Відмінності між версіями «Заводська загальноосвітня школа I-III ступенів, Великописарівської районної ради, Сумської області»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Історія навчального закладу)
(Історія навчального закладу)
Рядок 12: Рядок 12:
 
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 
Історія виникнення та розвитку Заводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великописарівського району Сумської області бере свої витоки ще з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Її формування тісно переплітається з розвитком цукроваріння в с. Янків Ріг.
 
Історія виникнення та розвитку Заводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великописарівського району Сумської області бере свої витоки ще з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Її формування тісно переплітається з розвитком цукроваріння в с. Янків Ріг.
Янківський цукрозавод був збудований у 1831 році. Належала цукроварня генералу Шрейдеру, суворому та педантичному власнику. Працювали там кріпосні села. Продуктивність праці  була низькою. У 1870 – 1880 роках компанія, яка володіла заводом, продала його Харитоненку Івану Герасимовичу. Новий власник здійснив переоснащення , розширив поля посіву цукрових буряків, що дало можливість підняти продуктивність цукроваріння.
+
Янківський цукрозавод був збудований у 1831 році. Належала цукроварня генералу Шрейдеру, суворому та педантичному власнику. Працювали там кріпосні села. Продуктивність праці  була низькою. У 1870 – 1880 роках компанія, яка володіла заводом, продала його Харитоненку Івану Герасимовичу. Новий власник здійснив переоснащення , розширив поля посіву цукрових буряків, що дало можливість підняти продуктивність цукроваріння.
Життя вимагало освічених кадрів, але до 1896 року в селі школи не було. Початкову освіту селяни отримували в церковній школі, де учителями були священник та дяк. За рахунок церкви наймали у селян хату, де й навчали 10-15 дітей із забезпечених родин та  ще й за згодою попа, кого не бажали – того й не вчили.
+
Життя вимагало освічених кадрів, але до 1896 року в селі школи не було. Початкову освіту селяни отримували в церковній школі, де учителями були священник та дяк. За рахунок церкви наймали у селян хату, де й навчали 10-15 дітей із забезпечених родин та  ще й за згодою попа, кого не бажали – того й не вчили.
У 1897 році була побудована трьохкласна школа. Навчали дітей кваліфікованих робітників та заможних селян, решта населення залишалася неграмотними.
+
У 1897 році була побудована трьохкласна школа. Навчали дітей кваліфікованих робітників та заможних селян, решта населення залишалася неграмотними.
У 1877 році повз наше селище проклали залізницю Мерефа – Люботин – Суми – Ворожба, а потім вузькоколійку Кириківка – Охтирка. Перші потяги через станцію Кириківка пройшли у 1895 році. Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку  цукрової промисловості. Зі станції щороку відправлялося понад 2 млн. пудів вантажу, переважно зерна і продукції Янківської цукроварні. На цукроварні тоді працювало 300 робітників. Читати й писати могли лише одиниці. Перевезення вантажів гужовим транспортом ставало дедалі невигідним та дорогим. Тому  Харитоненко приймає рішення перенести цукрозавод поближче до станції Кириківка. 21 травня 1912 року була закладена перша цеглина у будівництво нового заводу, який носив назву Янківський – “Харитоненка Павла Івановича і сина при станції Кириківка”. Завод обладнувався найновішим устаткуванням по тих часах. У 1914 році закінчилося  оснащення новобудови, завод запрацював на повну потужність. На підприємстві працювало уже 520 робітників. Підвищення освітнього рівня робітників вимагало організації шкільного навчання, але до Жовтневої революції на території селища це питання так і не було вирішено. Освіту здобували у початкових школах села Кириківки та сусідніх сіл.
+
У 1877 році повз наше селище проклали залізницю Мерефа – Люботин – Суми – Ворожба, а потім вузькоколійку Кириківка – Охтирка. Перші потяги через станцію Кириківка пройшли у 1895 році. Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку  цукрової промисловості. Зі станції щороку відправлялося понад 2 млн. пудів вантажу, переважно зерна і продукції Янківської цукроварні. На цукроварні тоді працювало 300 робітників. Читати й писати могли лише одиниці. Перевезення вантажів гужовим транспортом ставало дедалі невигідним та дорогим. Тому  Харитоненко приймає рішення перенести цукрозавод поближче до станції Кириківка. 21 травня 1912 року була закладена перша цеглина у будівництво нового заводу, який носив назву Янківський – “Харитоненка Павла Івановича і сина при станції Кириківка”. Завод обладнувався найновішим устаткуванням по тих часах. У 1914 році закінчилося  оснащення новобудови, завод запрацював на повну потужність. На підприємстві працювало уже 520 робітників. Підвищення освітнього рівня робітників вимагало організації шкільного навчання, але до Жовтневої революції на території селища це питання так і не було вирішено. Освіту здобували у початкових школах села Кириківки та сусідніх сіл.
Після Жовтневого перевороту у січні 1918 року завод був націоналізований. Громадянська війна перервала заходи, спрямовані на відродження цукрозаводу. Лише 4 грудня 1919 року територія заводу і населених пунктів, що були навколо заводу, була звільнена від білогвардійців.
+
Після Жовтневого перевороту у січні 1918 року завод був націоналізований. Громадянська війна перервала заходи, спрямовані на відродження цукрозаводу. Лише 4 грудня 1919 року територія заводу і населених пунктів, що були навколо заводу, була звільнена від білогвардійців.
Першим та невідкладним завданням нової влади стало питання підвищення грамотності. У цей час на прилеглій до заводу території розбудовується і робітниче селище. Ще в 1912 – 1914 роках разом із побудовою цукроварні починає зводитися житло для робітників та інженерно – технічних працівників. Першим був збудований  теперішній будинок № 28 для кваліфікованих робітників. Його ще й сьогодні називають старою назвою “будинок майстрових”, також були зведені будинки з теперішніми номерами 12, 16, 20, 22, 24, 26 та будинок директора заводу на території парку. Зводиться і будинок для тих, хто приїздив у відрядження до цукрозаводу. Разом із житлом розбиваються два парки та 4 сади.
+
Першим та невідкладним завданням нової влади стало питання підвищення грамотності. У цей час на прилеглій до заводу території розбудовується і робітниче селище. Ще в 1912 – 1914 роках разом із побудовою цукроварні починає зводитися житло для робітників та інженерно – технічних працівників. Першим був збудований  теперішній будинок № 28 для кваліфікованих робітників. Його ще й сьогодні називають старою назвою “будинок майстрових”, також були зведені будинки з теперішніми номерами 12, 16, 20, 22, 24, 26 та будинок директора заводу на території парку. Зводиться і будинок для тих, хто приїздив у відрядження до цукрозаводу. Разом із житлом розбиваються два парки та 4 сади.
  Питання про відкриття школи стало життєво необхідним. Значна частина технічних та комерційних керівників заводу залишила територію й свої посади разом із відступаючою армією Денікіна. Будинок, де проживав директор заводу Кривцун, залишився порожнім. Тому подальшу його долю вирішували робітники цукрозаводу. На загальних зборах було прийнято рішення звернутися до губернського відділу освіти про відкриття  в ньому школи. Прохання було задоволене. Так у 1920 році була не тільки відкрита, а прийняла перших учнів Янківська трудова школа – таку назву носила наша школа на час відкриття. Термін навчання був семирічний. Школа була розрахована на 120-150 учнів. Щодня  - по 4 уроки. Викладалось читання, письмо, арифметика, рідна та російська мова,  географія, малювання, креслення, фізкультура, музика, праця, геометрія, фізика, хімія.
+
Питання про відкриття школи стало життєво необхідним. Значна частина технічних та комерційних керівників заводу залишила територію й свої посади разом із відступаючою армією Денікіна. Будинок, де проживав директор заводу Кривцун, залишився порожнім. Тому подальшу його долю вирішували робітники цукрозаводу. На загальних зборах було прийнято рішення звернутися до губернського відділу освіти про відкриття  в ньому школи. Прохання було задоволене. Так у 1920 році була не тільки відкрита, а прийняла перших учнів Янківська трудова школа – таку назву носила наша школа на час відкриття. Термін навчання був семирічний. Школа була розрахована на 120-150 учнів. Щодня  - по 4 уроки. Викладалось читання, письмо, арифметика, рідна та російська мова,  географія, малювання, креслення, фізкультура, музика, праця, геометрія, фізика, хімія.
 
