Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Остапа Вишні Охтирської міської ради Сумської області
Зміст
Повна назва навчального закладу
Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Остапа Вишні Охтирської міської ради Сумської області
Адреса навчального закладу
42700 м. Охтирка, Вулиця Пушкіна, 4 тел.(805446)2-26-01
Історія навчального закладу
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
У пореформованій Росії почали виникати училища нового напрямку. У них навчали представників не тільки вищих, а й нижчих класів. У 1867 році таке училище відкрито і в Охтирці. Жіноче Комісарова-Костромське училище відкрите як відділення попередніх класів у будинку земства, від якого отримувало 410 крб. на рік. Саму назву "Комиссарово-Костромское" такі навчальні заклади отримали на честь Осипа Івановича Комісарова, який 4 квітня 1866 р. урятував життя імператора Олександра ІІ. Отже, двоповерховий будинок, у якому нині розміщена школа, було збудовано на кошт учителя Н. Бублик. По смерті свого чоловіка Ю.Н.Бублик заповіла власний будинок й присадибну ділянку земству, куди й переїхало в 1884 році жіноче Комісарово-Костромське училище. Саме з того моменту й починається історія школи як закладу освіти. У 1907 році для жіночої школи неподалік від колишнього будинку Ю.Н.Бублик було збудоване одноповерхове приміщення. А в двоповерховій будівлі розмістилась полкова школа 68 Охтирського полку, в якій навчалися курсанти. Цей заклад відіграв важливу роль у встановленні нової влади в Охтирці. 4 червня 1917 року в приміщенні колишньої комісарської школи більшовики зібрались на перші організаційні збори. Крім інших питань, вони розглядали і заяви робітників, які виявили бажання вступити до лав партії. На згадку про ці збори на будинку середньої школи №4 було встановлено меморіальну дошку (знаходилася тут до проголошення незалежності України). У 20-ті роки ХХ століття школа носила ім'я радянського політичного і державного діяча Г.Ф.Гринька.
Наступні відомості про школу як заклад освіти датуються 1927 роком - саме тоді це приміщення було передано на баланс міського відділу освіти. І вже в тому ж році за парти сіли учні. Спочатку школа була лише початковою, а згодом стала середньою. Перший випуск учнів середньої школи №4 був у 1938 році.. Кількісний склад педагогів налічував 20 вчителів (із них 10 - чоловіки).
Овіяне славою і героїчними подвигами життя педагогів та випускників нашої школи. Не можна байдуже читати рядки автобіографії Бориса Задорожнього "...18 червня 1941 року закінчив 10 клас, а 24 червня був призваний до лав Червоної армії..." . Після війни він продовжив трудовий шлях у м. Харків: став завідуючим кафедри Харківського медичного університету, професором медицини. Його ім'я відоме в країнах Європи, а в 1970 році Задорожньому Б.А. присвоєне звання академіка Познанського Університету (Польща) Опалила війна долі педагогів школи Штагера І.Д., Риженка І.В., Міронцева М.П., Мороза І.Х., Денчика Г.З., Ринді В.Т., Должика О.О. Колишній учитель фізики та заступник директора з навчальної роботи Левченко П.Г. героїчно пройшов усю війну, був учасником штурму Берліна, очолював тривалий час ветеранську спілку м. Охтирки. У роки Великої Вітчизняної війни в двоповерховій будівлі був розміщений німецький госпіталь, а класи "маленької" школи використовувалися як стайні для коней німецької армії. За переказами німецькі лікарі були досить лояльними до жителів міста. Прикладом є те, що коли місцевому хлопчикові стало зле, німці його прооперували без жодних зобов'язень. Операційна знаходилилася у сучасному кабінеті фізики на другому поверсі.У 1945 році школа відновила функціонування як заклад освіти.До речі, будиночок, який серед учителів та школярів називають "дача"( у ньому сьогодні розміщені шкільний музей та кабінет обслуговуючої праці), був збудований як житловий для вчителів школи. Найдовше мешкав у ньому директор М.П.Міронцев.У 1953 році було проведено капітальний ремонт основного приміщення школи, на який витрачено понад 40 тисяч карбованців Довгий час, майже до початку 8 0- их років ХХ ст. в одноповерховому приміщенні діяла заочно - вечірня школа для працюючої молоді, директором цієї школи був М.П.Базій.Історія школи тісно пов'язана з ім'ям талановитого українського сатирика - гумориста Остапа Вишні. Ще з 1978 року зав'язалася тісна дружба вчительського колективу з дружиною письменника Варварою Губенко- Маслюченко, особлива заслуга в цій співдружності належить учителю української мови Лідії Матвіївній Лебідь, яка першою протоптала стежинку до родини талановитого земляка. 24 жовтня 1979 року в стінах школи відбулася перша зустріч дружини сатирика - гумориста з педагогічним та учнівським колективом школи , під час якої було прийняте рішення звернутися до Міністерства освіти УРСР з проханням присвоїти школі ім'я Остапа Вишні.
Постановою Ради міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року №267 та Міністерства освіти УРСР за наказом №l16 від 12 травня 1980 року прийняте рішення про присвоєння Охтирській середній школі №4 ім'я Остапа Вишні.
