Особливості управління навчальним закладом в сучасних умовах

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук

Соціально-гуманітарний модуль

Вивчаємо джерела

  • ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241

--Фінашина Світлана Михайлівна 18:35, 30 квітня 2014 (EEST)

--Кулинич Світлана Олексіївна 15:08, 1 травня 2014 (EEST)

--Синяговська Ніна Миколаївна 11:57, 4 травня 2014 (EEST) --Крючковенко Алла Борисівна 16:09, 12 травня 2014 (EEST) --Іванченко Ольга Григорівна 09:32, 8 серпня 2014 (EEST)

Обговорюємо

Доброго дня! Виходячи з головної мети освіти для сталого розвитку - навчання дітей, молоді, дорослих управлінню якістю життя, формування екологічно-безпечної та екологічно-врівноваженої поведінки з метою збереження та покращення умов життя нинішніх та майбутніх поколінь, метою роботи школи як державної установи соціалізації школяра є створення освітнього середовища, в якому здоровий спосіб життя - це не тільки свідома потреба кожної людини, а й мірило її освіченості, загальної культури, що досягається шляхом розвитку загальної креативності учасників навчально-виховного процесу, методом активізації інтелектуального потенціалу, залученням до творчої діяльності, зростанням рівня компетентності особистості.Процес навчання спрямований на формування вмінь Приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості, при цьому умови креативності комплексу навчально-виховних заходів визначаються з урахуванням культурних, соціальних та економічних аспектів життєдіяльності дитини, особистісно-орієнтованого підходу, пріоритету гуманно- та екоцентричних цінностей. Тому управління школою на рівні сучасних вимог, прийняття правильних, науково-обгрунтованих рішень передбачає: врахування особливостей управління школою; формування та відпрацювання критеріїв ефективності і показників ефективності функціонування; створення і апробацію управлінського, навчально-методичного, діагностичного забезпечення діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. --Ткаченко Любов Миколаївна 14:55, 26 травня 2014 (EEST)

Підводимо підсумки

Менеджмет освіти

Вивчаємо джерела

Обговорюємо

Доброго дня, шановні колеги! Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами. Зверніть увагу на особливості реалізаціїї принципів управління освітою в Україні. Чи потрібні сучасному керівнику навчального закладу принципи управління? Чи потрібно в сучасній освіті взагалі розглядати питання функціональних підходів? Аргументуйте ваші роздуми. З повагою --Атрощенко Наталія Миколаївна, ст.викладач кафедри державного управління та педагогічного менеджменту 11:02, 7 травня 2014 (EEST)

Добрий день, шановні колеги!

Керівнику сучасного навчального закладу доводиться працювати в період оновлення функціональних обов'язків та видів управлінської діяльності, що пов'язаний з конкретно-історичними умовами розвитку країни, розширення сфери знань та умінь в галузі менеджменту освіти та іншими об’єктивними обставинами. Обов'язок керівника - створити умови, в яких кожен міг би самореалізуватися. Керівник навчального закладу зможе впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Це означає, що освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління. Тому кожен керівник повинен усвідомлювати, що принципи управління - це вихідні положення, яких він повинен дотримуватися в управлінні навчальним закладом. При цьому слід пам’ятати, що принципи управління у практичній діяльності виступають не відокремлено один від одного, а в комплексі.--Фінашина Світлана Михайлівна 08:34, 7 травня 2014 (EEST)


Доброго дня, шановні колеги!

Принципи управління навчальним закладом - це вихідні положення, яких необхідно дотримуватися в управлінні системою освіти.

  • Принцип демократизації - це істотне розширення прав учителів та педколективів, заміну командно-адміністративних методів демократичними, створення комфортного морально-психологічного клімату в колективі, моральне і матеріальне стимулювання творчих пошуків учителів.
  • Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю: у прийнятті рішень керівник зобовязаний враховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України.
  • Принцип науковості - управління на основі законів, нормативних актів. досягнень науки, ППД.
  • Принцип перевірки фактичного виконання прийнятих рішень - невідємна частина управління навчальним закладом.
  • Принцип оперативності, конкретності і діловитолсті. Своєчасне вирішення завдань - оперативність, виконання завдань на основі точної, перевіреної інформації - конкретність, управління зі знанням справи, компетентність у питаннях теорії і практики - управляти діловито.
  • Принцип цілеспрямованості - спрямування зусиль на вирішення головних завдань освіти на конкретному етапі.
  • Принцип ініціативності й активності - підтримка творчих пошуків педагогів, розвиток їх ініціативи.
  • Принцип оптимізації передбачає досягнення високої ефективності при умові розумної і доцільної затрати зусиль на основі НОП учителів і учнів.

Принципи управління не відокремлені один від одного, а виступають у комплексі.

Кожен керівник повинен бути обізнаний з принципами управління навчальним закладом, це надасть його роботі чіткості, злагодженості, усвідомлення шляхів досягнення мети, яку ставить перед собою навчальний заклад.--Столярова Наталія Миколаївна 15:06, 7 травня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги! Вихідні положення, яких потрібно дотримуватися в управлінні системою освіти, називаються принципами управління. Принципи управління у практичній діяльності виступають не відокремлено один від одного, а в комплексі: принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю, принцип науковості, принцип перевірки прийнятих рішень, принцип оперативності і діловитості,принцип цілеспрямованості, принцип ініціативності, принцип оптимізації. Керівник повинен дотримуватися принципів в управлінні навчальним закладом.--Кулинич Світлана Олексіївна 10:02, 8 травня 2014 (EEST)


Доброго дня, шановні колеги! Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами. Дайте відповідь на питання. Які на Вашу думку відбулися зміни у структурі організації управління освітою? З повагою --Атрощенко Наталія Миколаївна, ст.викладач кафедри державного управління та педагогічного менеджменту 11:05, 8 травня 2014 (EEST)


Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти та науки, міністерства та відомства, які мають навчально-виховня заклади, Вища атестаційна комісія, управління освіти і науки обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій. При сільських та селищних радах створюються комісії з питань освіти. Загальноосвітні навчальні заклади підпорядковуються відділам освіти районних (міських) державних адміністрацій. З 2013 року при районних адміністраціях створені управління освіти, молоді та спорту, які обєднують відділ освіти та відділ молоді та спорту. --Столярова Наталія Миколаївна 11:14, 8 травня 2014 (EEST)

