Заводська загальноосвітня школа I-III ступенів, Великописарівської районної ради, Сумської області

Матеріал з HistoryPedia
Версія від 15:30, 20 травня 2015, створена Обуховська Юлія Миколаївна (обговореннявнесок) (Навчальний заклад сьогодні)

Перейти до: навігація, пошук


Повна назва навчального закладу

Заводська загальноосвітня школа I-IIIступенів Великописарівської районної ради, Сумської області

Сучасний вигляд школи

Адреса навчального закладу

смт. Кириківка, вул. Правдинська, 26, Великописарівського району Сумської області, 42831, тел. 05457-5-32-36,

Історія навчального закладу

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

Історія виникнення та розвитку Заводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великописарівського району Сумської області бере свої витоки ще з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Її формування тісно переплітається з розвитком цукроваріння в с. Янків Ріг. Янківський цукрозавод був збудований у 1831 році. Належала цукроварня генералу Шрейдеру, суворому та педантичному власнику. Працювали там кріпосні села. Продуктивність праці була низькою. У 1870 – 1880 роках компанія, яка володіла заводом, продала його Харитоненку Івану Герасимовичу. Новий власник здійснив переоснащення , розширив поля посіву цукрових буряків, що дало можливість підняти продуктивність цукроваріння. Життя вимагало освічених кадрів, але до 1896 року в селі школи не було. Початкову освіту селяни отримували в церковній школі, де учителями були священник та дяк. За рахунок церкви наймали у селян хату, де й навчали 10-15 дітей із забезпечених родин та ще й за згодою попа, кого не бажали – того й не вчили. У 1897 році була побудована трьохкласна школа. Навчали дітей кваліфікованих робітників та заможних селян, решта населення залишалася неграмотними. У 1877 році повз наше селище проклали залізницю Мерефа – Люботин – Суми – Ворожба, а потім вузькоколійку Кириківка – Охтирка. Перші потяги через станцію Кириківка пройшли у 1895 році. Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку цукрової промисловості. Зі станції щороку відправлялося понад 2 млн. пудів вантажу, переважно зерна і продукції Янківської цукроварні. На цукроварні тоді працювало 300 робітників. Читати й писати могли лише одиниці. Перевезення вантажів гужовим транспортом ставало дедалі невигідним та дорогим. Тому Харитоненко приймає рішення перенести цукрозавод поближче до станції Кириківка. 21 травня 1912 року була закладена перша цеглина у будівництво нового заводу, який носив назву Янківський – “Харитоненка Павла Івановича і сина при станції Кириківка”. Завод обладнувався найновішим устаткуванням по тих часах. У 1914 році закінчилося оснащення новобудови, завод запрацював на повну потужність. На підприємстві працювало уже 520 робітників. Підвищення освітнього рівня робітників вимагало організації шкільного навчання, але до Жовтневої революції на території селища це питання так і не було вирішено. Освіту здобували у початкових школах села Кириківки та сусідніх сіл. Після Жовтневого перевороту у січні 1918 року завод був націоналізований. Громадянська війна перервала заходи, спрямовані на відродження цукрозаводу. Лише 4 грудня 1919 року територія заводу і населених пунктів, що були навколо заводу, була звільнена від білогвардійців. Першим та невідкладним завданням нової влади стало питання підвищення грамотності. У цей час на прилеглій до заводу території розбудовується і робітниче селище. Ще в 1912 – 1914 роках разом із побудовою цукроварні починає зводитися житло для робітників та інженерно – технічних працівників. Першим був збудований теперішній будинок № 28 для кваліфікованих робітників. Його ще й сьогодні називають старою назвою “будинок майстрових”, також були зведені будинки з теперішніми номерами 12, 16, 20, 22, 24, 26 та будинок директора заводу на території парку. Зводиться і будинок для тих, хто приїздив у відрядження до цукрозаводу. Разом із житлом розбиваються два парки та 4 сади.