У 1960 р. в школі була створена перша в місті жіноча волейбальна команда, яку очолювала вчитель фізичного виховання Скорик Р.Г. Команда стала відома за межами Охтирки, бо неодноразово виборювала призові місця не тільки серед шкіл міста та району, а й області.Великої слави здобули чоловіча футбольна команда школи №4, збірна лижна команда хлопців і дівчат, які в 60-х роках очолював учитель фізичного виховання Штагер І.Д. Одним з найголовніших пріоритетів у виховній роботі школи було, є і буде виховання чуйних, щирих, небайдужих, працелюбних учнів. Доказом цього є те, що у 70-80 роках учні школи надавали шефську допомогу колгоспу "Комунар" с. Чернеччина, на базі гуртожитку Чернеччанської школи в три зміни наші учні відпочивали та працювали в літньому трудовому таборі. Наших Тимурівців добре знали не лише в мікрорайоні школи, а в с.Хухра (разом з тямурівцями Хухрянської школи вони доглядали за могилою юної Людмили Олондарь, котру гітлерівці вбили в березні 1943 року, з її рідними зустрічалися та допомагали їм). З кінця 90-х і до сьогоднішнього дня традиції тимурівців продовжують волонтери. Недарма про результативність цього напрямку в школі говорять неодноразові перемоги в міських та обласних конкурсах на кращу роботу волонтерської організації.
Директори
Першим директором школи був І.В.Риженко, а завучем Т.Г.Самійленко. Кількісний склад педагогів налічував 20 вчителів (із них 10 - чоловіки). У 1945 році школа відновила функціонування як заклад освіти. На той час директором школи був Г.Станкевич. Із 1951 року керував закладом І.Бойко, а з 1954 року і по 1975 рік – М.П.Міронцев. До речі, будиночок, який серед учителів та школярів називають "дача"( у ньому сьогодні розміщені шкільний музей та кабінет обслуговуючої праці), був збудований як житловий для вчителів школи. Найдовше мешкав у ньому директор М.П.Міронцев. У 1953 році було проведено капітальний ремонт основного приміщення школи, на який витрачено понад 40 тисяч карбованців . Довгий час, майже до початку 8 0- их років ХХ ст. в одноповерховому приміщенні діяла заочно - вечірня школа для працюючої молоді, директором цієї школи був М.П.Базій. У 1975 році директором ЗОШ №4 була призначена В.І.Сліпенко, яка керувала закладом 18 років.З 1994 року до 2000 року школу очолювали М.О.Горбушко (1994-1996 р.р.), М.К.Муравйов (1996- 2000 р.р.). З 2000 року директором є В.І.Дядик .
Кращі викладачі
Довгий час працювала у школі Лідія Матвіївна Лебідь,учитель української мови
У 70-ті роки Спілка письменників України постановила в день народження Остапа Вишні проводити гумористичні вечори в с. Груні під назвою „Вишневі усмішки". Сюди кожного року приїжджають 13 листопада відомі гумористи. У 1976 році була запрошена на це свято і Лідія Матвіївна. Там вона і познайомилася з дружиною Остапа Вишні – Варварою Олексіївною Губенко-Маслюченко. Дружина зацікавилася тим, як школа №4 шанує своїх письменників - земляків, тому й запропонувала вчителю Лебідь Л.М. підняти питання перед Президією Верховної Ради України про присвоєння імені Остапа Вишні школі. Зробити це непросто. Президія Верховної Ради України декілька разів відхиляла прохання школи. Тоді Лідія Матвіївна звернулася до Правління Спілки письменників України з цим проханням. Але й там не поспішали. 15 серпня 1979 року до школи №4 заїхала київська кіногрупа, яка знімала фільм про Вишню. Варвара Олексіївна привезла дуже красивий портрет гумориста 1,5 м х 1 м, який вручила школі в урочистих обставинах. Кіногрупа зняла деякі кадри і поїхала до Груні. Фільм демонструвався по телевізору й отримав схвальну оцінку від Ю.Збанацького, який очолив ювілейну комісію на честь 90-річчя з дня народження Остапа Вишні. Лідія Матвіївна Лебідь написала на його ім'я прохання про присвоєння звання Остапа Вишні школі. На засіданні комісії він сказав: „Треба прислухатися до цього прохання, бо це ж говорить радянська радіостанція." Так називав він усіх учителів. Ювілейна комісія порушила клопотання перед Президією Верховної Ради України і в 1980 р. школі було присвоєно ім'я письменника. До останніх днів життя школа і вчителі підтримували зв'язки з Варварою Олексіївною. Як згадує Лідія Матвівївна " Нас (мене, директора школи Сліпенко В.І., директора музею Остапа Вишні в Груні Лебединець Л.О.) було запрошено на святкування 90-річчя Остапа Вишні від дня народження. Враження неперевершені. Вечір проходив у Будинку художників. Там я виступала з доповіддю, познайомилася з Ю. Збанацьким, О.Гончаром ,М. Стельмахом, дружиною В. Сосюри — Марією. З Гончаром і Стельмахом школа зав'язала переписку. Були запрошені ми й на 100-річчя з дня народження письменника до Києва. Вечір відбувався в палаці „Україна". Виступали зі спогадами письменники, які знали гумориста. А потім відбувся ювілейний концерт. Ніколи не забути мені, як читав гуморески Вишні артист Паламаренко, як танцював Кіровоградський ансамбль „Ятрань". Поминки письменника відбулися в Київській філармонії.Коли вперше школа випускала учнів з позначкою в атестаті „Середня школа №4 ім. Остапа Вишні", дружина Остапа Вишні Варвара Олексіївна була на випускному вечорі й подарувала членам літературного гуртка „У світі прекрасного" ювілейні значки, випущені на честь 90-річчя письменника. Була вона ще й ще. Про це свідчать безліч фотознімків. А востаннє вона відвідала Охтирку за два місяці до смерті в 1989 р. Зустріч відбулася в районній бібліотеці
