Відмінності між версіями «Кавалерідзе Іван Петрович»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Автор статті(посилання на сторінку користувача))
(Посилання)
 
(не показані 33 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
+
[[Файл:Кавалерідзе_І_П.jpg|thumb|right]]
  
 
==Прізвище ім'я по батькові==
 
==Прізвище ім'я по батькові==
Рядок 5: Рядок 5:
  
 
==Ким є персона, про яку створюється стаття==
 
==Ким є персона, про яку створюється стаття==
Скульптор кінодраматург
+
[[Файл:Мемор.знак_кавалерідзе.jpg|150px|thumb|right|Пам'ятний знак у с. Новопетрівка Роменського р-ну]]
 +
Скульптор, кінодраматург, народний артист України,автор відомих у всьому світі кінострічок початку двадцятого століття і прекрасних памятників і скульптур
 +
 
 +
== Біографія особи ==
 +
[[Файл:Будинок_Кавалерідзе_в_Ромнах.jpg|150px|thumb|right|Будинок І.П.Кавалерідзе в Ромнах]]
 +
Народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині с.Новопетрівка Роменського району,Сумської області) у родині грузинського селянина  Васо Кхварідзе і української селянки Килини Луківни Кухаренко. Дитинство минуло в
 +
с.Талалаївці Полтавської губернії (нині с. Сильченкове Талалаївського району,Чернігівської області).
 +
[[Файл:Пам'ятник_Шевченку_в_Ромнах_Кавалерідзе.jpg|150px|thumb|right|Пам'ятник Т.Г. Шевченку у м. Ромни]]
 +
У 1899 році закінчив початкову земську школу. Дядько Кавалерідзе-художник і археолог Сергій Мазаракі помітив захоплення хлопця ліпленням з глини фігурок людей і тварин, тому забрав його до Києва,де хлопець навчався у гімназії Валькера.
 +
[[Файл:Експонати_музею_Кавалерідзе_школа_1.png|150px|thumb|right|Експонати музею Кавалерідзе Анастасівської ЗОШ І-ІІІ ст.]]
 +
І.П.Кавалерідзе здобував освіту:
 +
*1907-09 р.р.-Київське художнє училище,
 +
*1909-10 р.р.- Петербурзька академія мистецтв,
 +
*1910-11р.р.-у приватній студії Наума Аронсона в Парижі, звідки повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі.
 +
[[Файл:Експонати_музею_Кавалерідзе_школа_2.png|150px|thumb|right|Експонати музею Кавалерідзе Анастасівської ЗОШ І-ІІІ ст.]]
 +
У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В'ятці, а в квітні 1915 року його перевели до школи прапорщиків у Петергоф (біля Петербургу), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті біля покоїв останнього російського імператора Миколи II у лютому 1917 року.
 +
 
 +
Жовтневий переворот І.П.Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де у 1918 р.створив шедевр монументального мистецтва-пам'ятник Тарасу Шевченку. Там же у 1921 році - монумент Героїв революції.Пізніше створив пам'ятники Г.Сковороді у Лохвиці,Артему в Бахмуті і Слов'яногірську,Т.Шевченку в Полтаві та Сумах.
 +
 
 +
Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток, організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо.
 +
 
 +
У 1925-30 р.р.-головний режисер пересувного Роменського робітничо-селянського театру. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській(1928-1933р.р.) і Київській (1934-1941 р.р.) кіностудіях.
 +
Ідеї Шевченка надихнули І.П. Кавалерідзе на створення кінофільмів "Злива"(1929р.),"Перекоп" (1930 р.), "Коліївщина"(1933р.) та
 +
"Прометей"(1935р.). Далі були фільми "Наталка Полтавка"(1936р.), "Запорожець за Дунаєм"(1938 р.). В 50-х роках з'явилися фільми "Григорій Сковорода" та " Повія"(за романом П.Мирного).
 +
 
 +
1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи.
 +
По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а Київська кіностудія виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.
 +
 
 +
У середині 60-х років, у віці 78 років,Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: "Вотанів меч", " Перекоп", "Григорій і Параскева", " Перша борозна".
 +
 
