С. Піски

Назва

Село Піски Буринський район Сумська область

Географія

      Село знаходиться у лісостеповій зоні центральної частини Сумської  області на Східноєвропейській рівнині, яка має хвилястий рельєф ( поєднання височин, низовин і рівнин ). Місцевість, де розташоване село, поєднує в собі відроги Середньоруської височини, ділянки Придніпровської низовини та Полтавської рівнини.   Місцевість має такі географічні координати: 51°13'17"пн.ш. і 34°04'39"сх.д. Середня висота над рівнем моря 132 м. 

Розташування

Село Піски знаходиться на північному сході Буринського району Сумської області, на лівому березі річки Сейм. До 1968 року на сучасній території знаходилось двоє сіл – Піски (Байдурівське) і Глушець, об’єднані вони були Глушецькою сільською радою. До сільської ради також входило с. Новий мир (колись Округа). В 1968 році села були об’єднані в одне, сільська рада отримала назву - Пісківська, а центр її залишився в Глушці. Кордоном між Пісками і Глушцем була річка Вижлиця – ліва притока Сейму. До 1964 року села входили до Білопільського району Сумської області.

Клімат

Клімат помірно-континентальний. Тепле літо і помірно холодна зима. Середня температура  липня + 18° С, а середня температура січня - 8° С. Кількість опадів 700 мм. на рік, випаровуваність 600 мм. на рік, отже коефіцієнт зволоження більший за одиницю, тому зволоження у краї достатнє. Але за останні п'ять-сім років у нашій місцевості спостерігаються посухи влітку, температура в липні і серпні доходить до + 40°С  у тіні, а іноді і вище.  А зимові морози у січні – лютому  при малосніжжі сягають іноді – 35 – 37°С. Впродовж усього року бувають  вітри, які нагадують урагани.

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

       Ґрунти – це різні види чорноземів, які відзначаються високою родючістю завдяки великому вмісту гумусу. 

Корисні копалини: пісок і глина. Рослинний світ нашого краю дуже багатий. Лісоутворюючими породами є дуб, клен, липа, в'яз, сосна, береза, осика, верба, вільха, ліщина. Великі площі зайняті луками, які знаходяться на вододілах річок і їх схилах. Тут буяє різнотрав'я, серед нього - горицвіт, конюшина, стоколос, тимофіївка, духмяний колосок, лисохвіст, єжа збірна, тонконіг, звіробій, коронарія, деревій, кінський щавель, королиця. Це рослини переважно багаторічні, із стебел і коренів яких утворюється дернина. На заплавних луках росте осока, рогіз, стрілолист, калюжниця, хвощ, цикута, пеларгонія лучна, розхідник. На водоймах можна бачити глечики жовті, латаття біле, папороть водяну, ряску. Тваринний світ в околицях села теж різноманітний, бо тут зустрічаються мешканці як лісостепу, так і степу: дикі кабани, косулі, лисиці, білки, зайці, куниці, тхори, їжаки, вужі, різні види мишей та землерийки. Дуже прикро, що за останні роки рідким гостем нашого лісу став лось, хоча колись він себе почував господарем краю. Із птаства водяться жайворонки, солов'ї, граки, дятли, сови, синиці, лелеки білі, журавлі сірі, чаплі сірі і білі, дрозди, ластівки, сороки , трясогузки, повзики, мухоловки, одуди, сойки, горобці, дикі гуси і качки. Весною, під час розливу трапляється бачити в озерах або на Сейму красенів білих лебедів.

===Історія===На території сільської ради знаходяться 8 археологічних пам'яток доби палеоліту, неоліту, бронзового і раннього залізного віку, раннього і пізнього середньовіччя, а також Меморіал загиблим воїнам у Великій вітчизняній війні (1941-1945 рр.), могила і пам'ятний знак воїна-афганця Миколи Гасевського, Меморіал Пам'яті жертв Голодомору в 1932 – 1933 роках.

Новітній період

==Населення== Кількість населення за даними перепису 2001 року 1191 особа, кількість населення станом на 2012 рік – 910 осіб ( дітей – 117; пенсіонерів – 306). Жителі зайняті в основному в особистому підсобному господарстві. Демографічна ситуація низька ( за 6 місяців 2012 року померло 9 осіб, а народилося – жодного). Загальна кількість дворів – 374, з них пустуючих садиб – 90. За національним складом пісківчани в основному українці, за релігійними поглядами - православні християни.

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Меморіал Жертв Голодомору у с.Піски

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Тереніна Світлана Сергіївна