Лише кургани-давніх скіфів слід
Зміст
Назва проекту
“Лише кургани - давніх скіфів слід”.
Консультанти проекту
Болтрик Юрій Вікторович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національної Академії Наук України м. Київ, автор більше ніж ста наукових праць; Єсін Вадим Миколайович – науковий співробітник сектору охорони культурної спадщини та археології ДІКЗ “Посулля”.
Склад проектної групи:
Бойченко Василь ( 9 кл.) Холод Владислав ( 9 кл.) Герасименко Юлія ( 9 кл.) Матюшенко Інна ( 9 кл.) Терещенко Станіслав ( 9 кл.) Гумен Яна ( 9 кл.) Гумен Людмила ( 9 кл.) Невожай Людмила ( 9 кл.) Салогуб Евгенія ( 9 кл.) Шевченко Вікторія ( 8 кл.) Сердюк Вікторія ( 10 кл.) Нелин Інна ( 9 кл.)
Мета проекту
Відновлення історичної та культурної спадщини (курганів і могильників, стоянок скіфських племен) на території Басівської сільської ради Роменського району Сумської області. Навчати веденню дослідницької роботи, журналістського дослідження, практичному застосуванню знань про художній опис, оповідання, легеди та прекази; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, навички спілкування з людьми, роботи в команді, уміння працювати з різними джерелами інформації, з фотоапаратом, комп’ютером, сайтами мережі Інтернет; виховувати почуття патріотизму, поваги до історіїї рідного краю
Етапи роботи над проектом
•Підготовчий – визначення теми і мети проекту.
•Планування – визначення джерел інформації, способів збирання та аналізу інформації, вибір методів дослідження, розподіл обов’язків між членами групи.
•Дослідження – збір інформації за допомогою опитування, ітерв’ю, спостереження, екскурсії до музеїв, первісних стоянок племен, могил, відвідування сайтів мережі Інтернет, читання наукової та художньої літератури.
Походження Скіфської держави Скіфи проживали на наших землях у VII ст. до н. є. — ІІІ ст. н. е., прибувши сюди, на думку вчених, з Північного Ірану.Існують також легенди про походження скіфів. В одній із них стверджувалося, що скіфи з'явилися на своїй землі (як перший її народ) за тисячу років до навали Дарія (тобто у середині II тис. до н. е.) й були пов'язані з Дніпром, оскільки їхній першопращур Таргітай вважався сином Зевса та німфи — дочки Борисфена (Дніпра). Інша легенда відносила походження скіфів до Пониззя Дніпра, бо першим скіфським царем був Скіф — син Геракла та діви-Єхидни, яка жила у Гілеї. Обидві легенди цікаві тим, що перша розповідає про скіфів-землеробів (їхніми символами були плуг, ярмо, сокира, чаша), а друга про степових скотарів (їхніми символами названі лук, пояс, чаша). На сьогодні питання походження скіфів остаточно не розв'язане. Однак скіфські генеалогічні легенди стверджують і про місцеве походження скіфів, причому не лісостепових скіфів, а скіфів узагалі. У зв'язку з цим заслуговує на увагу висновок В. І. Абаєва про те, що у бронзовому віці пращури скіфів мігрували з Північного Причорномор'я на схід, дійшовши до Китаю. Пізніше частина їх повернулася назад уже у вигляді скіфів. Отже, цілком імовірними є два джерела формування скіфів: місцеве та прийшле. Наприкінці VI ст. до н. е. в причорноморських степах формується могутнє державне об'єднання на чолі зі скіфами — Велика Скіфія зістолицею поблизу сучасного м. Кам'янка-Дніпровська на Запоріжжі. Скіфську державу очолювали представники єдиної династії, влада яких була спадковою. Суспільство складалося з общинників, воїнів та жерців. Більшість населення Скіфії були вільними, біднішими чи багатшими людьми. У часи свого піднесення скіфська держава охоплювала величезну територію від Дунаю до Дону й від Чорного моря до сучасного Києва, на якійроживали різні за походженням народи. Це були перші паростки державності на українських землях.
