С.Токарі

Назва

с. Токарі, Сумського району, Сумської області

Географія

Розташування

Розташоване за 7 км від обласного центру - м. Суми

Клімат

є помірно континентальним, помірно вологим. Зима холодна, літо тепле.

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Характерні сірі ґрунти, здебільшого поширенні темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи. Рослинний світ дуже різноманітний. Багато видів дерев, кущів, трав’янистих рослин. Серед них зустрічаються ті види, які занесені до Червоної Книги: проліска, зозулені черевички, конвалія та ін. Навколо села розташовані: сосновий та листяні ліси. В яких водяться такі тварини: зайці, лисиці, бобри, косулі, дикі кабани, лосі. Також у лісах живе багато видів різних пташок.

Історія

===Давні часи==часи Територія цього краю почала заселятися ще в період кам’яного віку. Перші мешканці з’явилися 15 тисяч років тому. Підтвердженням цьому є те, що й сьогодні в районі токарівського лугу (за 1 км від вулиці Шевченка) знаходять уламки бивнів та зубів мамонтів і старовинного посуду (остання знахідка датується 2008 роком). На Токарівському торфовищі в 1921 році було знайдено плуг скіфських часів. Ця унікальна пам’ятка зберігається зараз у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею. зберігається зараз у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею. На токарівських землях було виявлено кілька черняхівських поселень. Одне з них, розташоване на західній околиці села, розміром 500мх80м, було досліджене в 1987 році. Тут були знайдені матеріали катакомбної культури раннього залізного віку, а також черняхівської культури, зокрема ліпна й гончарна кераміка, салтівський тарний посуд та рідкісна фібула із бронзи (застібка для накидки чи плаща) V ст. н. е. Занепад черняхівської культури пов’язують із навалою гунів у кінці IV ст. Протягом III – V ст. на Лівобережжі Дніпра існувала Київська культура. Про це свідчать окремі знахідки цього періоду, виявлені при археологічних розкопках у с. Токарі. У VII-IX ст. територія нашого краю була зайнята племінним союзом сіверян. Життя на цих землях дещо завмирає в XII-XIII ст., а з приходом золотоординської доби цей край є частиною «дикого поля». Страшним лихом для наших предків стали набіги кримських татар, що призвело до подальшого запустіння краю. У 1503 році у результаті перемир’я, підписаного князівством Литовськи і Російською державою до Росії відійшли землі Сумського району в тому числі і наші.

Новий час

У 60-х роках XXст. з Токарями возз’єдналося село Мала Чернеччина

Новітній період

У 2017 році с. Токарі разом із С. Безбриком утворили об’єднану територіальну громаду у с. Бездрику.

Населення

територію Токарів населяють люди різних національностей:українці (корінне населення), білоруси, грузини, чеченці, росіяни, молдовани, вірмени та ін. Усього – 2080 гомадян.

Органи влади

територія села входить до складу бездрицької сільської ради. Головою якої є Маркін О. В., староста села – Ткачук О. М. Повноваження місцевого самоврядування здійснює депутатський корпус. У сільській раді працює землевпорядник, касир, паспортист, нач. вус.

Економіка

на території села діє ФГ «Мрія- СК». Орендують земельні ділянки ПАТ «Сумихімпром», «Прогрес-технологія». Зареєстровані на території села приватні підприємці.

Медицина

У 1990 році у селі побудовано амбулаторію. Сьогодні заклад відповідає статусу – амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Посаду головного лікаря займали: Рощупкін М. П., Дегтярьова С. О., Глінкіна М. В.

Освіта

Заклади спеціальної та вищої освіти

на території села знаходиться дитсадок «Росинка». Вихователі: Лохоня Л. В., Литвиненко Г. В., Карпенко Т. М., Мироненко О. А., Онуфрієнко Н. Ю. Керує закладом Мартовицька Г. Д. Медсестра – Дехтяренко О. В. Відомо, що в 70-х роках XVII ст. у Малій Чернеччині працювала школа, яку називали «попова хата», пізніше була організована церковнопарафіяльна школа. У 1890 році у будинку багатого парафіянина було відкрито приходську школу. У 1910 році було побудовано земську школу. У 1930 році відкрилася школа колгоспної молоді з семирічним навчанням. У цьому ж році школі передали колишній маєток поміщика А. Д. Ігнатьєва. У лютому 1943 року фашисти, відступаючи, спалили дві школи. Після війни почала працювати школа в уцілілому домі Громобоя. У 1950 році було вирішено у селі відкрити п’яті класи. Сільська рада віддала школі ще один будинок, конфіскований у громадянина Коропа. У 1967 році побудована школа, яка діє і сьогодні. До 1985 року вона працювала як 8-ми річна. Нині це Токарівська загальноосвітня школа I-IIIступенів. У шкільному колективі 21 вчитель та 139 учнів. Директор школи – Ткаченко С. А. Діти мають змогу відвідувати художню та музичну школи. При Будинку культури створений вокальний дитячий ансамбль «Дзвіночки». Самодіяльний народний танцювальний колектив «Барви» очолює заслужений працівник культури України – Пархоменко Н. В. Цей колектив неодноразовий лауреат і дипломант районних та обласних конкурсів і фестивалів.

Культура

У селі є Будинок культури на 200 місць, який очолює В. І. Стадник. У цьому закладі діють різноманітні гуртки (хоровий, сольного співу, вокально-інструментальний), літературні вітальні. Систематично проводяться творчі звіти, вечори відпочинку, свята, концерти, дискотеки, фестивалі

Ресурси інтернету

c. Токарі, вільна енциклопедія

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Пимоненко Лариса Василівна