Великовисторопський НВК: ЗОШ І-ІІ ступенів - ДНЗ Лебединської районної ради

Повна назва навчального закладу

Великовисторопський НВК: ЗОШ І-ІІ ступенів - ДНЗ Лебединської районної ради

Історія навчального закладу

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

Стара будівля школи с.В.Вистороп

Історія навчальних закладів, що існували на території с. Великий Вистороп Лебединського району Сумської області починається з періоду на рубежі XIX - XX ст. У 1893 р. в с. Великий Вистороп почалось велике будівництво церкви св. Параскеви П΄ятниці, яке було закінчено в 1990 р. Разом з відкриттям місцевого храму було відкрито і церковноприходську школу (поруч із церквою по вулиці Бережна). Будівля школи збереглась до початку ХХІ ст., до недавнього часу вона використовувалась як житлове приміщення.

До періоду на рубежі XIX - XX ст. відноситься поява ще одного навчального закладу в селі. Це земська початкова 3-річна школа. Відкриття закладу відбулося з ініціативи повітових органів місцевого самоврядування - земств, які дбали про розвиток освіти (звідки і назва „земська школа”). Приміщення земської школи знаходилось в самому центрі села і проіснувало до 1967 р. У радянський період використовувалось як житловий будинок для вчителів. У 1967 р. на його місці розпочалось будівництво меморіалу на честь загиблих воїнів - земляків і воїнів, що загинули під час звільнення Великого Висторопа від німців в роки другої світової війни.

Історія зберегла пам΄ять про перших вчителів, зокрема першою вчителькою земської школи була Олійник Олександра Іванівна.

У період революційних подій 1917-20-х р.р. церковноприходська та земська школи припинили своє існування. У 20-х роках в селі працювала початкова 4-річна школа в двох приміщеннях: у приміщенні колишньої церковноприходської школи і в «Христенковій школі» по вул. Панська (колишній маєток поміщика Христенка).

У 1926 р. за ініціативи Лебединського відділу народної освіти почалось будівництво нового приміщення для семирічної школи (по вул. Середня).Після відкриття в новій школі розмістились старші класи, а учні молодших класів навчались в «Христенковій школі». У 30-ті роки новозбудована школа по вул.Середня добудовувалась новими приміщеннями. Директором школи і вчителем німецької мови напередодні війни був Уле Артур Готлібович, за національністю німець, якого на самому початку війни разом з іншими німцями радянська влада примусово переселила аж до Казахстану, де він і доживав, але підтримував зв΄язки з висторопцями через переписку. Кількість учнів у класах сягала до 50 осіб, учні одного класу були різновіковими. Навіть серед учнів молодших класів траплялись 15- річні. У школі вивчались навчальні предмети, подібні до тих, які в школах вивчаються і зараз, найулюбленішими предметами були література і фізкультура; також в школі проводилась фізична зарядка. Одяг і взуття учнів були дуже бідними.

Школа пережила період окупації німецькими військами в 1941-43 роках. У вересні 1941 року почалась окупація німецькими загарбниками с.Великий Вистороп. З цього часу і протягом буремних 1941-45 р.р. навчальні заклади і взагалі освіта нашого краю пройшли через багато випробувань і потрясінь. Нове приміщення школи по вул. Середня, збудоване 1926 року, з жовтня 1941 року німецькі окупанти частково використали як стайню для коней: в стінах забили гаки, парти повикидали, а під час прибирання за кіньми гній викидали прямо через вікна школи. Всі книги із шкільної бібліотеки викинули на осінні дощі, і при цьому не дозволяли нікому їх не те що розібрати, а навіть і наближатись до них під загрозою ув'язнення і використання на примусових роботах по догляду за кіньми. Шкільні заняття проводились в старому приміщенні церковноприходської школи. Школа була 7-річною. Набір учнів до 1 класу в 1941 р. вже не проводивсь. З учнів, які перейшли з 3 у 4 клас, на конкурсній основі було відібрано учнів лише в один клас (хоча дітей було більше). Середні і старші класи продовжували працювати по-старому. Класи ділились на «А» і «Б», і при цьому в кожному з них навчалось по 30-40 учнів. Через брак навчальних місць навчання в школі проводилось у дві зміни: І-до обіду, ІІ-після обіду. Навчальний процес здійснювавсь відповідно до політики окупаційної влади. Учням категорично заборонялось використовувати чи навіть згадувати в своїх роботах, текстах про Радянський Союз, революцію, Сталіна і т. ін. Матеріальне забезпечення навчального процесу та учнів було дуже слабими. Книг практично не було. Матеріалом для письма слугували папір та прості і хімічні олівці, також писали перами, а чорнило варили з бузини. Портфелів у дітей не було, лише полотняні торби, а в кого і їх не було, свої навчальні речі носили просто в руках або за пазухою. Одяг був різний, але, практично в усіх дуже скромний, переважно з полотна (в теплу пору року). Взуття також в усіх дітей було різним, переважно парусиновим, лише в небагатьох – шкіряним. Для зими шили бурки з рукавів старого теплого одягу, у декого були валянці.