Питання про відкриття школи стало життєво необхідним. Значна частина технічних та комерційних керівників заводу залишила територію й свої посади разом із відступаючою армією Денікіна. Будинок, де проживав директор заводу Кривцун, залишився порожнім. Тому подальшу його долю вирішували робітники цукрозаводу. На загальних зборах було прийнято рішення звернутися до губернського відділу освіти про відкриття в ньому школи. Прохання було задоволене. Так у 1920 році була не тільки відкрита, а прийняла перших учнів Янківська трудова школа – таку назву носила наша школа на час відкриття. Термін навчання був семирічний. Школа була розрахована на 120-150 учнів. Щодня - по 4 уроки. Викладалось читання, письмо, арифметика, рідна та російська мова, географія, малювання, креслення, фізкультура, музика, праця, геометрія, фізика, хімія.
Двоповерховий будинок директора цукрозаводу, з 1920 року - школа

З початком Великої Вітчизняної війни нависла загроза захоплення селища німцями, тому на схід було евакуйоване обладнання цукрового заводу, спеціалісти та частина жителів. Серед евакуйованих була й родина Войтюшкевичів , Дзбановська В.Г. 17 жовтня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. Приміщення школи використовувалось ними для власних потреб, школа не працювала. На першому поверсі німці утримували коней, як і в деяких житлових приміщеннях села. Сума збитків післі війни була величезною, лише на цукрозаводі вона становила 6,8 млн. крб. (Охтирський райдержархів, ф.1, оп.1, спр.3, арк. 8). Протягом 1943 – 1944 рр. весь тягар відбудовних робіт ліг на плечі жінок, підлітків, людей похилого віку. Відбудова заводу завершилася в 1946р. Відроджується і школа. З евакуації повертається учителька початкових класів Войтюшкевич Клавдія Станіславівна, яка з 25 серпня 1944 року приступає до навчання дітей. Поступово відроджується чотирикласна освіта. У 1948-1949 навчальному році у школі працювало 4 вчителі початкових класів: Войтюшкевич К.С., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Сидорова В.А. У наступному навчальному році відбувся перший післявоєнний набір до 5 класу. В умовах боротьби з неграмотністю при заводі працювала школа лікнепу. Заводський комітет організував професійні гуртки, велося викладання природничих дисциплін і грамоти. Для підготовки фахівців для сільського господарства з грудня 1925 року працювала сільськогосподарська школа. 25 липня 1930 р. ЦКВКП(б) прийняв постанову “Про загальне обов’язкове навчання.” Цією постановою було започатковане обов’язкове чотирикласне навчання, визрівали передумови для переходу до обов’язкової семирічної освіти у сільській місцевості. У нашій школі цей перехід почався в 1934 р.,У цьому році учні не пішли навчатися до сусідніх шкіл , а залишилися продовжувати навчання в стінах рідної школи - 5 клас прийняв перших п’ятикласників. З переходом на семирічне навчання в школі сформувалася піонерська організація імені В.І. Леніна. Першою піонервожатою в школі була Вінницька Агнеса Йосипівна. У день сьомих роковин Великого Жовтня Янківський цукрозавод перейменовано на завод імені газети “Правда”. Школа теж стала носити назву Правдинська. До Великої Вітчизняної війни вона ще залишалась семирічною. У селі Янківка була лише початкова школа, а тому по її закінченню учні початкової школи продовжували навчання в Правдинській. У 1950 році в повному обсязі відновлюється довоєнна мережа шкіл. Зростання кількості учнів у школі потребувало збільшення педагогів. У 1949 році вчителем географії починає працювати Василенко Василь Порфирович, математики – Кохан Іван Кіндратович, української мови та літератури – Клименко Ніна Антонівна. У травні 1950 року змінюється директор школи. 17 травня на цю посаду був призначений Кохан І.К. При школі були створені гуртки: натуралістичний, мови та історії ВКП(б). У 1951 році гуртки з української та російської мови працювали у вівторок, історії ВКП(б) – середу. Час занять із 17 до 19 години. Працювали й гуртки художньої самодіяльності. У школі працювала система заохочень та покарань. У 1951 році в школі працювало 11 учителів: Кохан І.К., Яглинська Т.Д., Василенко В.П., Клименко Н.Д., Тітова Г.М. (викладала німецьку мову), Маньківська О.К., Масюк І.К., Скиба Г.І., Меншикова Н.А., Роман В.Ю., Войтюшкевич К.С. У 1951 році в школі навчалося 202 учні. 1 клас – 19, 2-й – 16, 3-й – 31, 4-й – 29, 5-й – 48, 6 – й 28, 7-й – 31. Зростає кількість гуртків. Під час проведення батьківських зборів започатковується така форма роботи як виставки учнівських робіт, виступи художньої самодіяльності. У квітні 1952 року учні школи беруть участь у ІІІ турі 7-ї республіканської олімпіади юних фізиків та хіміків. 1 вересня 1952 року в школі сталися дві визначні події: школа стала восьмирічною, директором школи був призначений Юхименко Іван Олексійович.Навчання у 8 класі було платним. Сплачували 150 крб. за навчальний рік. За перше півріччя плату вносили до кінця листопада, за ІІ півріччя – у лютому місяці.Від сплати за навчання у 8 класі звільнялися діти, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, та діти вчителів. Плата за навчання була скасована у ІІ півріччі 1955 року. Перші випуски показали високий рівень підготовки учнів. Срібними медалями за успіхи у навчанні та поведінці були нагороджені Проценко Євгенія Григорівна, Савченко Борис Якович, Ігнатко Володимир Пантелеймонович. На 1 вересня 1955 року Правдинська середня школа мала 13 повноцінних класів. Усього в школі навчалося 317 учнів.Навчаються у цей час у середній школі і вихованці Правдинського дитбудинку. 29 січня 1956 року з метою популяризації лижного спорту та організації масової здачі норм на значок БГПО були проведені перші внутрішкільні змагання з лижного спорту. Учням, що зайняли призові місця, були видані премії. У 1960 році вперше разом із атестатом зрілості вручаються свідоцтва про набуття спеціальності електрика-монтажника – 19 учнів. Школу в 1962році закінчили 359 учнів. Щороку кількість дітей зростала, а класів не вистачало. Директор школи , щоб вийти із скрутного становища, звертається до адміністрації цукрозаводу з проханням виділити приміщення для проживання дітей із віддалених сіл. Так з літа 1962 року при школі з’являється інтернат. Місце було виділене у житловому будинку № 12 (теперішня квартира Калмикової Т.М.) дві кімнати. На 1964 рік у школі навчалося близько 400 дітей. Надзвичайно гострою була проблема розміщення класів. Школа працювала у дві зміни, була й третя – вечірня школа робітничої молоді. За 10 років існування Прадинської середньої школи було випущено 373 випускника. Нагороджено Золотими медалями: Мірошниченко Зінаїду, срібними: Проценко Євгенію, Савченка Бориса, Ігнатка Володимира, Кобзар Лідію, Маркову Віру, Іваненка В’ячеслава, Проценка Володимира, Роговенко Людмилу, Спицю Віру, Малежик Ніну, Клець Ольгу. Дітей у школі було з кожним роком все більше, а класів не вистачало. Тому почалося будування нового приміщення школи.Будівництво тривало три роки.

