вищих і середніх спеціалізованих навчальних закладів,з фізичного та естетичного виховання. Базовим підприємством у 1990 році було завершено двоповерхову добудову школи (майстерні з обробки деревини, тканин,харчових продуктів,6 навчальних кабінетів, спортзал для молодших школярів, у підвальному приміщенні – тир, малий атлетичний зал.); усе укомплектовано відповідним обладнанням, спеціальними меблями,апаратурою,інструментами. Здійснено капітальний ремонт усієї опалювальної системи. Використовуючи досвід білоруських колег м. Слоніма, учителі забезпечили не тільки естетичне оформлення кабінетів,але й наповнення їх дидактичним матеріалом для успішного здійснення навчального процесу. | Обладнано кабінети математики,лінгафонний кабінет. Одним із головних завдань педагогічного колективу було поєднання навчання школярів із суспільною користю,продуктивною працею. На базовому підприємстві-заводі автоматичних телефонних станцій (АТС)-створено робочі місця, в різних цехах,де учні під керівництвом висококваліфікованих фахівців освоювали спеціальності слюсаря-складальника радіотелефонної апаратури,токаря. Школа була однією з найкращих у мсті з питань навчання і виховання. Постійно поліпшувалася матеріально-технічна база. До старого одноповерхового приміщення школи здійснено добудову їдальні на 300 посадочних місць, укомплектовано її необхідним обладнанням. Придбано для майстерні верстати для обробки деревини. Вирішено питання добудови школи шефським підприємством – заводом АТС,яким керував Щербаков Веніамін Семенович. Будівництво розпочато у 1987 році. У 1988 році на конференції представників педагогічного, учнівського,батьківського колективів та громадськості міста директором школи було обрано Ласкаву Юлію Григорівну, учителя української мови та літератури,учителя вищої категорії,учителя - методиста, відмінника освіти України (працювала учителем початкових класів (1978-1979рр.), заступником директора з навчально-виховної роботи (1979-1988рр.), виконуючою обов’язки директора (1985-1986рр.). Увагу педколектива було зосереджено на створенні умов для самовизначенні учнів, оновлення змісту освіти,застосування нових технологій у навчанні. Створено класи з поглибленим навчання англійської мови , організовано факультативи та додаткові заняття з обдарованими дітьми . Укладеними в 1993 році договорами школи та медичного факультету сумського держуніверситету, а також сумського медичного училища на базі 10-11 класів з поглибленим навчанням біології та хімії (здібні учні набиралися з сільських шкіл району та шкіл міста). Старшокласники одержували спеціальну довузівську підготовку й за результатами контрольних зрізів,екзаменів та тестами університету достроково зараховувались до вузу та училища. За час із 1995 року вступили до СумДУ – 40,до медичного училища – 18 випускників. Серед них Волкогон Андрій Дмитрович - знаний у Ромнах лікар-уролог, кандидат медичних наук. Нині – кандидат медичних наук, працює над докторською дисертацією та є викладачем медичного факультету СумДУ. Погорєлов Максим Володимирович-асистент кафедри анатомії людини при СумДу, кандидат медичних наук. Школа продовжувала займати одне з чільних місць серед навчальних закладів міста, за результатами навчання,вступ випускників до вищих і середніх спеціалізованих навчальних закладів,з фізичного та естетичного виховання. Базовим підприємством у 1990 році було завершено двоповерхову добудову школи (майстерні з обробки деревини, тканин,харчових продуктів,6 навчальних кабінетів, спортзал для молодших школярів, у підвальному приміщенні – тир, малий атлетичний зал.); усе укомплектовано відповідним обладнанням, спеціальними меблями,апаратурою,інструментами. Здійснено капітальний ремонт усієї опалювальної системи. Використовуючи досвід білоруських колег м. Слоніма, учителі забезпечили не тільки естетичне оформлення кабінетів,але й наповнення їх дидактичним матеріалом для успішного здійснення навчального процесу. | ||
Версія за 14:57, 1 грудня 2015
Зміст
Повна назва навчального закладу
Роменська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Роменської міської ради Сумської області
Адреса навчального закладу
42000, м.Ромни Сумської області, вулиця Щучки, 2 (2-13-46) Е mail:shkol4@ukr.net
Історія навчального закладу
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
У 1912 р. в місті Ромни була заснована приватна жіноча гімназія. Першою завідуючою (директором школи була Жилова Олександра Георгіївна). У газеті «Радянське життя» від 17.06.1932 р. в статті «Зразкові радянські школи» є згадка про школу № 4. 1 січня 1920 р. приватна жіноча гімназія О.Г.Жилової була реорганізована в четверту радянську трудову школу других ступенів.
