С. Синівка

Географія

Розташування

Село Синівка (Липоводолинський район) розташоване на півдні Сумської області на берегах річки Грунь. Синівка межує з територією Гадяцького району Полтавської області.

Клімат

Помірно-континентальний (коефіцієнт континентальності 45%)

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Чорнозем, супісок. Корисні копалини : пісок, глина, торф.

Історія

Давні часи

Поселення Синівка виникло в другій половині XVII століття. Село виникло як власницьке. Здавда "село Сенявка на замок Гадяцький належало", тобто всі доходи з села йшли в гетьманську казну. Перша писемна згадка про село датується 1669 роком. Тому дослідники і вважають цю дату початком історії Синівки. Спочатку свого існування село немало назви. У 1721 році гетьман Скоропадський надав право володіння селом родині Велецьких (Степаниді Михайлівні Велецькій з синами; після смерті її чоловіка Василя Велецького, який отримав це поселення у 1709 році за службу полковим суддею). "Земля синів Велецького" й "дала" назву селу Синівка. У 1723 році в селі було 161 домогосподарство; у 1723 - 180 дворів. 10 листопада 1764 року цариця Катерина ІІ "пожаловала" "замок Гадяцький" відставному гетьманові Кирилу Розумовському "в вечное и потомственное ему и его детям наследственное владение...". але у 1785 році К. Розумовський продає "Гадяцький замок" ( в тому числі й Синівку) за борги. У 1799 році в Синівці проживали "954 ревізійні душі". З 1802 село Синівка в складі Гадяцького повіту вводить в Полтавську губернію. У 1859 село Синівка - село власницьке й козаче. В селі було 329 дворів, 1314 чоловіків і 1390 жінок, всього - 2704 жителів. У селі була православна церква й три заводу. Православна Миколаївська церква була збудована в 1742 році. У цьому ж році згоріла й була відбудована місцевими жителями. У 1869 році громада Синівки збудувала нову церкву, яка й функціонувала до 30-х років ХХ століття. У ХІХ столітті село належало до Подільківської волості. У 1884 році в селі було 106 дворів козаків, 3 двори казенних селян, 270 дворів-власників, 9 дворів міщан.

Новий час

11 січня 1918 року в Синівці була встановлена Радянська влада. У березні 1818 року - окупована німецькими військами; у грудні 1918 року радянський режим в селі був відновлений. Улітку 1919 року Синівку захопили деннікінські війська, які у грудні цього ж року залишили село під натиском червоноармійців. 15 жовтня 1923 року Синівка стає районним центром, а у 1926 році тут організоване перше товариство зі спільного обробітку землі. У 1925 р. для сільськогосподарських робіт почали використовувати трактори, у 1929 році - відкрито промартіль художньої вишивки. У 1937 році в Синівці урочисто відкривається районний Будинок культури. Для його будівництва були використані матеріали із знищених більшовикави церков в Синівці та сусідньому селі Підставки. У 1938 році в селі стає до ладу нова будівля середньої школи. 27 вересня 1941 році німецькі війська захопили село. У 1942 році в Синівці була с творена партизанська група "Антифашистський комітет". Також на територіє села діяла диверсійна група, яка в 1943 році знищила близбко 20 німецьких офіцерів та солдат. 9 вересня 1943 року окремі підрозділи 309-тої стрілкової дивізії червоної армії ввійшли в Синівку. У 1947 році на території Синівського району було 11 сільських рад, 11 сіл та 78 хуторів. Синівський район був ліквідований у 1957 році. Основними галузями економічного життя Синівки були тваринництво, рослинництво, птпхівництво. Тваринництво : розведення свиней, великої рогатої худоби, овець Рослинництво : вирощування зернових та технічних культур. На території Синівки була електростанція, млин, маслозавод, цех з виробництва газованих напоїв, хлібопекарня; відділення "Сільгостехніка".

Населення

1560 жителів

Органи влади

Синівська сільська рада.

Економіка

Основними галузями економіки села є сільське господарство, зокрема, рослинництво й тваринництво. На території села діє фермерське господарство "Обрій" (директор Литвиненко В. О.). Також у селі працюють мельниця, олійниця, крупорушка.

Медицина

В селі діє лікарня з денним стаціонаром і амбулаторією. Також тут працює пунк первинної медичної допомоги. Лікарня обслуговує інші населені пункти Липоводолинського району - Підставки, Колядинець, Подільки.

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Перший дитячий садочок в Синівці відкрито в 1946 році. У 1985 р. в селі збудовано нове приміщення дитячого садочка "Золота рибка" на 90 місць. Синівська загальноосвітня Липоводолинської районної ради школа І-ІІІ ступенів. Позщашкільна освіта - це гуртки, спортивні секції, які діють в школі та ліцеї. У Синівці працює філіал Липоводолинської школи мистецтв. Перша музична школа в Синівці почала працювати в 1965 році.

Заклади спеціальної та вищої освіти

На території Синівки знаходиться державний професійно-технічний навчальний заклад "Синівський професійний аграрний ліцей". Історія цього навчального закладу розпочалася в 1973 році, коли, на базі сільськогосподарського технікуму, який працював в селі з 1956 року по 1972, було створено Синівське професійно-технічне училище № 10. В 2002 році училище було реорганізовано професійний аграрний ліцей.

