Психологія Яцура Р.В.

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:33, 29 січня 2015 (EET)

Шановна, Марина Євгеніївна, даю відповіді на ваші питання:

1. Слід допустити, що вітчизняній педагогікою в попередньому періоді випущений з уваги один з важливих аспектів соціалізації індивіда, якому в західному науковому світі в останні 20 років приділяється велика увага і привласнений спеціальний термін - "гендер". На нашу думку, зміст поняття "гендер" полягає перш за все в ідеї соціального моделювання чи конструювання статі (на відміну від біологічної статі, який задається генетично). Соціальну стать конструюється соціальною практикою. Суспільство формує систему норм поведінки, яка дозволяє виконання певних ролей в залежності від біологічної статі індивіда. Відповідно, виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є "чоловіче" і що є "жіноче" в даному суспільстві.

2. Впровадження категорії "гендер" у педагогічний процес має принципове значення, оскільки в школі формуються багато уявлень про професійне самовизначення, життєвої стратегії, доступі до ресурсів і влади, що мають в основі соціополовую орієнтацію. Розвиток тендерного освіти в школі дозволить сформувати уявлення про те, що стать не є підставою для дискримінації за будь-яких критерієм чи показником, що він дає можливість жінці і чоловікові користуватися правами людини в усій повноті цього поняття, народжує сили для виламування "скляних стель" , вільного вибору шляхів і форм самореалізації на рівні своєї неповторної індивідуальності. Але поки тендерні підходи в педагогіці сприймаються як наукова екзотика. Для розуміння і професійної участі в процесі тендерної соціалізації дітей педагогу необхідний відповідний методологічний і методичний апарат, що містить систему наукових знань про тендер, педагогічних аспектах виховання та освіти як тендерних технологіях, чинниках, умови та критерії ефективної тендерної соціалізації школярів, відповідний предмету професійну мову.

3. Розробка нового напряму в науці, як правило, призводить до народження нових термінів, нових категорій. З метою визначення ступеня взаємодії педагогіки і тендеру, як складних соціальних і наукових категорій, вводиться поняття "гендерний вимір в освіті". Під "гендерних виміром в освіті" ми маємо на увазі оцінку наслідків і результатів впливу виховних зусиль педагогів на становище і розвиток хлопчиків і дівчаток, усвідомлення ними своєї ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей, статус дітей у шкільному колективі, групі однолітків в залежності від біологічної статі. Необхідність введення категорії "гендерний вимір в освіті" обумовлена наступними чинниками. По-перше, в останнє десятиліття саме гендерний вимір стає все більш важливим в оцінці основних детермінант і больових точок процесів суспільного та особистісного розвитку. По-друге, у педагогічній теорії до цих пір відсутня напрям, що вивчає становлення тендерної ідентичності, незважаючи на його безумовне значення для гармонійного і повноцінного розвитку особистості, суспільства. Традиційна полоролевая соціалізація дівчаток і хлопчиків, в якій активно бере участь школа, продовжує відтворювати патріархатних стереотипи взаємодії статей у громадському та приватній сферах. Ці стереотипи все частіше вступають в протиріччя з реальними трансформаціями тендерних відносин в сучасному російському суспільстві, стають перешкодою для розкриття індивідуальностей, рівноправ'я статей, стійкого розвитку демократичних відносин.

4. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти тендерної чутливістю, володіти методикою тендерного підходу до процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків. Здійснювати тендерний підхід в освіті дітей - це значить діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій "чоловічого" і "жіночого" в суспільстві, ставити особистість і індивідуальність дитини у розвитку та вихованні вище традиційних рамок статі. Під "тендерної чутливістю" ми маємо на увазі здатність педагога сприймати, усвідомлювати та моделювати вплив вербальних, невербальних і предметних впливів соціального середовища, методів і форм роботи з дітьми на формування тендерної ідентичності дитини, здатність уловлювати та реагувати на будь-які прояви дискримінації за ознакою статі (сексизму) . По-третє, народження нових педагогічних термінів пов'язане з тим, що інші, на перший погляд, близькі за значенням терміни: "статеве виховання", "полорольове виховання", "полорольова соціалізація" та їх варіації, не тільки не відображають суті предмета, але ускладнюють його розуміння, оскільки в російській культурі є численні і неадекватні конотації слова "стать". Відсутність у професійному та науковому мовою категорії "тендер", що відповідає культурному кореляти статі, як тепер стало зрозуміло, неминуче призводило до дефіциту мови, замовчуванням власне суті процесу конструювання жіночності і мужності на громадському, груповому та індивідуальному рівнях, ролі в цьому процесі педагогічних технологій. Розробка тендерних підходів в освіті є новим кроком у розвитку науки людинознавства, педагогічної антропології. Завдання розробки теорії тендерного освіти і виховання полягає в тому, щоб, інтегруючи і переробляючи знання, отримані іншими науками про людину: - Виявити і показати суспільству педагогічні аспекти процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків як суб'єктів шкільного виховання, впливу складних і багатоспрямованих взаємодій з батьками, однолітками, педагогами, матеріалом шкільних підручників і курсів на становлення тендерної ідентичності індивідів обох статей; - Проаналізувати роль школи як соціального інституту в тендерній соціалізації дівчаток і хлопчиків, сприятиме ліквідації дискримінації за статтю, подолання найбільш жорстких тендерних стереотипів у педагогічній шкільній практиці; - Виявити закономірності та методики педагогічного впливу вчителя на тендерні ідентичності учнів, щоб у процесі педагогічної взаємодії, коректуючи вплив середовища, розширювати індивідуальні можливості самореалізації учнів. Освіта вносить внесок у формування тендерної ідеології. Починаючи з дитячого садка і до аспірантури, всі відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних". Цей процес не є явною або умисною метою освіти, і мало хто викладачі усвідомлюють, що він відбувається. Тим не менш, освітні установи підносять дуже впливові уроки тендерних відносин. Справа в тому, що крім явно вираженого навчального плану, існує так званий прихований навчальний план, який зміцнює сексистські визначення жінок і чоловіків. Прихований навчальний план - це, по-перше, організація самого закладу, тендерні відносини на роботі, тендерна стратифікація учительської професії. По-друге, сюди відноситься зміст предметів, а по-третє, стиль викладання. Ці три виміри прихованого навчального плану не просто відображають тендерні стереотипи, а й підтримують тендерну нерівність, віддаючи перевагу чоловічому і домінантним і недооцінюючи жіноче і нетипове. На існуючий стан речей, наприклад, на стійкість тендерних стереотипів про здібності та освітніх перевагах жінок і чоловіків впливає і популяризація висновків наукових досліджень. У свою чергу багато вчені будують свої гіпотези, інструментарій та висновки на