Відмінності між версіями «Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович»

Версія за 23:37, 20 червня 2016

Сіробаба О.В.

Прізвище, ім'я, по-батькові

Сіробаба Олексій Володимирович

Регіон

Сумська область Сумський район село Косівщина

Місце роботи

Косівщинська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Лесі Українки

Посада

Вчитель історії та правознавства

Категорія

Вища

Випускний проект

Історія с.КосівщиниКосівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми. Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. Село Косівщина розташоване на правому бере¬зі річки Сумка притоки Псла. Косівщина відома з другої половини ХVІІІ століття. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами зе¬млі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрі¬чається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Ко-сівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називало¬ся Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клю-шникових), Никипорівка, пізніше - Криничне. Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір помі¬щика Савича. Інша назва села - Савичеве. Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове. У кінці XIX - на початку XX століття на бере¬зі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Ли-пинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Ко-пєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстра¬тора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатен-ки, Стовбуни. У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основ¬ному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних дос¬татків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке. На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV сто¬ліття нашої ери. У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні пе¬ребувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш. На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь рево¬люційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах ство-рюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова. У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська. У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоло¬вік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі. Держава надала кредити цим артілям для ку¬півлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колекти¬вам з позиками. Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак. Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусо¬вої праці й вилучення продовольства у селян. Кол¬госпи стали називатися громадськими господарства¬ми, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф. Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову викон¬кому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеч¬чини 20 чоловік. Селяни Косівщини й навколишніх сіл втрати¬ли близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років. Сільськогосподарський податок сплачувався в за¬лежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб. За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка. Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононен-кове та інших місцях. Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади -робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селя¬нину доводилися площі для скопування землі вруч¬ну. Польові роботи не припинялися і в неділю. На основі розпорядження коменданта Сум від 23 липня 1943 мешканці села 1925 року народжен- (звертались у вищі інстанції про необхідність при¬пинення робіт), але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився. У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Ле¬ніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збу¬дована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельд¬шерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила бага¬тотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів. Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Това¬риство з обмеженою відповідальністю “Агрофір¬ма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька са¬дів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара зби¬рали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному. Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне госпо-дарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець, баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Ла-заренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні мето¬ди роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнен¬ня у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями. Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Ле¬ніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціа¬лістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних ма¬теріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на пов¬ний госпрозрахунок. У 1948 році за високі досягнення у розвитку сви¬нарства звання Героя Соціалістичної Праці удосто¬єна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райко¬му партії евакуювалася з худобою в район Брянсь¬ка, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію. Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала сви-нофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників. Орденами та медалями за вирощування високих врожаїв зернових, цукрових буряків нагороджені К. Ф. Стовбун, С. М. Шульга, К. С. Федорченко. Сьогоднішнє господарство має розвинену ви- робничу інфраструктуру, отримує високі врожаї сільськогосподарських культур. На території Ко-сівщини діє відкрите акціонерне товариство “Пта-хорадгосп “Мирний”. Виробництво пущене в дію у квітні 1987 року. Проектна потужність 300 тисяч курей-несучок. В економічний і соціально-культурний розвиток сіл сільської ради свій внесок зробили голови сіль¬рад: Д. В. Куц, І. Г. Колесник, О. К. Голубєва, В. М. Говорун, Т. А. Гальменко, В. М. Супрун, І. В. Завалій. Іван Григорович Колесник - ветеран Великої Віт¬чизняної війни. Брав участь в обороні Ленінграда, нагороджений медаллю “За оборону Ленінграда”. На початку 1950-х років почав працювали брига¬диром у колгоспі ім. Леніна. У 1957 році став учас¬ником Виставки досягнень народного господарства. Нагороджений орденом Трудового Червоного Пра¬пора. Перед пенсією, 1966-1969 роки, обраний го¬ловою Косівщинської сільської ради. Персональний пенсіонер місцевого значення. Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен- тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”. Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени сек¬ції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирик¬ратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикрат¬на чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Но¬сок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова. Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест. У селі Косівщина працюють дві школи - загально¬освітня та для дітей з вадами слуху. А ще є школа мистецтв, у якій діти займаються в класах фортепі¬ано, баяна, сольного співу, художнього різьблення по дереву, малювання, хореографії. Працюють два музеї - Лесі Українки та народних ремесел. На високому рівні в селі медичне обслуговування -працюють два фельдшерсько-акушерських пункти. Велику повагу заслужили своєю невтомною працею фельдшери М. В. Нестеренко та В. І. Малес. Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крику-ненко та Петро Возний. Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збір¬ка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві. Петро Андрійович Возний народився в селі Ожо-гівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоо¬технічну службу Сумської обласної контори бджіль¬ництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише лі¬ричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестива¬лях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко. З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві. Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і пра-цює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою викон- кому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої шко¬ли І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”. Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його тру¬дова діяльність пов’язана з сільським господарст¬вом. Місцеве базове господарство очолює три де¬сятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”. Михайло Васильович Нестеренко здобув пова¬гу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Віт¬чизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ор¬дени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдше¬ром. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння то¬дішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудова¬но найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катери¬ною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найго¬ловніші риси характеру Михайла Васильовича. Пов’язані з косівщинською землею й люди нау¬ки та мистецтва. Іван Петрович Клюшников - поет. Народився у 1811 році на хуторі Криничний (нині село Солідарне Сумського району) у дворянській родині. Закінчив Московський університет, займав¬ся педагогічною діяльністю. У 1838 році надрукова¬но його перші вірші, згодом друкувалися оповідання та повісті в журналах “Современник”, “Отечест-веннûе записки” та інших виданнях. У 1849 році переїхав до хутора Криничного, де мешкав до остан¬ніх років життя (1895 рік), там же й похований. Микола Петрович Коваль - співак. Народився в селі Верхосулка Білопільського району, а виріс у селі Косівщина. Після закінчення Харківської кон¬серваторії працював у Харківському державному академічному театрі опери та балету ім. Лисенка. Сьогодні Микола Петрович - народний артист України. Соліст опери, виконав близько 50 партій, більшість з яких - провідні. Співав на найкращих сценах Європи: в Парижі, Мадриді, Барселоні. Творчість Миколи Коваля приносить людям радість і натхнення.

Контакти

тел.0956590407 olsir22@gmail.com Список користувачів