Культура

Перший Будинок культури був збудований в 1935 році. Він функціонував до 1970 року. У цьому ж році був відкритий новий Будинок культури на 400 місць. Сьогодні в Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, декоративно-прикладного мистецтва. У Будинку культури розміщено приміщення сільської бібліотеки. Тут також функціонує дитячий відділ . Бібліотечний фонд - 90 тисяч екземплярів.

Релігія

Свято-Миколаївська церква (заснована в 1742 році).

Спорт

Футбольна команда "СТАРТ-ФОРВАРД". Чемпіони Липоводолинського району у 2014 році. Капітан команди: Підлісний І. В. Тренер: Федоренко О. О. Також прцюють спортивні секції з волейболу, шашок, шахмат, гирьового спорту. Футбольна команда "Старт" вперше стала чемпіоном Липоводолинського району в 1987 році.

Пам'ятки архітектури, історії та культури

У центрі села знаходиться Братська могила. У ній поховано 42 воїни, які визволяли Синівку в 1943 рокі від нацистів. Відомі прізвища 33 воїнів. Прізвища загиблих висічені на меморіальній стелі. Також у сільському парку знаходиться скульптура воїна -визволителя (1957 рік). Біля приміщення Синівської ЗОШ І-ІІІ ступенів розміщено погруддя (на невеличкому постаменті) відомого російського письменника О.С. Пушкіна. Він занесений до реєстру пям 'ятників Пушкіну, який знаходиться в місті Петербург. Установлено пам 'ятний знак жертвав Голодомору й політичних репресій.

Персоналії

"Наша Паша Ангеліна", - так упродовж багатьох років говорили про нашу землячку Олену Якимівну Копил. Біографію цієї жінки дійсно можна вважати героїчною. У 18 років, сівши за кермо трактора ( у 1943 році), Олена Якимівна працювала 40 років у багатьох селах Липоводолинського району, в тому числі й в Синівці. Вивчилася водити трактора Копил О. Я. на тримісячних курсах при Синівському МТС. "На той час техніки було мало, працювали побригадно, по селах. Удень переважно сіяли, а орали - вночі. Практично наосліп їхала полем молода трактористка, адже її трактор не був обладнаний світлом. Виконання доведеного завдання вимагало не тільки великої майстерності, а й мужності. У будь-яку хвилину могли потрапити під плуг залишені нацистами при відступі міни та снаряди. Нескінченою здавалася загінка з краю у край поля - від очікування небезпеки тремтіли руки, тіло вкривалось холодним потом. Дівчина намагалась не думати про лихе. Працювала так завзято, що й не кожен чоловік міг зрівнятися...". Механізаторський стаж Олени Якимівни більше сорока років і вимірюється він марками тракторів, які вона освоїла (ХТЗ, МАКОРМІК, Універсал, Т-28, ДТ - 20, Т-25 ); сімейними клопотами; участю у змаганнях механізаторів, співочих конкурсах, екскурсіях. У 1957 році Олена Копил стала кращою трактористкою Синівської МТС. На тракторі У - 2, виробивши 363 га умовної оранки. Трактор Універсал (випущений в 1934 р. Харківським тракторним заводом), на якому працювала Копил О. Я., довгий час знаходився на постаменті Синівського ремонтно-транспортного підприємства. Рішенням сесії Синівської сільської ради легендарний У-2 передано до Музею історії Харківського національного аграрного університету ім.В. Докучаєва.

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Відділення Ощадбанку відкрито в селі в 1935 році. Спочатку це була ощадна каса, в якій жителі села зберігали гроші. Сьогодні це відділення Ощадного банку України. У Синівці діє пошта.

Цікаві факти

- У 1723 році село називалося Сенявка; в 1730 - Сенювка. - У кінці ХІХ століття житель села синівка Іващенко МИкола Григорович був дійсним членом Полтавського товариства сільського господарства. - За даними перепису 1882 року, з 1213 жінок, які проживали на території Синівки, жодної не було письменної. - У 1900 році в Синівці було 2 школи : церковно-парафіяльна і земська. - Синівська лікарня розміщувалася в старовинному маєтку поміщиці Іващенко. - Перша ощадна каса в Синівці відкрита в 1935 році. - У 1945-1957 роках в селі працювала артіль з вишивання рушників, сорочок, пошиву одягу й взуття. - Перша аптека в селі відкрита в 1928 році. - У 1935 році в селі організовується радіовузол і телефонна станція.

Джерела

П.В. Яковенко, О. Р. Краснонос, В. А. Кузьома "Історія села Синівки", 2004 р. Ця книга історичний екскурс в історію Синівки. Створена жителями села Красноносом Олексієм Романовичем, Кузьомою Віктором Андрійовичем та відомим знавцем історії Липоводолинщини, нашим земляком, уроженцем села Підставки П.В. Яковенком.

Ресурси інтернету

Вікіпедія: с. Синівка

Сайт ДПТНЗ "Синівський ПАЛ"

Сайт громади Синівки

Сайт Синівської ЗОШ

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Підлісна Юлія Григорівна