Сільськогосподарські підприємства на території с. Сергіївка Білопільського району в 1960-1990-х роках
Зміст
Вступ
Вступ.
У кожної людини є місце, де вона народилася, виросла, місце, яким гордиться. Таким місцем для кожного із нас є село Сергіївка, саме тут починається для сергіївців наша Україна.
Сучасне село Сергіївка відноситься до Білопільського району Сумської області. територія Сергіївської сільської ради займає площу 3006 га, село Сергіївка – 145,1 га
До складу Сергіївської сільської ради входять села: Сергіївка, Миколаївка Тернівська, Ганнівське, Гезівка. На території Сергіївської сільської ради мешкає 334 жителі. У селі Сергіївка – 241, Миколаївці Тернівській - 63, Ганнівському - 29,Гезівці– 2 жителі.
Розташоване село за 20 км від районного центру, 46 км від м.Суми, 35 км до кордону з Росією. Через село Сергіївка проходить автошлях Білопілля – Недригайлів, що виводить на трасу державного призначення Суми - Київ.
На селі функціонують фермерські господарства: « Мрія» ( керівник ТкаченкоІ.О.), « Вікторія» ( Шевченко А.О.), «Даяна – 2005» ( керівник Гордієнко В.А.).
Маленькою цяточкою на географічній карті Сумщини позначене українське село Сергіївка. Таких населених пунктів ,мабуть, тисячі. З моменту заснування звичайного українського села Сергіївка ( 1850р.) минуло дуже багато часу. І гортаючи сторінки історії, нам є що згадати і чим гордитися. Кожен факт з історії села має свою особливість. це наша пам’ять, пам’ ять, якою ми живемо.
Про деякі події ми знаємо лише поверхово. Вже призабулися прізвища багатьох односельців, які зробили великий внесок у розвиток і процвітання нашого краю. І ось сьогодні ми хочемо якомога детальніше відновити всю хронологію подій, розповісти про наше село та його працьовитих жителів.
Етапи становлення колективного господарства З 1950 по 2000 роки на території Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області існували такі господарства: 1950-1956 роки – колгосп ім. Ворошилова, центральна садиба село Сергіївка Улянівського району Сумської області. У 1957 році колгосп ім. Ворошилова було переіменовано в колгосп «Комуніст», центральна садиба село Сергіївка Улянівського району Сумської області. Головою колгоспу у період з 1957 по 1962 роки був Коваленко М.В. У 1963 році відбулося об ’єднання Улянівського і Білопільського районів в один, тому у період з 1963 по 1975 роки був колгосп «Комуніст» Білопільського району. Головою колгоспу був Андрій Прокопович Луценко. В цей час на території села Гезівка діяв завод по виготовленню трав’яної муки, який забезпечував своєю продукцією не тільки потреби власного господарства, а й інші колгоспи Білопільського району. У 1976 році колгосп «Комуніст» село Сергіївка було об’ єднано з колгоспом «Червона зірка» села Супрунівка. Після злиття двох господарств колгосп було названо «Комуніст», а центральною садибою стало село Супрунівка. У Сергіївці була розташована третя виробнича бригада новоствореного колгоспу. За третьою бригадою було закріплено 2388 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2213 га орної землі. Займалися вирощуванням зернових культур ( озиму пшеницю, ячмінь, овес); технічні культури (цукрові буряки).Головою колгоспу був Устимчук Сергій Павлович. З 1976 року головою колгоспу «Комуніст» було призначено Костюченка Миколу Петровича, який спочатку працював бригадиром тракторної бригади, а потім головним агроном цього господарства. За час, коли Микола Петрович був керівником колгоспу в селі відбулося дуже багато позитивних змін. Було побудовано декілька господарських об’єктів – це молочно - товарна ферма на 250 голів худоби, конюшня, телятник, заправка, пункт штучного запліднення тварин, житлові будинки, фельдшерсько-акушерський пункт, приміщення відділення зв’язку, будинок культури і контору в одному двоповерховому приміщенні. У селі Миколаївка було побудовано два житлові будинки, медпункт, дитячий садок і клуб, а також була закуплена апаратура для вокально-інструментального ансамблю. Керівник господарства намагався створити всі умови для комфортного проживання колгоспників, піклувався про своїх односельців. У 1984 році колгосп «Комуніст» було розділено на два самостійних господарства в Сергіївці почав діяти колгосп ім.Ворошилова. Головою колгоспу був Ткаченко Іван Олександрович. За час його головування тут було побудовано: зерносклад, зерно тік, овчарник, 24 житлових будинків, адміністративну будівлю для сільської ради. До новобудов було підведене центральне опалення, що забезпечувало теплом і житлові будинки і адміністративні приміщення. По селу було прокладено дорогу з твердим покриттям. Як і в кожному селі на центральній вулиці у 1956 році збудували пам’ятник, в честь воїнів визволителів, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Він складався з трьох частин, був зібраний і встановлений на місці поховання загиблих воїнів. У братській могилі, на якій встановлено пам’ятник захоронено 11 невідомих солдат, 14 червоноармійців. У 1975 році на 30-річчя Перемоги його підняли