упередженнях до людей іншої статі, не помічаючи сексистських установок у своїй свідомості. І з'являються популярні статті, наукові та науково-популярні видання, в яких можна зустріти наступні сентенції: "Чоловік любить очима, а жінка - вухами", "Чоловік схильний до полігамії, а жінка до створення міцного сімейного гнізда", "Сто відмінностей між чоловіками та жінками ". Кращим прикладом необ'єктивною теоретичної моделі є психоаналітична теорія, сформульована Фрейдом, на основі якої проектуються дослідження, що встановлюють заздрість до пенісу, мазохізм чи незрілість супер-его у жінки. Автори таких досліджень спочатку впевнені, що пасивність є частиною жіночої особистості та жіночої сексуальності, і в зв'язку з цим жіноча активність і незалежність чи чоловіча чуттєвість і відданість трактуються як патології. Організація навчальних закладів - це не лише колектив і приміщення, це ще й система правил, за якими люди взаємодіють між собою, той порядок, який дозволяє їм працювати. Соціальний порядок можна вважати основним способом, за допомогою якого цінності культури передаються індивідам, щоб ті могли вважати ту чи іншу організацію нормальної, той або інший пристрій природним і звичайним, тим, що називається "в порядку речей". Коли ми беремо участь в житті якихось інститутів і організацій, що втілюють певну соціальний устрій, нам здається існуючий там порядок природним, і ми намагаємося відтворювати його у своїй ідентичності і своїх діях. Іншими словами, інститути нормалізують цінності культури, причому нормалізація, ізоляція, очищення, дисциплінування - це спроби накласти систему на спочатку "нечистий" досвід, надати йому порядок, осмисленість відповідно до того, що вимагає від людини традиція, суспільство, стереотипи мислення і дії . Які ж особливості соціального устрою освітнього закладу? По-перше, освітні установи відображають тендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Як правило, викладачі, секретарі і обслуговуючий персонал - жінки, а директор школи чи ректор університету - чоловіки. Педагогічний склад установ початкової та середньої освіти на 90% складається з жінок. З підвищенням статусу освітньої установи від дитячого саду до університету кількість жінок-педагогів зменшується. По-друге, освітні установи не тільки надають, але й обмежують можливості кар'єри. Адже учні бачать на прикладі тих, з ким зустрічаються кожен день, що чоловіки - це начальство, а жінки-підлеглі. Крім того, деякі предмети і дисципліни чітко ідентифікуються у студентів і школярів з підлогою викладача. Тим самим програмується і вибір професії залежно від статі. Процес навчання. Третя сторона прихованого навчального плану полягає в тому, що комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражати знання. У 1982 р. Р. Холл та Б. Сендлер провели перше дослідження вербальних і невербальних комунікаційних практик в освіті. Прихований навчальний план був визначений як мета-комунікація - мова, за допомогою якого здійснюється соціальний контроль. Це дослідження стало класичним зразком подібних проектів, які проводилися в школах і коледжах, на освітніх сесіях для дорослих і в університетах. Було показано, зокрема, що панівні форми викладання спираються на маскулінні засоби спілкування. Перш за все, це виражається в тому, що, починаючи з дошкільного віку, педагоги заохочують хлопчиків до самовираження й активності, а дівчаток - до слухняності і старанності, охайного зовнішнього вигляду. Дослідниками було зазначено, що наші співвітчизники серед шкільних предметів найважливішими для хлопчиків вважають математику, фізику, фізкультуру, комп'ютерні знання, а для дівчаток - домоведення, літературу та історію, етику і психологію сімейного життя, статеве виховання. А як бути з тією обставиною, що