Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Шутенко Т.Г.»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Проведення та перевірка модульного контролю)
 
(не показані 12 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 60: Рядок 60:
 
Дякую за увагу!--[[Користувач:Шутенко Тамара Григорівна|Шутенко Тамара Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Шутенко Тамара Григорівна|обговорення]]) 20:05, 19 квітня 2015 (EEST)
 
Дякую за увагу!--[[Користувач:Шутенко Тамара Григорівна|Шутенко Тамара Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Шутенко Тамара Григорівна|обговорення]]) 20:05, 19 квітня 2015 (EEST)
  
==== Індивідуальні заняття ====
 
  
 +
Дякую за своєчасно надіслані відповіді. Шановні колеги! Продовжуємо працювати.
 +
* Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 16:10, 20 квітня 2015 (EEST)
  
 +
Добрий день,Марина Вікторівна!Прошу Вас прийняти мої відповіді.
 +
 +
1.Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій. --[[Користувач:Шутенко Тамара Григорівна|Шутенко Тамара Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Шутенко Тамара Григорівна|обговорення]]) 17:07, 26 квітня 2015 (EEST)
 +
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 09:51, 18 червня 2015 (EEST)
 +
 +
==== Індивідуальні заняття ====
 +
На моїй сторінці обговорення Ви знайдете зміст та завдання щодо  індивідуальних занять. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 17:13, 20 квітня 2015 (EEST)
 +
 +
«Технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»,оскільки технологію від методики відрізняють два принципові моменти:планування дій,досянення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.Технологія проектується,виходячи з конкретних умов і орієнтується на заданий, а не на передбачуваний результат.--[[Користувач:Шутенко Тамара Григорівна|Шутенко Тамара Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Шутенко Тамара Григорівна|обговорення]]) 17:21, 26 квітня 2015 (EEST)
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:42, 14 травня 2015 (EEST)
  
 
==== Консультації ====
 
==== Консультації ====
Рядок 68: Рядок 81:
  
 
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
 
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
 +
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
 +
* Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
 +
* Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
 +
* Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
 +
* Ваше ставлення  до новаторства та ступінь  поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
 +
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:30, 6 травня 2015 (EEST)
 +
Доброго дня!
 +
1.Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформованість про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.У педагогічній практиці інноваційні старання педагога можуть бути обумовлені різними мотивами (підвищення ефективності навчально-виховного процесу; намагання привернути до себе увагу, здобути визнання та ін.), справжню суть яких з'ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися.Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження.
  
 +
2.В інтерактивному навчанні важливими є вміння дискутувати, доводити і відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію, вміння працювати в групі, вільно висловлюватися.На інтерактивних уроках учителеві необхідно приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учнів на уроці. Бажано застосовувати як оцінки-бали, так і описове оцінювання, яке дає можливість передати учням та їх батькам більше інформації про результати їхньої робота, досягнення, труднощі.
 +
Завданням учителя є створення таких умов, зацікавленість, відкритість, відповідальність учнів у навчанні та їхні особистісні риси будуть розвиватися та усвідомлюватися. Цьому сприятимуть: оцінювання самого процесу навчання, а не лише результатів роботи; ознайомлення учнів з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання; оцінювання навіть незначних досягнень; оцінювання зусиль, що їх учні вкладають у співпрацю:
 +
обговорення таких вправ і завдань, спонукають учнів задуматися над власним способом учитися;підготовка індивідуальних і групових завдані, що виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, критичного аналізу  своїх досліджень;заохочення учнів до самооцінки; ініціювання дискусій, які дозволять учням формулювати власні погляди;
 +
підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учням самостійно.
  
