Духовні джерела рідного села

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук

Вступ

Де Ти? Де Ти, Людино, вища своєї слави? Зображували Тебе художники, ловили тебе сліпі фотокамери, говорили про тебе режисери, писали про тебе журналісти, возвеличували поети протягом 20-років. Ти, як сонце в хмарах, ім’я свого народу прагнула прославити у віках своєю мужністю, героїзмом, відданістю присязі! Воскресни нам по краплині, по пилиночці з українських, російських, білоруських полів, із зелені й туманів озвися! З’явися нам хоч одним помахом свого крила сивого! Знайдися нам бодай одним колосом із безмежного лану, об’явися нам сущим. Дай сили… Довго й тяжко Ти йшла до цього дня, зосталося багато вбитих і вмерлих позаду, зберігаючи державу.

Кожна людина, відчувши в собі дар, великі здібності, повинна сама їх у собі оберігати. Ніхто, крім Тебе самого, цього не зробить! І Ти повинна йти вперед, не озираючись, але зберігаючи духовність. Будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш. Згадаймо давній переказ про двох будівельників. Одного чоловіка з тачкою, наповненою камінням, запитали: «Що ти робиш?» «Та от звеліли возити каміння – вожу». «А що ти робиш?» – запитали другого, такого ж. «Я будую собор святого Петра». Даний собор у Римі стоїть завдяки тому – другому. Усі великі споруди минулого – це передусім пам’ятки високого духу. Тож збудовані храми в нашому селі Боромлі – це теж творіння не пензля чи каміння, а творіння духу Людини. Вдивляйся в красу, створену нею, милуйся – і ти відкриєш для себе світ доброти. Я вважаю, що держава будується не тільки у вигляді заводів, бірж, а й у душі та свідомості кожного з нас. Недаремно герой роману О.Гончара Хома Романович закликав «берегти собори душ своїх». Славиться духовністю й наше село, окрасою якого є його люди. Боромля – сотенне містечко Охтирського слобідського козацького полку, у якому одночасно перебувало 2 стройові сотні, було засноване в 1659 р. Переселенці з Правобережжя, які заснували містечко, були глибоко віруючими людьми. Вони сповідували православ’я. Разом із ними прибули священнослужителі, які мали спеціальний церковний інвентар та старовинні книги. Уже в 1659 році поряд із невеличкими будиночками, у середині кріпості, була збудована перша дерев’яна церква, яка називалася Храмом Різдва Богородиці.

Населення містечка дуже швидко зростало. У зв’язку з цим будувалися й нові духовні храми. На початку XVII ст. в місті існувало 6 храмів ( Різдва - Богородицький, Троїцький, Христо-Рождественський , Честного Хреста, Святого Миколая та Воскресенський), а з 1761 р. в ньому було введено духовне управління. Наприкінці XІX – на початку ХХ століття в Боромлі було чотири храми та на центральному цвинтарі церква. Усе населення було розділене на прихожан конкретно до кожного храму. Церкви відігравали велику роль у духовному житті народу. Люди йшли в дім Божий не лише спокутувати свої гріхи, а й за добрим словом і за порадою. Храми протягом тривалого часу були культурними центрами. Практично при кожному з них діяли церковно-приходські школи.

Духовні джерела села Боромлі

Храм Різдва Богородиці

Христо-Рождественський храм

Троїцька церква

Хрестовоздвиженський храм

Джерела та література

Автор проекту (посилання на сторінку користувача)

Єсипенко Алла Василівна