Добрий вечір, шановні колеги! Сьогодні погляди учених на поняття "внутрішкільне управління" і розкриття його сутності базуються на іншій методологічній основі. Для сучасної теорії і практики управління, в тому числі соціально-педагогічними системами, пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний підходи. Це орієнтує на урахування в управлінні тенденцій розвитку освіти; впливу зовнішнього середовища на процеси, що управляються; моделювання цілісних педагогічних й управлінських структур, які синтезують стихійне й організоване начало; використання діалогічних форм взаємодії тощо. Найголовнішим є забезпечення відповідності управляючої підсистеми і підсистеми, що управляється, оскільки лише за умови такої відповідності можливий динамічний розвиток навчально-виховного процесу згідно з метою школи. Таким чином, сьогодні на зміну філософії "впливу" в управлінні школою йде філософія створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. Теорія управління школою доповнюється теорією внутрішкільного менеджменту, яка має особистісну спрямованість. Це суттєво змінює стиль взаємин у вертикальному розподілі праці:дозволяє створити атмосферу поваги, довіри й успіху кожного члена шкільного колективу;перейти на професійний стиль співробітництва, в процесі якого враховуються індивідуальні особливості кожного педагога, здійснюється особистісно орієнтований підхід до його діяльності;створити умови розвитку кожної собистості на основі мотиваційних орієнтацій;сприяє формуванню внутрішкільної культури, створенню психолопміедагогічного комфорту для всіх учасників педагогічного процесу.

--Синяговська Ніна Миколаївна 21:13, 8 травня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги! Слово «зміни» дехто сприймає , як сподівання на те, що події, обставини та люди якось зміняться. Інші, навпаки, вважають, що збентеження та неймовірний темп життя у суспільстві відділили нас від справжніх життєвих цінностей: родини, традицій, спокійної і безпечної роботи в установах. Ці люди бачать зміни як повернення до того, що було хорошим у минулому, вони не бажають рухатись уперед. Що б не думали про зміни в системі освіти, незаперечним є сам факт — школи змінились. Якщо подивитись на школи через призму історії, то бачимо, що зміни відбулись майже у всьому: у навчальних програмах, зовнішньому вигляді, викладацьких методологіях. В окремих випадках зміни відбувалися дуже довго і важко , а в інших — настільки швидко, що навіть не набували розголосу. Змінилися цілі, задачі, функції, підходи й принципи в управлінні освітою. Змінилася професійна управлінська культура. Раніше керівник був лише виконавцем, сьогодні розвиток освіти потребує керівника-ініціатора, який здатний забезпечити доступність здобуття якісної освіти, створити умови для індивідуальної самореалізації педагогів та учнів, розвитку та саморозвитку їх особистісних якостей. --Кулинич Світлана Олексіївна 15:01, 10 травня 2014 (EEST)

Доброго дня!На мою думку керівнику потрібні принципи управління навчальним закладом. Принципи управління загальноосвітніми навчальними закладами. Здійснюються на основі положень Конституції України, Закону України "Про освіту" (1996), Закону України "Про загальну середню освіту (1999), з урахуванням яких розроблені принципи управління цими закладами - основні положення, що випливають із закономірностей управлінської діяльності у школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. До найголовніших із них належать: Принцип державотворення. Згідно з ним школа вважається важливою державною інституцією, від характеру функціонування якої залежить майбутнє суспільства і держави. З огляду на це, виховна та освітня діяльність спрямовується на утвердження та зміцнення державності України. Принцип науковості. Передбачає здійснення управління на основі сучасних досягнень його теорії та практики, врахування під час організації навчально-виховного процесу новітніх досягнень педагогіки та суміжних з нею наук. Принцип демократизації. Полягає у використанні адміністрацією освітнього закладу під час вирішення важливих питань його життя принципу доповнюваності Нільса Бора. Це означає, що керівники педагогічного колективу, з одного боку, намагаються визначити межі істинності позицій та суджень учнівського і вчительського колективів, а з іншого боку, в міру доцільності враховують їх під час вироблення важливих управлінських рішень. Принцип гуманізації. Потребує спрямування педагогічного процесу на розвиток вихованців та творче самовираження педагогів відповідно до внутрішньо закладених їхніх потенціалів, що зумовлює конгруентний характер взаємостосунків за схемами педагог - учень, адміністрація - педагог, педагог - педагог. Принцип перспективи. Спрямовує діяльність педагогічного колективу на досягнення близьких, середніх і далеких перспектив. Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Згідно з ним повнота відповідальності за навчально-виховний процес покладена на директора загальноосвітнього закладу. Однак найповніше реалізується вона в умовах демократичного стилю управління. Принцип системності. Передбачає розуміння системного характеру об'єктів управління, системна властивість яких не зводиться до суми властивостей складників. А також врахування того, що будь-яка система може включати в себе інші, нижчого порядку. Так, у системі будь-якого освітнього закладу, за умови застосування компонентно-структурного аналізу, можна виділити три підсистеми, які тісно пов'язані між собою і безпосередньо впливають на загальносистемну властивість. Це такі підсистеми: а) адміністративно-господарська; б) організаційно-управлінська; в) психолого-педагогічна. Зважаючи на це, дирекції школи, ліцею, гімназії чи колегіуму слід пам'ятати, що стійкість інтегративної властивості залежить не лише від цілісності загальної системи освітнього закладу, а й від цілісності всіх її підсистем. Саме таким принципамповинен відповідати керівник сучасної школи--Ткаченко Любов Миколаївна 11:51, 12 травня 2014 (EEST)

Добрий день, шановні колеги!

Спільним для всіх рівнів управління освітою є: прагнення подолати адміністративний стиль управління, мінімізувати бюрократичні зв'язки між рівнями управлінської вертикалі, максимально підтримувати ініціативу та використовувати інтелектуальний і творчий потенціал педагогів, залучати вчених до вирішення нагальних проблем педагогічної практики. Сьогодні на зміну філософії "впливу" в управлінні школою йде філософія створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. Теорія управління школою доповнюється теорією внутрішкільного менеджменту, яка має особистісну спрямованість. Це суттєво змінює стиль взаємин у вертикальному розподілі праці: дозволяє створити атмосферу поваги, довіри й успіху кожного члена шкільного колективу; перейти на професійний стиль співробітництва, в процесі якого враховуються індивідуальні особливості кожного педагога, здійснюється особистісно орієнтований підхід до його діяльності; створити умови розвитку кожної собистості на основі мотиваційних орієнтацій; сприяє формуванню внутрішкільної культури, створенню психологічного комфорту для всіх учасників педагогічного процесу.--Фінашина Світлана Михайлівна 14:25, 13 травня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі курсів! Сьогодні погляди учених на поняття "внутрішкільне управління" і розкриття його сутності базуються на іншій методологічній основі. Для сучасної теорії і практики управління, в тому числі соціально-педагогічними системами, пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний підходи. Це орієнтує на урахування в управлінні тенденцій розвитку освіти; впливу зовнішнього середовища на процеси, що управляються; моделювання цілісних педагогічних й управлінських структур, які синтезують стихійне й організоване начало; використання діалогічних форм взаємодії тощо. Найголовнішим є забезпечення відповідності управляючої підсистеми і підсистеми, що управляється, оскільки лише за умови такої відповідності можливий динамічний розвиток навчально-виховного процесу згідно з метою школи.--Безкоровайна Ольга Василівна 13:21, 9 червня 2014 (EEST)

Доброго дня, щановні колеги! Принципи управління — це вихідні положення, яких дотримуються в управлінні системою освіти. 

