Відмінності між версіями «Історія с.Косівщини»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Розташування)
(Новий час)
Рядок 12: Рядок 12:
  
 
===Новий час===
 
===Новий час===
 +
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.
 +
 +
Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.
 +
 +
Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.
 +
 +
У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.
 +
 +
 +
 +
У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка.
 +
 +
Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.
 +
 +
На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей
 +
 +
Сумського повіту.
 +
 +
Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25
 +
 +
жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин
 +
 +
панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю.
 +
 +
Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919року в селах
 +
 +
створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі
 +
 +
Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова.
 +
 +
У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська.
 +
 +
У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку
 +
 +
об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52
 +
 +
десятинами землі.
 +
 +
Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок
 +
 +
урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам
 +
 +
з позиками.
 +
 +
Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у
 +
 +
1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -
 +
 +
ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.
 +
 +
Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний
 +
 +
Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей.
 +
 +
Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової
 +
 +
праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами,
 +
 +
радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації.
 +
 +
Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
 +
 +
Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш.
 +
 +
Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому
 +
 +
сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
 +
 
===Новітній період===
 
===Новітній період===
 
==Населення==
 
==Населення==

Версія за 15:35, 21 червня 2016

Назва

Географія

Розташування

Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми.

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

Давні часи

Новий час

Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.


У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка.

Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей

Сумського повіту.

Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25

жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин

панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю.

Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919року в селах

створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі

Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку

об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52

десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок

урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам

з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у

1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -

ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний

Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей.

Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової

праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами,

радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації.

Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.

Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш.

Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому

сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20

Новітній період

Населення

Органи влади

Економіка

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

Релігія

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

Фотогалерея

Примітки та посилання

Джерела

Література

Ресурси інтернету

Автор статті(посилання на сторінку користувача)