 +
Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
  
== Фотографія особи ==
 
==Біографія особи==
 
 
==Нагороди==
 
==Нагороди==
 +
В 1910р. здобув першу конкурсну премію за проект пам'ятника княгині Ользі,монумент урочисто відкрито в 1911 році.
 +
 
==Увічнення пам'яті==
 
==Увічнення пам'яті==
 +
*1987 р. — започатковано Художньо-меморіальний музей І. Кавалерідзе у с. Новопетрівка Роменського району Сумської області, Сьогодні цей музей перенесений і діє у Анастасіївській ЗОШ І-ІІІ ст. Роменського району.
 +
*1989 р. — відкрито галерею скульптурних робіт при Сумському художньому музеї.
 +
*1992 р. — створено Благодійний меморіальний фонд Івана Кавалерідзе в Києві.
 +
*1993 — в Києві відкрито музей-майстерню митця на Андріївському узвозі й виставочний зал «В домі Івана Кавалерідзе».
 +
 +
Ім'ям Івана Кавалерідзе названо вулицю у Львові (1990).
 +
 +
На будинку в Києві (Велика Васильківська, 16), де у 1954–1978 мешкав митець, встановлено меморіальну таблицю.
 +
 +
Митцю присвячено фільми:
 +
*«Грані таланту» (1970, М.Ліничук)
 +
*«Іван Кавалерідзе. На зламі часу» (1988, т/ф, Р.Синько)
 +
*«Княжий пам'ятник» (1992; Л.Борисова)
 +
*«Від Подолу до Золотих Воріт» (1997, відео; Р.Єфіменко)
 +
*«Шлях Івана Кавалерідзе» (1999, Г.Десятник)
 +
 +
В Ромнах пам'ять визначного українського митця увіковічнено відкриттям меморіальної дошки на будинку, де він проживав,художньої галереї ім.І.П.Кавалерідзе у краєзнавчому музеї, одна з вулиць носить його ім'я.
 +
 +
У с. Новопетрівка встановлено пам'ятний знак на честь народження митця.
 +
 
==Література==
 
==Література==
 +
*Капельгородська Н.,Синько О. Іван Петрович Кавалерідзе.Грані творчості.К.,-1995;
 +
*Німенко А.І. Кавалерідзе-скульптор.-К.,1967;
 +
*Ковпаненко Н.Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України.-К.: Наукова думка, 2007.-т.4-с.12-13
 +
*Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 281–282 .
 +
 
==Посилання==
 
==Посилання==
 +
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B7%D0%B5_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Вікіпедія. Кавалерідзе Іван Петрович]
 +
 +
*[http://tyzhden.ua/History/47989 Тиждень UA. Призначений злетіти вище]
 +
 +
*[http://familytimes.com.ua/mystectvo/ivan-kavaleridze Сімейний портал. Іван Кавалерідзе. Мистецтво]
 +
 +
*[http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=150 Кавалерідзе Іван. Біографія]
  
 
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
 
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
  
[[Користувач:Діхнич Анатолій Михайлович|Діхнич Анатолій Михайлович.km,knmn]]
+
[[Користувач:Діхнич Анатолій Михайлович|Діхнич Анатолій Михайлович]]
  
 
[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]]
 
[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]]

Поточна версія на 10:39, 24 вересня 2015

Кавалерідзе І П.jpg

Прізвище ім'я по батькові

Кавалерідзе Іван Петрович

Ким є персона, про яку створюється стаття

Пам'ятний знак у с. Новопетрівка Роменського р-ну

Скульптор, кінодраматург, народний артист України,автор відомих у всьому світі кінострічок початку двадцятого століття і прекрасних памятників і скульптур

Біографія особи

Будинок І.П.Кавалерідзе в Ромнах

Народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині с.Новопетрівка Роменського району,Сумської області) у родині грузинського селянина Васо Кхварідзе і української селянки Килини Луківни Кухаренко. Дитинство минуло в с.Талалаївці Полтавської губернії (нині с. Сильченкове Талалаївського району,Чернігівської області).

Пам'ятник Т.Г. Шевченку у м. Ромни

У 1899 році закінчив початкову земську школу. Дядько Кавалерідзе-художник і археолог Сергій Мазаракі помітив захоплення хлопця ліпленням з глини фігурок людей і тварин, тому забрав його до Києва,де хлопець навчався у гімназії Валькера.