       З початком Великої Вітчизняної війни нависла загроза захоплення селища німцями, тому на схід було евакуйоване обладнання цукрового заводу, спеціалісти та частина жителів. Серед евакуйованих була й родина Войтюшкевичів , Дзбановська В.Г. 17 жовтня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. Приміщення школи використовувалось ними для власних потреб, школа не працювала. На першому поверсі німці утримували коней, як і в деяких житлових приміщеннях села.
 
       З початком Великої Вітчизняної війни нависла загроза захоплення селища німцями, тому на схід було евакуйоване обладнання цукрового заводу, спеціалісти та частина жителів. Серед евакуйованих була й родина Войтюшкевичів , Дзбановська В.Г. 17 жовтня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. Приміщення школи використовувалось ними для власних потреб, школа не працювала. На першому поверсі німці утримували коней, як і в деяких житлових приміщеннях села.
  Сума збитків післі війни  була величезною, лише на цукрозаводі вона становила 6,8 млн. крб. (Охтирський райдержархів, ф.1, оп.1, спр.3, арк. 8). Протягом 1943 – 1944 рр. весь тягар відбудовних робіт ліг на плечі жінок, підлітків, людей  похилого віку. Відбудова заводу завершилася в 1946р. Відроджується і школа. З евакуації повертається учителька початкових класів Войтюшкевич Клавдія Станіславівна, яка з 25 серпня 1944 року приступає до навчання дітей. Поступово відроджується чотирикласна освіта. У 1948-1949 навчальному році у школі працювало 4 вчителі початкових класів: Войтюшкевич К.С., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Сидорова В.А. У наступному навчальному році відбувся перший післявоєнний  набір до 5 класу.
+
Сума збитків післі війни  була величезною, лише на цукрозаводі вона становила 6,8 млн. крб. (Охтирський райдержархів, ф.1, оп.1, спр.3, арк. 8). Протягом 1943 – 1944 рр. весь тягар відбудовних робіт ліг на плечі жінок, підлітків, людей  похилого віку. Відбудова заводу завершилася в 1946р. Відроджується і школа. З евакуації повертається учителька початкових класів Войтюшкевич Клавдія Станіславівна, яка з 25 серпня 1944 року приступає до навчання дітей. Поступово відроджується чотирикласна освіта. У 1948-1949 навчальному році у школі працювало 4 вчителі початкових класів: Войтюшкевич К.С., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Сидорова В.А. У наступному навчальному році відбувся перший післявоєнний  набір до 5 класу.
 
