Духовні святині Ромен

Матеріал з HistoryPedia
Версія від 19:30, 22 лютого 2016, створена Валюх Тетяна Миколаївна (обговореннявнесок) (Успенська церква (Святодухівський собор))

Перейти до: навігація, пошук

Вступ

Сучасний світ характеризується нестримним бігом прогресу, постійною обтяженістю різного роду проблемами, мирською заклопотаністю людини, браком часу на задоволення власних духовних запитів. Однак, у житті кожного з нас бувають моменти, коли відчуваємо велику потребу спрямувати свою дорогу до храму, щоб віднайти у щоденному побутовому вирі якийсь душевний спокій, відчути благодать невидимих сил, бо ці речі є визначальними в бутті людини як істоти вищого порядку. Духовні святині, як і прості смертні, мають періоди свого народження, розвитку і становлення в часі, а також, на жаль, зазнають знищення, руйнації в результаті дій певних чинників. Наше місто і Роменщина в цілому славляться своїми архітектурними пам'ятками, особливо церквами, які, на жаль, не всі збереглися до сьогодні.

Ромни вперше згадується під назвою Ромен у “Повчанні Володимира Мономаха” в 1096 р. Про нього як про значний оборонний пункт на півдні Московської держави згадується у Воскресенському літописі ХVІ ст. Побудовані у ХVІІІ ст. культові споруди і зараз є окрасою міста. Це Святодухівський собор, споруджений у 1747 р. поруч із стародавнім городищем, Василівська церква ХІХ ст., Вознесенська церква з дзвіницею 1797 р. Збереглись варті уваги архітектурні ансамблі будівель ХІХ ст.

Актуальність дослідження архітектурних пам'яток Роменщини зумовлена сучасними процесами державного самоутвердження, інтеграцією нашої держави в Європейську спільноту, зацікавленістю нашою історією. Усе це потребує детального висвітлення сторінок історії роменської архітектури та її особливостей для визначення нашого внеску у світову культурну спадщину.

Об'єктом даного дослідження є окремі церкви міста Ромен.

Предметом дослідження є історія виникнення і розвитку, особливостей архітектури, розміщення та сучасного стану окремих церков міста.

Хронологічні рамки даної роботи - період, який дозволяє проаналізувати історію роменських церков від найдавніших часів до сьогодення.

Мета роботи - показати роль церкви в духовному житті нашого народу; довести, що коли вороги хотіли знищити нас, то нищили наші храми, тобто нашу духовність. Тепер, коли ми живемо у вільній незалежній демократичній країні, ми мусимо, нарешті, знати правду про минуле своєї церкви, очистити нашу свідомість від намулу дезінформації, перекручень, примітивних ідеологічних догм, якими впродовж тривалого часу забивали голови і в школах, і у вишах та інших навчальних закладах, і в масовій пропаганді та інформації. Тому-то такою жаданою, такою дорогою для нас є поява чесних, неупереджених праць з історії України і окремих її регіонів. Їх поки що дуже мало. Так своєю дослідницькою роботою я маю намір примножити їх число.

Головними завданнями дослідження є:

  • дати короткий опис історико-культурного розвитку міста Ромен;
  • дослідити історію виникнення, особливості розміщення і сучасний стан окремих роменських церков;
  • показати роль церкви в духовному житті нашого народу.

Інструментом отримання фактичного матеріалу і необхідною умовою досягнення поставленої в роботі мети слугували такі методи дослідження:

  • вивчення наукової літератури з проблеми розвитку церков міста;
  • аналіз і синтез зібраного матеріалу;
  • узагальнення результатів роботи.

Ромни від старовини і до сьогодення

Старовинне місто на Сумщині позичило свою назву в річки Ромен, притоки Сули. А може, ромашка, ромен-цвіт, поділилася іменем з Ромнами, вкриваючи його щоліта білим килимом квітів? Люди жили тут ще в пра-історичні часи. Про це пам’ятають скіфські кургани на околицях міста. Місцеве городище сіверян «Монастирище» дало навіть назву цілій археологічній культурі — роменській. «Повчання» Володимира Мономаха (1096) згадує місто Ромен, фортецю на південному сході Русі — вперше з усіх документальних джерел. Місто довго відроджувалося після спустошення татарською ордою в 1239 р. В 1604 р. магнат Михайло Вишневецький будує на місці старого дитинця бастіонний замок на високому березі Сули, де розмістив гарнізон. Ярема Вишневецький в 1644 р. реконструював форпост. Та це не допомогло відомому лихою вдачею князю: в 1648 р. повсталі козаки вигнали військо Вишневецького з Ромен. З того часу в фортеці розміщалися козацькі загони, що брали участь у Чигиринських походах 1677-1678рр., у війні з Туреччиною та Кримом 1676-1681рр. А в листопаді-грудні 1708 р. в місті була зимова штаб-квартира шведського короля Карла XII та гетьмана Мазепи.

У 1770-х роках в замкових підземеллях переховувався ватажок козацьких повстанців Семен Гаркуша. В 1764р. в Ромнах на кошти уродженця Роменщини, останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського було побудовано дерев'яну Покровську церкву. Іконостас цього храму в 1768-1773рр. виконав роменський скульптор та різчик по дереву С.Шалматов.

Часи змінювались — і Ромни теж. З магнатської фортеці місто на початку ХІХ ст. перетворилося на ярмарковий центр Лівобережжя. Особливо масштабним був Іллінський ярмарок, куди приїжджали купці з Росії, Польщі, Данії, Литви, Білорусії, Франції, Туреччини, Болгарії... Спеціально на ярмарок сюди двічі (1843 і 1845 рр.) приїжджав Тарас Шевченко. Для розваг прибулих працювало два роменських театри. Саме тут геніального актора М. Щєпкіна побачив майбутній декабрист С. Волконський — і почав збирати пожертвування для викупу його з кріпацтва.