  Принцип демократизації управління означає істотне розширення прав учителів та педагогічних колективів, заміну командно-адміністративних методів управління демократичними, створення комфортного морально-психологічного клімату в колективі, доброзичливих стосунків між адміністрацією закладу і учителями, педагогами і учнями, педагогічним колективом і батьками; передбачає моральне і матеріальне стимулювання творчих пошуків учителів.
  Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Персональну відповідальність перед державними органами за роботу загальноосвітнього навчально-виховного закладу несе його директор, за стан справ з освіти в районі — завідуючий відділом освіти районної держадміністрації, а в області — начальник управління освіти обласної держадміністрації, в країні — міністр освіти. Керівник освітньої установи може самостійно приймати рішення з питань, які стосуються його компетенції і визначені статутом закладу, і вимагати їх виконання від інших членів колективу. В прийнятті рішення керівник зобов'язаний враховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України.
  У загальноосвітньому навчально-виховному закладі директор своїм наказом реалізує рішення педагогічної ради, органів громадського самоврядування, якщо вони відповідають чинному законодавству.--Іванченко Ольга Григорівна 10:52, 22 серпня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги! Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами. Дайте відповідь на питання. Які на Вашу думку відбулися зміни у змісті організації управління освітою? З повагою -- --Атрощенко Наталія Миколаївна, ст.викладач кафедри державного управління та педагогічного менеджменту 12:35, 26 травня 2014 (EEST)


Доброго дня, шановні колеги! Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами. Дайте відповідь на питання. Які на Вашу думку відбулися зміни в управління освітою за останніх 5 років? З повагою -- 

--Атрощенко Наталія Миколаївна, ст.викладач кафедри державного управління та педагогічного менеджменту 12:32, 27 травня 2014 (EEST)



 Доброго дня, шановні колеги!  Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами. Дайте відповідь на питання. Чи вплине Євроінтеграційний процес на структуру управління освітою?  З повагою --
--Атрощенко Наталія Миколаївна, ст.викладач кафедри державного управління та педагогічного менеджменту 11:03, 28 травня 2014 (EEST)

Школознавство - галузь педагогічної науки, що досліджує принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною справою, особливості керівництва школою, організації її роботи. Школознавство охоплює принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, керівництво навчально-виховною роботою в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, зміст і методи планування та контролю, систему учнівського самоврядування, організацію обліку та звітності. Управління навчально-виховними закладами здійснюють на основі положень Конституції України, Закону «Про освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, спираючись на принципи управління системою освіти, до яких належать: Принцип демократичності управління школою. Полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, в школі діє педагогічна (дорадча) рада. Положенням про загальноосвітній навчальний заклад чітко окреслюються права та обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є її демократичною правовою базою. Школа постає маленьким «острівцем» правової держави, де все регулюється нормами і правилами. Принцип гуманізації. Ґрунтується на усвідомленні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного колективів. Принцип гласності, відкритості управління. Зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навчальних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціально-психологічній напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах. Принцип регіональності школи. Оскільки у межах України регіональність виявляється як належність до певного регіону (Донбасу, Слобожанщини, Півдня, Центральної України, Криму, Галичини, Закарпаття, Буковини), кожен з яких має специфічну організацію життя, побуту, мовні особливості, традиції, це зумовлює специфіку школи, створення у ній своєрідних культурно-освітніх центрів, організацію гуртків, фестивалів тощо. Принцип плановості. Передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи. Принцип перспективності. Випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на семестр, навчальний рік, але й на увесь цикл навчання учнів у школі. Принцип компетентності. Вимагає високого рівня науково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, професіоналізму вчителів. Принцип оптимізації. Спрямований на створення в навчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності учасників педагогічного процесу. Принцип поєднання єдиноначальності, колегіальності й персональної відповідальності. Виявляється в персональній відповідальності керівника навчально-виховного закладу перед вищими органами освіти, суспільством, державою, законом за стан справ у керованій ним установі. Директор має право в межах закону самостійно приймати рішення, вимагати їх виконання від усіх працівників закладу. Він поєднує свою діяльність із колегіальними органами - радою, педагогічною радою - і несе відповідальність за реалізацію рішень цих органів. Принцип об'єктивності оцінювання виконання учасниками педагогічного процесу функціональних обов'язків за результатами конкретних справ. Передбачає необхідність систематичного контролю за діяльністю посадових осіб, об'єктивного оцінювання результатів роботи (рівень успішності й вихованості учнів). Ця робота має відбуватися гласно, з урахуванням думки педагогічного колективу. Принцип участі громадськості. Полягає у створенні різноманітних комісій, які сприяють роботі школи.--Яловець Світлана Миколаївна (обговорення) 19:24, 31 жовтня 2016 (EET)

За 5 років в управлінні освітою відбулись зміни в політичному аспекті, кадровому, в аспекті підвищення кваліфікації, атестації педагогічних працівників і керівних кадрів, в науковій і методичній роботі, в роботі з обдарованими дітьми, в оцінюванні якості освіти, в матеріально-технічному і фінансовому забезпеченні.--Яловець Світлана Миколаївна (обговорення) 19:45, 31 жовтня 2016 (EET)

Підводимо підсумки

ІКТ у викладанні предметів

Вивчаємо джерела

  • ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241

--Крючковенко Алла Борисівна 16:08, 12 травня 2014 (EEST)

Обговорюємо

--Безкоровайна Ольга Василівна 10:54, 29 квітня 2014 (EEST)

--Фінашина Світлана Михайлівна 18:55, 29 квітня 2014 (EEST)

--Кулинич Світлана Олексіївна 19:35, 29 квітня 2014 (EEST)

--Гончарова Юлія Миколаївна 23:04, 29 квітня 2014 (EEST)

--Синяговська Ніна Миколаївна 11:58, 4 травня 2014 (EEST) --Крючковенко Алла Борисівна 16:09, 12 травня 2014 (EEST)


--Іванченко Ольга Григорівна 10:59, 22 серпня 2014 (EEST)