Відкриття школи. Вручення символічного ключа директору школи Кибі О.Г.

У червні 1966 року випускникам школи, поряд із отриманням атестату про середню освіту, були вручені свідоцтва про присвоєння кваліфікації токаря та слюсаря-ремонтника автосправи ( 22 учні) .Викладачам виробничого навчання Голобородько В.С., Шахову В.С., Яценко В.Й. за якісну підготовку учнів була оголошена подяка. Чотири учні були нагороджені золотою медаллю, шість – срібною. Всього випущено в цей рік зі школи 56 учнів. Починається заселення приміщень, переобладнаних під квартири, сім’ями учителів. При будівництві майстерні крайнє приміщення було збудоване квартирою. Першою житло отримала Голобородько Т.Г. З одруженням Мартищенко О.Г. з Кучковим В.Д., їм теж було надано квартиру в цьому ж приміщенні. Родині Мірошниченків теж виділили квартиру . Колектив учителів та вихователів становив 32 особи. У 1968 році зі школи було випущено 49 восьмикласників, чотири випускники були нагороджені Похвальними грамотами: Самотой Алла, Шмигаренко Людмила, Кузьменко Віра, Мірошниченко Надія. Із 43 випускників 10 класу двоє були нагороджені медалями. 1969 рік ознаменувався появою у школі автомобіля та посадою шофера-інструктора, яким був призначений Доля Іван Петрович. У цей рік школа починає перехід на оволодіння учнями лише однією спеціальністю – автосправа. Проходили роки, мінялось і життя в школі. З 1971 року у підготовці учнів до праці сталися певні зміни. Виробниче навчання стало двопрофільним. Дівчата оволодівали швейною справою, хлопці – автосправою.