 +
3.У структурі інноваційних процесів виокремлюють такі два рівні: 1) предметно-технологічний мікрорівень, що поділяє нововведення на частини (стадії, етапи, цикли), аналізуючи його змістовий аспект; 2) макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремих нововведень, визначають особливості їх поєднання, трансформацію тощо. Структура мислительного процесу оцінювання значення і прийняття рішення щодо інноваційної інформації зумовлює структуру сприйняття нововведення, яка теж охоплює п´ять основних етапів: 1. Ознайомлення людини з інновацією. Людина вперше чує (дізнається) про інновацію, але ще не готова до сприйняття додаткової інформації. 2. Поява інтересу. Людина виявляє зацікавленість інновацією і починає шукати додаткову інформацію про неї. 3. Оцінювання. На цьому етапі людина подумки оцінює нововведення у контексті своєї ситуації, а потім вирішує, чи варто його апробувати, шукає спеціалізовану інформацію (поради, консультації) про нововведення, найчастіше в колег і знайомих. 4. Апробація. Апробують інновацію у відносно невеликих масштабах, намагаючись з´ясувати, наскільки доцільне її застосування в конкретній ситуації. Результати цього етапу є найважливішими, оскільки вони можуть дати широкий простір для впровадження нововведення або переконати в його неможливості чи недоцільності. 5. Остаточне сприйняття. На цьому етапі приймають рішення щодо сприйняття інновації. Як правило, висновок відповідає одному з таких варіантів рішення: а) сприйняття і використання нововведення; б) цілковита відмова від інновації; в) сприйняття з подальшою відмовою від інновації; г) відмова від нововведення з подальшим сприйняттям.
 +
 +
4.Новаторський досвід – це нові ідеї, нові методи і прийоми в організації і проведенні навчально-виховного процесу. Основним критерієм оцінки новаторського досвіду є: відповідність нових ідей, методів і прийомів задачам сучасної школи.Новаторство є важливим елементом навчально-виховного процесу,оскільки допомагає активізувати пізнавальний інтерес учнів,зацікавити їх навчальним матеріалом.
 +
Розрізняють п’ять категорій вчителів за ставленням до нововведень (за Роджерсом):
 +
новатори − вчителі, які завжди першими сприймають все нове, сміливо його впроваджують і поширюють;
 +
вчителі, які першими здійснюють практичну (експерименталь-ну) перевірку цінностей інновацій в кожній школі;
 +
помірковані, які дотримуються правила „золотої середини” і не сприймають нового до того часу, поки його не впровадять бі-льшість колег;
 +
вчителі, які більше сумніваються, ніж вірять в нове, вони бі-льше орієнтовані на старі технології, ніж на нові, а сприйма-ють нове лише при загальній позитивній громадській думці;
 +
останню категорію складають вчителі, в яких дуже сильний зв’язок з традиційним, старим підходом до навчання і вихо-вання, вони консервативні і відкидають все нове.
 +
Дослідження свідчать, що до основних труднощів, пов’язаних із засвоєнням педагогічних нововведень, можна ві-днести:
 +
нерозробленість механізму реалізації педагогічної інновації в конкретному навчальному закладі;
 +
відсутність необхідного навчально-методичного забезпечення;
 +
недостатня поінформованість вчителів з проблем організації і проведення інноваційної діяльності;
 +
відсутність сертифікованих критеріїв оцінки ефективності даної роботи;
 +
велике навантаження педагогів навчальною та іншими видами діяльності;
 +
обмеженість ресурсів та інші.--[[Користувач:Шутенко Тамара Григорівна|Шутенко Тамара Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Шутенко Тамара Григорівна|обговорення]]) 14:19, 9 травня 2015 (EEST)
 