     В умовах боротьби з неграмотністю при заводі працювала школа лікнепу. Заводський комітет організував професійні гуртки, велося викладання  природничих дисциплін і грамоти. Для підготовки фахівців  для сільського господарства з грудня 1925 року працювала сільськогосподарська школа.
 
     В умовах боротьби з неграмотністю при заводі працювала школа лікнепу. Заводський комітет організував професійні гуртки, велося викладання  природничих дисциплін і грамоти. Для підготовки фахівців  для сільського господарства з грудня 1925 року працювала сільськогосподарська школа.
 
     25 липня 1930 р. ЦКВКП(б) прийняв постанову “Про загальне обов’язкове навчання.” Цією постановою було започатковане обов’язкове чотирикласне навчання, визрівали передумови для переходу до обов’язкової семирічної освіти у сільській місцевості. У нашій школі цей перехід почався в 1934 р.,У цьому році учні не пішли навчатися до сусідніх шкіл , а залишилися продовжувати навчання в стінах рідної школи - 5 клас прийняв перших п’ятикласників. З переходом на семирічне навчання в школі сформувалася піонерська організація імені В.І. Леніна. Першою піонервожатою в школі була Вінницька Агнеса Йосипівна. У день сьомих роковин Великого Жовтня Янківський цукрозавод перейменовано на завод імені газети “Правда”. Школа теж стала носити назву Правдинська. До Великої Вітчизняної війни вона ще залишалась  семирічною. У селі Янківка була лише початкова школа, а тому по її закінченню учні  початкової школи продовжували навчання в Правдинській.  
 
     25 липня 1930 р. ЦКВКП(б) прийняв постанову “Про загальне обов’язкове навчання.” Цією постановою було започатковане обов’язкове чотирикласне навчання, визрівали передумови для переходу до обов’язкової семирічної освіти у сільській місцевості. У нашій школі цей перехід почався в 1934 р.,У цьому році учні не пішли навчатися до сусідніх шкіл , а залишилися продовжувати навчання в стінах рідної школи - 5 клас прийняв перших п’ятикласників. З переходом на семирічне навчання в школі сформувалася піонерська організація імені В.І. Леніна. Першою піонервожатою в школі була Вінницька Агнеса Йосипівна. У день сьомих роковин Великого Жовтня Янківський цукрозавод перейменовано на завод імені газети “Правда”. Школа теж стала носити назву Правдинська. До Великої Вітчизняної війни вона ще залишалась  семирічною. У селі Янківка була лише початкова школа, а тому по її закінченню учні  початкової школи продовжували навчання в Правдинській.  
  У 1950 році  в повному обсязі відновлюється довоєнна мережа шкіл.
+
У 1950 році  в повному обсязі відновлюється довоєнна мережа шкіл.
 
Зростання кількості учнів у школі  потребувало збільшення педагогів. У 1949 році  вчителем географії починає працювати Василенко Василь Порфирович, математики – Кохан Іван Кіндратович, української мови та літератури – Клименко Ніна Антонівна. У травні 1950 року змінюється директор школи. 17 травня на цю посаду був призначений Кохан І.К.
 
Зростання кількості учнів у школі  потребувало збільшення педагогів. У 1949 році  вчителем географії починає працювати Василенко Василь Порфирович, математики – Кохан Іван Кіндратович, української мови та літератури – Клименко Ніна Антонівна. У травні 1950 року змінюється директор школи. 17 травня на цю посаду був призначений Кохан І.К.
  При школі були створені гуртки: натуралістичний, мови  та історії ВКП(б). У 1951 році гуртки з української та російської мови працювали у вівторок, історії ВКП(б) – середу. Час занять із 17 до 19 години. Працювали й гуртки художньої самодіяльності. У школі працювала система заохочень та покарань.
+
При школі були створені гуртки: натуралістичний, мови  та історії ВКП(б). У 1951 році гуртки з української та російської мови працювали у вівторок, історії ВКП(б) – середу. Час занять із 17 до 19 години. Працювали й гуртки художньої самодіяльності. У школі працювала система заохочень та покарань.
  У 1951 році в школі працювало 11 учителів: Кохан І.К., Яглинська Т.Д., Василенко В.П., Клименко Н.Д., Тітова Г.М. (викладала німецьку мову), Маньківська О.К., Масюк І.К., Скиба Г.І., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Войтюшкевич К.С.
+
У 1951 році в школі працювало 11 учителів: Кохан І.К., Яглинська Т.Д., Василенко В.П., Клименко Н.Д., Тітова Г.М. (викладала німецьку мову), Маньківська О.К., Масюк І.К., Скиба Г.І., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Войтюшкевич К.С.
  У 1951 році в школі навчалося 202 учні. 1 клас – 19, 2-й – 16, 3-й – 31, 4-й – 29, 5-й – 48, 6 – й 28, 7-й – 31. Зростає кількість гуртків. Під час проведення батьківських зборів започатковується така форма роботи як виставки учнівських робіт, виступи художньої самодіяльності.
+
У 1951 році в школі навчалося 202 учні. 1 клас – 19, 2-й – 16, 3-й – 31, 4-й – 29, 5-й – 48, 6 – й 28, 7-й – 31. Зростає кількість гуртків. Під час проведення батьківських зборів започатковується така форма роботи як виставки учнівських робіт, виступи художньої самодіяльності.
 
У квітні 1952 року учні школи беруть участь у ІІІ турі 7-ї республіканської олімпіади юних фізиків та хіміків.
 
У квітні 1952 року учні школи беруть участь у ІІІ турі 7-ї республіканської олімпіади юних фізиків та хіміків.
 
