Улянівський НВК:ЗОШ І-ІІІ ступенів -ДНЗ Білопільської районної ради
Зміст
Повна назва навчального закладу
Улянівський навчально - виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Білопільської районної ради
Адреса навчального закладу
Білопільський район, смт.Улянівка, пл.Колєсніка
Історія навчального закладу
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
Історія школи тісно пов’язана з історією селища Улянівка. Село було засноване в ХVІІ столітті козаками з Правобережної України, які переходили на територію Російської держави, щоб позбутися гніту польської шляхти й магнатів. Про існування села Улянівка довідуємося з книги «Россия: Полное географическое описание нашего Отечества», де говориться:« Верстах в семи на юго - запад от ст. Виры, при речке Вир расположено село Ульяновка, возникшее в исходе ХVІІ ст. В селе были православная церковь, построена первоначально в 1750 г.. несколько лавок , еженедельный базар, 4 ярмарки в год, винокурный, селитровый заводы». При церкві була відкрита однокласна церковно - приходська школа, де навчалося біля 20 учнів (дізнаємося з інвентарного опису № 883 « Отчет о состоянии народных училищ в Сумском уезде Харьковской губернии»). Навчав дітей священик, який викладв закон Божий, навчав писати, читати та виконувати чотири арифметичні дії. Навчалися діти читати та писати в основному за Часословом. Крім Часослова, учні вивчали Псалтир. Для більшості з них навчання було важким та нецікавим.
Історія сьогоднішньої Улянівської загальноосвітньої школи сягає далекого 1898 року, коли була побудована трьохкласна земська школа ( будівля збереглася до цього часу й задіяна під дошкільний навчальний заклад), яка випускала щороку 25-27 учнів (переважно хлопчиків). У цій школі працювало три вчителі. Із них великою повагою серед населення користувався Єрьоменко Яків Авдійович. Директором школи була Зайцева Лєна Іванівна. В основному вчились діти заможних і середняків (значно менше), а діти бідняків зовсім не відвідували школу. У класі навчалися діти різного віку.
У 1918 році школа була реорганізована в чотирикласну школу. Учителювали в ній сестри Дурноп’янови.
У 20- ті роки ХХ століття почалася розбудова нової системи народної освіти. Величезна робота розгорнулась в цей час на селі, як і по всій країні,по ліквідації неписьменності. Особливо енергійно вона велась після видання Ленінського Декрету про боротьбу з неписьменністю. В селі,крім школи,було створено декілька гуртків лікнепу, якими було охоплено майже все доросле населення села. Роботу в цих гуртках проводили вчителі, активісти села, комсомольці.На допомогу неписьменним і малописьменним було видано буквар для дорослих «Червоний прапор», читанку для опанування грамоти червоноармійцями і допризовниками «Червона зоря». До активної роботи по ліквідації неписьменності було залучено багато вчителів та інших працівників культурно-освітніх закладів. Робота по ліквідації неписьменності дала свої плодотворні наслідки: під кінець відбудовного періоду писемне населення становило майже 60 процентів.
У 1921 році була відкрита чотирирічна трудова політехнічна школа.
У 1922 році в школі була створена комсомольська організація. а в 1925 році - перші піонерські загони. Першим секретарем комсомольського осередку був О. М. Онищенко.
Якщо в 1919 – 1920 рр. зошитів не було, учні писали на обгортковому папері, для молодших учнів були грифельні дощечки і палички, писали грифелем, то в 1924 – 1925 рр. вже у більших учнів були зошити, письмові приладдя – ручка з пером (перо № 88),чорнильниці-невиливайки були шкільні. Вони зберігалися в ящику у кожному класі, розносили їх чергові. Учитель у завгоспа брав чорнило у пляшках. Проводили уроки каліграфії.
У 1927 році школа в Улянівці була реорганізована в загальноосвітню трудову семирічну, що мала два ступені: 1 – 4 та 5 – 7 класи.
