Свято-Успенський храм с. Верхня Сироватка

Повна назва храму, монастиря

Свято-Успенський храм села Верхня Сироватка

Історія храму, монастиря

Заснування

1805 року у селі Верхня Сироватка розпочалося спорудження цегляної церкви в ім'я Успіння Божої матері (за проектом Олександра Олександровича Паліцина), яке тривало до 1812 року.Куратором будівництва був підпоручик Микола Власовський. Цегла та іконостас були придбані з розібраного Сумського Успенського монастиря. Іконостас у 1841 році поновили живописом і позолотою, існує він і понині. Охтирський купець Іоан Гриценко подарував храму плащаницю на малиновому оксамиті з вишитими золотом чотирма зображеннями євангелістів (ціною понад 200 крб. сріблом). Казенний селянин Верхньої Сироватки Ігнатій Грищенко у 1840 році передав храмові ікону Успіння Божої  Матері під срібною шатою, а поміщик села Бездрик Микола Алфьоров у 1848 році побудував за свої гроші огорожу навколо храму. Причиною для її побудови було те, що М. Ф. Алфьоров, великий любитель полювання, прострелив собі ногу. Довгий час рана не загоювалась, незважаючи на старання лікарів. Тоді Микола Федорович звернувся до образа Божої Матері Ченстоховської, і по щирій молитві рана загоїлась. Ошатна огорожа навколо церкви за проектом архітектора була подякою за зцілення від хвороби.
Храмова Ченстоховська ікона Божої матері, яку за переказами, ще в стару дерев'яну церкву приніс польський шляхтич з Ченстохова, користувалася особливою шаною. Сила ікони Ченстоховської, за переказами старожилів, незрівняна. Багато людей отримали зцілення від хвороби. У 1817 році здійснилась милість Божа над поміщицею села Великий Бобрик Єлизаветою Рахмановою. Жорстока хвороба позбавила її слуху і мови. В такому стані вона й попросила священика цієї слободи Тимофія Лободоського принести в її село Ченстоховську ікону Божої Матері. Коли про це повідомили дзвонами, хвора почула дзвін, а при внесенні ікони в будинок – устала і на колінах почала вголос читати молитви.
Верхньосироватська церква з дзвіницею не втратила свого привабливого вигляду і в наші дні. О. О. Паліцин не без гордості писав: «Церкву і будинок  І.А.Кондратьєва  видно з моєї садиби, і я щодня бачу свою роботу».  

Розквіт

З 1780 року Сумське духовне правління знаходилось в підпорядкуванні Бєлгородської духовної консерваторії. 1799 рік - Курської. У березні 1800 року у м. Харкові була відкрита Слобідсько-Українська консисторія і Сумське духовне управління перейшло в її підпорядкування. З 1836 року була перейменована в Харківську. 
У 1802 році Сумському духовному управлінню було підпорядковано 80 церков: 7 церков м. Суми
У 1844 році блискавка вдарила у дзвіницю, і пройшовши у середину храму, обпалила позолоту іконостасу, але сам храм уцілів.
1916-1917 роки - заміна дерев'яної підлоги на плитку, яку привезли на підводах з м. Харкова на замовлення до м. Охтирки і до Верхньої Сироватки.

Занепад

У 1932 році радянська влада припинила богослужіння.
Після закриття Успенська церква використовувалася як склад, а під час Другої світової війни - як спостережний пункт і сторожова вежа. Іконостас був розібраний, знищені ікони, опалення розібрали і вивезли в кінотеатр Щепкіна. Ченстоховську ікону Божої Матері забрала невідома жінка.

Акт вилучення цінностей від 21.04.1922 року. Настоятель храму св. А.П. Чудновський та св. Г.А. Шаповалов. Церковний староста С.С. Голуб. Комісія по вилученню цінностей: голова - Татаренко, члени - Платова, Ключникова. (Ф №Р-7 ОП. №2 д. №49 л. 72-75 Акт об изьятииценностейиз церкви).

(| |Цінності |Кількість |Вага (|

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Педань Олена Іванівна