1 вересня 1952 року в школі сталися дві визначні події: школа стала восьмирічною, директором школи був призначений Юхименко Іван Олексійович.Навчання у  8 класі було платним. Сплачували 150 крб. за навчальний рік. За перше півріччя плату вносили до кінця листопада, за ІІ півріччя – у лютому місяці.
 
1 вересня 1952 року в школі сталися дві визначні події: школа стала восьмирічною, директором школи був призначений Юхименко Іван Олексійович.Навчання у  8 класі було платним. Сплачували 150 крб. за навчальний рік. За перше півріччя плату вносили до кінця листопада, за ІІ півріччя – у лютому місяці.
Рядок 42: Рядок 42:
 
   Починається заселення приміщень, переобладнаних під квартири, сім’ями учителів. При будівництві майстерні крайнє приміщення було збудоване квартирою. Першою житло отримала Голобородько Т.Г. З одруженням Мартищенко О.Г. з Кучковим В.Д., їм теж було надано квартиру  в цьому ж приміщенні. Родині Мірошниченків  теж виділили квартиру . Колектив учителів та вихователів становив 32 особи.
 
   Починається заселення приміщень, переобладнаних під квартири, сім’ями учителів. При будівництві майстерні крайнє приміщення було збудоване квартирою. Першою житло отримала Голобородько Т.Г. З одруженням Мартищенко О.Г. з Кучковим В.Д., їм теж було надано квартиру  в цьому ж приміщенні. Родині Мірошниченків  теж виділили квартиру . Колектив учителів та вихователів становив 32 особи.
 
   У 1968 році зі школи було випущено 49 восьмикласників, чотири випускники були нагороджені Похвальними грамотами: Самотой Алла, Шмигаренко Людмила, Кузьменко Віра, Мірошниченко Надія. Із 43 випускників 10 класу двоє були нагороджені медалями. 1969 рік ознаменувався появою у школі автомобіля та посадою шофера-інструктора, яким був призначений Доля Іван Петрович. У цей рік школа починає перехід на оволодіння учнями лише однією спеціальністю – автосправа.  
 
   У 1968 році зі школи було випущено 49 восьмикласників, чотири випускники були нагороджені Похвальними грамотами: Самотой Алла, Шмигаренко Людмила, Кузьменко Віра, Мірошниченко Надія. Із 43 випускників 10 класу двоє були нагороджені медалями. 1969 рік ознаменувався появою у школі автомобіля та посадою шофера-інструктора, яким був призначений Доля Іван Петрович. У цей рік школа починає перехід на оволодіння учнями лише однією спеціальністю – автосправа.  
   Проходили роки, мінялось і життя в школі. З 1971 року у підготовці учнів до праці сталися певні зміни. Виробниче навчання стало двопрофільним. Дівчата оволодівали швейною справою, хлопці – автосправою. У школі були свої викладачі з теоретичних знань та практики, а літню виробничу практику школярі проходили безпосередньо на виробництві.
+
   Проходили роки, мінялось і життя в школі. З 1971 року у підготовці учнів до праці сталися певні зміни. Виробниче навчання стало двопрофільним. Дівчата оволодівали швейною справою, хлопці – автосправою. У школі були свої викладачі з теоретичних знань та практики, а літню виробничу практику школярі проходили безпосередньо на виробництві. 1972 рік приніс кадрові зміни у школі. Учителі російської мови та літератури йдуть зі школи. Яглинська Т.Д. розраховується за станом здоров`я, пропрацювавши у школі 23 роки, Баличева В.Е. виходить на пенсію. Звільняється з посади директора згідно поданої заяви, в зв’язку з виходом на пенсію Киба О.Г., залишившись учителем математики та вихователем інтернату при школі з 4 вересня 1972 року.  Цим же наказом директором школи була призначена Гречковська В.Н.10 лютого 1981 року в школі була відкрита Ленінська кімната, яка стала центром виховної роботи на прикладах життя і діяльності В.І. Леніна.     
1972 рік приніс кадрові зміни у школі. Учителі російської мови та літератури йдуть зі школи. Яглинська Т.Д. розраховується за станом здоров`я, пропрацювавши у школі 23 роки, Баличева В.Е. виходить на пенсію. Звільняється з посади директора згідно поданої заяви, в зв’язку з виходом на пенсію Киба О.Г., залишившись учителем математики та вихователем інтернату при школі з 4 вересня 1972 року.  Цим же наказом директором школи була призначена Гречковська В.Н.10 лютого 1981 року в школі була відкрита Ленінська кімната, яка стала центром виховної роботи на прикладах життя і діяльності В.І. Леніна.     
+
 
З настанням весни 1982 року розпочинаються підготовчі роботи з будівництва типової їдальні на 120 посадочних місць.  У грудні, січні 1985 року учні 5-10 класів брали участь в районних предметних олімпіадах.
 
З настанням весни 1982 року розпочинаються підготовчі роботи з будівництва типової їдальні на 120 посадочних місць.  У грудні, січні 1985 року учні 5-10 класів брали участь в районних предметних олімпіадах.
 
Перше місце з української мови (учитель Павлюк К.М.) зайняли учні 6 класу.  
 
Перше місце з української мови (учитель Павлюк К.М.) зайняли учні 6 класу.  
 
У 1989 році відбувається перехід до дев’ятирічки та одинадцятирічки. Тому  учні 7 класів переводяться відразу до 9 класу, а учні 9 класу – до одинадцятого.
 
У 1989 році відбувається перехід до дев’ятирічки та одинадцятирічки. Тому  учні 7 класів переводяться відразу до 9 класу, а учні 9 класу – до одинадцятого.
 
