Відмінності між версіями «Буринська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Буринської міської ради Сумської області»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Кращі вчителі)
(Кращі вчителі)
Рядок 48: Рядок 48:
 
===Кращі вчителі===
 
===Кращі вчителі===
 
Глобенко Тамара Степанівна учитель початкових класів, учитель - методист
 
Глобенко Тамара Степанівна учитель початкових класів, учитель - методист
 +
 
Артеменко Лілія Іванівна учитель хімії, учитель - методист
 
Артеменко Лілія Іванівна учитель хімії, учитель - методист
 +
 
Литвиненко Антоніна Вікторівна учитель біології і основ здоров'я, учитель - методист
 
Литвиненко Антоніна Вікторівна учитель біології і основ здоров'я, учитель - методист
 +
 
Вигоняйло Віра Іванівна учитель географії і економіки, старший учитель
 
Вигоняйло Віра Іванівна учитель географії і економіки, старший учитель
Устинова Галина Порфирівна учитель української мови і літературиґ, старший учитель
+
 
 +
Устинова Галина Порфирівна учитель української мови і літератури, старший учитель
  
 
===Відомі випускники===
 
===Відомі випускники===

Версія за 14:54, 8 грудня 2015

Повна назва навчального закладу

Буринська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Буринської міської ради Сумської області

Адреса навчального закладу

41700 м. Буринь, вул. Центральна,№1

Історія навчального закладу

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

А початком існування школи став далекий 1910 рік, коли на клопотання директора рафінадного заводу Ю.М.Алтаржевського і за його рахунок цукрозаводчик Ш.Г.Ширман дозволив побудувати школу для навчання дітей робітників і службовців. Розташовувалося приміщення школи біля заводу поруч із залізницею ( тепер територія нафтобази). Називалася школа двокласною образцовою зі строком навчання 6 років. Дітей селян на навчання майже не приймали.

В 1915 році навчалося лише 3 дітей із селянських родин, решта були дітьми робітничої аристократії та службовців. Викладалися предмети : математика, фізика, література, історія, але основним був «Закон Божий». В книзі «Історії Буринського цукрового заводу» за авторством тодішнього директора музею Новаченка О.С. на с. 7 зазначено  : « Учителем був призначений Леонід Іванович Нікулін. Він запровадив у школі паличну дисципліну. Діти боялися навіть його погляду. За найменшу провину та за невивчений урок учень одержував декілька ударів лінійкою по спині. І все ж, якою не була школа, але вона давала освіту дітям неімущих, готувала грамотних майбутніх робітників , що так конче потрібно було для виробництва, що поступово оснащувалося новою технікою, управляти якою людям без освіти було неможливо. Такою була вимога часу.»