Доброго дня! Інформаційні технології впроваджують в систему освіти за декількома напрямками: 1)з метою їх використання як комплексного засобу: формування інформаційної культури учня та вчителя для вдосконалення системи управління, ведення документації (у звітності, діловодстві, при складанні розкладу уроків, тарифікації, табелю обліку робочого часу, створення бази даних учнів та вчителів навчального закладу); підготовки навчальних курсів, розробки програмного забезпечення з урахуванням даних діагностування класів; телекомунікації, обміну, розповсюдження, передачі інформації через Інтернет; інформаційних технологій в управлінській діяльності (порівняльна діагностика рівня навчальних досягнень класів, відстеження успішності їх з предметів, по семестрах та в навчальному році); 2)для здійснення освітнього моніторингу навчального закладу на різних рівнях (учень-учитель, учитель-адміністрація); 3)з метою створення навчально-методичних комплексів нового типу з різних предметів. Основні проблеми інформаційного забезпечення обумовлені наступними факторами: 1)Освітнє середовище – це складна система, в якій задіяна велика кількість людей, вона має багаторівневу та розгалужену структуру. Тому для забезпечення інформаційних потреб всіх учасників НВП необхідне структурування та оптимізація інформаційних потоків. Перехід від лінійної схеми перетворення інформації (виділення критеріїв та показників якості – розробка інструментарію – збирання даних – їх обробка – оцінка) до розгалуженої моделі збирання та перетворення інформації з обов’язковим використанням комп’ютерних технологій . 2)Процес розвитку та соціалізації особистості мають латентний (прихований характер). Отримання інформації традиційними шляхами, використовуючи предметний підхід, наприклад, атестація вчителів, державна підсумкова атестація учнів, не надає об’єктивної інформації щодо результатів виховання та соціалізації випускників. Відсутність таких даних негативно впливає на якість управління навчально-виховним процесом. 3)Цільові установки та пріоритети суб’єктів соціально-педагогічної діяльності мають розбіжність. Прагнення учнівської молоді бути успішною, щасливою та здоровою в своєму житті, потреба у формуванні активної життєвої позиції, самостійності, ініціативи є протиріччям щодо оцінювання випускника за рівнем його навчальних досягнень. Проблема критеріїв та показників, технологій відстеження є загальною проблемою в системі освіти. Важливим елементом управління якості освіти з використанням інформаційних систем є контроль знань учнів. Він сприяє виявленню рівня знань учнів, прогалин у тих чи інших підрозділах навчального процесу, дозволяє своєчасно врегулювати відносини між вчителем і учнем, внести відповідні корективи. Значну роль у забезпеченні функції контролю відіграють саме інформаційні технології, оскільки дозволяють здійснювати вплив на демократизацію навчального процесу, його інтенсифікацію та диференціацію завдяки планомірному, систематичному спостереженню за навчальною роботою учнів на уроках та поза ним. --Ткаченко Любов Миколаївна 14:34, 10 червня 2014 (EEST)

Підводимо підсумки

Менеджмент інновацій

Вивчаємо джерела

  • Інноваційні підходи до управління навчальними закладами//[Електронний ресурс]Доступ до матеріалу:http://www

Обговорюємо

--Безкоровайна Ольга Василівна 10:52, 29 квітня 2014 (EEST)

--Столярова Наталія Миколаївна 13:10, 29 квітня 2014 (EEST)

--Кулинич Світлана Олексіївна 14:52, 29 квітня 2014 (EEST)

--Фінашина Світлана Михайлівна 19:07, 29 квітня 2014 (EEST)

--Гончарова Юлія Миколаївна 00:03, 30 квітня 2014 (EEST)

--Синяговська Ніна Миколаївна 11:58, 4 травня 2014 (EEST)

--Крючковенко Алла Борисівна 16:10, 12 травня 2014 (EEST) --Іванченко Ольга Григорівна 11:02, 22 серпня 2014 (EEST)



Доброго дня, шановні колеги! Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами. Зверніть увагу на особливості реалізаціїї інноваційних підходів до управління освітою в Україні. На мою думку система запровадження інновацій в освіті більш спрямована на педагогічні інновації, при цьому організаційні (управлінські) інновації дуже обмежені.Так, педагогічні інновації, як вид освітніх інновацій, передбачається в навчально - виховному процесі (і то на розгляд, занання, вміння та навички вчителя), а організаційні інновації є чимось зовсім новим та не характерним для української освіти (тобто майже не застосовуються). Тому можливо треба відмовитись від управлінських інновацій та більше звернути увагу на педагогічні інновації. Як вважаєте Ви? Чи потрібні сучасному керівнику навчального закладу організаційні інновації? Чи потрібно в сучасній освіті взагалі розглядати питання управлінських інновацій? Аргументуйте ваші роздуми на цю тему. З повагою, викладач--Луценко Світлана 09:48, 30 квітня 2014 (EEST)



Доброго дня!

За своїм змістом, формами і методами освіта не є незмінним, закостенілим феноменом, адже вона весь час враховує перспективи розвитку людства, реагує на суспільні реалії.

Завдання сучасної освіти - готувати людей з новими ціннісними орієнтирами, активною громадянською позицією, давати такі знання та навички, які дозволили б їм адаптуватися до швидкоплинного часу і змін, бути конкурентоздатними на ринку праці.

Зовнішні та внутрішні чинники спонукають керівників і вчителів до здійснення системних і якісних змін у навчально-виховному та управлінському процесах. Тому, на мою думку, не можна відмовитись від управлінських інновацій. Питання управлінських інновацій обов’язково потрібно розглядати в сучасній освіті. Ми знаємо, що до управлінських інноваційних технологій належать сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником загальноосвітнього навчального закладу управлінського рішення. Вони характеризуються сукупністю модернізованих управлінських функцій керівника разом із цільовими формами і методами управління, економічними і технологічними засобами управління, котрі забезпечують не лише стабільне функціонування загальноосвітнього навчального закладу, а і його постійний розвиток.