На уроці швейної справи. Перша справа учитель Голобородько Т.Г.

У школі були свої викладачі з теоретичних знань та практики, а літню виробничу практику школярі проходили безпосередньо на виробництві. 1972 рік приніс кадрові зміни у школі. Учителі російської мови та літератури йдуть зі школи. Яглинська Т.Д. розраховується за станом здоров`я, пропрацювавши у школі 23 роки, Баличева В.Е. виходить на пенсію. Звільняється з посади директора згідно поданої заяви, в зв’язку з виходом на пенсію Киба О.Г., залишившись учителем математики та вихователем інтернату при школі з 4 вересня 1972 року. Цим же наказом директором школи була призначена Гречковська В.Н.10 лютого 1981 року в школі була відкрита Ленінська кімната, яка стала центром виховної роботи на прикладах життя і діяльності В.І. Леніна. З настанням весни 1982 року розпочинаються підготовчі роботи з будівництва типової їдальні на 120 посадочних місць. У грудні, січні 1985 року учні 5-10 класів брали участь в районних предметних олімпіадах. Перше місце з української мови (учитель Павлюк К.М.) зайняли учні 6 класу. У 1989 році відбувається перехід до дев’ятирічки та одинадцятирічки. Тому учні 7 класів переводяться відразу до 9 класу, а учні 9 класу – до одинадцятого.Йде процес розвантаження учнів у період екзаменів. У 1990-1991 роках від здачі екзаменів з мови та математики (саме ці два предмети тепер здавалися у перехідних класах) звільняються учні, які мали “5” за рік. У відповідності до наказу Міністерства освіти “Про зміни у підготовці та проведенні екзаменів” (1989 рік). На 1993 рік всього із стін школи було випущено 1025 випускників. Із 1993 року колектив очолює Ісайкін М.Л - вчитель історії. З 1993 року вносяться зміни у назву школи: відтепер вона називається Правдинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів с. Заводське. Учительський колектив налічує 47 працівників. Школа продовжує зберігати статус високої педагогічної майстерності вчителів та школи з глибокими та міцними знаннями учнів. При школі продовжує працювати п’ять груп продовженого дня. Діти з багатодітних сімей звільняються від сплати за харчування, а також діти з ослабленим здоров’ям. 1995 рік став часом, коли кількість переможців у ІІ етапі предметних олімпіад школярів зросла.Проходження учителями атестації у 1998 році поповнює кількість учителів-методистів. Звання “учитель вищої категорії” та “учитель-методист” отримали: учитель хімії Вінницький В.П., біології Вінницька В.С., учитель початкових класів Кучкова О.Г. Звання “старший учитель” присвоєно Мірошниченко Г.І., І категорію здобули учителі англійської мови Іванов Г.В., Іванова Н.Г., Грива С.В. та вчитель української мови Гладченко Н.О. 26 серпня 1998 року Ісайкін М.Л. звільняється за власним бажанням із посади директора школи та переходить працювати вчителем історії. Директором школи призначається учитель хімії Вінницький В.П. Із 47 педагогів, що працювали у школі, звання Заслужений учитель України має Одража В.В.Гречковська В.Н. нагороджена орденом “Знак пошани” та ювілейною медаллю “За сумлінну працю на честь 100-річчя від дня народження В.І. Леніна”. Таку ж ювілейну медаль отримала працівник школи Дорошенко К.І. Учителів-методистів – 3: Голобородько Т.Г., Вінницька В.С., Логвиненко Н.І., старших вчителів – 6: Вінницький В.П., Ісайкін М.Л., Гладченко Н.О., Мірошниченко Г.І., Кучкова О.Г., Шарко К.К., відмінників освіти України – 13, учителів вищої категорії – 13, першої – 7, другої – 8. За цей час із стін школи випущено 2272 випускника, 74 медаліста.

