Користувач:Манько Олександр Олександрович

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
Манько О.О.

Прізвище, ім'я, по-батькові

Манько Олександр Олександрович

Регіон

Село Овлаші,Роменський район

Місце роботи

Овлашівська ЗОШ

Посада

Вчитель історії

Категорія

Друга категорія

Випускний проект

Історія села Овлаші С.Овлаші,Роменського району,Сумської області

Село Овлаші розташоване на захід від міста Ромни,на відстані близько 1 км,за 10км від річки Сула.Неподалік села проходить автодорога Н-07,а також Південно-Західна гілка залізниці.Сьогоднішнє населення Овлашів складає близко 2тис.осіб.Більшість жителів працює в райцентрі,з яким надійно поєднується автобусним сполученням.Серед об єктів інфраструктури головними є:сільський клуб,загальноосвітня школа І-ІІ ступенів,фельдшерсько-акушерський пункт та Архідияконо-Стефанівська церква,що належить до УПЦ МП.Перші сліди діяльності людини на території Овлашів відносяться до діапазону ХХ-ХVст.до н.е.гіпотетично комарівська археологічна культура.Для цього періоду характерні поодинокі рідкісні знахідки древніх знарядь праці на зразок кам яних зернотерок(фрагментарно).Наступним кроком на шляху розвитку,людей стардавньої епохи були прихід кімерійців,скіфів і сармат.Якщо про перших і других ми знаємо зовсі небагатоо,то про скфів,які проживали на Роменщині з VII до IIIст до н.е.ми знаємо значно більше.Це пов язано з особливим способом поховання знаті цього древнього народу-курганах.Безпосередньо на території села поховань скіфів не виявлено,однак,в місцях наближених до сули існують масштабні некрополі,складені з великих земляних пагорбів на основі цього робимо висновок про значну заселенісь в даних хронологічних межах і нашого краю.Темною плямою лишається історія від початку нашої ери і до появи племен східних слов ян,у найбільш давньому варіанті їх ототожнюють із черняхівською археологічною культурою.Цей період відомий,як Велике переселення народів,скоріше за все нинішній Роменський район був частиною коридору по якому пройшли племена:готів,аланів,гунів,аварів та хозар,а дещо пізніше угрів-предків угорців,що пройшовши далі на захід дійшли до Паннонської низовини,середній Дунай.Приблизно з VIIст.згідно з сучасними уявленнями північ Лівобережжя заселили наші предки-сло яни.Уже в перші десятиліття відбувся поділ східних слов ян на потужні об єднання-союзи племен,в нашому випадку,сіверян,племінний центр котрих перетворився згодом у місто Чернігів.Видатний роменський археолог Микола Макаренко навіть зумів виділити особливу Роменську археологічну культуру Xст.,що безпосередньо була частиною спільноти сіверян.На початку Xст.київський князь Олег приєднав до Русі землі сіверян,а отже і нашу територію.Особливістю даного процесу було те,що досить тривалий час цей союз племен платив данину кочівникам-хозарам.В подальшому Роменщина стала ареною кривавої боротьби кочового степу і землеробського лісостепу.В XIст, вчені говорять, про виділення посульської оборонної лінії функцією якої було захист і попередження нападів з Xст печенігів,а з середини ХІст половців.Саме під 1096роком зафіксовано першу літописну згадку про Ромни,в той час Ромен.В кінці ХІІст містечко Ромен,як і інші укрілені городища посулля були знищені половцями, згадки про це є у "Слові о полку Ігоревім",матеріал якого творчо опрацює видатний український письменник В.Малик у творі "Черлені щити".В ХІІІст Русь-Україна була пройдена вогнем і мечем монгольським ханом Батиєм.Не обминули його орди і нашу Батьківщину,в черговий раз все живе на Роменщині було винищено.Період з ХІІІ до XVIст оповитий таємничістю,бо ніяких практично письмових даних не маємо.З одного боку це наслідок монгольського розорення України,а з іншого подальше запустіння і практична відсутність постійного населення,адже існувала постійна загроза нападів із Степу,в даний період Дикого Поля,де випасали свої незліченні череди ногайці-одне з монгольських племен.Новим потужним поштовхом для залюднення цієї території стала поява у цих краях польського магната,з українсько-литовськими коренями-Яреми Вишневецького.За приблизними підрахунками населення північного Лівобережжя зросло з кількох тисяч до 200тис.осіб станом на 1648рік.Дискусійним є питання як поява самої назви Овлаші,так і точної фіксації у письмовому джерелі.На карті французького інженера Г.Л.де Боплана така назва відсутня,отже,в церковних документах бачимо назву "Євлаші"лише з середини XVIIIст.В часи Національно-визвольної війни українського народу проти Польсько-Литовської держави-Речі Посполитої, територя майбутнього села входила до складу Миргородського полку,Роменської сотні,але вже через 10 років у 1658 році,до Лубенського полку,Роменської сотні,в складі яких і перебувала до ліквідації полково-сотенного устрою на Лівобережжі у 1781році.Дуже багато випробувань зазнала територія Овлашів в період Руїни 1663-1687,а також Північної війни.В обох випадках тут проходили великі сили військ,що було справжнім лихом для мешканців краю.Щодо Північної війни,то достеменно відомо про перебування штабу шведського короля Карла XII взимку 1708-09рр.в Ромні,відповідно шведські війська були на зимових квартирах по навколишніх селах,в тому числі в Євлашах і хуторі Безвірницькому,які в подальшому перетворяться в сьогоднішні Овлаші.Лютою відплатою за прихист шведів обернувся гнів російського царя Петра І, нинішній райцентр був винищений вірними Росії козаками Семена Палія.Тоді ж в районі Овлашів Києво-Печерській лаврі були передані землі з кріпаками,так звана царина.Завершуючи опис подій Північної війни,можна відмітити те,що на околицях населеного пункту досі видно акуратно насипані прозвані в народі "шведські могили",скоріше за все там дійсно поховано шведських вояків,що загинули від численних епідемій,які спустошували тодішні армії,особливо в зимовий час.Наступним переломним моментом в краї стали ліквідація Гетьманщини 1764р.,полково-сотенного устрою,впровадження кріпацтва 1783р. та поширення адміністративно-територіального устрою по зразку внутрішніх російських територій.

Контакти

Список користувачів australianewolexandr@gmail.com