Керівник навчального закладу зможе впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Це означає, що освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління.--Фінашина Світлана Михайлівна 20:20, 30 квітня 2014 (EEST)


Доброго дня! Хоча управлінські інновації обмежені в застосуванні, але повністю відмовлятися від них, на мою думку, не можна.Сучасному керівнику потрібні організаційні інновації, які спрямовані на підвищення ефективності діяльності навчального закладу.Сучасний керівник навчального закладу виступає трансформатором оновленого змісту освіти, освітніх технологій, форм та методів навчання, виховання й розвитку особистості, піклується про власну управлінську діяльність, про впровадження елементів новизни, оригінальності, тобто всього того, що необхідне для забезпечення реформування навчально-виховного процесу в навчальному закладі та підвищення результативності управлінської діяльності. Керівнику сучасного навчального закладу доводиться працювати в період оновлення функціональних обов'язків та видів управлінської діяльності, що пов'язаний з конкретно-історичними умовами розвитку країни, розширення сфери знань та умінь в галузі менеджменту освіти та іншими об’єктивними обставинами. Обов'язок керівника - створити умови, в яких кожен міг би самореалізуватися. --Кулинич Світлана Олексіївна 10:41, 1 травня 2014 (EEST)


Доброго дня! На мою думку, управлінські інновації потрібні, бо керівник повинен працювати над створенням якісно нової системи управління ЗНЗ; створенням єдиного інформаційного поля для учасників навчально-виховного процесу; виробленням системи оцінювання ефективності діяльності всіх структурних компонентів ЗНЗ; розробкою системи контролю та зворотного зв’язку; розробкою ринкових механізмів взаємодії суб’єктів педагогічної діяльності; якісною побудовою зв’язку в системі “освіта-наука-виробництво”… Перед керівником навчального закладу стоїть завдання організувати роботу вчителів, яка б була спрямована на здобуття учнями нових знань, тобто організувати творчий навчальний процес на підставі широкого поля активності та самостійності самих учнів. У цьому і проявляється сучасна стратегія реформи освіти, де учень є не об’єктом навчання, а суб’єктом пізнання. Лише за таких умов знання стають дієвими, функціональними, не відірваними від життя. Переконана в тому, що характерним для управління інноваційною діяльністю в ЗНЗ є реалізація саме принципу інноваційності,який характеризується як наявність у керівників спрямованості на необхідність постійного оновлення освітнього процесу внаслідок застосування освітніх інновацій і забезпечується організаційно-управлінськими, фінансово-економічними та психолого-педагогічними змінами.

Результат управлінської діяльності - це результати дій керуючої системи щодо переведення освітньої системи, педагогічного колективу, навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності, санітарно-гігієнічних і безпечних умов у новий стан, що забезпечує керуюча система. Тому основними складовими результатів управлінської діяльності сучасного керівника навчального закладу стають: навчально-виховний процес; педагогічний колектив; забезпечення умов освітньої діяльності; фінансово-господарська діяльність; система управління навчального закладу. Для досягнення мети в практичній діяльності керівник використовує різні управлінські технології, підходи. Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності: системний підхід; ситуаційний підхід; програмне управління; колегіальне управління; управління якістю освіти; адаптивне управління; особистісно-зорієнтоване управління; демократичне управління; управління інноваційними процесами.

--Синяговська Ніна Миколаївна 13:04, 4 травня 2014 (EEST)


Вітаю усіх, шановні колеги! Оволодіння кожним керівником ЗНЗ засадами педагогічної інноватики надасть йому можливості підвищити не лише результативність власної управлінської діяльності, а й привести заклад освіти до більш якісного функціонування, спрямованого на стабільний розвиток. Процеси оновлення сучасної школи набули значних розмірів. Інноваційні процеси забезпечують конкурентоспроможність закладів освіти. Управлінські інновації відіграють неабияку роль, створюючи здатність закладу конкурувати. Від керівника залежить відхід від традиційного шкільного консерватизму та «конвеєрного» підходу в організації діяльності закладу освіти; створення власної системи цінностей; управління новою системою цінностей для досягнення певних переваг порівняно з іншими закладами освіти. Керівник ЗНЗ, підготовлений до управління інноваційною діяльністю характеризується такими основними особистісними якостями і здібностями, які відповідають людині-творцю, а це: вербальність, емпатійність, комунікативність; організаторські, логічні та евристичні здібності; морально-вольові, світоглядні та естетичні якості; уміннями у застосуванні сучасної аудіо-, відео- та комп’ютерної техніки як характеристики володіння сучасними інформаційними технологіями; уміннями та навичками щодо проведення основних управлінських заходів таких, як: педагогічна рада, засідання методичного об’єднання класних керівників, засідання ради школи, засідання ради учнівського самоврядування, наради при директорові, шкільної науково-практичної конференції як показників розвитку умінь реалізації змісту управління; досвідом роботи у міжнародних та вітчизняних інноваційних проектах; наявністю науково-методичних та наукових розробок; знаннями однієї з іноземних мов як мотивації ефективної управлінської діяльності; навичок вироблення колективного управлінського рішення як показнику володіння сучасними формами і методами управління; чітко сформованою управлінською позицією щодо застосування інновацій як характеристики володіння сучасними науковими підходами і принципами управління. Керівник ЗНЗ, який здійснює інноваційну діяльність і управляє нею є творчою особистістю, яка характеризується завжди творенням чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і методів його одержання. Новизна і перетворення – дві найістотніші характеристики творчості. Такі керівники є інноваційними менеджерами в освіті, конкурентоспроможними, такими, що відповідають стратегії розвитку системи освіти України у ХХІ столітті. Таким чином, значну роль у процесі позитивних перетворень належить відіграти безпосередньо керівнику закладу освіти, який, здійснюючи інноваційну управлінську діяльність, має створити оптимальні умови для розвитку ЗНЗ. Основне завдання керівника закладу освіти полягає в тому, щоб забезпечити його постійний розвиток, реалізація якого можлива за умови здійснення керівником інноваційної управлінської діяльності. --Безкоровайна Ольга Василівна 21:36, 4 травня 2014 (EEST)


Доброго дня, шановні колеги!

Я згодна з висловленими Вами думками про те, що сучасному керівнику навчального закладу потрібні організаційні інновації.Це викликано тим,що кожна школа повинна бути зацікавленою у підвищенні своєї конкурентоспроможності у наданні освітніх послуг. При переході до ринкової економіки, у галузі управління школою виникає необхідність заміни номенклатурно-функціонального управління цільовим управлінням, що в подальшому дасть можливість досягнути поставленої мети відповідно до конкретних замовлень. Керівник ЗНЗ може впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Тобто освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління. Наприклад, у Сумському районі 36 шкіл, з яких 6 самодостатні, 12 визначені опорними, решта ж входять до освітніх округів. Чи поглине опорна школа 2 чи 3, які є освітнім округом, залежить і від того, який стиль керівництва обраний у навчальному закладі. Для того, щоб зберегти свою школу, кожен педколектив повинен працювати на кінцевий результат - підготовка конкурентноспроможжної особистості, здатної витримати відбір на ринку праці. А для цього школі треба стати кращою із кращих, а досягнення цієї мети можливе лише за умови створення конкурентноспроможної команди. Традиційне управління сьогодні часто невзмозі створити команду у школі, оскільки працюють люди різних поколінь: виховані радянською системою "колективісти" і виховані сучасною освітою "конкурентоспроможні" педагоги. Тому сучасному керівнику необхідно перенести акцент своєї організаційної діяльності з індивідуальних працівників на команду.Інноваційне управління - це і орієнтація на формування управлінської команди. Керівники, які самі використовують у своїй роботі інновації, можуть ефективно запровадити їх у навчально-виховній та організаційній роботі школи. Застосування сучасного комплексу знань і вмінь, теорії уравління в ринкових умовах, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, підвищення статусу керівника.