Очевидці стверджують, що учнів карали просто в класі : били різками, ставили на коліна в куток на гречку. Проте колишній учень заводської школи Колесник С.І. згадував : « Було то за часів царизму. Література в школі викладалася так, що кращі твори письменників Росії та України майже не вивчалися. Ознайомлюватися з творами Пушкіна, Гоголя, Шевченка допомагав вчитель фізики Нікулін. Він залишав учнів старших класів нібито для додаткових занять, а сам пояснював твори «Капитанская дочка» Пушкіна, «Мертвые души» Гоголя , «Кобзар» Шевченка. Нікулін був членом революційного гуртка, що існував на заводі» Серед вчительського колективу заводської школи були вчителі з передовими революційними поглядами, які приєдналися до революційного гуртка цукрового заводу, в тому числі і Нікулін Л.І. Вчителями школи № 5, яка згодом стала № 4, були Анна Іванівна Шульженко, Марія Іванівна Холод. Багато років сіяли вони в дитячих душах любов до праці, до краси, а найголовніше – до своєї соціалістичної Батьківщини. З любов’ю і повагою говорять про них колишні учні, які стали працівниками і службовцями цукрового заводу В 1916 році учні також навчалися в пристосованому приміщенні біля вокзалу, відомому в післявоєнних час як чайна СПО. Революція 1917 року змінила життя простого люду . Школа була відокремлена від церкви, викладання «Закону Божого» в школі було заборонено. Утвердження Радянської влади на Україні сприяло проведенню реформи школи. Новаченко О.С. у своїй книзі « Місто Буринь: сторінки історії» пише на с. 17 : « В 1920-1925 роках сталися значні зміни в розвитку … народної освіти… Повелась рішуча боротьба з неписьменністю. В 1922 році початкову школу реорганізували в трудову семирічку. Культармійці проводили навчання в 8 групах лікнепу.» Отже, в 1922 році заводська двокласна образцова стала Буринською школою № 5 зі строком навчання 7 років. При школі працював робфак (1928 -1933 р.р.). Велика увага приділялася вихованню у дітей естетичного смаку. Працювали гуртки : художної вишивки, співу, фізкультурний. Новаченко О.С. в книзі «Історія Буринського цукрового заводу» на с. 10 пише «… у 1928 році для робітників заводу збудовано клуб… Крім клубу, завод побудував поліклініку, школу, дитячий садок… Окреме приміщення використали для школи дорослих. Почалася велика робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Особливо високий процент неграмотних був серед жінок. » В 1934 році заводська школа № 5 реорганізована в Буринську семирічну школу № 4 . «В 1939 – 1940 роках в Бурині діяли 5 шкіл, з них – одна середня, одна семирічна та три початкових, де вчилось 1336 учнів»,- пише на с. 18 Новаченко О.С в книзі «Місто Буринь : сторінки історії» У 1941р. приміщення школи використовувалося під шпиталь для поранених радянських бійців. Навчання учнів відбувалося у приміщення старого клубу по вулиці Новій. В липні 1941 року німецьки літаки скидали смертоносний вантаж на залізничну станцію Путивль. Під час одного з бомбардувань було пошкоджене дерев’яне приміщення початкової школи, яке в роки окупації було розібране жителями на паливо. Після війни в 1944 році була відкрита 2-річна школа як філія школи № 1. Розміщувалася філія в будинку, що був збудований цукрозаводчиком Ш.Г.Ширманом спеціально для його управителя економіями Буринського цукрового заводу Філатова. Це було житлове приміщення. В 1930 році його переобладнали під ясла та дитячий садок. В 1944 році разом з дитсадком розмістилася і школа. Нині цей будинок знаходиться по вулиці Поляна. В 1947 році філія реорганізована в Буринську початкову школу № 4. Дослідник минувщини Бурині Новаченко О.С. зазначив на с. 26 в книзі «Місто Буринь : сторінки історії» : «В 1949-1950 навчальному році в райцентрі були одна середня, дві семирічні та одна початкова школи, в яких 87 педагогів навчали 1276 дітей». В 1949 році початкову школу реогранізовану в Буринську семирічну школу № 4. Заняття проводилося в дві зміни, оскільки будівля школи була мала. 1960 рік – школа реорганізована в Буринську восьмирічну школу № 4. Заняття було організовано в одну зміну . Перевести навчання дітей в одну зміну допомогли шефи – робітники цукрового заводу, які облаштували в приміщення робітничого клубу 4 класні кімнати, майстерню, фізичний кабінет. До навчальної програми введені предмети : праця на пришкільній ділянці, праця в майстерні, догляд за молодняком птиці і худоби, для дівчаток були введені уроки домогосподарства. Початкові класи розміщувалися в приміщення поруч з заводською їдальнею. Директором школи працював Рак Петро Федорович. В книзі «Місто Буринь: сторінки історії» Новаченко О.С. на с. 28 пише : «Невпізнанною стала Буринь за подальші десять років (1970 – 1980) У двох середніх, одній восьмирічній, початковій та заочній школах 93 вчителя навчали 3120 учнів.» У 1980 році Буринську восьмирічну школу № 4 очолила директор Литвиненко Антоніна Вікторівна. Завучем працював Новаченко Олександр Сергійович. Адміністрація цукрового заводу, безпосередньо його директор Анатолій Михайлович Кульчицький одночасно з покращенням умов праці на виробництві дбали і про соціальну сферу. Саме за особистим сприянням Кульчицького А.М. було вирішено питання про побудову нового приміщення для заводської школи. Про це написав на с. 28 Новаченко О.С. у книзі «Історія Буринського цукрового заводу» : «Адміністрація не шкодує коштів для поліпшення соціальних умов працівників… Але найкращим подарунком вважають трудівники заводу нову двоповерхову середню школу, яку збудовано у 1985 році. Тут для дітей – світлі класні кімнати, навчальні кабінети, їдальня, стрілецький тир, просторе шкільне подвір’я зі спортивними майданчиками, клумби з квітами. Немало труднощів довелось подолати директорові заводу, бо спорудження школи проводилось не з державного бюджету, а за кошти вищестоящих відомств. Анатолій Михайлович не один десяток разів виїздив у трест до Києва, поки включили об’єкт до плану будівництва. Проте зараз директор заводу може пишатися тим, що залишив пам’ять не для одного покоління школярів».

Директори

  • 1945 – 1950 р.р. Литвинченко Володимир Свиридович
  • Серпень 1951 – вересень 1952 Однолетко Анатолій Семенович
  • 1952 -1956 р.р. Дзигар
  • 1956 – 1967 р.р. Волинцева Олександра Павлівна
  • 1967 – 1971 р.р. Моцненко Микола Володимирович
  • 1971 – 1980 р.р. Рак Петро Федорович
  • 1980 р. Карпець Андрій Федорович
  • 1980 – 1986 р.р. Литвиненко Антоніна Вікторівна
  • 1986 – 2001 р.р. Литвиненко Василь Петрович
  • 2001 – до даного часу Ященко Віра Михайлівна

Кращі вчителі

Глобенко Тамара Степанівна учитель початкових класів, учитель - методист

Артеменко Лілія Іванівна учитель хімії, учитель - методист

Литвиненко Антоніна Вікторівна учитель біології і основ здоров'я, учитель - методист

Вигоняйло Віра Іванівна учитель географії і економіки, старший учитель

Устинова Галина Порфирівна учитель української мови і літератури, старший учитель

Відомі випускники

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Кузнєцова Тетяна Володимирівна