А зараз місто — один з промислових центрів області. Тут виготовляють запчастини для тракторів, нафтогазове устаткування, стрічкові пилорами, одяг, взуття, гардинно-тюлеве полотно. При цьому місто залишається затишним і зеленим. На його околиці розташовані дві пам’ятки садово-паркового мистецтва: «Пивний ліс» і «Огнівщина». Унікальною природною пам’яткою є роменська гора Золотуха: це геологічний соляний купол, багатий на поклади кам'яної солі, гіпсу, діабазу. Саме на цій горі в 1937 році вперше в Україні було відкрите родовище нафти. Збереглися Святодухівський собор, Вознесенська церква, будівлі колишніх реального та духовного училищ, жіночої гімназії, міської думи, земської лікарні. З 1920 р. діє краєзнавчий музей. В Ромнах у 1918 році встановили найперший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку. Його автор, відомий скульптор і кінорежисер Іван Кавалерідзе, сам є уродженцем міста. А ще Ромни відіграли свою роль в долях художників Г. Стеценка і І. Пархоменка, письменників З. Віденка і Б. Антоненка-Давидовича, театральних діячів С. Шкурата і Г. Затиркевич-Карпинської, академіків - фізиків А.Ф.Йоффе, С.П.Тимошенка, О. О.Борисяка, В.В.Коршака.

Історія виникнення і розвиток, особливості архітектури, розміщення та сучасного стану окремих церков міста Ромни

Успенська церква (Святодухівський собор)

Найперше поселення нашого міста знаходилося на двох природних глиняних горбах, на яких пізніше була збудована Успенська церква. Місце, на якому її збудували, знаходилося на тунелях і погребах. У давнину старожили розповідали про скарби, які в них лежали. Існує легенда, що при закладенні Успенської церкви розкопали якийсь погріб і оскільки ніхто не хотів в нього спускатися, то туди відправили злодія з тюрми. Після того, як він виліз звідти, злодій розповів, що ходив по кімнатах із золотом, а в одній із них сидів дід, який розповів йому, що це золото прокляте. Багато в давнину було таких легенд про скарби в тунелях і погребах. Саме на таких погребах і тунелях з незапам'ятних часів стояла Успенська дерев'яна церква, яка вже в XVII столітті була соборною, тобто головною в місті. Невідомо ким вона була збудована, але час припадає на період правління великого князя Володимира. Про це можна судити з вагів і мір, які стояли в церкві за наказом великого князя.

Так як стара Успенська церква і збудований при ній кам'яний храм Сходження Святого Духа були об'єднані в одну приходську церкву, то і їх опис треба проводити нерозривно. На початку XVIII століття Успенська церква вже вважалася старою. У 1738 році від київського митрополита Рафаїла Заборовського був отриманий наказ відремонтувати її, але з невідомих причин в 1740 році цей наказ відправили назад. Коли в 1747 році нова кам'яна церква була збудована, то стару продали в село Процівку під зніс. 29 червня 1751 року за дозволом київського митрополита Тимофія Щербацького на місці старої Успенської церкви почали будувати нову церкву в ім'я Пресвятої Богородиці. У XVIII столітті всі погреби й навіть тепла церква здавалися купцям для зберігання в них їхніх товарів. Духовенство церкви вирішило збудувати при ній склади, щоб купці змогли свої речі перенести туди з теплої церкви. Від цього будівництво уповільнилось, а коли від церкви у 1755 році забрали ваги й міри, зовсім зупинилось. Лише в 1780 році будівництво було завершене чорновою роботою ( без оздоблення).

На 1761 рік в приході Соборної церкви було 628 чоловік. Незважаючи на таку невелику кількість прихожан, соборний причт був завжди задоволений своїм приходом. У зв'язку з переміщенням у 1804 році Іллінського ярмарку за місто у льохах і складах купці не могли зберігати товари. Тому в 30-х роках полтавський єпископ визначив кошти з найму льохів і складів на користь причту. Вже в 1747 році при Успенській церкві була своя школа, розміщена біля неї на території в 222²сажені, і проіснувала до 1846 року, коли її перебудували недалеко від церкви на землі, яку подарувала міщанка Феодосія Майбородіна.

Богослужіння в Успенській церкві завжди здійснювалося причтом натхнення, за всіма правилами, тому люди дуже любили перебувати в цій церкві. Особливо на храмове свято в неділю П'ятидесятниці – богослужіння в Соборній церкві здійснювалося з великою урочистістю, а кількість людей, які приходили до церкви в цей день, була настільки великою, що в будівлі всі не вміщалися. На початку 1800-х років багато ікон і приладдя подарував в церкву Степан Іванович Терновець. Пізніше його син Іван Степанович Терновець деякі з них оновив та сам багато пожертвував на церкву.

22 лютого 1866 року помер священик церкви отець Григорій Діаконенков і на його місце поступив отець Василь Горунович. З його приходом теплу церкву почали перебудовувати, ремонтувати, прикрашати. Також при ньому збудували дзвіницю на місці попереднього притвору. В ті часи Соборна церква була святинею нашого міста[ 8 ]. Зараз ця церква має назву Святодухівський собор, знаходиться на базарі, але, на жаль, вона не є діючою, в ній довгий час триває реконструкція. Богослужіння проводиться в церкві святого Василя, разом з якою Святодухівський собор становить один церковний приход.

Покровська церква

Вознесенська церква

Висновки

Список використаних джерел

Текст заголовка