Відмінності між версіями «Грунська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Директори)
(Історія навчального закладу)
Рядок 32: Рядок 32:
 
Середню освіту здобували в Грунській школі діти з навколишніх сіл. Тому в 1975-1976 роках було збудовано приміщення пришкільного інтернату.
 
Середню освіту здобували в Грунській школі діти з навколишніх сіл. Тому в 1975-1976 роках було збудовано приміщення пришкільного інтернату.
  
 +
==Директори==
 
Сучасне нашої школи – це цілий шкільний Океан, в якому зустрінеш і підводні рифи буденної праці, і бурхливі течії творчості і могутню високу хвилю натхнення.
 
Сучасне нашої школи – це цілий шкільний Океан, в якому зустрінеш і підводні рифи буденної праці, і бурхливі течії творчості і могутню високу хвилю натхнення.
 
У шкільному Океані вирує життя. Це не тиха гавань, тут панують допитливі дитячі очі та щирі посмішки. І керувати у цьому Океані  ой як не легко.
 
У шкільному Океані вирує життя. Це не тиха гавань, тут панують допитливі дитячі очі та щирі посмішки. І керувати у цьому Океані  ой як не легко.

Версія за 17:09, 28 жовтня 2015

Грунська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка Охтирської районної ради Сумської області

Сумська область, Охтирський район, с. Грунь, пл. Комсомолу, 1

Історія навчального закладу

Фото.jpg

Приміщення № 1 теперішньої Грунської ЗОШ І-ІІІ ступенів збудоване Зінківським земським повітом у 1902 році. Місце забудови являло собою пустир під місцевими назвами «Майдан», «Селітряні бурти». Школа розпочала роботу в 1902-1903 рр. під назвою «Грунська земська жіноча школа Зінківського повіту». До 1910 року курс навчання в початкових класах тривав три роки. У 1910 році вийшов наказ Міністерства освіти про збільшення терміну навчання до 4-х років. Школа нараховувала в той час 100-115 дівчаток. Керували процесом всього три вчителі. Мовою викладання була російська. Після Жовтневої революції ця маленька школа відчинила двері всім верствам населення. Впроваджувалося семирічне навчання. Грунська школа – перша семирічка в межах Грунського району.

1ен.jpg

Колектив освітян цього навчального закладу вже зріс до 15 чоловік. Кількість бажаючих отримати освіту була великою, а приміщення школи – маленьким. Тому місцеві органи влади й громадськість почали піднімати питання про побудову нового приміщення. І в 1927-1928 рр. було зроблено добудову приміщення старої школи. На цей час вже відкрилися семирічки в Куземені й Комишах. Наша школа спочатку іменувалася «Районна опорна школа», а пізніше – «Районна зразкова школа». 25 серпня 1938 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі». Документ сприяв докорінному поліпшенню роботи. Школа відмовилась від бригадно-лабораторного методу, основою став урок, який веде вчитель. У 1935 році навчальний заклад був реорганізований, термін навчання продовжився до 10 років. Перший випуск Грунської десятирічки відбувся у 1938 році. У післявоєнний період школа працювала в 3-х приміщеннях. У цей час у стінах школи навчалися діти різного віку: її відвідували ті, котрі повинні були у цей час ходити до школи, і ті, кого називали «переростками» бо під час війни вони не мали змоги вчитися. Для проведення уроків фізкультури і фізкультурно-масової роботи в 1960 році побудовано спортзал.

2ен.jpg

З 1966 року почала працювати школа продовженого дня. Така реорганізація навчального процесу вимагала збільшення кількості вчителів. Педагогічний колектив став налічувати 40 чоловік. Наприкінці 60-х початку 70-х років школа перейшла на кабінетну систему навчання. Середню освіту здобували в Грунській школі діти з навколишніх сіл. Тому в 1975-1976 роках було збудовано приміщення пришкільного інтернату.