У 1934 році вийшла постанова ЦК ВКП (б) «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР», в якій закріплювалася єдина структура загальноосвітньої школи трьох типів: початкова (чотирирічне навчання), неповна середня (семирічне) і середня (десятирічна). То ж у 1934-1935 роках школа в Улянівці стала десятирічною.
У травні 1934 р. ЦК ВКП(б) і РНК СРСР прийняли постанову “Про викладання громадянської історії у школах СРСР”, якою було скасовано викладання в школі історії України. Предметом вітчизняної історії була названа історія СРСР, а історія України зникла як окремий предмет.
У 1938-39 навчальному році було запроваджено обов’язкове вивчення російської мови та літератури з 2 по 10 клас. На їх вивчення відводилося 4—5 уроків на тиждень. Навчаль¬ні програми з інших предметів були скорочені, щоб дати місце цим двом предметам.
У 1940 році в селищі була зведена будівля нової двоповерхової школи. Вона продовжувала функціонувати як загальноосвітня семирічка. Називали її червоною ( «красною»), бо була побудована з червоної цегли. Та недовго в ній навчалися діти.
Грізні роки війни далися взнаки. Будівля школи була зруйнована. І лише в кінці 60-х років вона буде відбудовна, але в ній розмістилася загальноосвітня школа – інтернат для дітей сиріт.
Школа відновила свою роботу одразу після визволення Улянівки в кінці вересня 1943 року.
Після війни учні селища навчалися в приміщенні школи, збудованої в 1898 році, та ще кількох приміщеннях, які були розкидані по всьому населеному пункту.
У 1952 році учні також навчалися в кількох корпусах школи .
З метою ліквідації неписьменності і малописьменності були визначені вчителі Коваленко О.І, Стеценко А.М, Середа М.Ф., Глушко М.Д., Доценко М.А. для систематичного проведення занять з малописьменними з тим, щоб до 5 грудня 1952 року ліквідувати неписьменних та малописьменних серед населення.
1953 рік – упровадження обов’язкового семирічного навчання.
1958 рік – перетворення 10- річної школи на 11- річну та запровадження 11 – річного навчання.
У 1960-х роках Улянівська середня школа мала кілька філій ( Вощинська, Бакшанська, дубинська початкові школи)
У вересні 1961 року філія Улянівської середньої школи на х. Вощинський відокремилась в самостійну школу ( 6 учнів 2 класу, 8 учнів 3 класу, 7 учнів 4 класу). Учителем 2 і 4 класів була Пономаренко Лідія Прокопівна.
У 1963 році під приміщення школи було передано будівлю колишнього райкому партії та виконкому (після ліквідації Улянівського району в 1962 році). Тепер учні селища навчалися в двох приміщеннях: доводилося переходити з одного приміщення в інше для проведення уроків. Навчання проводилося в дві зміни .
До списку неписьменного та малописьменного населення віком від 16 до 49 років по мікрорайону школи було занесено 32 чол. Наказом по Улянівській середній школі № 79 від 5 листопада 1962 року було визначено , що до 1 липня 1964 року ліквідувати неписьменність повністю .
У 1962-1963 роках продовжувалася робота по ліквідації малописьменності громадян віком від 16 до 49 років.
У 1963 році на філії Вощинський навчалося 11 учнів (6 учнів у 3 класі та 5 учнів у 2 класі). Навчально – вихоний процес здійснювала вчителька початкових класів Склярова Марія Федорівна.
У 1960 –х роках школу, починаючи з п’ятого класу, відвідували діти із навколишніх сіл ( Новоандріївка, Ганнівка - Вирівська , Бакша, Дубина, хуторів Вощинський , Павленки).
Протягом 1962-1963 н.р. під керівництвом вчительки біології Федчун Г.П. проводилася дослідницька робота учнів на навчально - дослідному полі при колгоспі імені Куйбишева. Учні провели цікаві досліди і виростили незважаючи на несприятливі погодні умови високий урожай сільськогосподарських культур. До того ж у змаганні учнівських бригад області школа зайняла 2 місце і була премійована трактором «Владимировец».