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
 
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
 +
Дайте відповідь  на тестові питання:
 +
1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
 +
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
 +
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
 +
*в) організації індивідуального навчання;
 +
*г) всі відповіді правильні;
 +
*д) правильна відповідь відсутня.
 +
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
 +
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
 +
*б) ініціативність та активність;
 +
*в) високі пізнавальні мотиви;
 +
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
 +
*д) критичне мислення.
 +
3. Педагогічна технологія – це:
 +
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
 +
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
 +
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
 +
*г) всі відповіді правильні;
 +
*д) правильна відповідь відсутня.
 +
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
 +
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
 +
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
 +
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
 +
*г) усі відповіді вірні.
 +
5. Інтерактивними методами навчання є:
 +
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
 +
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
 +
*в) самостійна робота учня;
 +
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
 +
*д) всі відповіді правильні.
 +
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
 +
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
 +
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
 +
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
 +
*г) всі відповіді правильні;
 +
*д) правильна відповідь відсутня.
 +
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
 +
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
 +
*б) зацікавлення процесом навчання;
 +
*в) включення учнів у творчу діяльність;
 +
*г) постановка проблемної задачі;
 +
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
 +
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
 +
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
 +
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
 +
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
 +
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
 +
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:58, 19 травня 2015 (EEST)
 +
Доброго дня!
 +
Мої відповіді:
 +
1. г) всі відповіді правильні;
 +
2. а) бажання діяти за анологією, одержувати готову інформацію;
 +
3. д) правильна відповідь відсутня;
 +
4. г) усі відповіді вірні;
 +
5. г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
 +
6. в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розвязання;
 +
7. д) пред'явлення дидактичних вимог;
 +
8. в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--[[Користувач:Шутенко Тамара Григорівна|Шутенко Тамара Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Шутенко Тамара Григорівна|обговорення]]) 11:29, 31 травня 2015 (EEST)
 +
 +
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:12, 7 вересня 2015 (EEST)

Поточна версія на 14:16, 7 вересня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактиане практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:

  • У чому суть технологічності в освіті?
  • Що таке технологічний підхід у навчанні?
  • Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 08:31, 27 березня 2015 (EET)

 Доброго дня Марина Вікторівна! Даю відповіді на ваші запитання:

  1. У чому суть технологічності в освіті?

Аналіз рівня професійної підготовки вчителя в Україні сьогодні дозволяє зробити висновки про необхідність серйозного перегляду її змісту. „Концепція педагогічної освіти” (1999 р.) звертає увагу вчених і практиків на посилення технологічного аспекту підготовки вчителя, на накопичену сучасною школою палітру освітніх технологій, напрацьовані підходи до гуманізації педагогічної взаємодії педагога з дитиною і колективом в цілому. Одним з провідних завдань є створення такого освітньо-розвивального середовища, у результаті з яким у вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сутності, на основі якої виробляється особистісна педагогічна концепція і персональна технологія. Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності.

2. Що таке технологічний підхід у навчанні?

Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Перші спроби зробили Т. А. Ільїна та М. В. Кларин під час аналізу іноземного досвіду. Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: ^ Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. ^ Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Таким чином, вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Критерії технологічності – будь-яка педагогічна технологія повинна задовольнити деякі основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Концептуальність – у будь-якій педагогічній технології повинна бути опора на конкретну наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально - педагогічне обґрунтування досягнень освітніх цілей. Системність – пед. технологія повинна володіти всіма ознаками системи: логікою процесу, взаємозв’язком всіх його частин, цілісністю. Можливість управління – це можливість діагностичного ціле направлення, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобам і методами процесу навчання з метою корекції результатів. Ефективність – сучасні пед. технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними в результатах і оптимальними в затратах, гарантувати досягнення конкретного стандарту навчання. Відтворення – можливість застосування (повторення, відтворення) пед. технології в інших однотипних навчальних закладах, іншими суб’єктами. Будь-яка сучасна педагогічна технологія є синтезом досягнень педагогічної науки і практики, поєднання традиційних елементів минулого досвіду і того, що народжено суспільним прогресом, гуманізацією і демократизацією суспільства. Жодна технологія не є універсальною, тому кожна з них вимагає вироблення власного технологічного підходу до її використання в конкретних ситуаціях. Структуру і зміст інноваційних педагогічних технологій проектують з урахуванням того, що ефективність навчання у навчальному закладі визначають і рівень кваліфікації викладачів, і їхні ціннісні спрямування.

3. Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія"

Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. Педагогічна техніка визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Перший період (40-і — середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Другий період (середина 50-х — 60-ті рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні часи, навчальні машини, лінгафонні кабінет, тренажери тощо. На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. Для третьою періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. По-друге, змінюється методична основа педагогічної техно¬логії, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів. У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси — створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів. Триваючи впродовж 50 років, дискусія про сутність педагогічної технології знайшла відображення в численних визначеннях багатьох авторів, педагогічних комісій і асоціацій. Її суть зводиться до зімкнення двох крайніх точок зору: дехто вважає педагогічну технологію комплексом сучасних технічних засобів навчання, решта оголошують її процесом комунікації. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання. --Шутенко Тамара Григорівна (обговорення) 18:40, 30 березня 2015 (EEST)


Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:

  • Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
  • Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 14:25, 15 квітня 2015 (EEST)

Доброго вечора Марина Вікторівна! Мої відповіді:

1. Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). На даний момент педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією. У 60-ті роки багато авторів особливо не розрізняли технологію навчання, навчальну технологію і педагогічну технологію. Терпимість до різних формулювань простежується на тлі загальної тенденції переходу до розуміння педагогічної технології як педагогічної системи, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу. Цей висновок підтверджують такі визначення. Визначення 1. Технологія освіти — це "цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу" (М. Вулман). Визначення 2. "Ця технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи" (С. Сполдинг). Останнє визначення ілюструє перехід від "технології освіти" до "педагогічної технології", тому що містить всі ознаки педагогічної технології в її сучасному розумінні (постановка мети, оцінювання педагогічних систем, поновлення навчальних планів і програм на альтернативній основі). Дальші уточнення визначення "педагогічна технологія" тривають у 70-х роках, тому що багато авторів припускаються нечіткого, двозначного тлумачення терміна. Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу". Для ілюстрації дискусії про сутність педагогічної технології наводимо три її визначення. 1. "Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань" (Рада з педагогічної технології, Велика Британія). 2. "Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки..." (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія). 3. "Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання" (Комісія з технології навчання, США). Усі три визначення мають істотний недолік — у них ідеться про підвищення ефективності навчання і не згадується про методи досягнення цього. І, нарешті, представники четвертої групи (Д. Фіни, II. Мітчелл, Р. Томас) пропонують розглядати кілька значень педагогічної технології одночасно. Обґрунтовуючи такий підхід (назвемо його багатоаспектним), Д. Фіни помітив: «Тільки наївні люди вважають, що технологія — це просто комплекс апаратури і навчальних матеріалів. Це значить набагато більше. Це спосіб організації, це напрямок думок про матеріали, людей, заклади, моделі і системи типу "людина — машина". Це перевірка економічних можливостей проблеми. Крім того, технологія істотно причетна до взаємодії науки, мистецтва і людських цінностей». Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Уважно проаналізувавши 102 джерела (монографії і статті) з педагогічної технології, П. Д. Мітчелл формулює остаточне її визначення: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв'язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів". У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз. — Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько). — Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин). — Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко). — Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічні технології, зазвичай, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г. К. Селевко).

2. «Освітня технологія» – це спосіб оптимального досягнення мети суб’єктами та об’єктами педагогічного процесу із використанням відповідних методів. «Педагогічна технологія» - сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу. «Технологія навчання» — це система методів, способів та прийомів, яка забезпечує оптимальну реалізацію навчального процесу. «Технологія виховання» — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. «Персоніфікована технологія» – пошук нових форм, методів, технологій викладання даної педагогічної дисципліни. Необхідною умовою кожного історико - педагогічного дослідження є не лише аналіз історичних процесів становлення систем освіти, а й оцінка спадщини відомих постатей, які закладали фундамент національної педагогіки і ставали рушійною силою процесу розвитку суспільства. Дякую за увагу!--Шутенко Тамара Григорівна (обговорення) 20:05, 19 квітня 2015 (EEST)


Дякую за своєчасно надіслані відповіді. Шановні колеги! Продовжуємо працювати.

  • Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 16:10, 20 квітня 2015 (EEST)

Добрий день,Марина Вікторівна!Прошу Вас прийняти мої відповіді.

1.Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій. --Шутенко Тамара Григорівна (обговорення) 17:07, 26 квітня 2015 (EEST)

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 09:51, 18 червня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

На моїй сторінці обговорення Ви знайдете зміст та завдання щодо індивідуальних занять. --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 17:13, 20 квітня 2015 (EEST)

«Технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»,оскільки технологію від методики відрізняють два принципові моменти:планування дій,досянення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.Технологія проектується,виходячи з конкретних умов і орієнтується на заданий, а не на передбачуваний результат.--Шутенко Тамара Григорівна (обговорення) 17:21, 26 квітня 2015 (EEST) --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 13:42, 14 травня 2015 (EEST)

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

  • Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
  • Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
  • Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
  • Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

Залучайтесь до дискусії.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:30, 6 травня 2015 (EEST)

Доброго дня!

1.Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформованість про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.У педагогічній практиці інноваційні старання педагога можуть бути обумовлені різними мотивами (підвищення ефективності навчально-виховного процесу; намагання привернути до себе увагу, здобути визнання та ін.), справжню суть яких з'ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися.Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження.

2.В інтерактивному навчанні важливими є вміння дискутувати, доводити і відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію, вміння працювати в групі, вільно висловлюватися.На інтерактивних уроках учителеві необхідно приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учнів на уроці. Бажано застосовувати як оцінки-бали, так і описове оцінювання, яке дає можливість передати учням та їх батькам більше інформації про результати їхньої робота, досягнення, труднощі. Завданням учителя є створення таких умов, зацікавленість, відкритість, відповідальність учнів у навчанні та їхні особистісні риси будуть розвиватися та усвідомлюватися. Цьому сприятимуть: оцінювання самого процесу навчання, а не лише результатів роботи; ознайомлення учнів з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання; оцінювання навіть незначних досягнень; оцінювання зусиль, що їх учні вкладають у співпрацю: обговорення таких вправ і завдань, спонукають учнів задуматися над власним способом учитися;підготовка індивідуальних і групових завдані, що виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, критичного аналізу своїх досліджень;заохочення учнів до самооцінки; ініціювання дискусій, які дозволять учням формулювати власні погляди; підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учням самостійно.

3.У структурі інноваційних процесів виокремлюють такі два рівні: 1) предметно-технологічний мікрорівень, що поділяє нововведення на частини (стадії, етапи, цикли), аналізуючи його змістовий аспект; 2) макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремих нововведень, визначають особливості їх поєднання, трансформацію тощо. Структура мислительного процесу оцінювання значення і прийняття рішення щодо інноваційної інформації зумовлює структуру сприйняття нововведення, яка теж охоплює п´ять основних етапів: 1. Ознайомлення людини з інновацією. Людина вперше чує (дізнається) про інновацію, але ще не готова до сприйняття додаткової інформації. 2. Поява інтересу. Людина виявляє зацікавленість інновацією і починає шукати додаткову інформацію про неї. 3. Оцінювання. На цьому етапі людина подумки оцінює нововведення у контексті своєї ситуації, а потім вирішує, чи варто його апробувати, шукає спеціалізовану інформацію (поради, консультації) про нововведення, найчастіше в колег і знайомих. 4. Апробація. Апробують інновацію у відносно невеликих масштабах, намагаючись з´ясувати, наскільки доцільне її застосування в конкретній ситуації. Результати цього етапу є найважливішими, оскільки вони можуть дати широкий простір для впровадження нововведення або переконати в його неможливості чи недоцільності. 5. Остаточне сприйняття. На цьому етапі приймають рішення щодо сприйняття інновації. Як правило, висновок відповідає одному з таких варіантів рішення: а) сприйняття і використання нововведення; б) цілковита відмова від інновації; в) сприйняття з подальшою відмовою від інновації; г) відмова від нововведення з подальшим сприйняттям.