серед дівчаток буває так багато відмінниць? Наші психологи успішно впоралися і з цим парадоксом, приписавши інтелектуально сильним дівчаткам ярлик психічної ненормальності: згідно Л. Волинської, занадто багато відмінниці мають занижену самооцінку, в них живе глибинне і погано усвідомлюване недовіру до самих себе, і вони нібито тому й намагаються бути відмінницями, щоб компенсувати цей свій недолік, приховати його від себе, придбати значення у власних очах і в очах оточуючих. На думку автора статті, відмінна успішність у дівчаток є цілком наслідком їх лояльності, слухняності та старанності - якості, що ведуть до пасивності і безініціативності і ускладнюють відносини з протилежною статтю. Стиль викладання, форми комунікації у навчальній аудиторії, також впливають на тендерну соціалізацію учнів. Наприклад, іспити у формі тестів, індивідуальні доповіді, змагання за оцінки заохочує горезвісну «мужність». Від цього страждають як дівчатка, так і хлопчики, хоча б тому, що у тих і у інших не розвиваються навички критичного мислення, уміння ставити питання, колективно обговорювати і вирішувати проблему. Нові можливості для жінок і чоловіків, принципи тендерної рівності в освіті можуть здійснюватися у просторі гри і свободи, де відмовляються від муштри, агресії та дресирування на користь м'якості, делікатності та поваги. Учень і викладач виступають партнерами, які спільно й активно планують зміни, контролюють успіхи і оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти та знаходять способи їхнього вирішення. Тому сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів та альтернативних рішень поряд з традиційними. Малий розмір груп забезпечує індивідуальний контакт і працює на скорочення владної дистанції. Таким чином, виявляється можливим диференціювати завдання залежно від рівня підготовленості, при цьому як з боку вчителя, так учнів важливі терпимість і розуміння іншого, можливо, більш слабкого або нетипового. У традиційній концепції освіти навчання відокремлюється від виховання межами навчального плану і аудиторій. У сучасній освіті процес навчання вважають не тільки трансляцією формального знання, а й формуванням соціально-психологічного благополуччя учнів. Поряд з оновленням технологій навчання, які активізують самостійну роботу учнів, важливим є формування особливої соціокультурного середовища школи і вузу, що дозволяє здійснити гуманізацію освіти, гарантувати дотримання прав людини, задовольнити індивідуальні потреби суб'єктів освітнього процесу. Якщо гуманітаризація досягається впровадженням у навчальних планах соціально-гуманітарних дисциплін, то гуманізація освіти означає створення особливого середовища, що сприяє розвитку в учнів творчого мислення, умов, що забезпечують їх особистісне зростання, соціальну компетентність і адаптацію, повноцінну участь у навчальному процесі. Соціокультурне середовище підтримки сприяє оптимізації взаємодії суб'єктів освіти, різноманітності освітніх послуг, дозволяє учневі впливати на траєкторію професійної кар'єри; виконує функції інформаційної та професійної орієнтації, соціально-психологічної адаптації. При цьому виникає нова - антиавторитарної - концепція освіти, заснована на цінностях поваги людської гідності, професіоналізму і підтримки. Можна припустити, що якщо в процесі гендерної соціалізації школярів вдасться створити умови для виховання стосунків між статями, вільних від жорстких стереотипів маскулінності і фемінінності в традиційному патріархатної сенсі, то це може стати запорукою виховання нової особистості з високими інтенціями відкритості та адаптивності до різних культур, пріоритетами миролюбства та паритетної демократії у всіх сферах життя, необмеженими можливостями індивідуального життєвого вибору та самореалізації.

