Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Сергієнко М.Г»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Індивідуальні заняття)
(Проведення та перевірка модульного контролю)
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 67: Рядок 67:
 
* Ваше ставлення  до новаторства та ступінь  поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
 
* Ваше ставлення  до новаторства та ступінь  поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
 
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:28, 6 травня 2015 (EEST)
 
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:28, 6 травня 2015 (EEST)
 +
 +
Відповіді:
 +
 +
1. Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
 +
 +
Мотиваційний компонент є основою, навколо якої конструюються головні якості педагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог свою готовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі в інноваційних процесах та досягнуті результати. Важливим компонентом управління педагогічними інноваціями є знання мотивів інноваційної діяльності педагогів, які можуть бути обумовлені: – підвищенням ефективності навчально-виховного процесу; – намаганням привернути до себе увагу: – здобути визнання та ін. Справжню суть мотивів з'ясувати буває нелегко, оскільки вони змінюються. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності у більшості випадках є пізнавальний інтерес. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження. До ідеї про необхідність інновацій багато вчителів приходять через невдоволеність власною професійною діяльністю у межах традиційного педагогічного процесу. Тільки випробувавши себе в різних моделях навчання й виховання, можна обрати адекватні особистісній і професійній спрямованості методи, прийоми, способи роботи. Отже, показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування.
 +
 +
2. Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
 +
 +
На сучасному етапі продовжується реформування освітньої системи, все більш значущим для соціуму стає замовлення на виховання творчої особистості, здібної, на відміну від людини-виконавця, самостійно думати, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Розвиток творчого мислення залежить від багатьох факторів і, перш за все, від правильно організованої педагогами системи розвивального навчання. Система розвивального навчання сприяє розвитку їхнього творчого мислення, побудовані за допомогою технологій розвивального навчання, де панує віра в обдарованість кожної дитини. Використовую такі засоби для досягнення поставленої мети на уроках історії:  Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що уможливлює розкриття суб’єктивного досвіду дітей: -методів гуманістичного виховання; -документально-методичного комплексу до кожної навчальної теми; -комплектів історичних задач, різних за типом питань; -алгоритмів вирішення пізнавальних завдань різної складності; -методів та технологій розвитку творчих здібностей учнів (пошукових, ігрових, комунікативно-творчих, застосування інформаційних технологій та ін.); -інтерактивних методів («Мозкового штурму», «Кола», «Мікрофона» роботи у великій групі тощо) (див. Додаток 1 ).  Створення атмосфери зацікавленості кожної дитини в роботі класу;  Стимулювання учнів до висловлювань, до застосування різних засобів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;  Оцінка діяльності школярів не тільки за остаточним результатом (правильно- неправильно), а й за способом досягнення результату (оригінальність, самостійність);  Заохочення прагнення учнів знаходити власний спосіб роботи, аналізувати методи роботи інших у процесі уроку, вибирати та засвоювати найбільш раціональні форми;  Створення педагогічних ситуацій ефективного спілкування на уроці, що дає змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження;  Повідомлення на початку уроку не лише теми, а й методів організації навчальної діяльності на уроці;  Обговорення наприкінці уроку змісту і організації навчальної діяльності учнів;  Обговорення у підсумку уроку не тільки того, що засвоїли, а й того на що сподівалися, що б хотілося виконати ще раз;  Завдання додому називається, визначається тема обрана кожним та обсяг, виконання детально пояснюється спосіб раціональної організації самостійної роботи. Розвивальний підхід передбачає організацію процесу навчання як організацію навчальної діяльності учнів і переорієнтацію цього процесу на постановку і розв’язання навчальних завдань самими учнями.
 +
 +
3. Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
 +
 +
Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. Педагогічні нововведення є значним фактором формування і розвитку творчого мислення школярів, якщо його правильно організувати та використати, якщо зміст навчання тісно пов'язаний з розвитком творчих сил учня, з його самовихованням і самоосвітою в умовах свободи вибору. Також в результаті впровадження інновацій здійснюється:
 +
 +
- розвиток в учнів впевненості у собі та своїх здібностях, а також вміння використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації. вирішення протиріч; - удосконалення творчих здібностей, творчого мислення учнів; - розвиток історичного мислення; - напрацювання навичок самостійної діяльності;ї - формування високих етичних та естетичних цінностей; - виховування поваги до людей, толерантності до поглядів інших; - розвиток якостей творчої особистості (незалежності, системності, критичного мислення, творчої уяви, цілеспрямованості, здатності щодо висловлювання власних поглядів).
 +
 +
4. Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
 +
 +
До новаторства я ставлюсь лише позитивно, оскільки педагоги–„новатори” - педагоги з яскраво вираженим новаторським духом, які завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв'язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні інновації.--[[Користувач:Сергієнко Марина Григорівна|Сергієнко Марина Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Сергієнко Марина Григорівна|обговорення]]) 23:07, 8 вересня 2015 (EEST)
  
