Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

41605, Україна, Сумська область, м.Конотоп, вул. Конотопських партизан 27

Історія навчального закладу

  Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

  У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював

Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

  З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це 

дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович. На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

  Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була 

школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.

   Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було 

відкрито п'ятий клас.

   Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах 

господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

    У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і  вони розпочинають новий навчальний рік  як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
    У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали  своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання 

проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

    У  1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця 

робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

    У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6

та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства. У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну. З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи. З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович. З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог. Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В. У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С. З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.

Кращі майстри

  Випускник  школи  П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

  Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї  педагогів. Його 

батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

  Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.

З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

   Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби 

дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

   Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7  м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. 

Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.