Відмінності між версіями «Психологія Ляшенко Ю.С.»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Інтерактивні практичні заняття)
 
(не показано 2 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 17: Рядок 17:
 
------
 
------
 
Про особистість говорять, коли людину розглядають як члена певного суспільства, як суб’єкта людських відносин та свідомої діяльності. Особистість – це індивід з особливою соціальною якістю, котра проявляється в суспільстві у процесі засвоєння суспільних відносин.
 
Про особистість говорять, коли людину розглядають як члена певного суспільства, як суб’єкта людських відносин та свідомої діяльності. Особистість – це індивід з особливою соціальною якістю, котра проявляється в суспільстві у процесі засвоєння суспільних відносин.
 
+
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 09:49, 27 квітня 2016 (EEST)
Структурний аналіз поняття «особистість» показує, що особистість – це система, яка являє собою саморозвиваюче ціле, що у процесі свого індивідуального розвитку проходить послідовно етапи ускладнення та диференціації. Для особистості властивий постійний розвиток, у ході якого відбуваються якісні зміни як всієї системи, так і окремих її структурних елементів. Для того, щоб цілеспрямовано формувати особистість учня, потрібно знати загальні закономірності розвитку особистості, а також умови, за яких цей розвиток відбувається.
+
 
+
Під поняттям особистість у психології розуміють системну соціальну якість набуту індивідом предметною діяльністю і спілкуванням, та характерний рівень і якість представленості суспільних відносин у індивіді. Коли виділяють поняття особистість, то підкреслюють суспільну лінію та соціальні функції даної людини, яка вважається особистістю у силу розвитку у неї певних якостей.
+
 
+
Таким чином, особистістю у психології називається системна соціально-психологічна властивість людини, яка формується та розвивається у процесі засвоєння різних видів діяльності та спілкування у суспільстві. Особистість існує у середовищі різноманітних характерних для суспільства відносин.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 09:49, 27 квітня 2016 (EEST)
+
  
 
'''''Дякую за швидке включення у діяльність, за правильну відповідь на другу частину питання №1''''' Навідні питання до першої частини: в утробі у матері людину називають - ?; після народження людину, яка знаходиться на біологічному рівні - ?; включену у процес соціалізації Ви назвали, це - особистість. --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:01, 11 травня 2016 (EEST)
 
'''''Дякую за швидке включення у діяльність, за правильну відповідь на другу частину питання №1''''' Навідні питання до першої частини: в утробі у матері людину називають - ?; після народження людину, яка знаходиться на біологічному рівні - ?; включену у процес соціалізації Ви назвали, це - особистість. --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:01, 11 травня 2016 (EEST)
Рядок 53: Рядок 48:
 
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповідь на останнє питання.
 
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповідь на останнє питання.
  
''4. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального і найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) та як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 29, 43-44, 47-60, 76-93]?''  
+
''4. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального і найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) та як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 29, 43-44, 47-60, 76-93]?''
 
+
 +
За допомогою спостереження, експеременту, бесіди, методу інтерв`ю, тестування, анкетування здійснюється діагностика відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня.  На мою думку, зони актуального та найближчого розвитку учнів враховуються при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти. Доказом того є профільна освіта, адже до профільних класів зараховуються учні, які мають вже певні набуті знання з профільного предмету і мають потенційні можливості засвоїти матеріал, що вчитель викладає поглиблено.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:53, 11 жовтня 2016 (EEST)
 
'''''Дякую за відповідь!'''''
 
'''''Дякую за відповідь!'''''
  
Рядок 88: Рядок 84:
  
 
'''''Чекаю Ваших відповідей за індивідуальним заняттям!''''' --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:33, 16 вересня 2016 (EEST)
 
'''''Чекаю Ваших відповідей за індивідуальним заняттям!''''' --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:33, 16 вересня 2016 (EEST)
Терміном «гендер», слідуючи традиціям англомовної дослідницької літератури, позначають поняття «соціальна стать» (gender), на відміну від «біологічної статі» (sex). Гендер – один із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними та культурними характеристиками (раса, клас, вік тощо) організовує соціальну систему. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує соціально-рольовий статус особистості, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, суспільному виробництві.
+
Гендерні особливості учнів
 
