http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%81._%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0&feed=atom&action=historyІсторія с. Косівщина - Історія редагувань2024-03-29T08:50:19ZІсторія редагувань цієї сторінки в вікіMediaWiki 1.24.1http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%81._%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0&diff=101958&oldid=prevСіробаба Олексій Володимирович: Створена сторінка: Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенко...2016-06-20T21:01:01Z<p>Створена сторінка: Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенко...</p>
<p><b>Нова сторінка</b></p><div>Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове,<br />
<br />
Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та<br />
<br />
обласного центру - міста Суми. Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у<br />
<br />
сільській раді - 1134, мешканців - 3165. Село Косівщина розташоване на правому березі річки<br />
<br />
У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову.<br />
<br />
Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала<br />
<br />
Ко-сівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської<br />
<br />
ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося<br />
<br />
Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клю-шникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.<br />
<br />
Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття”<br />
<br />
згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми.<br />
<br />
Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір<br />
<br />
поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.<br />
<br />
Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.<br />
<br />
У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких<br />
<br />
оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір<br />
<br />
Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Ли-пинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Ко-<br />
<br />
пєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки,<br />
<br />
Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатен-ки,<br />
<br />
Стовбуни.<br />
<br />
У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних<br />
<br />
достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни<br />
<br />
змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.<br />
<br />
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV<br />
<br />
століття нашої ери.<br />
<br />
У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка.<br />
<br />
Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.<br />
<br />
На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей<br />
<br />
Сумського повіту.<br />
<br />
Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25<br />
<br />
жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин<br />
<br />
панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю.<br />
<br />
Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах<br />
<br />
створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі<br />
<br />
Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова.<br />
<br />
У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська.<br />
<br />
У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку<br />
<br />
об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52<br />
<br />
десятинами землі.<br />
<br />
Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок<br />
<br />
урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам<br />
<br />
з позиками.<br />
<br />
Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у<br />
<br />
1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -<br />
<br />
ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.<br />
<br />
Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний<br />
<br />
Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей.<br />
<br />
Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової<br />
<br />
праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами,<br />
<br />
радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації.<br />
<br />
Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.<br />
<br />
Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш.<br />
<br />
Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому<br />
<br />
сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20<br />
<br />
чоловік.<br />
<br />
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей,<br />
<br />
Сумка притоки Псла. Косівщина відома з другої половини ХVІІІ століття.<br />
<br />
овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були<br />
<br />
пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних<br />
<br />
господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земельна<br />
<br />
рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та<br />
<br />
кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.<br />
<br />
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявності<br />
<br />
чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з<br />
<br />
коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до<br />
<br />
0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га<br />
<br />
- 540-720 крб.<br />
<br />
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були<br />
<br />
здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х<br />
<br />
літрів при жирності 3,8 відсотка.<br />
<br />
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг.<br />
<br />
Доводився план на видобування торфу біля села Кононен-кове та інших місцях.<br />
<br />
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням<br />
<br />
сільського голови - управителя окупаційної влади -робочий день на польових роботах тривав з 5 години<br />
<br />
ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5<br />
<br />
місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну.<br />
<br />
Польові роботи не припинялися і в неділю.<br />
<br />
На основі розпорядження коменданта Сум від 23 липня 1943 мешканці села 1925 року народжен-<br />
<br />
(звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт), але безрезультатно. До того ж<br />
<br />
проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що<br />
<br />
вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода<br />
<br />
прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.<br />
<br />
У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна,<br />
<br />
Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на<br />
<br />
360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три<br />
<br />
крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета<br />
<br />
“Ленінець” тиражем 600 екземплярів.<br />
<br />
Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп<br />
<br />
“Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма<br />
<br />
“Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В<br />
<br />
1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном<br />
<br />
Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з<br />
<br />
гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.<br />
<br />
Овочеве господарство, яке спочатку розташувалося в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном<br />
<br />
Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне<br />
<br />
господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву,<br />
<br />
перець,<br />
<br />
баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Ла-<br />
<br />
заренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під<br />
<br />
керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи<br />
<br />
роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М.<br />
<br />
Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці<br />
<br />
неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.<br />
<br />
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами<br />
<br />
Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві<br />
<br />
норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з<br />
<br />
ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.<br />
<br />
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна<br />
<br />
Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934<br />
<br />
році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени<br />
<br />
1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але<br />
<br />
невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.<br />
<br />
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала<br />
<br />
свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.<br />
<br />
Орденами та медалями за вирощування високих врожаїв зернових, цукрових буряків нагороджені К.<br />
<br />
Ф. Стовбун, С. М. Шульга, К. С. Федорченко.<br />
<br />
Сьогоднішнє господарство має розвинену ви-<br />
<br />
робничу інфраструктуру, отримує високі врожаї сільськогосподарських культур. На території Ко-<br />
<br />
сівщини діє відкрите акціонерне товариство “Пта-хорадгосп “Мирний”. Виробництво пущене в дію у<br />
<br />
квітні 1987 року. Проектна потужність 300 тисяч курей-несучок.<br />
<br />
В економічний і соціально-культурний розвиток сіл сільської ради свій внесок зробили голови<br />
<br />
сільрад: Д. В. Куц, І. Г. Колесник, О. К. Голубєва, В. М. Говорун, Т. А. Гальменко, В. М. Супрун,<br />
<br />
І. В. Завалій.<br />
<br />
Іван Григорович Колесник - ветеран Великої Вітчизняної війни. Брав участь в обороні Ленінграда,<br />
<br />
нагороджений медаллю “За оборону Ленінграда”. На початку 1950-х років почав працювали<br />
<br />
бригадиром у колгоспі ім. Леніна. У 1957 році став учасником Виставки досягнень народного<br />
<br />
господарства. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Перед пенсією, 1966-1969 роки,<br />
<br />
обраний головою Косівщинської сільської ради. Персональний пенсіонер місцевого значення.<br />
<br />
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360<br />
<br />
місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році<br />
<br />
створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-<br />
<br />
тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.<br />
<br />
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції<br />
<br />
вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999<br />
<br />
року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і<br />
<br />
міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості<br />
<br />
Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок,<br />
<br />
чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.<br />
<br />
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий<br />
<br />
чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в<br />
<br />
Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.<br />
<br />
У селі Косівщина працюють дві школи - загальноосвітня та для дітей з вадами слуху. А ще є школа<br />
<br />
мистецтв, у якій діти займаються в класах фортепіано, баяна, сольного співу, художнього різьблення по<br />
<br />
дереву, малювання, хореографії. Працюють два музеї - Лесі Українки та народних ремесел.<br />
<br />
На високому рівні в селі медичне обслуговування -працюють два фельдшерсько-акушерських пункти.<br />
<br />
Велику повагу заслужили своєю невтомною працею фельдшери М. В. Нестеренко та В. І. Малес.<br />
<br />
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крику-ненко та Петро Возний.<br />
<br />
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки<br />
<br />
письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію<br />
<br />
української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і<br />
<br />
перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.<br />
<br />
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожо-гівка Володарського району Київської області. У<br />
<br />
1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва,<br />
<br />
а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських<br />
<br />
пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише<br />
<br />
ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних<br />
<br />
фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра<br />
<br />
Возного та композитора Любові Карпенко.<br />
<br />
З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.<br />
<br />
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і<br />
<br />
працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою<br />
<br />
викон-<br />
<br />
кому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-<br />
<br />
ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.<br />
<br />
Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова<br />
<br />
діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років.<br />
<br />
Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.<br />
<br />
Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі<br />
<br />
Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени<br />
<br />
Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером.<br />
<br />
Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього<br />
<br />
голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й<br />
<br />
працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового<br />
<br />
Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші риси<br />
<br />
характеру Михайла Васильовича.<br />
<br />
Пов’язані з косівщинською землею й люди науки та мистецтва. Іван Петрович Клюшников - поет.<br />
<br />
Народився у 1811 році на хуторі Криничний (нині село Солідарне Сумського району) у дворянській<br />
<br />
родині. Закінчив Московський університет, займався педагогічною діяльністю. У 1838 році надруковано<br />
<br />
його перші вірші, згодом друкувалися оповідання та повісті в журналах “Современник”, “Отечест-<br />
<br />
веннûе записки” та інших виданнях. У 1849 році переїхав до хутора Криничного, де мешкав до останніх<br />
<br />
років життя (1895 рік), там же й похований.<br />
<br />
Микола Петрович Коваль - співак. Народився в селі Верхосулка Білопільського району, а виріс у<br />
<br />
селі Косівщина. Після закінчення Харківської консерваторії працював у Харківському державному<br />
<br />
академічному театрі опери та балету ім. Лисенка. Сьогодні Микола Петрович - народний артист<br />
<br />
України. Соліст опери, виконав близько 50 партій, більшість з яких - провідні. Співав на найкращих<br />
<br />
сценах Європи: в Парижі, Мадриді, Барселоні. Творчість Миколи Коваля приносить людям радість і<br />
<br />
натхнення.</div>Сіробаба Олексій Володимирович