У сучасній освіті потрібно розглядати питання інновацій, у тому числі і управлінських. Коли у Радянському Союзі було запущено перший штучний супутник Землі, то у США було вирішено збільшити частку ВВП на фінансування не військової промисловості чи розробку наукових винаходів, а саме на освіту. Наша молода держава поки що не повністю усвідомила, що людина, спеціаліст, громадянин починається саме зі школи. Протягом 23 років незалежності українська освіта пережила масу закінчених і незакінчений експериментів, не раз міняла програми та підручники, а найгірше те, що чітко не визначене соціальне замовлення. Виховуємо конкурентноспроможну особистість, яка іноді досягає своєї мети, ідучи по головах, а ще гірше - по трупах (бо виховує ж не тільки школа, а і ЗМІ, вулиця, Інтернет). А у школах часом немає у достатній кількості компютерів, доступу до інтернету. Запровадження інноваційних технологій в управління закладами освіти в Україні недостатнє. Це повязано із стереотипами, що склалися у багатьох керівників навчальних закладів і керівників органами управління освітою. З урахуванням цього питання управлінських інновацій повинно розглядатися шляхом конструювання та запровадження у практику роботи навчальних закладів.--Столярова Наталія Миколаївна 13:17, 6 травня 2014 (EEST)


Доброго дня!На мою думку потрібно розглядати дане питання.Термін "управління" увійшов до освітянської галузі у другій половині 70-х років, замінивши термін "керівництво" У цей період під впливом ідей теорії соціального управління (праці В. Г. Афанасьєва, Д. М. Гвішіані та інших) розпочинається поступовий перехід від традиційного школознавства до розробки основ внутрішкільного управління. Традиційне уявлення про керівництво школою розкривалося в таких характеристиках, як цілеспрямований вплив "зверху" суб' єкта на об' єкт керівництва; вплив керуючої підсистеми на керовану з метою переводу останньої у якісно новий стан; впровадження елементів наукової організації педагогічної праці та інших. Філософські, соціологічні і педагогічні погляди вчених на суть управління, що склалися в цих галузях науки до початку 90-х років, відповідали політичним і соціально-економічним умовам розвитку суспільства, характеру командно-адміністративної управлінської системи, яка розглядала об'єкт управління без урахування того, що ним є людина, головна діюча особа життєдіяльності суспільства. Сьогодні погляди учених на поняття "внутрішкільне управління" і розкриття його сутності базуються на іншій методологічній основі. Для сучасної теорії і практики управління, в тому числі соціально-педагогічними системами, пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний підходи. Це орієнтує на урахування в управлінні тенденцій розвитку освіти; впливу зовнішнього середовища на процеси, що управляються; моделювання цілісних педагогічних й управлінських структур, які синтезують стихійне й організоване начало; використання діалогічних форм взаємодії тощо. Найголовнішим є забезпечення відповідності управляючої підсистеми і підсистеми, що управляється, оскільки лише за умови такої відповідності можливий динамічний розвиток навчально-виховного процесу згідно з метою школи. Внутрішкільне управління - це діяльність управляючої підсистеми, спрямована на реалізацію мети школи шляхом створення умов (прогностичних, педагогічних, психологічних, кадрових, організаційних, матеріально-фінансових та інших), необхідних для належного розвитку педагогічного процесу. Таким чином, сьогодні на зміну філософії "впливу" в управлінні школою йде філософія створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. Теорія управління школою доповнюється теорією внутрішкільного менеджменту, яка має особистісну спрямованість. Це суттєво змінює стиль взаємин у вертикальному розподілі праці: дозволяє створити атмосферу поваги, довіри й успіху кожного члена шкільного колективу; перейти на професійний стиль співробітництва, в процесі якого враховуються індивідуальні особливості кожного педагога, здійснюється особистісно орієнтований підхід до його діяльності; створити умови розвитку кожної особистості на основі мотиваційних орієнтацій; сприяє формуванню внутрішкільної культури, створенню психолопміедагогічного комфорту для всіх учасників педагогічного процесу. Осмислення ідей менеджменту, їх перенесення до сфери внутрішкільного управління відкрили простір для розробки самостійного специфічного відгалуження управління - педагогічного менеджменту. --Ткаченко Любов Миколаївна 11:38, 12 травня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги! З приводу поставлених запитань вважаю, що на сучасному етапі розвитку суспільства на зміну філософії "впливу" в управлінні школою йде філософія створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. Теорія управління школою доповнюється теорією внутрішкільного менеджменту, яка має особистісну спрямованість.суттєво змінюється стиль взаємин у вертикальному розподілі праці: - дозволяє створити атмосферу поваги, довіри й успіху кожного члена шкільного колективу; - перейти на професійний стиль співробітництва, в процесі якого враховуються індивідуальні особливості кожного педагога, здійснюється особистісно орієнтований підхід до його діяльності; - створити умови розвитку кожної особистості на основі мотиваційних орієнтацій; - сприяє формуванню внутрішкільної культури, створенню психолопміедагогічного комфорту для всіх учасників педагогічного процесу. Осмислення ідей менеджменту, їх перенесення до сфери внутрішкільного управління відкрили простір для розробки самостійного специфічного відгалуження управління - педагогічного менеджменту. --Крючковенко Алла Борисівна 16:23, 12 травня 2014 (EEST)

Шановні колеги , дякую за співпрацю.--Луценко Світлана 12:39, 4 липня 2014 (EEST)

Підводимо підсумки

Психологія управління

Вивчаємо джерела


--Фінашина Світлана Михайлівна 18:50, 30 квітня 2014 (EEST) --Кулинич Світлана Олексіївна 15:08, 1 травня 2014 (EEST)

--Синяговська Ніна Миколаївна 12:56, 4 травня 2014 (EEST)

--Безкоровайна Ольга Василівна 21:11, 4 травня 2014 (EEST)

Обговорюємо

психологія управління ЗНЗ у сучасних умовах?--Шаванов Сергій Валентинович 11:09, 29 квітня 2014 (EEST)


Освітні організації відрізняються від інших унікальністю, неповторністю і водночас величезною складністю своєї місії, яка полягає у забезпеченні виховання, навчання і розвитку особистості. Це істотно відрізняється від мети діяльності організацій, які функціонують в інших соцiальних сферах (виробництво, бізнес тощо), яка полягає передовсім в отриманні певного прибутку( створенням матеріальних цінностей та їх реалізацією, укладанням торгових угод, здійсненням фінансових операцій тощо).