на п’ эдистал. Потім була споруджена і відкрита меморіальна стіна, на якій викарбувані імена загиблих односельчан.. Клуб – це була і нині діє велична, ошатна двоповерхова споруда, яка вигідно розмістилася на центральній вулиці міста, оформленням приміщення займався завідуючий, місцевий художник, картини якого знаходяться в краєзнавчому музеї міста Суми – Циганенко Іван Миколайович. Стіни Будинку культури ще не забули завзятих баталій працівників і спеціалістів села, критику, самокритику і побажання успіхів у роботі. А коли в кінці року підводились підсумки соціалістичних змагань, кожен з відзначених колективів отримував подарунки і нагороди. Довго тоді лунали над селом пісні, продовжувались запальні танці. У 1989 році за ініціативи селян колгосп ім.Ворошилова було переіменовано в колгосп під назвою «Новий мир». Кризова ситуація у 1990 роках призвела до падіння досягнутих раніше обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Основними проблемами сільського господарства є низька продуктивність через низький ступінь механізації праці, падіння родючості грунтів. По всій державі урожайність значно знизилась, це ж стосується і тваринництва. І в господарстві сергіян показники теж знизилися. Господарство потребувало змін та реформ. Селяни спродівалися, що вирішальну роль має відіграти земельна реформа, передача землі у приватну власність, створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі. У 1992 році загальні збори колгоспників господарства «Новий мир» прийняли рішення про реорганізацію господарства в колективне сільськогосподарське підприємство «Сергіївське». У 1996 році КСП «Сергіївське» реорганізовано в акціонерне товариство «Сергіївське». З 2000року землі Сергієвської сільської ради були розпайовані і створені фермерські господарства: «Даяна – 2005» (керівник Гордієнко В.А.), «Спас - 2007» (керівник АвраменкоО.Є.), ТОВ « Велес А» (керівник Царенко А.В.), ТОВ « Білопілля Агро» (керівник Гребенюк О.Л.)
Галузі господарства
Галузі господарства На території господарства розвивалися дві основні галузі сільського господарства: рослинництво і тваринництво. Рослинництво- вирощування польових культур на орних землях. Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур-пшениці, ячменю, жита; продовольчих круп’ яних культур – гречки, проса; фуражних – кукурудзи, вівса; зернобобових – гороху. Технічні культури – цукрові буряки, соняшник, картопля. Вирощування кормових культур – посіви багаторічних трав: люцерна, конюшина; посіви однорічних трав – кукурудзи на зелений корм, на силос, кормових коренеплодів – кормових буряків. Овочівництво – помідори, огірки, картопля, капуста, морква, цибуля, столовий буряк. Баштанні культури – кавуни, дині. У 1984 році після сторення двох самостійних господарств у селі Сергіївці почав діяти колгосп ім..Ворошилова. На території господарства існували дві тракторні бригади: бригада № 1 с.Сергіївка і с.Ганнівське – бригадир Великодний Володимир Іванович; бригада № 2 с.Миколаївка Тернівська і с.Гезівка; рільнича бригада, яку у різні роки очолювали:
Прокопенко Андрій Степанович
Голінський Анатолій Митрофанович
Куриленко Федір Степанович
Гордієнко Василь Андрійович
Тваринництво Скотарство.
Свинарство.
Вівчарство.
Бджільництво.
Основним завданням тваринництва є виробництво високоякісних продуктів харчування ( м’яса, молока, масла, сиру, яєць, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості ( м’яса, шкіри, вовни, воску, пуху тощо). Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормо- виробництва. Кормо виробництво Польове: зернофуражні й кормові культури, відходи інших культур. Лучно-пасовищне: польові трави. Промислове: комбіновані корми, сироватка, меляса,жом. Скотарство у колгоспі ім. Ворошилова мало м’ясо - молочний напрямок, бо використовувалися у кормовій базі висококалорійні корми. Польові трави, комбіновані корми, зернофуражні й кормові культури, сироватка, меляса, жом. Поголів ’я худоби налічувало до 400 голів великої рогатої худоби. Великих досягнень у трудовій діяльності досягли такі працівники тваринницької галузі: Веклич Олександра Матвіївна, Положій Ніна Юхимівна, Недайвода Катерина Іванівна, Недайвода Петро Іванович. Свинарство займало важливе місце у сільському господарстві. На Сергієвській свинофермі було до 300 голів свиней, а на Гезівській до 1000, Порали їх Логвиненко Галина Яківна, Голінська Раїса Микитівна, Голінська Раїса Митрофанівна, Олійник Поліна Хомична. Завідуюча фермою була Дяченко Мотрона Василівна, фуражиром - Богатиренко Іван Якович. Вівчарство на території колгоспу було досить розвинене. У селі Сергіївці нараховувалося близько 1500 голів. Але основне поголів’ я овечок було розташоване на другій бригаді у селі Гезівка і складало приблизно до 3000 голів. Завідуючим фермою був Моша Анатолій Григорович. Бджільництво у нашому колгоспі була пасіка, де нараховувалося 150 колодок бджіл. Незмінним пасічником був Великодний Віктор Андрійович, який доглядав за бджолами досить довгий час з 1960 по 1996 рік.
