Відмінності між версіями «Новотроїцьке городище сіверян»

Версія за 22:32, 21 травня 2017

Характер поселення

Новотроїцьке городище, що належало представникам роменської культури, розташоване на території села Пристайлове Лебединського району Сумської області. Пам’ятка відома з початку ХХ ст., у 1948 році обстежена, у 1952-54 — повністю розкопана І.Ляпушкіним. Дослідник датує Новотроїцьке городище VIII-IX століттями. Городище розташоване на мисі правого високого корінного берега р. Псел. З висоти в 70 метрів добре було видно далекі околиці, і вороги не могли підійти до поселення непоміченими. Як і у всіх укріплених поселеннях мисового типу, одна із сторін селища не мала природного захисту і її прикривав широкий рів. Жодних слідів дерев'яної оборонної стіни по краях майданчика не виявлено, хоча можливо, що яке-небудь дерев'яне обгороджування спочатку існувало. Загальна площа городища 3500 кв.м

Житло та господарcькі споруди

Житлами сіверян були напівземлянки, поглиблені в землю на 0,5-1,6 м. В оселі вели вирізані в грунті сходинки, нерідко укріплені деревом, в одному з кутів розміщувалася піч. Пол житла ретельно утрамбовували, промащують глиною або застеляли дошками. Люди тут жили в напівземлянках. Виявлені залишки 50 жител, які тут були розташовані групами . Середні розміри їх 3 — 3,5 на 4 — 4,5 метрів при глибині біля 1м. Зустрічаються житла і більших розмірів – до 30 кв.м. У кожному з них розміщалась піч, вирізана в глиняному, кубовидної форми останці одночасно із спорудженням нижньої частини житла. Лише у житлах на південно-східному схилі мису печі виліплені з глини. Середньовічний східний письменник Ібн-Русте в своїй праці «Книга дорогоцінних коштовностей» так описував слов'янське житло: «У землі слов'ян холод буває до того сильний, що кожен з них викопує собі в землі рід льоху, який покриває дерев'яного, загостреним дахом, які бачимо в християнських церков, і на дах цей накладає землі. У такі льохи переселяються зі всім сімейством і, узявши трохи дров і каміння, розжарюють останні на вогні до червоності, коли ж розжаряться камені до вищої міри, поливають їх водою, чому поширюється пара, що нагріває житло до того, що знімають вже одяг. У такому житлі залишаються до самої весни». Спочатку вчені вважали, що автор переплутав житло з лазнею, але, коли з'явилися матеріали археологічних розкопок, стало ясно, що Ібн-Русте не помилявся в своїх повідомленнях. До землянок примикали господарські і виробничі споруди. Всього їх виявилася близько сотні. Напріклад, одна з ям городища Новотроїцького інтерпретована І.І. Ляпушкінім як водосховіще. Округла в плані, діаметром зверху - близько 1,4, внизу - 1,7 м, глибиною блізько 2 м. Дослідник відзначає, що її розташування на схилі давало можливість легко збирати до неї дощову воду, у чому можна було переконатись після першого ж дощу. Вода затрималась у ямі до закінчення робіт, протягом кількох днів. Відзначимо, що інших гідротехнічних споруд на повністю дослідженій пам'ятці не зафіксовано.

Основні заняття

У господарських заняттях населення переважало землеробство. Землеробство в цей період в основному продовжувало залишатися підсічним. Воно не могло прогодувати багато людей, хоча і було дуже трудомістким, і не дозволяло створювати великі селища. За декілька років невеликі поля, насилу відвойовані в лісів, виснажувалися і переставали давати хороший урожай. Тому в багатьох місцях починається поступовий перехід до орного землеробства, яке дозволяло збільшити виробництво хліба. На зміну старим знаряддям праці приходять нові — рало, плуг, соха, проушна сокира та ін. Жителі Новотроїцького городища займались саме польовим орним землеробством, причому для обробки землі застосовувалося як рало, так і складніше знаряддя, забезпечене плуговим ножем (череслом). Про розвиненість землеробства свідчить широкий асортімент культурніх рослін, які тут вирощували, зокрема пшеніця, жито, ячмінь і просо. Пшениця культивувалася двох сортів — тверда й м'яка; жито — озимого сорту. Зерна всіх цих злаків знайдено на Новотроїцькому городищі

Окрім землеробства, значне місце в господарській діяльності селища займало скотарство. Аналіз кісткових залишків показує, що в основному переважали кістки домашніх тварин, причому провідне місце займала велика рогата худоба, за якою в кількісному відношенні слідували свиня, дрібна рогата худоба і кінь. На городищі Новотроїцкому відомі також знахідки кісток собаки і курки.

Поряд із землеробством і скотарством населення займалося і деякими сільськогосподарськими промислами, такими, як полювання та рибальство.
З ремесл у сіверян, наскільки можна судити з археологічних знахідок, було досить розвинене гончарство, бондарне, столярне. Ремісниче виробництво також було складовою  економічного життя і населення Новотроїцького городища

Прикраси сіверян

Суспільний лад

Поховальний обряд

Загибель городища