+
Виховання хлопчиків і дівчаток мають свою специфіку. Специфіка чоловічого виховання виявляє себе, коли ми спостерігаємо за тим, як спілкуються батько з сином. Їх діалоги небагатослівні, по-чоловічому сухі. Батько ставиться до сина не як до дитини, а як до чоловіка і підносить його до висоти такого звання, і в цьому, мабуть, полягає відмінність чоловічого виховання від жіночого, оскільки для матері ми завжди залишаємося дітьми.
Гендерний підхід здійснюється під впливом багатьох чинників: родини, освіти, засобів масової інформації, релігії, мистецтва, мови, правової та державної політики тощо. Останнім часом гендерні дослідження стали невід'ємною частиною педагогічної науки, а гендерна проблематика існує у різних освітніх галузях. Гендерні дослідження вперше виникли на Заході і своїм логічним обґрунтуванням у ролі нової дисципліни у цілому зобов'язані феміністській теорії. «Гендерні дослідження – міждисциплінарна дослідницька практика, яка використовує пізнавальні можливості теорії соціальної статі для аналізу суспільних явищ та їх змін».
+
Фізіологічна сторона сприйняття  трохи розрізняється в хлопчиків і дівчаток. Показано, що до 8 років гострота слуху в хлопчиків у середньому вища, ніж у дівчаток, але дівчатка більш чутливі до шуму. У перших-других класах у дівчаток вище шкірна чутливість, тобто їх більше дратує тілесний дискомфорт і вони більш чуйні на дотик, погладжування. Ігри дівчаток частіше опираються на ближній зір: вони розкладають перед собою свої "багатства" - ляльок, ганчірочки - і грають в обмеженому просторі, їм досить маленького куточка. Ігри хлопчиків частіше опираються на далекий зір: вони бігають один за одним, кидають предмети в ціль і т.д. і використовують при цьому весь наданий їм простір. Це не може не позначитися на особливостях розвитку зорової системи.
 
+
Крім того, показано, що хлопчикам, на відміну від дівчаток, для їх повноцінного психічного розвитку потрібний більший простір, ніж дівчаткам. Якщо простору мало в горизонтальній площині, то вони освоюють вертикальну: лазять по сходах, забираються на шафу. Якщо попросити дітей намалювати план околиць свого будинку, то хлопчики в малюнках відбивають більший простір, уміщають більшу площу, більше вулиць, дворів, будинків.  
Що стосується сфери освіти, то гендерні дослідження як окрема проблематика вперше увійшли в освітню практику Західної Європи та США у кінці 1960-х років, коли феміністський рух викликав загальний інтерес до проблем політичної, економічної, соціальної диференціації за статевою ознакою.
+
У дівчаток у дошкільному й молодшому шкільному віці звичайно краще розвинена мова, часто вони сильніші за хлопчиків фізично, їхній біологічний вік (навіть при однаковому так називаному "паспортному" віці) вищий. Вони відтискують хлопчиків фізично й "забивають" їх у мовному плані. Але їхні відповіді більш одноманітні, і, очевидно, їхнє мислення більш однотипне. Серед хлопчиків більше варіантів індивідуальності, вони нестандартно й цікаво мислять, але їхній внутрішній світ часто прихований від нас, тому що вони рідше розкривають його в словах. Вони мовчать, і нам здається, що вони не думають, не шукають рішень, а пошук іде, він цікавіший і багатший, ніж ми можемо собі уявити.
 
+
У будь-якій діяльності, що вимагає пошуку, свіжого, нестандартного рішення, попереду чоловіки. А там, де потрібна найвища виконавська майстерність, жінки лідирують або, принаймні, не поступаються чоловікам. Так, композиторів більше серед чоловіків, а серед гарних виконавців жінок не менше; винахідників більше серед чоловіків, а раціоналізаторами бувають і ті, і інші. Раніше професія кухаря була чоловічою. Це вони, чоловіки, шукали нові компоненти, співвідношення, винаходили рецепти, писали кулінарні книги, а жінки-кухарі прекрасно готують по цих рецептах. Чоловікам нецікаво день у день робити те саме, така робота не відповідає особливостям організації їхнього мозку й психіки. Саме тому чоловіки, наприклад, зазнають більших труднощів при роботі на конвеєрі.
Звертання до вітчизняних публікацій з гендерної проблематики в освіті переконує у відсутності єдиної та чіткої концепції гендерної освіти та виховання, що була б узагальнена в єдиному понятті – «гендерна педагогіка». Тому в поле гендерного підходу виявляються залученими питання роздільного навчання, упровадження гендерного компонента до складу та змісту навчальних дисциплін (а також різних навчально-методичних видань), проблеми родинного та статевого виховання.
+
Психологи вважають, що жінки (і дівчатка) перевершують чоловіків у мовних завданнях. Навіть споконвічно немовні завдання вони можуть вирішувати мовним способом. Чоловіки (і хлопчики) перевершують жінок у відеопросторових уміннях, тому що виконання просторово-зорових завдань вимагає пошуку. Спеціальні дослідження показали, що у хлопчиків спеціалізація правої півкулі мозку відносно просторових функцій, просторово-тимчасової орієнтації, а виходить, і краща організація тих видів діяльності, де необхідно просторове мислення, є вже в шість років, тоді як у дівчаток її немає навіть до тринадцяти.
 