У 1964 році у школі працювало 50 педагогів.
На виконання наказу Міністерства освіти УРСР №172 від 18 серпня 1965 року та пропозиції республіканського інституту педагогіки у школі була запроваджена експериментальна робота з трудового навчання для учнів 1-10 класів. Відповідальними по майстерні були призначені вчителі Номеровський М.Д.,Бойко Я.Г.,Гетьманський О.І., по трудовому навчанню Гетьманський О.І, Позняк Г.Ф.. по праці на ділянках – Федчун Г.П., Позняк Т.Г. Протягом 1965 року юні дослідники школи провели актуальні досліди на шкільних навчально- дослідних ділянках. Юні натуралісти школи тримали зв'язок із науково- дослідними установами і за їхніми завданнями виконували певні досліди по впливу мінеральних добрив на врожай, по впливу гербіцидів, стимуляторів росту. Учні – дослідники та отримали дипломи учасників республіканської ВДНГ в м. Києві. Цей експеримент тривав і в 1966-1967 н.р., і в 1967-1968 н.р.
У 1965- 1966 н.р. у школі працювало 46 педагогів.
1966 рік – реорганізація навчального закладу на середню школу та запровадження 10- річного навчання.
У 1966-1967 н.р. навчалося 563 учні.
Крім того, у 1967 році у філії Павленки навчалося 6 учнів 1 класу, 6 учнів 2 класу, 3учні 3 класу, 10 учнів 4 класу. На посаду вчителя початкових класів була призначена випускниця лебединського педучилища Скрипцова Зінаїда Василівна.
У 1967 році у Дубинській початковій школі (завідуюча Середа М.Ф.) навчалося 35 учнів: 1 клас – 9 учнів, 2 клас- 10 учнів. 3 клас- 6 учнів. 4 клас- 10 учнів. Учителювали Середа М.Ф. , Давиденко М.В., Погуляка В.Ф.
У Бакшанській початковій школі (завідуюча Литвиненко Н.Г.) навчалося 17 учнів : 1 клас- 5 учнів, 2 клас- 5 учнів, 3 клас- 3учні, 4 клас- 4 учні. Учителем початкових класів у цій школі працювала Грищенко П.І.
У 1968 році Бакшанська початкова школа була приєднана до Улянівської середньої школи.
У 1967 році 5-8 класів було по три класи. Усього в школі навчалося 675 учнів.Крім того навчання проводилося в школі робітничої молоді та заочній школі. У вечірній школі робітничої молоді ( директор Шакін М.С.) в 9 класі навчалося 19 учнів. у 10 класі - 17 учнів, в 11 класі – 15 учнів. У Білопільській заочній школі при Улянівській середній школі навчалося 18 учнів: 5 учнів у 9 класі. 8 учнів у 10 класі, 5 учнів в 11 класі.
З 1968 – 1969 н.р. розпочався перехід на нові навчальні програми 1 класи з усіх предметів, 6 класи з історії, біології, фізики, 10 класи – хімії, 1-10 класи – з музики і співів, початкові класи - з фізичного виховання.
Виконуючи Постанову ЦК КП України «Про стан і заходи щодо поліпшення навчально- виховної роботи у вечірніх (змінних) та заочних школах Української РСР» до Улянівської вечірньої школи було зараховано 63 чоловіки6 9 клас- 23 чол., 10 клас- 20 чол.. 11 клас- 20 чол. У серпні 1970 році була закрита Дубинська початкова школа і приєднана до Улянівської середньої школи ( 2 клас - 5 учнів, 3 клас - 3 учні. 4 клас - 9 учнів).