31 жовтня 1924 року завідуючим директором школи було призначено Барзиловича Олександра Петровича. Бібліотека школи на цей час налічувала 1472 книг. У кінці навчального 1940-1941 року у школі нараховувалося 843 учні, 39 учителів, серед них: Бондаренко-директор, Цейтлін-завуч,Жилов О.Г-учитель математики,Семенчик Ганна Максимівна -учитель географії, Дондиш С.С-учитель фізики,Пащенко П.А. -учитель російської мови, Сидоренко А.К.,Луцький – учителі російської мови. «Прапор Жовтня» №141 від 18.06.1941 р. Після звільнення Роменщини від німецько –фашистської окупації (16 врерсня 1943 року) в місті було відкрито три школи: № 1, 2 ,3. 1 жовтня 1944 р. було відкрито роботу школи №4. Вона почала функціонувати як семирічна чоловіча з російською мовою навчання. Усі класи в школі були відкриті,великі за кількістю дітей, багато з яких були з дитячих будинків,із сімей військово службовців (поруч була розташована військова частина,військове автомобільне училище). Класи розмістилися в приміщенні по вул. Чапаєва, нинішній школі № 6. Через рік за клопотанням батьків школу було розміщено по вул. Луценка, в приміщенні , де на той час знаходилось РАЙВНО (нині стоматологічна поліклініка). Через деякий час школу було переведено в одноповерховий будинок на розі вулиць К.Маркса і Щучки, де до війни була трудова школа №5. Першим директором післявоєнної школи був Вєхов А.І., завучем – Рачок Марфа Микитівна (учитель географії). У 1948 р. спочатку завучем школи, а потім її директором було призначено Петрова Івана Васильовича (учителя історії),завучем – Черняка Миколу Абрамовича (учителя математики).
Петров І.В. як директор зробив величезний внесок у розбудову школи і зміцнення її навчально-матеріальної бази, завдяки його ініціативі,наполегливості вдалося добитися від керівних органів дозволу на добудову двоповерхового корпусу до старої школи, де потім розмістилися майстерні з обробки деревини й металу,а в маленькому флігелі поруч-кулінарія і швейна майстерня. (Школу, чоловічу,-довгий час у місті по доброму називали «непобедимая», « непромокаемая», ще й нині люди старшого покоління пам’ятають її як «петровську»). Школа будувалася значною мірою власними силами і вступила до ладу в 1966 р.- до 50-річчя великої Жовтневої Соціалістичної Революції З 1967р. до 1979 р. школу очолював Гой Микола Терентійович (директор школи,учитель історії та суспільствознавства). Заступником директора школи з навчально-виховної роботи була Кузьменко Анна Фадеївна, учитель фізики. У цей час було здійснено подальші кроки по зміцненню матеріально-технічної бази школи (переведення на газову опалення),початок переходу на кабінетну систему навчання. Наповнюваність класів перевищувала норми, заняття проводились у дві зміни. У 1967 році прийшов у школу вчителем хімії та біології Ласкавий Анатолій Іванович. У 1974 році він був призначений інспектором шкіл,а в 1975 – завідуючим відділом освіти Міськвиконкому, який очолював до 1999 року. Увесь цей час залишався вчителем хімії школи №4. Спеціаліст вищої категорії,старший учитель, відмінник освіти України. 1979 рік директором було призначено Карачевцеву Лідію Олександрівну (в школі з 1968 року-спочатку вихователь групи продовженого дня,а потім учитель математики з 1988 і до 2005 року - завуч). Особливістю роботи школи в цей час було широке впровадження в практику елементів передового педагогічного досвіду кращих учителів міста, області,республіки. Значна увага приділялася диференціації навчання, яка створює можливості для максимального розвитку дітей з різним рівнем здібностей, вирівнювання слабо встигаючих і можливості проводити навчання з тими,хто здатний навчатися з випередженням.З цією метою в школі було створено динамічні групи з основних предметів – математики, фізики, української та російської мов.