Директори

Юхименко І.О.
Директор школи Кохан І.К.
Директор школи Киба О.Г.
Яглинська Т.Д.- директор школи
Гречковська В.Н.
Голобородько Т.Г. директор школи
Ісайкін М.Л. – директор школи
Вінницький В.П. – директор школи


Першим директором школи був призначений Сисоєв Микола Павлович.

10 січня 1949 року завідуючою була призначена Яглинська Т.Д.

У травні 1950 року змінюється директор школи. 17 травня на цю посаду був призначений Кохан І.К.

1 вересня 1952 року в школі сталися дві визначні події: школа стала восьмирічною, директором школи був призначений Юхименко Іван Олексійович.

10 серпня 1955 року наказом Охтирського райвно директором школи був призначений Іващенко Петро Маркович, Юхименко І.О. був переведений директором Хухрянської школи.

8 січня 1959 року директором школи був призначений Стрєльніков Петро Федорович.

З 1 вересня 1960 року починається нова ера в історії Правдинської середньої школи. Наказом Сумського облВНО і Великописарівського райвно директором школи була призначена Киба Ольга Григорівна.

з 4 вересня 1972 року директором школи була призначена Гречковська В.Н. За час перебування на посаді директора школи Гречковської В.Н. йшов процес подальшого зміцнення матеріальної бази школи. Був збудований шкільний гараж, овочесховище, перекритий дах над гімнастичним залом школи. Багато часу Гречковська В.Н. віддає поліпшенню роботи в початковій ланці. Відвідуючи уроки вчителів та надаючи їм методичну допомогу, добилася високої майстерності учителів Кучкової О.Г., Шарко К.К. Не обходила увагою учителів мови. Багато чому навчила, передала свій багатий досвід учителям російської мови та літератури Скочко К.О., Мірошниченко Г.І., Поливаній А.Є, учителям української мови та літератури Строколіс (Дорошенко) Л.І., Дорошенко Г.В., Дубовику І.В. Дякуючи Валентині Назарівні, великих успіхів добилися учитель географії Куликова О.Ф.

Директором школи призначається учитель фізики Мірошниченко В.Є. (з 4 грудня 1979 р. виконуючий обов’язки директора). У лютому 1987 року з посади директора звільняється Мірошниченко В.Є. Час перебування Віктора Єгоровича на цій посаді відзначений, як період побудови у школі нової, типової їдальні, теплиці, завідуючою якою була призначена Вінницька В.С.

У лютому 1987 року колектив обирає директором школи з наступним призначенням Великописарівського райвно і Сумським облвно випускницю школи 1957 року, учителя історії та суспільствознавства Голобородько Т.Г.

На 1993 рік всього із стін школи було випущено 1025 випускників. Із 1993 року колектив очолює Ісайкін М.Л - вчитель історії.

26 серпня 1998 року Ісайкін М.Л. звільняється за власним бажанням із посади директора школи та переходить працювати вчителем історії. Директором школи призначається учитель хімії Вінницький В.П., який нині займає цю посаду.

Кращі викладачі

Найкращими учителями нашої школи є Заслужений учитель України Одража В.В.,Гречковська В.Н. нагороджена орденом “Знак пошани” та ювілейною медаллю “За сумлінну працю на честь 100-річчя від дня народження В.І. Леніна”. Таку ж ювілейну медаль отримала працівник школи Дорошенко К.І Педагоги,які отримали звання : учителів-методистів – 3: Голобородько Т.Г., Вінницька В.С., Логвиненко Н.І., старших вчителів – 6: Вінницький В.П., Ісайкін М.Л., Гладченко Н.О., Мірошниченко Г.І., Кучкова О.Г., Шарко К.К. Молоді педагоги, які працюють в Заводській школі також є гідними представниками освітянської спільноти.