1972 році було введено в дію нове приміщення 10- річної школи. Це було велике неймовірне щастя для малечі і їхніх вчителів. Це був палац, який перетворився на дзвінкоголосий вулик. Учні стали навчатися в одну зміну. Школа була розрахована на 580 місць. Кабінети були обладнані новими меблями, необхідними наочними посібниками. Були відкриті лінгафонні кабінети іноземної мови , російської мови. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Сідому Миколі Івановичу, його заступникам, а особливо учителям біології Позняку Григорію Федоровичу та Позняк Тамілі Гнатівні доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів був почаджений яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби, почаджено зелену огорожу по периметру шкільної території. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Біли розбиті дослідні, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, смородину, малину.
У 1973 році в школі працювало 43 педагоги.
У 1976 році в школі навчалося 576 учнів. Крім того 33 учні навчалося заочно. 1977 рік закінчило 594 учні.
У 80 - 90 ті р.р. велику допомогу школі надавали шефи – колгосп імені Ульянова. Надавали допомогу у ремонті приміщення школи (була переобладнана роздягальня під вестибуль школи), кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо).
Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Було придбано нові меблі, обладнано ігрову, спальну, класну кімнати . У нагоді знову стало приміщення старої школи ( 1998 року). Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня.
За роки існування навчальний заклад кілька разів змінював свою назву:
1966-1996 роки - Улянівська середня школа.
1996-2002 роки – Улянівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
2002 – 2006 роки – середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів смт. Улянівка.
У 2006 році Улянівська середня школа була реорганізована в Улянівський навчально - виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад.
Директори
• До 1952року - Лисенко Людмила Павлівна
• 1952-1954 рр. – Чепурний Микола Петрович
• Березень 1954 року - грудень 1954 року - Євтушенко Григорій Іанович
• Грудень 1954 року – 1956 рік – Шакін Микола Степанович
• 1956 рік - липень 1959 року – Березовський Іван Трохимович
• Липень 1959 року - грудень 1959 року - Бойко Іван Миколайович
• Грудень 1959 року - березень 1960 року - Євтушенко Григорій Іванович
• Березень 1960 року – квітень 1961 року – Коробков Олексій Петрович
• Квітень 1961 року - січень 1963 року - Бойко Микола Павлович
• Січень 1963 року - листопад 1971 року – Коробков Олексій Петрович
• Листопад 1971 року – грудень 1986 року – Сідий Микола Іванович
• Січень 1987 року - серпень 2003 року – Нікітіна Лідія Іванівна
• З серпня 2003 року- Мацуєв Олег Михайлович
Кращі вчителі
Учителі – пенсіонери:
• Шакіна Меланія Сергіївна – заслужений учитель Української РСР
• Довгаль Надія Яківна – заслужений учитель Української РСР
Нині працюючі вчителі:
• Долгозвяга Світлана Олександрівна- заступник директора з навчально- виховної роботи, учитель початкових класів, « учитель методист», нагороджена нагрудним знаком «Софія Русова»
• Колпак Віра Василівна – учитель географії, « старший учитель»
Відомі випускники
Борис Базалій— український математик, доктор фізико-математичних наук.[[1]]
Касян Іван Якович - Герой Радянського Союзу[[2]]
Бєлих Дмитро Михайлович – воїн- афганець, нагороджений медаллю „За відвагу” (25.05.1987 р.) та орденом „Червоної Зірки” (28.09.1987 р.[[3],[[4]]Долгозвяга Галина Петрівна – актриса кіностудії імені О.Довженка[[5]],[[6]]
Оксененко Галина Кузьмівна - заслужений учитель України
Випускники школи, нагороджені Золотими та Срібними медалями
Навчальний заклад сьогодні
Улянівський навчально – виховний комплекс : загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів сьогодні - це один із кращих закладів Білопільського району. [[7]]
Улянівський навчально – виховний комплекс: загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів сьогодні - це один із кращих закладів Білопільського району.
У навчальному закладі сформована оптимальна мережа класів, учні мають змогу навчатися у школі з 1 по 11 клас. У дошкільному навчальному закладі функціонує одновікова група дітей 6 року життя.