Директори

Сучасне нашої школи – це цілий шкільний Океан, в якому зустрінеш і підводні рифи буденної праці, і бурхливі течії творчості і могутню високу хвилю натхнення. У шкільному Океані вирує життя. Це не тиха гавань, тут панують допитливі дитячі очі та щирі посмішки. І керувати у цьому Океані ой як не легко. Та на капітанському містку вмілий рульовий, який сміливо і впевнено обминає підводні рифи, чутливо вловлює вітер змін в освіті, надихає всіх долати і шторм, і штиль. Це директор школи. Багато штормів витримала на своєму шляху більш ніж за сто років і Грунська школа. Вистояла і продовжує стояти завдяки вмілим і мудрим керманичам, досвідченим капітанам, які керували нею в бурхливому освітянському океані. Багато їх несло варту на капітанському містку. Одним із перших директорів закладу була Олександра Федорівна Сахновська. Та й назвалася вона на той час по-іншому – завідувач. А коли на початку 20-х років школа відчинила двері всім верствам населення і згодом в межах Грунського району стала першим семирічним навчальним закладом, його очолив Микола Олександрович Синьогубкін. Скільки дітей бажало отримати на той час освіту! Та школа була такою маленькою, що не могла вмістити всіх бажаючих у своїх стінах. І ось наприкінці 20-х років було зроблено добудову. Приміщення старої школи набуло нового вигляду і стоїть, збираючи в свої стіни дітлахів, до цього часу. Не припиняв своєї роботи навчальний заклад і в період страшного голодомору 1932-1933 років. Виснажені, опухлі від голоду дітлахи продовжували ходити до школи, вони тягнулися до знань, як квіти до сонця. У період голодомору в школі працювала їдальня, в якій, як згадує Калініченко К.Г., кухар під строгим контролем директора годувала всіх дітей. А коли учень був відсутній, зразу відвідували його батьків. Адже в ті страшні роки в Груні траплялися випадки людоїдства. Перед початком Великої Вітчизняної війни, а саме в 1937 році до Груні прибув Суддя Федір Трохимович, який у цей час і очолив педколектив Грунської школи і разом з тим викладав українську мову та літературу. У цей період відбулися кардинальні зміни у роботі освітянського осередку. З 1938 року в Груні працює заклад з десятирічним терміном навчання і, що найголовніше, для його роботи побудовано двоповерхове приміщення. А у сумлінного, енергійного директора, яким був Ф.Т. Суддя, було ще кілька планів. Та не судилося їм збутися. Все перекреслила війна. А Федір Трохимович з перших днів окупації пішов у партизанський загін, що діяв на території Грунщини. У січні 1942 року директор школи разом з іншими партизанами був закатований німецько-фашистськими загарбниками у місцевому парку. А на школу під час тимчасової окупації не можна було без жалю дивитися. Приміщення були зайняті німцями під казарми, склади, а найстрашніше їх перетворили в конюшню. Діти з жахом спостерігали, як німецькі солдати по-звірячому нищили шкільне майно, для опалення приміщення рубали парти, столи. Після звільнення Груні від окупантів та у повоєнні роки естафету директорства у місцевій школі приймає Артюшенко Микола Тихонович – людина чесна, правдива і справедлива. Пізніше директором школи стала Стешенко Оксана Панасівна. На відміну від попередніх директорів вона була місцевою жителькою, до того ж випускницею цієї школи. За час її керівництва навчальний заклад мав найбільшу наповнюваність – навчалося у ньому більше, ніж 800 учнів. Випускники тих років згадують, що дисципліна у школі за Оксани Панасівни була “залізною”. Будучи вимогливою, перш за все, до себе, цього вона вимагала від своїх колег та учнів. Як і попередні керманичі школи, Стешенко Оксана Панасівна залишила після себе вагомий слід: її заслугою стало те, що, перебуваючи на посаді директора, посприяла побудові шкільного спортивного залу для занять фізкультурою і спортом. Мабуть, не буде помилкою те, що найдовше директорську посаду у Грунській середній школі обіймав Рябченко Дмитро Андрійович. Він очолив заклад у 1967 році і працював на цій посаді до 1982 року. Учасник Вели5кої Вітчизняної війни, Дмитро Андрійович служив у славнозвісній авіаескадрильї “Нормандія-Німан”. Школярі завжди з гордістю згадували цю сторінку життя їхнього директора і пишалися ним. А школа саме у той період почала завойовувати авторитет і визнання. У сільському історико-краєзнавчому музеї зберігається безліч нагород, які засвідчують цей факт. Навчальний заклад перейшов у ті роки на кабінетну систему навчання. Середню освіту в ньому здобували, крім Груня, і діти з навколишніх сіл. Для них було збудовано пришкільний гуртожиток. У 80-ті роки школу очолив новий молодий, енергійний, працьовитий директор. Це був Шевченко Василь Михайлович, який пропрацював на цій посаді близько десяти років. У цей час керівник велику увагу приділив зміцненню матеріальної бази школи та розвитку ініціативи і творчості педагогів і їх вихованців. Глянула стара школа на світ новими вікнами, змінили свій внутрішній інтер’єр предметні кабінети, шкільна їдальня. Зріс рейтинг освітнього закладу у проведенні районних і обласних предметних олімпіад. Старання і ентузіазм, вправність у керівництві школою Шевченка В. М. не пройшли повз увагу керівництва району. Василь Михайлович отримав підвищення – він став завідуючим відділом освіти районної державної адміністрації. А у школу знов прийшов новий директор. Коляда Олександр Вікторович, колишній випускник цього закладу, очолив педагогічний колектив 1995 році. Він – Відмінник освіти України, старший учитель, людина врівноважена, порядна, принципова і водночас добра. Його люблять і поважають учні ще й за те, що він веде найсучасніший і найулюбленіший урок – інформатику. Традиції започатковані попередниками, новий директор підтримує, розвиває і примножує. Школа продовжує посідати одне з перших місць у районі.

Кращі викладачі

Кращі майстри

Відомі випускники

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Лавриненко Валентина Яківна