 
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
 
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Рядок 119: Рядок 139:
  
  
 +
Відповіді:
 +
 +
1.г) всі відповіді правильні;
 +
 +
2.а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
 +
 +
3.д) правильна відповідь відсутня;
 +
 +
4.г) усі відповіді вірні;
 +
 +
5.г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
 +
 +
6.в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
 +
 +
7.д) пред‘явлення дидактичних вимог; 8.в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--[[Користувач:Сергієнко Марина Григорівна|Сергієнко Марина Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Сергієнко Марина Григорівна|обговорення]]) 23:10, 8 вересня 2015 (EEST)
  
 
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:10, 7 вересня 2015 (EEST)
 
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:10, 7 вересня 2015 (EEST)

Поточна версія на 23:14, 8 вересня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактиане практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:

  • У чому суть технологічності в освіті?
  • Що таке технологічний підхід у навчанні?
  • Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 08:26, 27 березня 2015 (EET)

Відповіді:

1. У чому суть технологічності в освіті?

Аналіз рівня професійної підготовки вчителя в Україні сьогодні дозволяє зробити висновки про необхідність серйозного перегляду її змісту. „Концепція педагогічної освіти” (1999 р.) звертає увагу вчених і практиків на посилення технологічного аспекту підготовки вчителя, на накопичену сучасною школою палітру освітніх технологій, напрацьовані підходи до гуманізації педагогічної взаємодії педагога з дитиною і колективом в цілому. Одним з провідних завдань є створення такого освітньо-розвивального середовища, у результаті з яким у вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сутності, на основі якої виробляється особистісна педагогічна концепція і персональна технологія. Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності.--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 22:44, 8 вересня 2015 (EEST)

2. Що таке технологічний підхід у навчанні?

Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Перші спроби зробили Т. А. Ільїна та М. В. Кларин під час аналізу іноземного досвіду. Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: ^ Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. ^ Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Таким чином, вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Критерії технологічності – будь-яка педагогічна технологія повинна задовольнити деякі основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Концептуальність – у будь-якій педагогічній технології повинна бути опора на конкретну наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально - педагогічне обґрунтування досягнень освітніх цілей. Системність – пед. технологія повинна володіти всіма ознаками системи: логікою процесу, взаємозв’язком всіх його частин, цілісністю. Можливість управління – це можливість діагностичного ціле направлення, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобам і методами процесу навчання з метою корекції результатів. Ефективність – сучасні пед. технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними в результатах і оптимальними в затратах, гарантувати досягнення конкретного стандарту навчання. Відтворення – можливість застосування (повторення, відтворення) пед. технології в інших однотипних навчальних закладах, іншими суб’єктами. Будь-яка сучасна педагогічна технологія є синтезом досягнень педагогічної науки і практики, поєднання традиційних елементів минулого досвіду і того, що народжено суспільним прогресом, гуманізацією і демократизацією суспільства. Жодна технологія не є універсальною, тому кожна з них вимагає вироблення власного технологічного підходу до її використання в конкретних ситуаціях. Структуру і зміст інноваційних педагогічних технологій проектують з урахуванням того, що ефективність навчання у навчальному закладі визначають і рівень кваліфікації викладачів, і їхні ціннісні спрямування.--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 22:45, 8 вересня 2015 (EEST)

3. Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія"

Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. У Росії термін "педагогічна технологія" згадується в 20-ті роки в роботах з педології, заснованих на працях з рефлексології (І. II. ІІавлов, В. М. Бехтерев, А. А. Ухтомський, С. Т. Шацький). Одночасно користалися і терміном "педагогічна техніка", що згадується у педагогічній енциклопедії 30-х років. Педагогічна техніка визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Перший період (40-і — середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Другий період (середина 50-х — 60-ті рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні часи, навчальні машини, лінгафонні кабінет, тренажери тощо. На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 р), у Великій Британії — "Педагогічна технологія і програмоване навчання" (1964 р,), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р) — однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педагогічної технології. Для третьою періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів. У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси — створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів. Триваючи впродовж 50 років, дискусія про сутність педагогічної технології знайшла відображення в численних визначеннях багатьох авторів, педагогічних комісій і асоціацій. Її суть зводиться до зімкнення двох крайніх точок зору: дехто вважає педагогічну технологію комплексом сучасних технічних засобів навчання, решта оголошують її процесом комунікації. Окрему групу становлять автори, які поєднують у поняття "педагогічна технологія" засоби і процес навчання. Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи "педагог — середовище — учень" у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового тощо). Їй притаманні загальні риси і закономірності реалізації" навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г. К. Селевко) --Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 23:00, 8 вересня 2015 (EEST)

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:

  • Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
  • Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 14:22, 15 квітня 2015 (EEST)

Відповіді: 1. Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".

Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). На даний момент педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією. У 60-ті роки багато авторів особливо не розрізняли технологію навчання, навчальну технологію і педагогічну технологію. Терпимість до різних формулювань простежується на тлі загальної тенденції переходу до розуміння педагогічної технології як педагогічної системи, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу. Цей висновок підтверджують такі визначення. Визначення 1. Технологія освіти — це "цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу" (М. Вулман).Визначення 2. "Ця технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи" (С. Сполдинг). Останнє визначення ілюструє перехід від "технології освіти" до "педагогічної технології", тому що містить всі ознаки педагогічної технології в її сучасному розумінні (постановка мети, оцінювання педагогічних систем, поновлення навчальних планів і програм на альтернативній основі). Дальші уточнення визначення "педагогічна технологія" тривають у 70-х роках, тому що багато авторів припускаються нечіткого, двозначного тлумачення терміна. Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу". Для ілюстрації дискусії про сутність педагогічної технології наводимо три її визначення. 1. "Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань" (Рада з педагогічної технології, Велика Британія). 2. "Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки..." (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія). 3. "Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання" (Комісія з технології навчання, США). Усі три визначення мають істотний недолік — у них ідеться про підвищення ефективності навчання і не згадується про методи досягнення цього. І, нарешті, представники четвертої групи (Д. Фіни, II. Мітчелл, Р. Томас) пропонують розглядати кілька значень педагогічної технології одночасно. Обґрунтовуючи такий підхід (назвемо його багатоаспектним), Д. Фіни помітив: «Тільки наївні люди вважають, що технологія — це просто комплекс апаратури і навчальних матеріалів. Це значить набагато більше. Це спосіб організації, це напрямок думок про матеріали, людей, заклади, моделі і системи типу "людина — машина". Це перевірка економічних можливостей проблеми. Крім того, технологія істотно причетна до взаємодії науки, мистецтва і людських цінностей». Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Уважно проаналізувавши 102 джерела (монографії і статті) з педагогічної технології, П. Д. Мітчелл формулює остаточне її визначення: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв'язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів". У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз. — Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько). — Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин). — Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко). — Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічні технології, зазвичай, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г. К. Селевко).--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 22:58, 8 вересня 2015 (EEST)

2. Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".

Освітня технологія — це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії, що забезпечують ефективне управління і реалізацію освітнього процесу на основі комплексу цілей і певним чином сконструйованих інформаційних моделей освоюваної реальності — вмісту освіти. Педагогічна технологія - комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань. Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Персоніфікована технологія - персональна технологія, пов’язана із діяльністю педагога-новатора--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 22:56, 8 вересня 2015 (EEST)


Шановні колеги! Продовжуємо працювати.

  • Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 16:08, 20 квітня 2015 (EEST)

Відповідь:

1. Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологічна?

Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 23:02, 8 вересня 2015 (EEST)

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 09:49, 18 червня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

На моїй сторінці обговорення Ви знайдете зміст та завдання щодо індивідуальних занять. --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 17:11, 20 квітня 2015 (EEST) --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 13:39, 14 травня 2015 (EEST)

Відповідь на питання: Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?

Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Існує думка про те, що технології носять більше універсальний характер. Методика ж - більш індивідуалізована сукупність прийомів і способів навчання. Вона залежить від особистості вчителя, його темпераменту й уміння. Також технологію від методики відрізняють два принципові моменти: планування дій та досянення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 23:05, 8 вересня 2015 (EEST)

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

  • Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
  • Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
  • Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
  • Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

Залучайтесь до дискусії.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:28, 6 травня 2015 (EEST)

Відповіді:

1. Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?

Мотиваційний компонент є основою, навколо якої конструюються головні якості педагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог свою готовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі в інноваційних процесах та досягнуті результати. Важливим компонентом управління педагогічними інноваціями є знання мотивів інноваційної діяльності педагогів, які можуть бути обумовлені: – підвищенням ефективності навчально-виховного процесу; – намаганням привернути до себе увагу: – здобути визнання та ін. Справжню суть мотивів з'ясувати буває нелегко, оскільки вони змінюються. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності у більшості випадках є пізнавальний інтерес. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження. До ідеї про необхідність інновацій багато вчителів приходять через невдоволеність власною професійною діяльністю у межах традиційного педагогічного процесу. Тільки випробувавши себе в різних моделях навчання й виховання, можна обрати адекватні особистісній і професійній спрямованості методи, прийоми, способи роботи. Отже, показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування.

2. Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?