У закладі працює 22 основних педагогічних працівники,які мають повну вищу освіту. 1 учитель має звання «учитель – методист», один - звання « старший учитель». Один учитель нагороджений нагрудним знаком «Софія Русова», 2 педагоги – знаком «Відмінник освіти України».
Кваліфікаційні категорії: - «спеціаліст вищої категорії» – 4 чол - «спеціаліст першої категорії» – 8 чол - «спеціаліст другої категорії» – 3 чол - «спеціаліст» – 7 чол
У ДНЗ працює один вихователь, музичний керівник, помічник вихователя. Психологічний супровід здійснює соціально – психологічна служба навчального закладу.
Упродовж останніх трьох років педагогічний колектив поповнився молодими педагогами. Середній вік педагогічних працівників – 44 роки.
З 2003 року педагогічний колектив очолює Мацуєв Олег Михайлович - випускник Улянівської школи. Заступником директора з навчально- виховної роботи є Долгозвяга Світлана Олександрівна - педагог із більше, ніж 30- річним стажем роботи , « учитель - методист».
Випускниками нашої школи є: Середа Тетяна Василівна – учитель української мови і літератури; Каштенкова Людмила Петрівна - учитель української мови і літератури; Курносова Вікторія Миколаївна – учитель німецької мови; Долгозвяга Наталія Петрівна - учитель англійської мови; Панасовська Ірина Вікторівна - учитель фізики, математики; Степаненко Ірина Петрівна – учитель початкових класів4 Панченко Володимир Володимирович – учитель фізичної культури.
Робота педагогічного колективу спрямована на реалізацію науково-методичної проблеми «Удосконалення навчально – виховного процесу на основі розвитку самоосвітньої й творчої активності вчителів та учнів в умовах упровадження нових Державних стандартів».
У навчальному закладі функціонує комп’ютерний класс. Усі комп’ютери закладу підключені до мережі Інтернет. Досягненням є те, що у школі створена одна зона Wi-Fi (хол школи, учительська, методичний кабінет, кабінети адміністрації). Паралельно під’єднаний провідний Інтернет, що сприяє рівномірному розподілу навантаження на мережу. Учителі та учні можуть безперешкодно користуватися мережею на заняттях та перервах.
Учителі мають можливість використовувати на уроках мультимедійний комплекс.
У навчальному закладі створено оптимальні умови для виявлення, розвитку і реалізації потенційних можливостей обдарованих дітей у всіх напрямках:інтелектуальному, творчому, спортивному, естетичному. Традиційно учні школи беруть участь у різноманітних конкурсах і змаганнях. Найбільш популярними є «Кенгуру» з математики, «Лелека» з історії, «Колосок» з природничих наук, «Соняшник» - українознавчий конкурс, конкурси із української мови імені Петра Яцика та імені Т.Шевченка, «Грінвіч», «Пазл» - з англійської мови, «Орлятко» - з німецької мови.
Уся виховна робота в закладі здійснюється за напрямками: - виховання ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави; - виховання ціннісного ставлення до людей; - виховання ціннісного ставлення до природи; - виховання ціннісного ставлення до мистецтва; - виховання ціннісного ставлення до праці; - виховання ціннісного ставлення до себе; - профілактика правопорушень та правове виховання учнів; - робота з класними керівниками; - робота учнівського самоврядування.
Зусилля педагога ДНЗ спрямовані на вирішення питань: - розширення та удосконалення організації фізкультурно-оздоровчої роботи; - удосконалення роботи щодо створення предметно-ігрового середовища та психологічного комфорту для перебування дітей у закладі; - підвищення ефективності форм роботи, спрямованої на безпеку життєдіяльності дітей; - урахування вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини під час підготовки і проведення навчальних занять та виховних заходів; - партнерства та взаємодії між педагогами, батьками та дітьми.
Школа має свій гімн, прапор, герб.
У навчальному закладі діє учнівське самоврядування у формі шкільного парламенту.
Дирекція школи, педагогічний колектив дбають про імідж навчального закладу, забезпечення якісного змісту освіти.
