Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького
Зміст
Повна назва навчального закладу
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області
Адреса навчального закладу
Історія навчального закладу
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.
За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.
Директори
Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовича, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик Віталій Володимирович.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук Сергій Харитонович, Заїка Олег Славович.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.
Кращі вчителі
Відомі випускники
Випускник школи Петро Іванович Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур Євген Георгійович- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби Михайло Геразієвич Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний Ігор Ростиславович - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.
Навчальний заклад сьогодні
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції. Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
- вищу категорію -10;
- І категорію – 10;
- звання «Старший вчитель» - 7;
- знак «Відмінник освіти» - 1;
- знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.
До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.
Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.
Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.
На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше. Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.
Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.
Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.
Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.
Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.
Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади. Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».
Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.