Йде процес розвантаження учнів у період екзаменів. У 1990-1991 роках від здачі екзаменів з мови та математики (саме ці два предмети тепер здавалися у перехідних класах) звільняються учні, які мали “5” за рік. У відповідності до наказу Міністерства освіти “Про зміни у підготовці та проведенні екзаменів” (1989 рік).
 
Йде процес розвантаження учнів у період екзаменів. У 1990-1991 роках від здачі екзаменів з мови та математики (саме ці два предмети тепер здавалися у перехідних класах) звільняються учні, які мали “5” за рік. У відповідності до наказу Міністерства освіти “Про зміни у підготовці та проведенні екзаменів” (1989 рік).
  На 1993 рік всього із стін школи було випущено 1025 випускників. Із 1993 року колектив очолює Ісайкін М.Л  - вчитель історії.  
+
На 1993 рік всього із стін школи було випущено 1025 випускників. Із 1993 року колектив очолює Ісайкін М.Л  - вчитель історії.  
 
З 1993 року вносяться зміни у назву школи: відтепер вона називається Правдинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів с. Заводське. Учительський колектив налічує 47 працівників. Школа продовжує зберігати статус високої педагогічної майстерності вчителів та школи з глибокими та міцними знаннями учнів. При школі продовжує працювати п’ять груп продовженого дня. Діти з багатодітних сімей звільняються від сплати за харчування, а також діти з ослабленим здоров’ям.
 
З 1993 року вносяться зміни у назву школи: відтепер вона називається Правдинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів с. Заводське. Учительський колектив налічує 47 працівників. Школа продовжує зберігати статус високої педагогічної майстерності вчителів та школи з глибокими та міцними знаннями учнів. При школі продовжує працювати п’ять груп продовженого дня. Діти з багатодітних сімей звільняються від сплати за харчування, а також діти з ослабленим здоров’ям.
 
   1995 рік став часом, коли кількість переможців у ІІ етапі предметних олімпіад школярів зросла.Проходження учителями атестації у 1998 році поповнює кількість учителів-методистів. Звання “учитель вищої категорії” та “учитель-методист” отримали: учитель хімії Вінницький В.П., біології Вінницька В.С., учитель початкових класів Кучкова О.Г. Звання “старший учитель” присвоєно Мірошниченко Г.І., І категорію здобули учителі англійської мови  Іванов Г.В., Іванова Н.Г., Грива С.В. та вчитель української мови Гладченко Н.О.
 
   1995 рік став часом, коли кількість переможців у ІІ етапі предметних олімпіад школярів зросла.Проходження учителями атестації у 1998 році поповнює кількість учителів-методистів. Звання “учитель вищої категорії” та “учитель-методист” отримали: учитель хімії Вінницький В.П., біології Вінницька В.С., учитель початкових класів Кучкова О.Г. Звання “старший учитель” присвоєно Мірошниченко Г.І., І категорію здобули учителі англійської мови  Іванов Г.В., Іванова Н.Г., Грива С.В. та вчитель української мови Гладченко Н.О.
 
26 серпня 1998 року Ісайкін М.Л. звільняється за власним бажанням із посади директора школи та переходить працювати вчителем історії. Директором школи призначається учитель хімії Вінницький В.П.
 
26 серпня 1998 року Ісайкін М.Л. звільняється за власним бажанням із посади директора школи та переходить працювати вчителем історії. Директором школи призначається учитель хімії Вінницький В.П.
 
На 2000 рік відчувається значне скорочення дітей. Цього року в школі навчалося 388 учнів (у 80-90-х роках їх було понад 500). 29 вересня 1999 року футболісти школи Дробітько Р., Дробітько А., Середа О., Шкафенко С. взяли участь у змаганнях  з першості України, які проходили у м. Кременчуці. У жовтні цього ж року шкільна футбольна команда в кількості 18 чоловік бере участь у першості з футболу у районних змаганнях.
 
На 2000 рік відчувається значне скорочення дітей. Цього року в школі навчалося 388 учнів (у 80-90-х роках їх було понад 500). 29 вересня 1999 року футболісти школи Дробітько Р., Дробітько А., Середа О., Шкафенко С. взяли участь у змаганнях  з першості України, які проходили у м. Кременчуці. У жовтні цього ж року шкільна футбольна команда в кількості 18 чоловік бере участь у першості з футболу у районних змаганнях.
  Невпинно спливає час, минають роки, а з ними щороку проходить зміна поколінь у Правдинській – Заводській школі, але історія школи, її слава залишається в  рідних стінах.
+
Невпинно спливає час, минають роки, а з ними щороку проходить зміна поколінь у Правдинській – Заводській школі, але історія школи, її слава залишається в  рідних стінах.
  У 2003-2005 роках ряд юних футболісток школи: Карлашова Оксана, Доценко Анжела, Пашкова Анна - входили до складу збірних команд з футболу та захищали честь області на Всеукраїнських спортивних іграх та чемпіонатах України з футболу та футзалу. У 2005 році стали срібними призерами Всеукраїнських ігор, бронзовими призерами Чемпіонату України 2004 року з футболу та футзалу.
+
У 2003-2005 роках ряд юних футболісток школи: Карлашова Оксана, Доценко Анжела, Пашкова Анна - входили до складу збірних команд з футболу та захищали честь області на Всеукраїнських спортивних іграх та чемпіонатах України з футболу та футзалу. У 2005 році стали срібними призерами Всеукраїнських ігор, бронзовими призерами Чемпіонату України 2004 року з футболу та футзалу.
  
