Відмінності між версіями «Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Остапа Вишні Охтирської міської ради Сумської області»
(→Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події) |
(→Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
Овіяне славою і героїчними подвигами життя педагогів та випускників нашої школи. Не можна байдуже читати рядки автобіографії Бориса Задорожнього "...18 червня 1941 року закінчив 10 клас, а 24 червня був призваний до лав Червоної армії..." . Після війни він продовжив трудовий шлях у м. Харків: став завідуючим кафедри Харківського медичного університету, професором медицини. Його ім'я відоме в країнах Європи, а в 1970 році Задорожньому Б.А. присвоєне звання академіка Познанського Університету (Польща) | Овіяне славою і героїчними подвигами життя педагогів та випускників нашої школи. Не можна байдуже читати рядки автобіографії Бориса Задорожнього "...18 червня 1941 року закінчив 10 клас, а 24 червня був призваний до лав Червоної армії..." . Після війни він продовжив трудовий шлях у м. Харків: став завідуючим кафедри Харківського медичного університету, професором медицини. Його ім'я відоме в країнах Європи, а в 1970 році Задорожньому Б.А. присвоєне звання академіка Познанського Університету (Польща) | ||
Опалила війна долі педагогів школи Штагера І.Д., Риженка І.В., Міронцева М.П., Мороза І.Х., Денчика Г.З., Ринді В.Т., Должика О.О. Колишній учитель фізики та заступник директора з навчальної роботи Левченко П.Г. героїчно пройшов усю війну, був учасником штурму Берліна, очолював тривалий час ветеранську спілку м. Охтирки (Додаток 9). | Опалила війна долі педагогів школи Штагера І.Д., Риженка І.В., Міронцева М.П., Мороза І.Х., Денчика Г.З., Ринді В.Т., Должика О.О. Колишній учитель фізики та заступник директора з навчальної роботи Левченко П.Г. героїчно пройшов усю війну, був учасником штурму Берліна, очолював тривалий час ветеранську спілку м. Охтирки (Додаток 9). | ||
| − | У роки Великої Вітчизняної війни в двоповерховій будівлі був розміщений німецький госпіталь, а класи "маленької" школи використовувалися як стайні для коней німецької армії. За переказами німецькі лікарі були досить лояльними до жителів міста. Прикладом є те, що коли місцевому хлопчикові стало зле, німці його прооперували без жодних зобов'язень. Операційна знаходилилася у сучасному кабінеті фізики на другому поверсі.[[Файл:Повоєєні роки.png|200px|thumb|left| | + | У роки Великої Вітчизняної війни в двоповерховій будівлі був розміщений німецький госпіталь, а класи "маленької" школи використовувалися як стайні для коней німецької армії. За переказами німецькі лікарі були досить лояльними до жителів міста. Прикладом є те, що коли місцевому хлопчикові стало зле, німці його прооперували без жодних зобов'язень. Операційна знаходилилася у сучасному кабінеті фізики на другому поверсі.[[Файл:Повоєєні роки.png|200px|thumb|left|]]] |
===Директори=== | ===Директори=== | ||
Версія за 23:36, 6 травня 2015
Зміст
Повна назва навчального закладу
Адреса навчального закладу
Історія навчального закладу
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
У пореформованій Росії почали виникати училища нового напрямку. У них навчали представників не тільки вищих, а й нижчих класів. У 1867 році [3] таке училище відкрито і в Охтирці. Жіноче Комісарова-Костромське училище відкрите як відділення попередніх класів у будинку земства, від якого отримувало 410 крб. на рік. Саму назву "Комиссарово-Костромское" такі навчальні заклади отримали на честь Осипа Івановича Комісарова, який 4 квітня 1866 р. урятував життя імператора Олександра ІІ. Отже, двоповерховий будинок, у якому нині розміщена школа, було збудовано на кошт учителя Н. Бублик. По смерті свого чоловіка Ю.Н.Бублик заповіла власний будинок й присадибну ділянку земству, куди й переїхало в 1884 році жіноче Комісарово-Костромське училище. Саме з того моменту й починається історія школи як закладу освіти. У 1907 році для жіночої школи неподалік від колишнього будинку Ю.Н.Бублик було збудоване одноповерхове приміщення. А в двоповерховій будівлі розмістилась полкова школа 68 Охтирського полку, в якій навчалися курсанти. Цей заклад відіграв важливу роль у встановленні нової влади в Охтирці. 4 червня 1917 року в приміщенні колишньої комісарської школи більшовики зібрались на перші організаційні збори. Крім інших питань, вони розглядали і заяви робітників, які виявили бажання вступити до лав партії. На згадку про ці збори на будинку середньої школи №4 було встановлено меморіальну дошку (знаходилася тут до проголошення незалежності України). У 20-ті роки ХХ століття школа носила ім'я радянського політичного і державного діяча Г.Ф.Гринька. Наступні відомості про школу як заклад освіти датуються 1927 роком - саме тоді це приміщення було передано на баланс міського відділу освіти. І вже в тому ж році за парти сіли учні. Спочатку школа була лише початковою, а згодом стала середньою. Перший випуск учнів середньої школи №4 був у 1938 році. Першим директором школи був І.В.Риженко, а завучем Т.Г.Самійленко. Кількісний склад педагогів налічував 20 вчителів (із них 10 - чоловіки). Овіяне славою і героїчними подвигами життя педагогів та випускників нашої школи. Не можна байдуже читати рядки автобіографії Бориса Задорожнього "...18 червня 1941 року закінчив 10 клас, а 24 червня був призваний до лав Червоної армії..." . Після війни він продовжив трудовий шлях у м. Харків: став завідуючим кафедри Харківського медичного університету, професором медицини. Його ім'я відоме в країнах Європи, а в 1970 році Задорожньому Б.А. присвоєне звання академіка Познанського Університету (Польща) Опалила війна долі педагогів школи Штагера І.Д., Риженка І.В., Міронцева М.П., Мороза І.Х., Денчика Г.З., Ринді В.Т., Должика О.О. Колишній учитель фізики та заступник директора з навчальної роботи Левченко П.Г. героїчно пройшов усю війну, був учасником штурму Берліна, очолював тривалий час ветеранську спілку м. Охтирки (Додаток 9).
У роки Великої Вітчизняної війни в двоповерховій будівлі був розміщений німецький госпіталь, а класи "маленької" школи використовувалися як стайні для коней німецької армії. За переказами німецькі лікарі були досить лояльними до жителів міста. Прикладом є те, що коли місцевому хлопчикові стало зле, німці його прооперували без жодних зобов'язень. Операційна знаходилилася у сучасному кабінеті фізики на другому поверсі.]
