Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення
Зміст
З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника
.jpg)
Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.
На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.
Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.
Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.
Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.
Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч. Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва. Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.
Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів. У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння. Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.
Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва
Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.
Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь. Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи. Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.
Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший. На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя". Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника. Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.
Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху. Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими. За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні. Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.
Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники"
.jpg)
Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.
У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.
Музей кролевецького ткацтва
Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.
В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки. Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час