  

Версія за 11:19, 19 травня 2015


Повна назва навчального закладу

Заводська загальноосвітня школа I-IIIступенів Великописарівської районної ради, сумської області

Адреса навчального закладу

смт. Кириківка, вул. Правдинська, 26, Великописарівського району  Сумської області, 42831, тел. 05457-5-32-36,

Історія навчального закладу

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

Історія виникнення та розвитку Заводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великописарівського району Сумської області бере свої витоки ще з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Її формування тісно переплітається з розвитком цукроваріння в с. Янків Ріг. Янківський цукрозавод був збудований у 1831 році. Належала цукроварня генералу Шрейдеру, суворому та педантичному власнику. Працювали там кріпосні села. Продуктивність праці була низькою. У 1870 – 1880 роках компанія, яка володіла заводом, продала його Харитоненку Івану Герасимовичу. Новий власник здійснив переоснащення , розширив поля посіву цукрових буряків, що дало можливість підняти продуктивність цукроваріння. Життя вимагало освічених кадрів, але до 1896 року в селі школи не було. Початкову освіту селяни отримували в церковній школі, де учителями були священник та дяк. За рахунок церкви наймали у селян хату, де й навчали 10-15 дітей із забезпечених родин та ще й за згодою попа, кого не бажали – того й не вчили. У 1897 році була побудована трьохкласна школа. Навчали дітей кваліфікованих робітників та заможних селян, решта населення залишалася неграмотними. У 1877 році повз наше селище проклали залізницю Мерефа – Люботин – Суми – Ворожба, а потім вузькоколійку Кириківка – Охтирка. Перші потяги через станцію Кириківка пройшли у 1895 році. Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку цукрової промисловості. Зі станції щороку відправлялося понад 2 млн. пудів вантажу, переважно зерна і продукції Янківської цукроварні. На цукроварні тоді працювало 300 робітників. Читати й писати могли лише одиниці. Перевезення вантажів гужовим транспортом ставало дедалі невигідним та дорогим. Тому Харитоненко приймає рішення перенести цукрозавод поближче до станції Кириківка. 21 травня 1912 року була закладена перша цеглина у будівництво нового заводу, який носив назву Янківський – “Харитоненка Павла Івановича і сина при станції Кириківка”. Завод обладнувався найновішим устаткуванням по тих часах. У 1914 році закінчилося оснащення новобудови, завод запрацював на повну потужність. На підприємстві працювало уже 520 робітників. Підвищення освітнього рівня робітників вимагало організації шкільного навчання, але до Жовтневої революції на території селища це питання так і не було вирішено. Освіту здобували у початкових школах села Кириківки та сусідніх сіл. Після Жовтневого перевороту у січні 1918 року завод був націоналізований. Громадянська війна перервала заходи, спрямовані на відродження цукрозаводу. Лише 4 грудня 1919 року територія заводу і населених пунктів, що були навколо заводу, була звільнена від білогвардійців. Першим та невідкладним завданням нової влади стало питання підвищення грамотності. У цей час на прилеглій до заводу території розбудовується і робітниче селище. Ще в 1912 – 1914 роках разом із побудовою цукроварні починає зводитися житло для робітників та інженерно – технічних працівників. Першим був збудований теперішній будинок № 28 для кваліфікованих робітників. Його ще й сьогодні називають старою назвою “будинок майстрових”, також були зведені будинки з теперішніми номерами 12, 16, 20, 22, 24, 26 та будинок директора заводу на території парку. Зводиться і будинок для тих, хто приїздив у відрядження до цукрозаводу. Разом із житлом розбиваються два парки та 4 сади. Питання про відкриття школи стало життєво необхідним. Значна частина технічних та комерційних керівників заводу залишила територію й свої посади разом із відступаючою армією Денікіна. Будинок, де проживав директор заводу Кривцун, залишився порожнім. Тому подальшу його долю вирішували робітники цукрозаводу. На загальних зборах було прийнято рішення звернутися до губернського відділу освіти про відкриття в ньому школи. Прохання було задоволене. Так у 1920 році була не тільки відкрита, а прийняла перших учнів Янківська трудова школа – таку назву носила наша школа на час відкриття. Термін навчання був семирічний. Школа була розрахована на 120-150 учнів. Щодня - по 4 уроки. Викладалось читання, письмо, арифметика, рідна та російська мова, географія, малювання, креслення, фізкультура, музика, праця, геометрія, фізика, хімія.

     З початком Великої Вітчизняної війни нависла загроза захоплення селища німцями, тому на схід було евакуйоване обладнання цукрового заводу, спеціалісти та частина жителів. Серед евакуйованих була й родина Войтюшкевичів , Дзбановська В.Г. 17 жовтня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. Приміщення школи використовувалось ними для власних потреб, школа не працювала. На першому поверсі німці утримували коней, як і в деяких житлових приміщеннях села.

Сума збитків післі війни була величезною, лише на цукрозаводі вона становила 6,8 млн. крб. (Охтирський райдержархів, ф.1, оп.1, спр.3, арк. 8). Протягом 1943 – 1944 рр. весь тягар відбудовних робіт ліг на плечі жінок, підлітків, людей похилого віку. Відбудова заводу завершилася в 1946р. Відроджується і школа. З евакуації повертається учителька початкових класів Войтюшкевич Клавдія Станіславівна, яка з 25 серпня 1944 року приступає до навчання дітей. Поступово відроджується чотирикласна освіта. У 1948-1949 навчальному році у школі працювало 4 вчителі початкових класів: Войтюшкевич К.С., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Сидорова В.А. У наступному навчальному році відбувся перший післявоєнний набір до 5 класу.

