Гамаліївський монастир
Зміст
Повна назва храму, монастиря
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату
Розташування храму, монастиря
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.
Опис храму, монастиря
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти. Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського. Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко. Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.
Історія храму, монастиря
Заснування
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль. Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ». Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області. У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку. У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи. Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель. Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.
Розквіт
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші. 1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону. У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць. У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським. У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.