Підходом, який дає змогу найглибше зрозуміти сутність особистості та умови її розвитку, є підхід, що його реалізує гуманістична психологія. Представники гуманістичної психології розглядають людину як найвищу світову цінність, визнають її неповторність, унікальність, своєрідність доводять, що необхідною умовою розвитку особистості є її самоактуалізація, реалізація внутрішньої суті і творчих потенцій.


Гуманізація навчання і виховання є необхідною умовою забезпечення розвитку підростаючої особистості в сучасній школі. Вона реалізується в таких основних положеннях: визнання та сприйняття можливостей та здібностей учнів; урахування їхніх потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій; наголошування не на навчанні, а на учінні; забезпечення фасілітації (полегшенні, сприянні) осмисленого учіння; організація спільної діяльності вчителя й учнів на засадах партнерства; створення в процесі учіння можливостей для творчості учнів, реалізації ними вільного вибору тощо.

Гуманізація навчання та виховання учнів неможлива без забезпечення гуманізації управління освітянськими закладами, оскільки ефективне функціонування будь-якої структури неможливе за наявності в ній чужорідних елементів, а тим більше надто великої централізації управлінських механізмів. Гуманізація управління середньою освітою передбачає побудову управлінських стосунків між керівником та підлеглим на основах партнерства; врахування індивідуально-психологічних особливостей підлеглих в управлінській взаємодії; створення умов для реалізації творчого потенціалу підлеглих та здійснення ними самоуправління своєю професійною діяльністю та особистим розвитком; перенесення гуманістичних стосунків з самого педагогічного колективу на процес педагогічної взаємодії з учнями та їхніми батьками тощо.

Реалізації гуманістичного підходу до управління в системі середньої освіти в сучасних умовах перешкоджають три групи бар'єрів: соціально-економічні, власне освітянські (зумовлені особливостями функціонування системи середньої освіти), психологічні.

До соціально-економічних бар'єрів належать традиції авторитарного стилю керівництва в усіх сферах нашого суспільства; крах старих соціальних і духовних цінностей; хаос в економіці; реальне зубожіння значної кількості населення тощо. Групу бар'єрів, зв'язаних безпосередньо з системою середньої освіти, становлять такі: низький соціальний статус освіти в суспільстві; залишковий принцип її фінансування; перехід першокласних фахівців у сферу бізнесу у зв'язку з економічною кризою; консерватизм системи середньої освіти тощо. До психологічних бар'єрів належать: низький рівень психологічної культури педагогів і управлінців; відсутність розгалуженої системи шкільних психологічних служб; недостатня орієнтація суспільної свiдомості в цілому на необхідність психологічного забезпечення життєдіяльності людей тощо.

Подолання психологічних бар'єрів, які заважають гуманізації управління середньою освітою, можливе в результаті, з одного боку, спеціальної підготовки управлінського персоналу для розв'язання психологічних проблем, а з іншого – надання шкільними психологами конкретної допомоги керівникам освітянських установ у вирішенні управлінських проблем.

Принцип гуманізації управління середньою освітою нерозривно зв'язаний з демократизацією управління, яка полягає у залученні всіх учасників і організаторів педагогічного процесу до активної постановки та розв'язування актуальних завдань навчання й виховання. Забезпечуючи врахування індивідуально-психологічних особливостей, сприйняття унікальної неповторності кожного учасника навчально-виховного й управлінського процесу, створення умов для максимального вияву його творчих потенцій, принцип гуманізації управління збагачує саму суть принципу демократизації управління.

Отже, в сучасних умовах психологія управління навчальними закладами передбачає гуманізацію та демократизацію управління. --Столярова Наталія Миколаївна 14:17, 8 травня 2014 (EEST)


Добрий вечір, шановні колеги! Психологія управління — порівняно молода галузь психологічної науки. Психологія управління формувалася і розвивалася на стику ряду психологічних дисциплін: інженерної психології, психології праці, соціальної психології та педагогічної психології. Об'єктами дослідження психології управління, як і в інших галузях, залишаються системи типу «людина — техніка», «людина — людина». Але особливість цієї галузі полягає в тому, що зазначені об'єкти розглядаються з точки зору організації управлінських відносин. Предметом психології управління є наступні проблеми людських взаємин і взаємодій з точки зору ситуацій управління: 1. Особистість, її самовдосконалення та саморозвиток у процесі праці. 2. Управлінська діяльність та її організація з точки зору психологічної ефективності. 3. Групові процеси в трудовому колективі, і їх регуляція. Виходячи із завдання переорієнтації сучасних навчальних закладів на ідеї гуманізації навчання і виховання підростаючої особистості, організації гуманістичної за змістом педагогічної діяльності, управління в системі середньої освіти також повинно здійснюватися на гуманістичних засадах. Адже успішна діяльність будь-якої Системи, а саме, системи гуманістичного виховання і виховання підростаючої особистості, неможлива за наявності в ній "чужих", а тим більше, центральних механізмів функціонування. Іншими словами, не може бути "гуманним" за ставленням до дитини той учитель, який постійно відчуває на собі "негуманність" управлінських впливів свого директора, і, в свою чергу, важко чекати виявів "гуманності" до вчителів з боку директора школи, який постійно відчуває на собі "негуманність" спілкування та взаємодії з боку завідувача районного (міського) відділу (управління) освіти. І цей ланцюг можна продовжити. І розроблення цього напряму повинно складати спеціальний напрям досліджень у проблематиці психологічних основ гуманізації освіти, який сьогодні, як показує аналіз літератури, ще недостатньо актуалізований. Основні характеристики гуманістичного підходу до управління закладами середньої освіти, виявляються у певних положеннях, які відображають: необхідність побудови управлінських стосунків між керівником та підлеглим на основі партнерства; доцільність реалізації Спільної діяльності керівника і членів педколективу в процесі управління освітянськими організаціями; важливість розуміння та врахування індивідуально-психологічних особливостей підлеглих в управлінській взаємодії; необхідність створення умов для реалізації творчого потенціалу підлеглих та здійснення ними самоуправління своєю професійною діяльністю та особистісним розвитком.