На сучасному етапі продовжується реформування освітньої системи, все більш значущим для соціуму стає замовлення на виховання творчої особистості, здібної, на відміну від людини-виконавця, самостійно думати, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Розвиток творчого мислення залежить від багатьох факторів і, перш за все, від правильно організованої педагогами системи розвивального навчання. Система розвивального навчання сприяє розвитку їхнього творчого мислення, побудовані за допомогою технологій розвивального навчання, де панує віра в обдарованість кожної дитини. Використовую такі засоби для досягнення поставленої мети на уроках історії:  Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що уможливлює розкриття суб’єктивного досвіду дітей: -методів гуманістичного виховання; -документально-методичного комплексу до кожної навчальної теми; -комплектів історичних задач, різних за типом питань; -алгоритмів вирішення пізнавальних завдань різної складності; -методів та технологій розвитку творчих здібностей учнів (пошукових, ігрових, комунікативно-творчих, застосування інформаційних технологій та ін.); -інтерактивних методів («Мозкового штурму», «Кола», «Мікрофона» роботи у великій групі тощо) (див. Додаток 1 ).  Створення атмосфери зацікавленості кожної дитини в роботі класу;  Стимулювання учнів до висловлювань, до застосування різних засобів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;  Оцінка діяльності школярів не тільки за остаточним результатом (правильно- неправильно), а й за способом досягнення результату (оригінальність, самостійність);  Заохочення прагнення учнів знаходити власний спосіб роботи, аналізувати методи роботи інших у процесі уроку, вибирати та засвоювати найбільш раціональні форми;  Створення педагогічних ситуацій ефективного спілкування на уроці, що дає змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження;  Повідомлення на початку уроку не лише теми, а й методів організації навчальної діяльності на уроці;  Обговорення наприкінці уроку змісту і організації навчальної діяльності учнів;  Обговорення у підсумку уроку не тільки того, що засвоїли, а й того на що сподівалися, що б хотілося виконати ще раз;  Завдання додому називається, визначається тема обрана кожним та обсяг, виконання детально пояснюється спосіб раціональної організації самостійної роботи. Розвивальний підхід передбачає організацію процесу навчання як організацію навчальної діяльності учнів і переорієнтацію цього процесу на постановку і розв’язання навчальних завдань самими учнями.

3. Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?

Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. Педагогічні нововведення є значним фактором формування і розвитку творчого мислення школярів, якщо його правильно організувати та використати, якщо зміст навчання тісно пов'язаний з розвитком творчих сил учня, з його самовихованням і самоосвітою в умовах свободи вибору. Також в результаті впровадження інновацій здійснюється:

- розвиток в учнів впевненості у собі та своїх здібностях, а також вміння використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації. вирішення протиріч; - удосконалення творчих здібностей, творчого мислення учнів; - розвиток історичного мислення; - напрацювання навичок самостійної діяльності;ї - формування високих етичних та естетичних цінностей; - виховування поваги до людей, толерантності до поглядів інших; - розвиток якостей творчої особистості (незалежності, системності, критичного мислення, творчої уяви, цілеспрямованості, здатності щодо висловлювання власних поглядів).

4. Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

До новаторства я ставлюсь лише позитивно, оскільки педагоги–„новатори” - педагоги з яскраво вираженим новаторським духом, які завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв'язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні інновації.--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 23:07, 8 вересня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Дайте відповідь на тестові питання: 1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :

  • а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
  • б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
  • в) організації індивідуального навчання;
  • г) всі відповіді правильні;
  • д) правильна відповідь відсутня.

2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):

  • а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
  • б) ініціативність та активність;
  • в) високі пізнавальні мотиви;
  • г) уміння планувати й організовувати діяльність;
  • д) критичне мислення.

3. Педагогічна технологія – це:

  • а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
  • б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
  • в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
  • г) всі відповіді правильні;
  • д) правильна відповідь відсутня.

4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:

  • а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
  • б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
  • в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
  • г) усі відповіді вірні.

5. Інтерактивними методами навчання є:

  • а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
  • б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
  • в) самостійна робота учня;
  • г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
  • д) всі відповіді правильні.

6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:

  • а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
  • б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
  • в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
  • г) всі відповіді правильні;
  • д) правильна відповідь відсутня.

7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):

  • а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
  • б) зацікавлення процесом навчання;
  • в) включення учнів у творчу діяльність;
  • г) постановка проблемної задачі;
  • д) пред‘явлення дидактичних вимог;

8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:

  • а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
  • б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
  • в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
  • г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
  • д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.


Відповіді:

1.г) всі відповіді правильні;

2.а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;

3.д) правильна відповідь відсутня;

4.г) усі відповіді вірні;

5.г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;

6.в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;

7.д) пред‘явлення дидактичних вимог; 8.в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--Сергієнко Марина Григорівна (обговорення) 23:10, 8 вересня 2015 (EEST)

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 14:10, 7 вересня 2015 (EEST)