Кращі майстри

Відомі випускники

Рябоконь Олександр Петрович – кандидат сільськогосподарських наук, має нагороди. Починаючи з ІІІ курсу навчання у Марійському політехнічному інституті, розпочав дослідження на тему “Динаміка змін та взаємозв’язку таксаційних показників і будови соснового деревостою”. Успішно захистив дипломний проект у 1970 році. Розпочаті дослідження довів до завершення. Закінчивши у 1970 році факультет інженерів лісового господарства, двадцять років проводив наукові дослідження по темі “Лісове господарство”. У 2000 році зареєстрував два винаходи “Спосіб вирощування деревостоїв сосни на баланси або копальний стояк” та “Спосіб сільгоспкористування на силових землях” в Українському ордена “Знак пошани” науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького у м. Харкові. Комісар Олександр Данилович - кандидат біологічних наук. Проценко Євгенія Григорівна – старший науковий співробітник Харківського інституту монокристалів, ведучий редактор наукового журналу “Functional matcrials”, який видає інститут монокристалів англійською мовою. Має 36 наукових праць. Проценко Володимир Григорович після закінчення Харківського державного університету фізичного факультету працював на кафедрі в університеті, через 2 роки перейшов в інститут монокристалів. У 1995 році фірма “Siemens” купила ліцензію в інституті на право вирощування великогабаритних монокристалів. Володимир поїхав у відрядження для налагодження установки і консультацій. Їхав на 3 місяці, але фірма запропонувала йому залишитись там працювати, де він і працює по теперішній час. Савченко Борис Якович закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю “інженер-будівельник”. Був направлений на роботу до м. Челябінська (РРСФР). З 1978 року був переведений на роботу в Міністерство будівництва СРСР м. Москви, на посаду начальника відділу та заступника Головного планово-економічного управління З жовтня 1986 року переведений в Державний будівельний комітет. З листопада 1995 року – в Міністерстві по атомній енергетиці – “Атомпром”. Із серпня 2000 року – головний спеціаліст по проектуванню і будівництву об’єктів закритого акціонерного товариства “Березовське”. Нагороджений знаком “Відмінник військового будівництва”, ювілейною медаллю “За сумлінну працю на честь 100-річчя з дня народження В.І. Леніна”, орденом “Знак пошани” – за будівництво Прикаспійського гірничо-збагачувального комбінату”, орденом “Трудового Червоного Прапора”. Проживає в м. Москві. Пазініч Борис Сергійович закінчив Ужгородський державний університет, математичний факультет. Працював учителем математики, директором школи. У 1975 році у Москві захистив кандидатську дисертацію. “Всім, чого домігся, завдячую педколективу Правдинської середньої школи і рідній мамі. То були найкращі роки життя,” – пише у своїх спогадах Борис Сергійович. Проживає в Ужгороді. Велика кількість випускників обрала професію військового. Серед них Москаленко Іван Якович, Ждан Іван. Андрущенко Григорій Миколайович закінчив Вище командне прикордонне училище в м. Алма-Аті у 1970. 33 роки віддав військовій службі в різних військових частинах СРСР, полковник, військовий пенсіонер, нагороджений медалями “За відзнаку в охороні Державних кордонів СРСР”, “За сумлінну службу” 1, 2, 3 ступенів, “60-років Збройних сил СРСР”, “70-років Збройних сил СРСР”, “70-років Прикордонних військ КГБ”, багатьма знаками, грамотами, цінними подарунками, іменними годинниками як від Президента, так і уряду Киргизії. Проживає в м. Тольятті. Сторожик Микола Петрович. Вступив до Сумського військово-технічного училища. У 1960 році перевівся у Північно-Кавказьке військово-технічне училище, яке закінчив із відзнакою у 1962 році по спеціальності “експлуатація і ремонт спецрадіотехніки”. Служив на випробувальному полігоні в Астраханській області