--Яцура Руслан В'ячеславович (обговорення) 10:20, 4 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Дякую за такі грунтовні відповіді. Повторюю завдання минулого разу, яке не збереглось. Наша тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:30, 5 лютого 2015 (EET)

Шановна, Марина Євгеніївна, даю відповіді на ваші питання:

Обдарованість  це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності. 

Класифікація спеціальних здібностей на підставі багатовимірної концепції особистості, розроблена В. Моргуном

1. Здібності орієнтуватись у просторі й часі: o ретроспективні (консерватизм); o кон’юктурні (кмітливість); o перспективність (передбачливість). 2. Здібності до потреб і вольових (естетичних) переживань: o песимістичні (критичність); o амбівалентність (урівноваженість); o оптимістичність (життєрадісність). 3. Здібності до змісту (профілів, видів) діяльності: o трудові (ділові); o комунікативні; o самодіяльні (особистісні). 4. Здібності до рівнів оволодіння людською діяльністю: o навчальні (адаптивні); o відтворювальні (виконавчі); o творчі (інноваційні). 5. Здібності до форм реалізації людської діяльності: o моторні (рухові); o перцептивні (зосередженість); o мовленнєво-розумові (розумові). Здібність дитини залежить від соціального та матеріального стану батьків, однак, якщо родина зуміє створити сприятливі умови для всебічного розвитку, тоді таку якість можна виявити в ранньому віці і, починається з цього часу, розвивати її. Обдарована дитина виділяється яскравими, очевидними, інколи помітними досягненнями в тому чи іншому виді діяльності. Отже, обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими. Обдаровані діти – це потенціал нації. Проблема створення потужної, динамічної інтелектуальної еліти – одна з найактуальніших у контексті розбудови української державності. І провідну роль у цьому має відігравати система освіти. У ст. 35 Закону України «Про освіту» йдеться, зокрема, що «для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи ( з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової профільної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань». Обдарованим дітям держава надає особливу підтримку, заохочує у вигляді стипендій, направлення на навчання та стажування в провідні вітчизняні й закордонні освітні, культурні центри. І в повсякденному використанні, і в тлумачних словниках терміна «розумово обдарований», «здібний», «талановитий» вживаються здебільшого як синоніми, які, однак, вказують на різні рівні прояву здібностей. Характерними психологічними особливостями розумово – обдарованої дитини є: • Обсяг і гострота сприймання, надзвичайна допитливість стосовно розташування предметів, їм цікаво, чому світ влаштований так, а не інакше, і що було б, якби змінились ті чи інші умови. Вони можуть слідкувати за декількома процесами водночас, активно досліджувати все, що їх оточує. • Здатність сприймати зв’язки між предметами та явищами, їхніми властивостями, особливостями. • Відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком та можливістю класифікувати й зводити до категорій, які допомагають накопичувати власний обсяг інформації та інтенсивно використовувати її. • Великий запас слів, що дозволяє вільно та виразно викладати свої думки. Але часом цього не вистачає, і діти придумують слова для позначення понятих конструкцій. • Здатність розуміти смислові неточності, із задоволенням займатися складними й заплутаними завданнями; при цьому вихованці вкрай негативно підходять до підказок, готових відповідей. • Тривала концентрація уваги й велика наполегливість у розв’язанні задач, вирішення мисленнєвих завдань. • Захоплення завданням одночасно із відсутністю досвіду може призводити до того, що дитина ставить перед собою непосильні цілі. • Розвинене почуття справедливості; прискорений моральний розвиток; гостре реагування на несправедливість; високі моральні вимоги до себе та оточуючих; чутливість до доброзичливості, доброчинності, порядності, благородства. • Живе виявлення, що включає елементи гри в мисленнєву діяльність, творчість, фантазування. • Чудове почуття гумору, схильність до смішних невідповідностей, гри слів, жартів. • Підвищення страхів і вразливість. • Специфічні прояви егоцентризму, які породжують комунікативні труднощі. Усе ще побутує думка, навіть серед вчителів, що обдаровані діти не потребують якоїсь особливої підтримки. Мовляв, талант так чи інакше само реалізується, він швидко й ефектно забезпечує здобуття знань, формування умінь і навичок, необхідних для потужного самоствердження, самореалізації. Існує принаймні чотири категорії причин, які утрудняють продуктивну реалізацію розумової обдарованості. Перша – впливає із сенсорних недоліків, здебільш таких, як сліпота, глухота. Розумово обдарована дитина з цими дефектами не має можливості сприймати той чи інший тип інформації, що гальмує її інтелектуальні досягнення. У випадку порушення мовного розвитку нелегко досягнути результатів, що відповідають рівню здібностей. Друга – навчальні програми, деякі від можливостей і запитів розумово обдарованої молоді. Третя – у родинах із низьким матеріальним, духовним, культурним, освітнім рівнем інтелект, освіта, знання, творчість не пошановуються, їх здобування та розвиток не заохочуються й не підтримуються. Четверта, головна причина – психологічні фактори, які зароджуються в сім’ї. Серед них найбільш типові: • негативне ставлення до школи і навчання; • порушення стосунків з батьками; • коливання настрою, депресивні переживання, атмосфера суперечності; • низька самооцінка, почуття «зайвості», тенденція до самовиправдання за будь-яких обставин, виправдання своїх недоліків, перекладання вини на інших; • схильних до фантазування; • погані міжособистісні стосунки, недовіра до інших; • недостатні лідерські здібності; • емоційна неврівноваженість; • нереалістичні цілі. --Яцура Руслан В'ячеславович (обговорення) 22:32, 12 березня 2015 (EET)

Доброго дня! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 13:42, 12 лютого 2015 (EET)

Індивідуальні заняття

Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 11:34, 26 лютого 2015 (EET)

Консультації

Доброго дня! У нас виділено час для консультацій. Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 13:13, 25 березня 2015 (EET)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 11:46, 6 березня 2015 (EET)--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 11:46, 6 березня 2015 (EET)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяль¬ності; в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 15:18, 16 березня 2015 (EET)