Соціально-гуманітарний кредитний модуль Говійний О.М.
Зміст
Інтерактивні практичні заняття
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №1 Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
- Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
- Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 12:46, 12 червня 2015 (EEST)
Ваші відповіді:
- 1. Філософське дослідження освіти необхідне тому, що філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему. Завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. Філософія, формуючи загальну картину освіти, здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві.Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль у всіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Вона переконливо доводить, що освіта є дієвим засобом вирішення глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз. Без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. Філософія виступає в системі досліджень окремими науками методологічною основою. Важливим завданням філософії є з'ясування суті та змісту поняття "філософія освіти", адже освіта є процесом формування людини, загальнолюдською цінністю, результатом шкільної діяльності, засобом кардинальних змін суспільного життя, соціальною системою, що здатна до саморозвитку.
- 2. Основними завданнями філософії освіти є: аналіз і осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти, вивчення способів систематизації та структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Завданнями соціології освіти є: вивчення потреб в освіти, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини, оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості, аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності, виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу, визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.--Говійний Олександр Миколайович (обговорення) 21:39, 2 липня 2015 (EEST)
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №2 Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
- Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
- Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко. --Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:49, 16 червня 2015 (EEST)
Ваші відповіді:
- 1. Стратегія освіти - науково передбачення розвитку країни на основі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації з визначенням генерального напряму всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Змістом стратегії освіти є її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти передбачає вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівень духовного життя. Так як парадигма являє собою розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію чогось наміченого, то парадигма освіти є теоретично обгрунтована реорганізація освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Парадигма освіти може бути успішною за умови зміни традиційного мислення, стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. Реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат, тому що новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література, шкільна навчальна база, необхідність в педагогах нової генерації. Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти.
- 2. Сучасними зарубіжними підходами до освіти є: А)Американський підхід - розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї в якій показана згубність "пасивної" школи, побудованої на механічному запам'ятовуванні навчального матеріалу і необхідності розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині "інстинкту дослідника". Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в країні. Учень - це сонце, навколо якого повинно все обертатися в освіті. Б) Азіатський підхід, в якому характерні японський і китайський варіанти. В японському варіанті загальноприйнятим є інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу кращим випускникам. В Китаї освіта платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченню школи. В)Європейський підхід презентують високорозвинені держави. У Великобританії випускник 12-ти річної середньоосвітньої школи отримує відповідний сертифікат. По закінченню дворічної довузівської підготовки складається національний екзамен. Кращі - зараховуються на вибрану спеціальність і через три роки отримують диплом бакалавра. У Німеччині середня освіта складає 13 років, з поділом учнів на здібних, які можуть навчатися в університеті і нездібних. Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після завершення курсу - на наступний, але якщо претендентів більше, ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року. У Франці десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Більшість випускників вступає в трирічний академічний ліцей, де здобувають диплом бакалавра та право вступу до університету.--Говійний Олександр Миколайович (обговорення) 22:41, 3 липня 2015 (EEST)
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №3 Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання. Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко. --Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:54, 2 вересня 2015 (EEST)
Ваша відповідь: Доброго дня Людмила Олександрівна! Даю відповідь на поставлене запитання. Інформаційна культура людини – тільки один зріз культури, який формується в процесі освоєння людиною нових інформаційних технологій, у тому числі комп'ютерів. Засобом її досягнення виступає інформатизація системи освіти. Це важливий етап, який в освіті передбачає впровадження комп'ютерних технологій в усі типи освіти на всіх її етапах. Мета інформатизації навчального процесу – підвищення якості освітньої і професійної підготовки фахівця, забезпечення доступу його до культури всього людства. Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології. Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: 1. Можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; 2. Зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; 3. Створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; 4. Використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності». Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність, тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін, об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості. Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--Говійний Олександр Миколайович (обговорення) 21:31, 12 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №4 Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
- У чому полягає сутність Болонського процесу?
- Коли і ким було започатковано Болонський процес?
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 08:20, 4 вересня 2015 (EEST)
Ваші відповіді: 1. Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах.
2. Болонський процес, започаткований західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав.--Говійний Олександр Миколайович (обговорення) 21:48, 12 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №5 Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
- Як Ви розумієте термін квазінаука?
- Назвіть основні елементи дослідницької системи?
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:44, 22 вересня 2015 (EEST)
Ваші відповіді:Доброго дня Людмила Олександрівна! Даю відповіді на поставлені питання.
- Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо.
- Основними елементами дослідницької системи є:
1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п.--Говійний Олександр Миколайович (обговорення) 20:42, 24 вересня 2015 (EEST)
Індивідуальні заняття
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами Індивідуального заняття №1 Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?
--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:53, 14 вересня 2015 (EEST)
Ваша відповідь:Доброго дня Людмила Олександрівна! Даю відповідь на поставлене запитання.
Парадигма освіти є теоретично обґрунтована реорганізація освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.
Стратегія освіти є наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.
Отже, парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя.--Говійний Олександр Миколайович (обговорення) 21:03, 24 вересня 2015 (EEST)
Консультації
Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)
Доброго дня, Олександр Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?
--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:40, 23 вересня 2015 (EEST)
Ваші відповіді:
