Відмінності між версіями «КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №25, м. Суми Сумської області.»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Директори)
(Директори)
Рядок 14: Рядок 14:
 
З 1965 р. – в Сумах, заступник директора школи-інтернату, в яку вкладено чимало сил і натхнення. А коли у Сумах розпочалося будівництво середньої школи №25 у Роменському мікрорайоні Миколу Яковича було призначено директором.
 
З 1965 р. – в Сумах, заступник директора школи-інтернату, в яку вкладено чимало сил і натхнення. А коли у Сумах розпочалося будівництво середньої школи №25 у Роменському мікрорайоні Миколу Яковича було призначено директором.
 
В перший навчальний рік в школі навчалося 607 учнів, працював 41 учитель. Але з кожним роком школа розросталася завдяки наполегливій праці директора. Та роботи все ж залишалося багато. Школу звели на 3-гектарному пустирищі. Та Микола Якович дотримувався одного принципу: «Плине час, змінюються люди, їх погляди, будується нова Україна, та залишається земля, на якій жили наші пращури – діти, батьки, живі їх заповіти – берегти і збагачувати природу рідної Батьківщини». Він, педагог з багаторічним стажем, усе своє життя присвятив втіленню цієї високої ідеї. Тому пустир навколо школи №25 перетворився за кілька років на яблуневий сад – квітник з дендрарієм, алеями перших випускників. З легкої руки учнів 60 х років зашуміли каштани і клени на довкільних територіях, з’явилися кленовий сквер, у зелені вінки вбралися п’ятиповерхівки біля школи. І говорив один з випускників школи, що приїхав на зустріч через 30 років:
 
В перший навчальний рік в школі навчалося 607 учнів, працював 41 учитель. Але з кожним роком школа розросталася завдяки наполегливій праці директора. Та роботи все ж залишалося багато. Школу звели на 3-гектарному пустирищі. Та Микола Якович дотримувався одного принципу: «Плине час, змінюються люди, їх погляди, будується нова Україна, та залишається земля, на якій жили наші пращури – діти, батьки, живі їх заповіти – берегти і збагачувати природу рідної Батьківщини». Він, педагог з багаторічним стажем, усе своє життя присвятив втіленню цієї високої ідеї. Тому пустир навколо школи №25 перетворився за кілька років на яблуневий сад – квітник з дендрарієм, алеями перших випускників. З легкої руки учнів 60 х років зашуміли каштани і клени на довкільних територіях, з’явилися кленовий сквер, у зелені вінки вбралися п’ятиповерхівки біля школи. І говорив один з випускників школи, що приїхав на зустріч через 30 років:
 +
 
Ось Ви вийдете повільною ходою
 
Ось Ви вийдете повільною ходою
 
Серед струнких беріз, розлогих кленів.
 
Серед струнких беріз, розлогих кленів.
 
І зрощено це Вашою любов’ю.
 
І зрощено це Вашою любов’ю.
 
Пустир ожив і став таким зеленим.
 
Пустир ожив і став таким зеленим.
 +
 
  15 років Микола Якович очолював колектив школи. Звідти пішов на пенсію. Але до школи залишилось особливе почуття. І яким би складним було життя, педагогічне кредо В. Сухомлинського «Поважайте учня» проніс через всі роки педагогічної діяльності і передає молодшим колегам рідної школи.
 
  15 років Микола Якович очолював колектив школи. Звідти пішов на пенсію. Але до школи залишилось особливе почуття. І яким би складним було життя, педагогічне кредо В. Сухомлинського «Поважайте учня» проніс через всі роки педагогічної діяльності і передає молодшим колегам рідної школи.
 
А наступником на ниві директорства стала Раїса Веніамінова Замятіна. Досвідчений, вдумливий та принциповий організатор, умілий керівник, чарівна жінка. За 5 років директоруванання у 25 й школі вона здійснила немало задумів, зокрема, розширена спортивна база, споруджений стандартний майданчик. А найголовніше – пріоритетним у школі стало естетичне виховання. Отже Раїса Веніамінова, котра і сама напрочуд гарно співає, присвятила увагу музиці, урокам музики і музичному кабінету. Школа вчила любити і творити прекрасне.
 
А наступником на ниві директорства стала Раїса Веніамінова Замятіна. Досвідчений, вдумливий та принциповий організатор, умілий керівник, чарівна жінка. За 5 років директоруванання у 25 й школі вона здійснила немало задумів, зокрема, розширена спортивна база, споруджений стандартний майданчик. А найголовніше – пріоритетним у школі стало естетичне виховання. Отже Раїса Веніамінова, котра і сама напрочуд гарно співає, присвятила увагу музиці, урокам музики і музичному кабінету. Школа вчила любити і творити прекрасне.

Версія за 16:48, 8 грудня 2015

Повна назва навчального закладу

Комунальна установа Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №25, м. Суми Сумської області

Адреса навчального закладу

40013, м. Суми, вул. Декабристів, 80

Історія навчального закладу

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

Директори

1967 рік. Молодий Роменський мікрорайон потребував нової школи, яка і була збудована на пустирі. 9 вересня 1967 року символічні ключі від школи-новобудови було вручено першому директору Миколі Яковичу Охінченко. Так, саме він – діловий, принциповий і хазяйновитий куратор, людина з багатим досвідом і славною біографією.Отже знайомтесь: Микола Якович Охінченко. Микола Якович з тих країв, що й видатний педагог Василь Сухомлинський. Такі ж близькі і долі. Так само пройдено шлях від учителя до завідуючого районним відділом освіти на Кіровоградщині. В 1938 р. уродженець Кіровоградської області Микола Якович вступив на фізико-математичний факультет. Та з 2 го курсу його покликали до лав армії. А далі Одеське піхотне училище, Севастопольське училище зенітної артилерії, Горьківське військове училище, яке закінчив 11 червня 1941 року в званні лейтенанта. Про війну Микола Якович говорить без задоволення. Та ордени й медалі на грудях красномовно свідчать про заслуги героя. Шлях до учительства розпочинався з навчання в Лебединському учительському інституті. Там же познайомився і з своєю майбутньою дружиною – Вірою Андріївною. З 1965 р. – в Сумах, заступник директора школи-інтернату, в яку вкладено чимало сил і натхнення. А коли у Сумах розпочалося будівництво середньої школи №25 у Роменському мікрорайоні Миколу Яковича було призначено директором. В перший навчальний рік в школі навчалося 607 учнів, працював 41 учитель. Але з кожним роком школа розросталася завдяки наполегливій праці директора. Та роботи все ж залишалося багато. Школу звели на 3-гектарному пустирищі. Та Микола Якович дотримувався одного принципу: «Плине час, змінюються люди, їх погляди, будується нова Україна, та залишається земля, на якій жили наші пращури – діти, батьки, живі їх заповіти – берегти і збагачувати природу рідної Батьківщини». Він, педагог з багаторічним стажем, усе своє життя присвятив втіленню цієї високої ідеї. Тому пустир навколо школи №25 перетворився за кілька років на яблуневий сад – квітник з дендрарієм, алеями перших випускників. З легкої руки учнів 60 х років зашуміли каштани і клени на довкільних територіях, з’явилися кленовий сквер, у зелені вінки вбралися п’ятиповерхівки біля школи. І говорив один з випускників школи, що приїхав на зустріч через 30 років:

Ось Ви вийдете повільною ходою Серед струнких беріз, розлогих кленів. І зрощено це Вашою любов’ю. Пустир ожив і став таким зеленим.

15 років Микола Якович очолював колектив школи. Звідти пішов на пенсію. Але до школи залишилось особливе почуття. І яким би складним було життя, педагогічне кредо В. Сухомлинського «Поважайте учня» проніс через всі роки педагогічної діяльності і передає молодшим колегам рідної школи.

А наступником на ниві директорства стала Раїса Веніамінова Замятіна. Досвідчений, вдумливий та принциповий організатор, умілий керівник, чарівна жінка. За 5 років директоруванання у 25 й школі вона здійснила немало задумів, зокрема, розширена спортивна база, споруджений стандартний майданчик. А найголовніше – пріоритетним у школі стало естетичне виховання. Отже Раїса Веніамінова, котра і сама напрочуд гарно співає, присвятила увагу музиці, урокам музики і музичному кабінету. Школа вчила любити і творити прекрасне.

Через 5 років у школі знову змінився директор: енергійна, запальна Наталія Петрівна Москаленко: людина-душа, людина-розуміння, людина-чарівність. І знову нові грандіозні починання Наталії Петрівни надихали весь колектив до нового, чудового, прекрасного. Саме за часи директорування Наталії Петрівни школа №25 однією з перших в місті прийняла за свої парти дітлахів-шестирічок, було відкрито україномовні класи. Зміцнів колектив, заснувалися традиції, любов і увага до кожного учня, вчителя, батька чи матері стало головним гаслом колективу. А ще Наталія Петрівна підтримувала всі гарні, але й авантюрні пропозиції молодих учителів. Саме тоді було придбано апаратуру для проведення позакласних заходів, і де? – На стадіоні. Весь Роменський мікрорайон приходив на свята до шкільного стадіону, щоб послухати і побачити і школярів, і вчителів. Крім того, саме тоді зі школи на кожних канікулах вирушали в експедиції в Крим, у гори, на скелі. І сама Наталія Петрівна була завзятим туристом, і зібрала біля себе такий же завзятий колектив учителів і учнів. За 12 років Наталія Петрівна встигла зробити багато, та головне - і зараз колишні випускники з любов’ю і повагою згадують «нашу Наталю». Та ось 1995 р. і в кабінет директора приходить нова господиня: Лідія Василівна Голуб. Вона жінка з м’яким спокійним голосом, розумними очима, але з твердою хазяйновитою рукою, чималим досвідом і великими планами на майбутнє. І педагогічний колектив, і новий директор звиклись швидко. Бо до хорошого швидко звикають. Знову школа працює як новий механізм. І знову: нові досягнення, нові злети, нові перемоги. Саме 13 років назад зусиллями Лідія Василівна загальноосвітня школа по праву отримала статус спеціалізованої.

Кращі майстри

Відомі випускники

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Павліченко Вікторія Іванівна