м. Капустин Яр. Вся служба пройшла у відділі використання ракет. Прослужив у лавах Збройних сил з 1962 до 1988 року від лейтенанта до старшого інженера-випробувача ракет ПВО країни. Звільнився у званні підполковника. Має багато нагород. Гавриленко Микола Олексійович. Закінчив військове училище в м. Полтаві по спеціальності “експлуатація радіотехнічних засобів” із присвоєнням звання лейтенант. Служив в м. Лісозаводську, Німеччині, військовому комісаріаті м. Стерметамак, Республіки Башкортостан. Має військове звання підполковник, нагороджений медалями СРСР “70-років Збройних сил СРСР”, “За сумлінну службу 3 ступеня”, “За відзнаку у військовій службі 2 ступеня”, “За отличие в воинской службе 1 степени”, нагрудним знаком “Ветеран війни і військової служби”. Проживає в м. Стерметамак. Шевченко Микола Олександрович. Закінчив Сумське вище артилерійське двічі орденів Червоного Прапора командне училище, Військову артилерійську академію ім. М.І. Калініна . Військову службу проходив у Групі радянських військ у Німеччині, Київському, Забайкальському, Прикарпатському військових округах, військовому двічі орденів Червоного Прапора інституті ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького Сумського державного університету. Павлюк Сергій Іванович. Закінчив Челябінське вище танкове командне училище імені 50-річчя Великого Жовтня. Офіцер відділу штабу армії. Нагороджений двома орденами “Красная звезда”, медалями “70 років СРСР”, “Воїну-інтернаціоналісту”, “Жукова”, “За безупречную службу” трьох ступенів, “300 років Російському флоту”, “За військову доблесть”, “300 років Балтійському флоту”. Радченко Ігор Валерійович. Закінчив вище військово-морське училище радіоелектроніки ім. Попова, Військово-морську академію ім. С. Кузнєцова. Капітан ІІ рангу. Нагороджений медалями: “За військову доблесть” ІІ та ІІІ ступенів, “За заслуги перед Батьківщиною ІІ ступеня”, Почесним знаком губернатора Мурманської області. Плідно та самовіддано працює у м. Києві Місчанчук Борис Григорович, добре знаний у колах науковців та винахідників, конструкторських бюро. Прославив школу і випускник 9 класу Морозов Владислав Миколайович – майстер спорту України міжнародного класу. Одного разу до Харківського технікуму для інвалідів приїхали тренери для набору спортсменів-інвалідів до збірної Параолімпійської команди. Владиславу запропонували займатися біатлоном. На спортивних зборах у Карпатах Морозов пройшов відбір і був зарахований до збірної команди параолімпійців. У 2002 році Морозов брав участь у 8-й зимовій Параолімпіаді в Солт-Лейк-Сіті (США) у змаганнях з гонок і біатлоні. Зайняв 9 місце. Учасник чемпіонатів Європи та Світу з лижних гонок та біатлону.. У 25 років, 2005 році, завоював Кубок абсолютного чемпіона світу з біатлону, 2 золоті та 1 бронзову медалі. У 2006 році брав участь у IX зимових Параолімпійських іграх у Турині (Італія). Став бронзовим призером. Сьогодні – спортсмен-інструктор штатної збірної команди інвалідів України. Нагороджений медаллю “За працю і звитягу” (2002 р.) та орденом “За мужність” ІІІ ступеня (2006 р.). проживає у м. Харкові. Володимир Васильович Березовець. Закінчив Харківський електромеханічний технікум, паралельно зі службою в окремому червонопрапорному Кремлівському полку навчався і успішно закінчив Центральний інститут фізичної культури ім. Леніна. Майстер спорту по багатоборству, неодноразово брав участь у локальних війнах. У 1988 році В.В. Березовець В.В. створив військово-політичне об'єднання воїнів-інтернаціоналістів. У 1993 році в Москві була зареєстрована охоронна фірма “Альфа-Профі”. Президентом одноголосно був обраний член ради Асоціації ветеранів підрозділу антитерору “Альфа” В.В. Березовець. Випускникам 2008 року є з кого брати приклад у вирішенні життєвих проблем та у виборі майбутньої професії.