   В умовах боротьби з неграмотністю при заводі працювала школа лікнепу. Заводський комітет організував професійні гуртки, велося викладання  природничих дисциплін і грамоти. Для підготовки фахівців  для сільського господарства з грудня 1925 року працювала сільськогосподарська школа.
    25 липня 1930 р. ЦКВКП(б) прийняв постанову “Про загальне обов’язкове навчання.” Цією постановою було започатковане обов’язкове чотирикласне навчання, визрівали передумови для переходу до обов’язкової семирічної освіти у сільській місцевості. У нашій школі цей перехід почався в 1934 р.,У цьому році учні не пішли навчатися до сусідніх шкіл , а залишилися продовжувати навчання в стінах рідної школи - 5 клас прийняв перших п’ятикласників. З переходом на семирічне навчання в школі сформувалася піонерська організація імені В.І. Леніна. Першою піонервожатою в школі була Вінницька Агнеса Йосипівна. У день сьомих роковин Великого Жовтня Янківський цукрозавод перейменовано на завод імені газети “Правда”. Школа теж стала носити назву Правдинська. До Великої Вітчизняної війни вона ще залишалась  семирічною. У селі Янківка була лише початкова школа, а тому по її закінченню учні  початкової школи продовжували навчання в Правдинській. 

У 1950 році в повному обсязі відновлюється довоєнна мережа шкіл. Зростання кількості учнів у школі потребувало збільшення педагогів. У 1949 році вчителем географії починає працювати Василенко Василь Порфирович, математики – Кохан Іван Кіндратович, української мови та літератури – Клименко Ніна Антонівна. У травні 1950 року змінюється директор школи. 17 травня на цю посаду був призначений Кохан І.К. При школі були створені гуртки: натуралістичний, мови та історії ВКП(б). У 1951 році гуртки з української та російської мови працювали у вівторок, історії ВКП(б) – середу. Час занять із 17 до 19 години. Працювали й гуртки художньої самодіяльності. У школі працювала система заохочень та покарань. У 1951 році в школі працювало 11 учителів: Кохан І.К., Яглинська Т.Д., Василенко В.П., Клименко Н.Д., Тітова Г.М. (викладала німецьку мову), Маньківська О.К., Масюк І.К., Скиба Г.І., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Войтюшкевич К.С. У 1951 році в школі навчалося 202 учні. 1 клас – 19, 2-й – 16, 3-й – 31, 4-й – 29, 5-й – 48, 6 – й 28, 7-й – 31. Зростає кількість гуртків. Під час проведення батьківських зборів започатковується така форма роботи як виставки учнівських робіт, виступи художньої самодіяльності. У квітні 1952 року учні школи беруть участь у ІІІ турі 7-ї республіканської олімпіади юних фізиків та хіміків. 1 вересня 1952 року в школі сталися дві визначні події: школа стала восьмирічною, директором школи був призначений Юхименко Іван Олексійович.Навчання у 8 класі було платним. Сплачували 150 крб. за навчальний рік. За перше півріччя плату вносили до кінця листопада, за ІІ півріччя – у лютому місяці. Від сплати за навчання у 8 класі звільнялися діти, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, та діти вчителів. Плата за навчання була скасована у ІІ півріччі 1955 року.

 Перші випуски показали високий рівень підготовки учнів. Срібними медалями за успіхи у навчанні та поведінці були нагороджені Проценко Євгенія Григорівна, Савченко Борис Якович, Ігнатко Володимир Пантелеймонович.
  На 1 вересня 1955 року Правдинська середня школа мала 13 повноцінних класів. Усього в школі навчалося 317 учнів.Навчаються у цей час у середній школі і вихованці Правдинського дитбудинку.

29 січня 1956 року з метою популяризації лижного спорту та організації масової здачі норм на значок БГПО були проведені перші внутрішкільні змагання з лижного спорту. Учням, що зайняли призові місця, були видані премії. У 1960 році вперше разом із атестатом зрілості вручаються свідоцтва про набуття спеціальності електрика-монтажника – 19 учнів. Школу в 1962році закінчили 359 учнів. Щороку кількість дітей зростала, а класів не вистачало.

  Директор школи , щоб вийти із скрутного становища, звертається до адміністрації цукрозаводу з проханням виділити приміщення для проживання дітей  із віддалених сіл. Так з літа 1962 року при школі з’являється інтернат. Місце було виділене у житловому будинку № 12 (теперішня квартира Калмикової Т.М.) дві кімнати.
       На 1964 рік у школі навчалося близько 400 дітей. Надзвичайно гострою була проблема розміщення класів. Школа працювала у дві зміни, була й третя – вечірня школа робітничої молоді. 
   За 10  років існування Прадинської середньої школи було випущено 373 випускника. Нагороджено Золотими медалями:  Мірошниченко Зінаїду, срібними: Проценко Євгенію, Савченка Бориса, Ігнатка Володимира, Кобзар Лідію, Маркову Віру, Іваненка В’ячеслава, Проценка Володимира, Роговенко Людмилу, Спицю Віру, Малежик Ніну, Клець Ольгу.