--Синяговська Ніна Миколаївна 21:54, 8 травня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги! Управління та предмет його діяльності – це колективна праця конкретної організації, якою керує певний апарат управління. За умовами і складом праці усі організації суттєво відрізняються, тому у кожному випадку можна спостерігати особливі риси керування. Так, на зборах та нарадах керівник вивчає стан об'єкта, яким керує, за доповідями підлеглих, формує на цій основі нові програми дій або уточнює попередні, дає вказівки з приводу виконання прийнятого рішення. Психологія управління – це галузь психології, що вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності. Її основна задача – аналіз психологічних умов і особливостей цієї діяльності з метою підвищення ефективності і якості роботи в системі управління . Один з найважливіших напрямків – вивчення психологічних умов забезпечення цілісного функціонування апарату управління. У школі цей процес ускладнюється, оскільки потрібно забезпечити єдність трьох процесів – навчання, виховання та розвитку особистості. У зв'язку з цим можна констатувати, що психологія управління є однією з найважливіших галузей психологічної науки, яку слід брати увагу при керуванні навчальним закладом.Окрім того психологія управління визначає якості та риси характеру справжнього керівника. Зокрема, виділяють управлінські властивості та здібності та індивідуальну управлінську концепцію, що включає надзавдання, проблемний зміст, управлінські задуми та внутрішньо прийняті особистістю принципи правила управління . Ця наука визначає також соціально-психологічну компетентність особистості керівника, яка полягає у дослідженні здатності індивіда ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми у системі міжособистісних стосунків. Компетентність формується у ході засвоєння індивідом систем спілкування і входження у сумісну діяльність і полягає у таких рисах: умінні орієнтуватися у соціальних ситуаціях, правильно визначати особистісні особливості емоційні стани інших людей, вибирати адекватні способи спілкування з ними і реалізувати їх у процесі взаємодії, умінні поставити себе на місці іншого (рефлексія).Отже, психологія управління – це наука, що допомагає налагодити процес керування організацією, колективом тощо, допомагає знайти потрібні важелі для найбільш ефективної діяльності співробітників.--Кулинич Світлана Олексіївна 14:38, 10 травня 2014 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги!

Психологія управління середньою освітою — галузь психології управління, яка вивчає психологічні фактори та умови підвищення ефективності управління закладами середньої освіти. Психологiчний аналіз управлінського процесу в системі середньої освіти передбачає (поряд з характеристикою загальних особливостей управління) виокремлення специфічних його рис, властивих лише системі середньої освіти. З’ясування цих особливостей стає можливим в результаті знаходження відповідей на такі питання:

1) Яка основна мета освітніх організацій порівняно з організаціями, що діють в інших соцiальних сферах (бізнес, виробництво, тощо)?

2) Які теоретичні підходи є найбільш доцільними і виправданими для осмислення представниками освітніх структур цієї мети?

3) Якими мають бути основні характеристики педагогічної діяльності для досягнення цієї мети освітніми організаціями?

4) Яким має бути управління освітніми організаціями для успішного здійснення педагогічної діяльності, спрямованої на реалізацію поставленої мети?

Освітні організації відрізняються від інших унікальністю, неповторністю і водночас величезною складністю своєї місії, яка полягає в забезпеченні розвитку особистості.

Педагогічна діяльність освітянських організацій, спрямована на забезпечення навчання, виховання і розвитку особистості з гуманістичних позицій, характеризується такими основними особливостями:

По-перше, гуманістичне навчання - це не лише метод, а сукупність цінностей, особлива педагогічна філософія, нерозривно зв'язана з особистісним способом існування людини. У таку систему цінностей входять: переконання в особистій гідності кожної людини; у значущості для кожної людини можливості вільного вибору і відповідальності за його наслідки; задоволення навчанням як творчістю.

По-друге, треба робити наголос не стільки на навчанні, скільки на учінні; викладання слід організувати не як трансляцію інформації, а як фасілітацію (від англ. facilitate - полегшувати, допомагати, сприяти) осмисленого учіння.

По-третє, реформа навчання потребує перебудови певних особистісних настановлень учителя, які реалізуються в процесі його взаємодії з учнями.

По-четверте, кожен учитель, виходячи з цих настанов, виробляє власний інструментарій навчання, на базі загальних методичних прийомів.--Фінашина Світлана Михайлівна 14:12, 13 травня 2014 (EEST)

Доброго дня! Психологія управління — це галузь психології, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, тобто вплив психології окремої людини та групи на процес управління і, навпаки, вплив управлінських відносин на психологію окремої людини та групи.

Психологія управління вивчає психіку людини, дає психологічну характеристику управлінської діяльності та аналізує якості, необхідні для її успішного виконання. Важливе значення має християнська психологія.

Психологія управління — порівняно молода галузь психологічної науки. Психологія управління формувалася і розвивалася на стику ряду психологічних дисциплін: інженерної психології, психології праці, соціальної психології та педагогічної психології. Об'єктами дослідження психології управління, як і в інших галузях, залишаються системи типу «людина — техніка», «людина — людина». Але особливість цієї галузі полягає в тому, що зазначені об'єкти розглядаються з точки зору організації управлінських відносин.Психологія управління як наука спирається на різні психологічні методи, основними з яких є спостереження й експеримент. За своїм характером і сутністю спостереження - складний об'єктивний психологічний процес відображення дійсності. Його складність обумовлюється тим, що воно ведеться в природній обстановці функціонування організації, в якій місце і роль дослідника як спостерігача надає певний вплив і вплив на спостережуваних, з одного боку, і на підбір та узагальнення інформації, з іншого. Крім того, в більшості випадків роль дослідника пасивна, оскільки він лише фіксує проявилося думку або ставлення людей до процесів, фактів і явищ. Експеримент відноситься до числа самих своєрідних і важко освоюваних методів збору інформації. Здійснення експерименту дозволяє отримати вельми унікальну інформацію, добути яку іншими методами просто не представляється можливим. Наприклад, з метою підвищення продуктивності праці на підприємстві вирішили використовувати ряд нових форм морального і матеріального стимулювання. Однак неясно, чи приведе це до бажаного результату або, навпаки, спричинить за собою негативні наслідки, знизить ефект застосування раніше введених і прижилися форм заохочення за сумлінну працю? Тут на допомогу керівнику приходить експеримент, здатний в силу своїх можливостей «програти» певну ситуацію і «видати» цінну інформацію. Основна мета його проведення - перевірка гіпотез, результати яких мають прямий вихід на практику, на різні управлінські рішення.Психологія управління як галузь практичної психології вивчає в тому числі й управлінську діяльність. Закони психології управління проявляються у взаємодії у міжособистісних стосунках та в груповому спілкуванні, і діють, як і будь-який закон, в незалежності від того, знаємо ми їх чи не знаємо.--Ткаченко Любов Миколаївна 14:45, 26 травня 2014 (EEST)

Підводимо підсумки

Отримано з http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=Особливості_управління_навчальним_закладом_в_сучасних_умовах&oldid=111667