Навчальний заклад сьогодні

Наша школа сьогодні

Невпинно спливає час, минають роки, а з ними щороку проходить зміна поколінь у Правдинській – Заводській школі, але історія школи, її слава залишається в рідних стінах.На 2000 рік відчувається значне скорочення дітей. Цього року в школі навчалося 388 учнів (у 80-90-х роках їх було понад 500). Значна увага приділяється спортивній підготовці школярів. Постійні тренування, участь у змаганнях дають свої результати. У 2003-2005 роках ряд юних футболісток школи: Карлашова Оксана, Доценко Анжела, Пашкова Анна - входили до складу збірних команд з футболу та захищали честь області на Всеукраїнських спортивних іграх та чемпіонатах України з футболу та футзалу. У 2005 році стали срібними призерами Всеукраїнських ігор, бронзовими призерами Чемпіонату України 2004 року з футболу та футзалу. За час свого більше ніж півстолітнього існування як середня школа, з 1953 року, перший випуск -1955 рік, Правдинська середня школа змінювала свою назву у відповідності до тих змін, які вносила і ставила держава перед системою освіти. Носила вона назву від Правдинської середньої школи, Правдинської трудової, політехнічної школи з виробничим навчанням, школи з поглибленим вивченням математики, хімії, середньої школи с. Заводське, на сьогодні - Заводська загальноосвітня школа I-IIIступенів. За цей час із стін школи випущено 2272 випускника, 74 медаліста. В останні два роки відродилася і краєзнавчо-туристична робота. Велика заслуга в цьому заступника директора по виховній роботі Долі Л.Б. Хоч і за власні кошти, але діти змогли відвідати пам’ятні та історичні місця рідного краю. Побували в м. Охтирці, Сумах, Києві, Полтаві, Сковородинівці, Диканьці, Опішні.

Екскурсія до м.Київ
Біля криниці

Значну роботу проводять учителі української мови та літератури з обдарованими дітьми: Доля Л.Б., Логвиненко Н.І. Починаючи з 2004 року їхні учні виборюють призові місця. Кожушко Ольга (учитель Логвиненко Н.І.), виборовши перше місце на районній олімпіаді, зайняла ІІ місце на обласній. Продовжують традиційно займати призові місця вихованці учителя математики Похващева В.І. Дудинський Олександр останні роки впевнено посідає перше місце в районних олімпіадах з математики та інформатики, підтверджуючи призові місця на обласних олімпіадах. Свій внесок в роботу з обдарованими дітьми зробили й вчителі хімії та біології Вінницький В.П. та Вінницька В.С. Вихованці цих учителів Ісайкін Максим з хімії та Пономаренко Микола з біології, посівши в районі перші місця, зайняли призові місця на обласних олімпіадах: Ісайкін М. – ІІІ місце у 2005 році, Пономаренко М. – ІІІ місце у 2008. 2008 рік є дуже складним для випускників. Вперше їм потрібно проходити незалежне тестування та отримати сертифікати якості знань, який є основою для вступу до вищих навчальних закладів. Життя не стоїть на місці, вимоги до освіти та науки теж змінюються. У 2010-2015роках у школі зберігаються всі традиції святкування свят, вшанування пам'яті загиблим на війнах, створено куточок пам'яті загибломув АТО випускнику школи Марченко О.

Виховний захід "Доброта-частина нас" 8 клас
Святкування Нового року

За роки існування школи склалася система роботи з батьками. Створено батьківський комітет школи, який надає допомогу в організації і проведенні різноманітних навчальних і розважальних заходів. Батьківський комітет школи є координаційним центром по роботі з батьківськими громадами класів. Традиційно щороку в школі проходять – конкурси, змагання команд батьків, учнів, учителів. Батьки мають змогу вільно поспілкуватися з педагогами, отримати консультації, з’ясувати рівень підготовленості своїх дітей. Педагогічний колектив школи спрямовує свою роботу на створення належних умов для якісного засвоєння учнями навчального матеріалу, для розвитку здібностей і формування особистості. Маю надію, що наступні покоління випускників Правдинської – Заводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з гідністю продовжать справу попередніх поколінь.


--Обуховська Юлія Миколаївна (обговорення) 22:24, 19 травня 2015 (EEST)

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Обуховська Юлія Миколаївна