4.Новаторський досвід – це нові ідеї, нові методи і прийоми в організації і проведенні навчально-виховного процесу. Основним критерієм оцінки новаторського досвіду є: відповідність нових ідей, методів і прийомів задачам сучасної школи.Новаторство є важливим елементом навчально-виховного процесу,оскільки допомагає активізувати пізнавальний інтерес учнів,зацікавити їх навчальним матеріалом.

Розрізняють п’ять категорій вчителів за ставленням до нововведень (за Роджерсом):

новатори − вчителі, які завжди першими сприймають все нове, сміливо його впроваджують і поширюють; вчителі, які першими здійснюють практичну (експерименталь-ну) перевірку цінностей інновацій в кожній школі; помірковані, які дотримуються правила „золотої середини” і не сприймають нового до того часу, поки його не впровадять бі-льшість колег; вчителі, які більше сумніваються, ніж вірять в нове, вони бі-льше орієнтовані на старі технології, ніж на нові, а сприйма-ють нове лише при загальній позитивній громадській думці; останню категорію складають вчителі, в яких дуже сильний зв’язок з традиційним, старим підходом до навчання і вихо-вання, вони консервативні і відкидають все нове. Дослідження свідчать, що до основних труднощів, пов’язаних із засвоєнням педагогічних нововведень, можна ві-днести: нерозробленість механізму реалізації педагогічної інновації в конкретному навчальному закладі; відсутність необхідного навчально-методичного забезпечення; недостатня поінформованість вчителів з проблем організації і проведення інноваційної діяльності; відсутність сертифікованих критеріїв оцінки ефективності даної роботи; велике навантаження педагогів навчальною та іншими видами діяльності; обмеженість ресурсів та інші.--Шутенко Тамара Григорівна (обговорення) 14:19, 9 травня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Дайте відповідь на тестові питання: 1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :

  • а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
  • б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
  • в) організації індивідуального навчання;
  • г) всі відповіді правильні;
  • д) правильна відповідь відсутня.

2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):

  • а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
  • б) ініціативність та активність;
  • в) високі пізнавальні мотиви;
  • г) уміння планувати й організовувати діяльність;
  • д) критичне мислення.

3. Педагогічна технологія – це:

  • а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
  • б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
  • в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
  • г) всі відповіді правильні;
  • д) правильна відповідь відсутня.

4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:

  • а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
  • б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
  • в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
  • г) усі відповіді вірні.

5. Інтерактивними методами навчання є:

  • а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
  • б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
  • в) самостійна робота учня;
  • г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
  • д) всі відповіді правильні.

6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:

  • а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
  • б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
  • в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
  • г) всі відповіді правильні;
  • д) правильна відповідь відсутня.

7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):

  • а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
  • б) зацікавлення процесом навчання;
  • в) включення учнів у творчу діяльність;
  • г) постановка проблемної задачі;
  • д) пред‘явлення дидактичних вимог;

8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:

  • а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
  • б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
  • в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
  • г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
  • д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:58, 19 травня 2015 (EEST)

Доброго дня! Мої відповіді: 1. г) всі відповіді правильні; 2. а) бажання діяти за анологією, одержувати готову інформацію; 3. д) правильна відповідь відсутня; 4. г) усі відповіді вірні; 5. г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра; 6. в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розвязання; 7. д) пред'явлення дидактичних вимог; 8. в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--Шутенко Тамара Григорівна (обговорення) 11:29, 31 травня 2015 (EEST)


--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 14:12, 7 вересня 2015 (EEST)