Експонати музею Кавалерідзе Анастасівської ЗОШ І-ІІІ ст.

І.П.Кавалерідзе здобував освіту:

  • 1907-09 р.р.-Київське художнє училище,
  • 1909-10 р.р.- Петербурзька академія мистецтв,
  • 1910-11р.р.-у приватній студії Наума Аронсона в Парижі, звідки повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі.
Експонати музею Кавалерідзе Анастасівської ЗОШ І-ІІІ ст.

У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В'ятці, а в квітні 1915 року його перевели до школи прапорщиків у Петергоф (біля Петербургу), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті біля покоїв останнього російського імператора Миколи II у лютому 1917 року.

Жовтневий переворот І.П.Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де у 1918 р.створив шедевр монументального мистецтва-пам'ятник Тарасу Шевченку. Там же у 1921 році - монумент Героїв революції.Пізніше створив пам'ятники Г.Сковороді у Лохвиці,Артему в Бахмуті і Слов'яногірську,Т.Шевченку в Полтаві та Сумах.

Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток, організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо.

У 1925-30 р.р.-головний режисер пересувного Роменського робітничо-селянського театру. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській(1928-1933р.р.) і Київській (1934-1941 р.р.) кіностудіях. Ідеї Шевченка надихнули І.П. Кавалерідзе на створення кінофільмів "Злива"(1929р.),"Перекоп" (1930 р.), "Коліївщина"(1933р.) та "Прометей"(1935р.). Далі були фільми "Наталка Полтавка"(1936р.), "Запорожець за Дунаєм"(1938 р.). В 50-х роках з'явилися фільми "Григорій Сковорода" та " Повія"(за романом П.Мирного).

1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи. По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а Київська кіностудія виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.

У середині 60-х років, у віці 78 років,Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: "Вотанів меч", " Перекоп", "Григорій і Параскева", " Перша борозна".

Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Нагороди

В 1910р. здобув першу конкурсну премію за проект пам'ятника княгині Ользі,монумент урочисто відкрито в 1911 році.

Увічнення пам'яті

  • 1987 р. — започатковано Художньо-меморіальний музей І. Кавалерідзе у с. Новопетрівка Роменського району Сумської області, Сьогодні цей музей перенесений і діє у Анастасіївській ЗОШ І-ІІІ ст. Роменського району.
  • 1989 р. — відкрито галерею скульптурних робіт при Сумському художньому музеї.
  • 1992 р. — створено Благодійний меморіальний фонд Івана Кавалерідзе в Києві.
  • 1993 — в Києві відкрито музей-майстерню митця на Андріївському узвозі й виставочний зал «В домі Івана Кавалерідзе».

Ім'ям Івана Кавалерідзе названо вулицю у Львові (1990).

На будинку в Києві (Велика Васильківська, 16), де у 1954–1978 мешкав митець, встановлено меморіальну таблицю.

Митцю присвячено фільми:

  • «Грані таланту» (1970, М.Ліничук)
  • «Іван Кавалерідзе. На зламі часу» (1988, т/ф, Р.Синько)
  • «Княжий пам'ятник» (1992; Л.Борисова)
  • «Від Подолу до Золотих Воріт» (1997, відео; Р.Єфіменко)
  • «Шлях Івана Кавалерідзе» (1999, Г.Десятник)

В Ромнах пам'ять визначного українського митця увіковічнено відкриттям меморіальної дошки на будинку, де він проживав,художньої галереї ім.І.П.Кавалерідзе у краєзнавчому музеї, одна з вулиць носить його ім'я.

У с. Новопетрівка встановлено пам'ятний знак на честь народження митця.

Література

  • Капельгородська Н.,Синько О. Іван Петрович Кавалерідзе.Грані творчості.К.,-1995;
  • Німенко А.І. Кавалерідзе-скульптор.-К.,1967;
  • Ковпаненко Н.Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України.-К.: Наукова думка, 2007.-т.4-с.12-13
  • Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 281–282 .

Посилання

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Діхнич Анатолій Михайлович