Відмінності між версіями «Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення»
(→Історія кролевецького рушника) |
(→З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]] | [[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]] | ||
| + | |||
| + | Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан. | ||
| + | |||
| + | На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти. | ||
| + | |||
| + | Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору. | ||
| + | |||
| + | Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго. | ||
| + | |||
| + | Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел. | ||
| + | |||
| + | Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч. | ||
| + | Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва. | ||
| + | Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей. | ||
| + | |||
| + | Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя. | ||
| + | На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських. | ||
| + | Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів. | ||
| + | У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння. | ||
| + | Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див. | ||
== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва == | == Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва == | ||
Версія за 20:14, 6 жовтня 2015
Зміст
З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника
Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.
На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.
Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.
Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.
Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.
Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч. Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва. Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.
Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів. У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння. Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.