Про господарське та культурне життя скіфів відомо в основному з даних археології. У V ст. до н. є. Скіфію описав давньогрецький історик Геродот. Її населення він поділив на 4 групи: царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-хлібороби і скіфи орачі. Деяківчені на основі історичних джерел допускають, що скіфи-орачі, котрі жили в лісостеповій смузі між Дніпром і Дністром, були автохтонним населенням, нащадками трипільських племен, яких підкорили вихідці з Північного Ірану. Назва племені свідчить про поширення на його землях плужного рільництва. Можливо, і частина скіфів-хліборобів, які проживали на нижньому Подніпров'ї, також була автохтонним населенням. Скіфи-землероби жили осіло, займалися сільським господарством, вирощуючи пшеницю, просо, сочевицю, цибулю, часник. Значну частину вирощеного хліба вони продавали. Скіфи-кочівники «нічого не сіють і не орють». Вони випасали незліченні стада худоби в степах Наддніпрянщини, розводили коней, корів, овець. Жили кочові скіфи в чотири або шестиколісних критих возах, пересуваючись із чередами худоби степом. Царські скіфи — панівна верхівка державного об'єднання — жили на берегах Азовського моря і в степовому Криму. Вони займалися військовою справою, збирали данину з підлеглих племен.На чолі сильного дисциплінованого війська стояв цар. Його влада була необмеженою і божественною – він підпорядковувався лише Папею (Зевсу) й цариці богів Табіті. Вища каста – царські скіфи, які вважали усіх інших своїми рабами.
Панували скіфи на українських землях 300–400 років – з VІ до ІІІ ст. до н. е. В жилах сучасних східних слов'ян тече якась частина скіфської крові. Завойовуючи нові територі скіфи не ставили собі за мету знищити або витіснити осілих землеробів. Їм це було не потрібно. Аналіз археологічних матеріалів свідчить про те, що скіфи активно залучали представників автохтонних громад до своєї політичної й соціально-економічної структури. І після свого "зникнення" вони нікуди не поділися – осіли й залишилися на цій землі. У скіфів швидко виникло ремесло, прорівень розвитку якого свідчать знахідки у розкопаних царських курганах. Скіфські ремісники володіли технологією виплавки міді та заліза. Виготовляли зброю, військову амуніцію, знаряддя праці. Осілі племена ліпили з глини різний посуд. Значного поширення набули кушнірство і ткацтво. Знайдено численні ювелірні вироби надзвичайно складної роботи, зокрема славнозвісну скіфську пектораль.
Добре розвиненою була торгівля між скіфськими племенами та грецькими містами-колоніями. Перші вивозили хліб, солену рибу, конопляне полотно, мед, віск, хутро, рабів, ввозили вина, золото, срібло, вироби з них, дорогу зброю, тканини та інші дорогоцінні речі.Від самого початку своєї появи в Криму та Причорномор'ї скіфи вели активну войовничу політику супроти своїх сусідів. Їхні успіхи у воєнних діях значною мірою були зумовлені наявністю у них найдосконалішої для тієї доби зброї. Скіфські воїни вирізнялися хоробрістю, ненавистю та жорстокістю до ворогів і одночасно військовою дружбою, побратимством та стійкістю. Вони не любили довгих облог і оборон, використовуючи тактику раптових блискавичних нападів. Ще в VII ст. до н. є. войовничі скіфи прорвалися в Передню Азію, розгромили Мідію, пронеслися по Сирії, Палестині, дійшли до володінь давнього Єгипту. Подібні походи були невичерпним джерелом збагачення. З-поміж військових успіхів скіфів слід також зазначити перемогу над перським царем Дарієм, який в 514 — 513 pp. до н. є. намагався їх завоювати. Після розквіту скіфської держави, який тривав протягом VI — IV ст. до н. е., на межі IV—III ст. до н. є. почався раптовий спад. Серед його причин називають: погіршення кліматичних умов і усихання степів, тривале витолочування трав'яного покриву численними стадами худоби, занепад економічних ресурсів Лісостепу. Окрім цього, у III ст. до н. є. на землі Північного Причорномор'я з поволзько-приуральських степів прийшли кочові племена сарматів. У кількох битвах з ними царські скіфи зазнали невдачі й мусили відступити. Основна частина царських і кочових