Дітей у школі було з кожним роком все більше, а класів не вистачало. Тому почалося будування нового приміщення школи.Будівництво тривало три роки. У червні 1966 року випускникам школи, поряд із отриманням атестату про середню освіту, були вручені свідоцтва про присвоєння кваліфікації токаря та слюсаря-ремонтника автосправи ( 22 учні) .Викладачам виробничого навчання Голобородько В.С., Шахову В.С., Яценко В.Й. за якісну підготовку учнів була оголошена подяка. Чотири учні були нагороджені золотою медаллю, шість – срібною. Всього випущено в цей рік зі школи 56 учнів.

 Починається заселення приміщень, переобладнаних під квартири, сім’ями учителів. При будівництві майстерні крайнє приміщення було збудоване квартирою. Першою житло отримала Голобородько Т.Г. З одруженням Мартищенко О.Г. з Кучковим В.Д., їм теж було надано квартиру  в цьому ж приміщенні. Родині Мірошниченків  теж виділили квартиру . Колектив учителів та вихователів становив 32 особи.
 У 1968 році зі школи було випущено 49 восьмикласників, чотири випускники були нагороджені Похвальними грамотами: Самотой Алла, Шмигаренко Людмила, Кузьменко Віра, Мірошниченко Надія. Із 43 випускників 10 класу двоє були нагороджені медалями. 1969 рік ознаменувався появою у школі автомобіля та посадою шофера-інструктора, яким був призначений Доля Іван Петрович. У цей рік школа починає перехід на оволодіння учнями лише однією спеціальністю – автосправа. 
 Проходили роки, мінялось і життя в школі. З 1971 року у підготовці учнів до праці сталися певні зміни. Виробниче навчання стало двопрофільним. Дівчата оволодівали швейною справою, хлопці – автосправою. У школі були свої викладачі з теоретичних знань та практики, а літню виробничу практику школярі проходили безпосередньо на виробництві. 1972 рік приніс кадрові зміни у школі. Учителі російської мови та літератури йдуть зі школи. Яглинська Т.Д. розраховується за станом здоров`я, пропрацювавши у школі 23 роки, Баличева В.Е. виходить на пенсію. Звільняється з посади директора згідно поданої заяви, в зв’язку з виходом на пенсію Киба О.Г., залишившись учителем математики та вихователем інтернату при школі з 4 вересня 1972 року.   Цим же наказом директором школи була призначена Гречковська В.Н.10 лютого 1981 року в школі була відкрита Ленінська кімната, яка стала центром виховної роботи на прикладах життя і діяльності В.І. Леніна.     

З настанням весни 1982 року розпочинаються підготовчі роботи з будівництва типової їдальні на 120 посадочних місць. У грудні, січні 1985 року учні 5-10 класів брали участь в районних предметних олімпіадах. Перше місце з української мови (учитель Павлюк К.М.) зайняли учні 6 класу. У 1989 році відбувається перехід до дев’ятирічки та одинадцятирічки. Тому учні 7 класів переводяться відразу до 9 класу, а учні 9 класу – до одинадцятого. Йде процес розвантаження учнів у період екзаменів. У 1990-1991 роках від здачі екзаменів з мови та математики (саме ці два предмети тепер здавалися у перехідних класах) звільняються учні, які мали “5” за рік. У відповідності до наказу Міністерства освіти “Про зміни у підготовці та проведенні екзаменів” (1989 рік). На 1993 рік всього із стін школи було випущено 1025 випускників. Із 1993 року колектив очолює Ісайкін М.Л - вчитель історії. З 1993 року вносяться зміни у назву школи: відтепер вона називається Правдинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів с. Заводське. Учительський колектив налічує 47 працівників. Школа продовжує зберігати статус високої педагогічної майстерності вчителів та школи з глибокими та міцними знаннями учнів. При школі продовжує працювати п’ять груп продовженого дня. Діти з багатодітних сімей звільняються від сплати за харчування, а також діти з ослабленим здоров’ям.

 	1995 рік став часом, коли кількість переможців у ІІ етапі предметних олімпіад школярів зросла.Проходження учителями атестації у 1998 році поповнює кількість учителів-методистів. Звання “учитель вищої категорії” та “учитель-методист” отримали: учитель хімії Вінницький В.П., біології Вінницька В.С., учитель початкових класів Кучкова О.Г. Звання “старший учитель” присвоєно Мірошниченко Г.І., І категорію здобули учителі англійської мови  Іванов Г.В., Іванова Н.Г., Грива С.В. та вчитель української мови Гладченко Н.О.

26 серпня 1998 року Ісайкін М.Л. звільняється за власним бажанням із посади директора школи та переходить працювати вчителем історії. Директором школи призначається учитель хімії Вінницький В.П. На 2000 рік відчувається значне скорочення дітей. Цього року в школі навчалося 388 учнів (у 80-90-х роках їх було понад 500). 29 вересня 1999 року футболісти школи Дробітько Р., Дробітько А., Середа О., Шкафенко С. взяли участь у змаганнях з першості України, які проходили у м. Кременчуці. У жовтні цього ж року шкільна футбольна команда в кількості 18 чоловік бере участь у першості з футболу у районних змаганнях. Невпинно спливає час, минають роки, а з ними щороку проходить зміна поколінь у Правдинській – Заводській школі, але історія школи, її слава залишається в рідних стінах. У 2003-2005 роках ряд юних футболісток школи: Карлашова Оксана, Доценко Анжела, Пашкова Анна - входили до складу збірних команд з футболу та захищали честь області на Всеукраїнських спортивних іграх та чемпіонатах України з футболу та футзалу. У 2005 році стали срібними призерами Всеукраїнських ігор, бронзовими призерами Чемпіонату України 2004 року з футболу та футзалу.



Директори

Кращі викладачі

Кращі майстри

Відомі випускники

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)