Обладнано кабінети математики,лінгафонний кабінет. Одним із головних завдань педагогічного колективу було поєднання навчання школярів із суспільною користю,продуктивною працею. На базовому підприємстві-заводі автоматичних телефонних станцій (АТС)-створено робочі місця, в різних цехах,де учні під керівництвом висококваліфікованих фахівців освоювали спеціальності слюсаря-складальника радіотелефонної апаратури,токаря. Школа була однією з найкращих у мсті з питань навчання і виховання. Постійно поліпшувалася матеріально-технічна база. До старого одноповерхового приміщення школи здійснено добудову їдальні на 300 посадочних місць, укомплектовано її необхідним обладнанням. Придбано для майстерні верстати для обробки деревини. Вирішено питання добудови школи шефським підприємством – заводом АТС,яким керував Щербаков Веніамін Семенович. Будівництво розпочато у 1987 році. У 1988 році на конференції представників педагогічного, учнівського,батьківського колективів та громадськості міста директором школи було обрано Ласкаву Юлію Григорівну, учителя української мови та літератури,учителя вищої категорії,учителя - методиста, відмінника освіти України (працювала учителем початкових класів (1978-1979рр.), заступником директора з навчально-виховної роботи (1979-1988рр.), виконуючою обов’язки директора (1985-1986рр.). Увагу педколектива було зосереджено на створенні умов для самовизначенні учнів, оновлення змісту освіти,застосування нових технологій у навчанні. Створено класи з поглибленим навчання англійської мови , організовано факультативи та додаткові заняття з обдарованими дітьми . Укладеними в 1993 році договорами школи та медичного факультету сумського держуніверситету, а також сумського медичного училища на базі 10-11 класів з поглибленим навчанням біології та хімії (здібні учні набиралися з сільських шкіл району та шкіл міста). Старшокласники одержували спеціальну довузівську підготовку й за результатами контрольних зрізів,екзаменів та тестами університету достроково зараховувались до вузу та училища. За час із 1995 року вступили до СумДУ – 40,до медичного училища – 18 випускників. Серед них Волкогон Андрій Дмитрович - знаний у Ромнах лікар-уролог, кандидат медичних наук. Нині – кандидат медичних наук, працює над докторською дисертацією та є викладачем медичного факультету СумДУ. Погорєлов Максим Володимирович-асистент кафедри анатомії людини при СумДу, кандидат медичних наук. Школа продовжувала займати одне з чільних місць серед навчальних закладів міста, за результатами навчання,вступ випускників до вищих і середніх спеціалізованих навчальних закладів,з фізичного та естетичного виховання. Базовим підприємством у 1990 році було завершено двоповерхову добудову школи (майстерні з обробки деревини, тканин,харчових продуктів,6 навчальних кабінетів, спортзал для молодших школярів, у підвальному приміщенні – тир, малий атлетичний зал.); усе укомплектовано відповідним обладнанням, спеціальними меблями,апаратурою,інструментами. Здійснено капітальний ремонт усієї опалювальної системи. Використовуючи досвід білоруських колег м. Слоніма, учителі забезпечили не тільки естетичне оформлення кабінетів,але й наповнення їх дидактичним матеріалом для успішного здійснення навчального процесу.