Серед вчителів, які працювали в школі, учням найбільш запам’ятались:

• Кундіус Людмила Іванівна та Гуйва Тетяна Василівна - вчителі початкових класів,
• Жученко Михайло Іванович - вчитель математики,
• Білоцерківець Кость Григорович - вчитель географії,
• Масіч Ганна Миколаївна - вчитель української мови,
• вчитель похилого віку Довгополий,
• Марія Григорівна - вчитель співів, яка ще й добре грала на гітарі,
• Євдокія Максимівна - вчитель російської мови,
• Ганна Іванівна - вчитель біології

(деякі факти і прізвища відновити в пам'яті не вдалося).

Під час звільнення села від німецьких окупантів приміщення нової школи по вул. Середня використовувалось як радянський госпіталь для поранених. Багатьом радянським воїнам було врятовано життя саме в цьому приміщенні, а тих кому не судилось дожити до перемоги, зі школи відвозили на сільський цвинтар для поховання. Всі вони, солдати і медсестра, знайшли вічний спокій у братській могилі, яка знаходиться на сільському кладовищі.

Після звільнення радянськими військами в серпні 1943 року с. Великий Вистороп від гітлерівських загарбників приміщення і територію школи по вул. Середня почали прибирати після перебування в них німецької конюшні. Стіни білими, підлогу вичищали за допомогою цегли, а вперше пофарбували її аж 1947 року.

У кінці 1943 року розпочалось навчання в приміщенні церковно-приходської і нової школи. До 1 класу пішли 28 дітей. Оскільки не всі діти в роки війни здобували освіту, до одного класу могли ходити діти різного віку з різницею до 5 років. В класі менші учні сідали попереду, а старші - позаду них. Початкові класи навчались в дерев'яних додаткових приміщеннях, а старші класи - в основному приміщенні нової школи по вул. Середня. Матеріальне становище і школи і учнів було дуже скрутним. Організоване харчування дітей не здійснювалось, тому з дому брали їсти хто що міг.

Директором школи працював Следько Петро Митрофанович. До школи прибули нові вчителі:

• Борисенко Яків Миколайович - вчитель математики і музики, завзятий музикант, розважав дітей на перервах грою на балалайці, мандоліні, ін. музичних інструментах; його музичні інструменти зберігаються в школі і зараз;
• Єременко Юрій Васильович - вчитель військової справи, який знайомив старшокласників зі зброєю, учні вчились її розбирати і складати.

Серед вчителів повоєнного періоду (1950 – 1960-х рр.) учням найбільше запам΄ятались:

• Назарко (Дубовик) Марія Кондратівна - вчитель історії, від 1960- х рр. – директор школи.
• Алєксєєв Олексій Васильович - вчитель початкових класів, вчитель географії
• Максютенко Іван Олександрович – вчитель німецької та російської мов.
• Максютенко Варвара Василівна – вчитель української мови.
• Кищик Федір Корнійович – вчитель математики.
• Балаба Дмитро Дмитрович – вчитель фізики.
• Дігтяр Євдокія Йосипівна – вчитель початкових класів.
• Дученко Марія Яківна – вчитель фізичної культури, яка підняла на високий рівень викладання свого предмета, готувала учнів до участі в багатьох змаганнях і спартакіадах.
• Коровніченко Галина Григорівна - вчитель початкових класів.
• Ольга Олександрівна – піонервожата.
• Анастасія Павлівна – вчитель української та німецької мов.

У 50- ті роки школа була реорганізована у 8- річну школу. У повоєнний період навчались у ній кожного року до 300 дітей. Тому до 1963 року заняття проходили в двох приміщеннях: по вул. Середня і в «Христенковій школі» на вул. Панська.

У післявоєнний період неодноразово планувалось будівництво нового приміщення Великовисторопської 9-річної школи. В 1992 році почалось його зведення. А в 1994 році було введено в дію нову двоповерхову споруду в центрі села. Багато зусиль для її відкриття приклали як лебединські будівельники, так і педагогічний, учнівський та батьківський колективи школи.

Навчальний заклад сьогодні

Будівля нової школи в центрі села, зведена в 1994 році

У 2002 році Великовисторопська ЗОШ І- ІІ ст. пройшла атестацію і була реорганізована в НВК с. Великий Вистороп, до якого ввійшли ЗОШ І-ІІ ступенів і дитячий дошкільний навчальний заклад. У цьому ж році в приміщенні школи за ініціативою директора Мартиненко О.О. було відкрито музейну кімнату з історії села. ЇЇ керівником стала вчитель історії Ковтун О. В. У 2013 році у Великовисторопському НВК: ЗОШ І-ІІ ст.- ДНЗ було відкрито другу групу в дошкільному навчальному закладі.

Експозиція музейної кімнати про відкриття нового приміщення школи в 1994 р.

Експозиція музейної кімнати з історії с. В. Вистороп у Великовисторопському НВК про заснування села

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Ковтун Олена Володимирівна