скіфів осіли в Нижньому Подніпров'ї та Степовому Криму й утворила нову державу — Малу Скіфію. Її столицею став Неаполь, залишки якого й досі зберігаються в передмісті Сімферополя. Частинаскіфів поступово переходили до осілого способу життя, займалася землеробством, садівництвом, торгівлею. Пожвавилися відносини з античними містами-державами. Найвищого розквіту Мала Скіфія досягла у II ст. до н. є. Вона встановила владу над Ольвією й почала збройне змагання з Херсонесом і Боспором за панування над всією Тавридою. У перших століттях нової ери спостерігалося ще одне піднесення економічної й політичної могутності Малої Скіфії. Але без воєнних трофеїв, у замкненому просторі, із застарілим суспільним ладом вона виявилася нежиттєздатною. До цього додалася агресія сарматів, а згодом й інших загарбників, що остаточно доконало скіфську державу. У III ст. н. є. Мала Скіфія фактично припинила своє існування. Скіфське населення, якому вдалося вижити, поступово асимілювалося серед інших народів. Скіфи створили високу матеріальну культуру. Вона увібрала в себе досягнення місцевих племен, передових цивілізацій Сходу, Кавказу і, особливо, Греції, а пізніше — і Риму. У свою чергу Скіфія справляла істотний вплив на економіку, суспільний устрій, матеріальну культуру, ідеологію землеробського населення лісостепової України.
Городища. Зухвалість кочовиків добре відчули на собі ще скіфи - хлібороби , які почали зводити укріплені городища. За скіфського часу цей процес набуває безпрецедентних масштабів. Сотні й тисячі гектарів обнесено глибокими ровами і високими валами. Висота валів городищ сягає близько 10 м. Система укріплень потужна і добре продумана. Кожнеслабке з погляду рельєфу місце та в'їзд на городище зазвичай укріплювали додатковими лініями валів і ровів. Схили робили стрімкішими, підрізаючи їх (ескарпування). Городища включають цитадель (одну чи декілька), розташовану у найвищому місці й захищену додатковими укріпленнями, та примикаючі обшири (напільна частина). Заселеною була зазвичай цитадель. Така структура городищ забезпечувала захист населення навколишніх селищ разом із худобою і давала можливість за умов облоги певний час підтримувати автономне існування.Одним із найбільш ранніх у Середній Наддніпрянщині є Трахтемирівське городище, зведене у середині VII ст. дон. е. на стрімких кручах Дніпра навпроти м. Переяслава-Хмельницького. Його загальна площа — 500 га, цитаделі — 14 га. Дослідник Трахтемирова Г. Т. Ковпаненко вважає, що життя тут вирувало майже 150 років, а в VI ст. мешканці зненацька полишили його. Час зведення більшості городищ припадає на кінець VII—VI ст. до н. е. Серед найбільших городищ — Велике Ходосівське (2 тис. га) на Київщині та Мотронинське (220 га) у Потясминні. У верхів'ях Південного Бугу ровесником Трахтемирівського городища, а, можливо, й дещо ранішим, є Немирівське (110 га), у Посуллі — Басівське (близько 170га). Та найграндіознішим є Більське городище понад Ворсклою — 4 тис.га.Гігантські городища виконували роль своєрідних "столиць" регіонів. Їхня міць спиралася на весь людський потенціал, розпорошений по менших городищах та селищах.
Немирівське городище
•Консультації вчителя.
•Результати – Аналіз інформації. Формулювання висновків. Оформлення роботи.
•Оцінка результатів і роботи в цілому.
•Групи у проекті - дослідники, історики, журналісти, письменники.
Результати проекту
Над цим проектом члени загону працювали 1 рік. У цій роботі юні пошуковці дослідили походження Скіфської держави, відвідали Басівське скіфське городище - одне із поселень скіфів на території нашої сільської ради, подорожували до курганів – місця вічного спочинку древніх вождів, відвідали краєзнавчі музеї, брали інтерв’ю у науковця, який займався розкопками на території городища. Члени експедиційного загону “Світанок” зробили цікаві фотоматеріали, намалювали ілюстрації, написали художні твори по даній темі. Намагалися своєю роботою зберегти історичні надбання рідного краю для майбутніх поколінь.
Цікавий рік роботи залишив незабутні враження і натхнення працювати з новими силами.
