Відмінності між версіями «Новотроїцьке городище сіверян»

Версія за 22:36, 21 травня 2017

Характер поселення

Новотроїцьке городище, що належало представникам роменської культури, розташоване на території села Пристайлове Лебединського району Сумської області. Пам’ятка відома з початку ХХ ст., у 1948 році обстежена, у 1952-54 — повністю розкопана І.Ляпушкіним. Дослідник датує Новотроїцьке городище VIII-IX століттями. Городище розташоване на мисі правого високого корінного берега р. Псел. З висоти в 70 метрів добре було видно далекі околиці, і вороги не могли підійти до поселення непоміченими. Як і у всіх укріплених поселеннях мисового типу, одна із сторін селища не мала природного захисту і її прикривав широкий рів. Жодних слідів дерев'яної оборонної стіни по краях майданчика не виявлено, хоча можливо, що яке-небудь дерев'яне обгороджування спочатку існувало. Загальна площа городища 3500 кв.м

Житло та господарcькі споруди

Житлами сіверян були напівземлянки, поглиблені в землю на 0,5-1,6 м. В оселі вели вирізані в грунті сходинки, нерідко укріплені деревом, в одному з кутів розміщувалася піч. Пол житла ретельно утрамбовували, промащують глиною або застеляли дошками. Люди тут жили в напівземлянках. Виявлені залишки 50 жител, які тут були розташовані групами . Середні розміри їх 3 — 3,5 на 4 — 4,5 метрів при глибині біля 1м. Зустрічаються житла і більших розмірів – до 30 кв.м. У кожному з них розміщалась піч, вирізана в глиняному, кубовидної форми останці одночасно із спорудженням нижньої частини житла. Лише у житлах на південно-східному схилі мису печі виліплені з глини. Середньовічний східний письменник Ібн-Русте в своїй праці «Книга дорогоцінних коштовностей» так описував слов'янське житло: «У землі слов'ян холод буває до того сильний, що кожен з них викопує собі в землі рід льоху, який покриває дерев'яного, загостреним дахом, які бачимо в християнських церков, і на дах цей накладає землі. У такі льохи переселяються зі всім сімейством і, узявши трохи дров і каміння, розжарюють останні на вогні до червоності, коли ж розжаряться камені до вищої міри, поливають їх водою, чому поширюється пара, що нагріває житло до того, що знімають вже одяг. У такому житлі залишаються до самої весни». Спочатку вчені вважали, що автор переплутав житло з лазнею, але, коли з'явилися матеріали археологічних розкопок, стало ясно, що Ібн-Русте не помилявся в своїх повідомленнях. До землянок примикали господарські і виробничі споруди. Всього їх виявилася близько сотні. Напріклад, одна з ям городища Новотроїцького інтерпретована І.І. Ляпушкінім як водосховіще. Округла в плані, діаметром зверху - близько 1,4, внизу - 1,7 м, глибиною блізько 2 м. Дослідник відзначає, що її розташування на схилі давало можливість легко збирати до неї дощову воду, у чому можна було переконатись після першого ж дощу. Вода затрималась у ямі до закінчення робіт, протягом кількох днів. Відзначимо, що інших гідротехнічних споруд на повністю дослідженій пам'ятці не зафіксовано.

Основні заняття

У господарських заняттях населення переважало землеробство. Землеробство в цей період в основному продовжувало залишатися підсічним. Воно не могло прогодувати багато людей, хоча і було дуже трудомістким, і не дозволяло створювати великі селища. За декілька років невеликі поля, насилу відвойовані в лісів, виснажувалися і переставали давати хороший урожай. Тому в багатьох місцях починається поступовий перехід до орного землеробства, яке дозволяло збільшити виробництво хліба. На зміну старим знаряддям праці приходять нові — рало, плуг, соха, проушна сокира та ін. Жителі Новотроїцького городища займались саме польовим орним землеробством, причому для обробки землі застосовувалося як рало, так і складніше знаряддя, забезпечене плуговим ножем (череслом). Про розвиненість землеробства свідчить широкий асортімент культурніх рослін, які тут вирощували, зокрема пшеніця, жито, ячмінь і просо. Пшениця культивувалася двох сортів — тверда й м'яка; жито — озимого сорту. Зерна всіх цих злаків знайдено на Новотроїцькому городищі Окрім землеробства, значне місце в господарській діяльності селища займало скотарство. Аналіз кісткових залишків показує, що в основному переважали кістки домашніх тварин, причому провідне місце займала велика рогата худоба, за якою в кількісному відношенні слідували свиня, дрібна рогата худоба і кінь. На городищі Новотроїцкому відомі також знахідки кісток собаки і курки. Поряд із землеробством і скотарством населення займалося і деякими сільськогосподарськими промислами, такими, як полювання та рибальство. З ремесл у сіверян, наскільки можна судити з археологічних знахідок, було досить розвинене гончарство, бондарне, столярне. Ремісниче виробництво також було складовою економічного життя і населення Новотроїцького городища Роменська кераміка – це ліпний посуд, обточений на примітивному гончарному крузі. Горщики або з пологими заокругленими, або з високо поставленими крутими плечиками, усі з низькими, дещо розхиленими вінцями. Орнамент – нарізи або вдавлення по краю вінця, відбитки шнурового або гребінцевого штампів по плечиках. У сіверян були у вжитку бронзові, срібні і золоті речі. До розкопок Новотроїцького городища вважалось, що металевих виробів у поселеннях роменської культури дуже мало. На городищі виявлені залізні землеробські знаряддя(наральники, серпи, коси), виробничі та побутові вироби (ножі, сокири, тесла, ложкорізи, шила, пряжки,кресала), зброя (наконечники стріл, навіть уламки меча) та ін. Із кольорових металів виготовлялись скроневі кільця, браслети, шийні гривні. Частина цих речей зроблена із срібла. Ляпушкін відзначає, що згадані предмети – не одиничні знахідки, а серії. Багато умільців починають виробляти різні вироби не лише для себе, але і для продажу, спочатку по замовленнях, а потім і для вільної торгівлі. Слідом за цим з'являються спеціалізовані майстерні. На городищі Новотроїцькому виявлені дві таких споруди. У них окрім звичайних печей для обпалювання і приготування їжі знайдені горни для плавки металу. Поряд з горнами археологи виявили тігельки — маленькі глиняні судини, в яких виплавляли метал. Після проведення спеціального хімічного аналізу удалося встановити, що в одному з тігельков плавили мідь, її залишки збереглися на стінках. На цьому городищі виявлені залізні шлаки, злитки кольорових металів, штампи.

Прикраси сіверян

Суспільний лад

Поховальний обряд

Загибель городища