+
Основні завдання гендерного підходу в освіті, полягають у тому, щоб пояснити природу стереотипів, показати їх історичну мінливість і соціальну обумовленість, оскільки дуже часто стереотипні уявлення, засвоєні від інших, вступають у суперечність з особистими бажаннями і схильностями людини.
+
 
+
Відносно гендерного підходу в освіті можна виділити три найпоширеніших погляди: прихильники першого практично прямо пов'язують гендерну педагогіку зі статевим вихованням, вимагаючи навчати та виховувати не абстрактну особистість, а саме хлопчика чи дівчинку (тобто пов’язують гендерний підхід з особливостями біологічної статі). Мова йде про сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов у школі для соціалізації дітей, важливою складовою якої є самоідентифікація дитини як представника певної статі. Відзначимо, що цей підхід найбільш розповсюджений серед психологів та педагогів, які й раніше займались розробкою проблем статевого та сімейного виховання.
+
 
+
Прихильники іншої точки зору вважають, що завданням гендерної педагогіки є виховання андрогенної особистості (всебічне навчання дитини, з урахуванням необхідних соматичних показників, без акценту на стать). Тобто, наголошують на створенні педагогічної системи, яка у суспільстві буде враховувати волевиявлення двох соціальних статей – жінок та чоловіків, як рівних у можливостях та правах, з урахуванням їх гендерних інтересів та потреб. У цьому випадку, гендерний підхід визначається за соціальною статтю, у його класичній моделі.
+
 
+
Останнім часом, має право на існування думка, яка об’єднує ці два обґрунтування і на рівні гендерного підходу вимагає відноситися до учня на біосоціальному рівні, тобто не виключає впливу статевих (біологічних) особливостей, але доводить важливість соціальних (гендерних) впливів, які пов’язані з традиціями, культурою, процесами навчання та виховання, що існують у даному суспільстві. Метою гендерного підходу в освіті є створення умов для формування свідомості, вільної від гендерних стереотипів та відповідальної за свої міжособистісні взаємини у соціумі. Гендерний підхід конструюється на основі аналізу моделей гендерних взаємовідносин, що розвиваються та трансформуються у суспільстві.
+
 
+
Гендерний підхід в освіті передбачає: 1) впровадження гендерних стратегій в освіту (гендерний зміст Державних стандартів вищої освіти; гендерний напрям розвитку моделі спеціаліста, що має сформувати соціопсихологічні орієнтири під час розробки освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки фахівців); 2) глибоке вивчення цілого ряду методологічних аспектів (хто навчається, хто навчає, якої якості та змісту навчання, хто керує процесом навчання).
+
 
+
За визначенням В. Кравця: «Гендерна педагогіка – це сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям різної статі відчути себе у школі комфортно, успішно підготуватись до статево-рольової поведінки в родині. Мета гендерної педагогіки – корекція впливу гендерних і сексуальних стереотипів на користь прояву та розвитку особистих властивостей індивіда. Основна ідея статевого підходу в освіті – в урахуванні специфіки впливу на розвиток хлопчиків і дівчаток усіх факторів навчально-виховного процесу (зміст, методи навчання, організація шкільного життя, педагогічне спілкування, склад предметів тощо)». Гендерний підхід в освіті – це цілеспрямований, організований та керований процес оптимізації діяльності, формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих та жіночих ролей, психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їхньої біологічної статі. При застосуванні гендерного підходу у процесі формування сучасної особистості, пропонується новий спосіб пізнання дійсності, у якому відсутні нерівність та ієрархія «чоловічого» та «жіночного».
+
 
+
Відносно гендерного підходу у світі існують дві моделі організації освіти: американська, у якій навчання хлопчиків та дівчаток здійснюється спільно, і європейська, де для хлопчиків та дівчаток існують окремі школи. Для кожної з цих моделей існує своя ідеологія.
+
 
+
Американська модель. Для спільних шкіл декларуються товариські, дружні та рівноправні відносини між хлопчиками та дівчатками. Вважається, що у результаті спільного спілкування хлопчики будуть збагачуватися позитивними якостями дівчаток (стриманість, делікатність) за рахунок пом'якшувального впливу, навчаться поважати жінок, а дівчатка під впливом спілкування з хлопчиками звільняться від надмірної боязкості, стануть менш легковажними. Якщо ж хлопчиків та дівчаток будуть виховувати і навчати окремо, то це зашкодить у майбутньому створенню сім'ї. Європейська модель. Супротивники спільного навчання відзначають той факт, що у певний віковий період слабка стать стає явно більш сильною за «сильну» стать, оскільки дівчатка у своєму розвитку на рік-півтора випереджають хлопчиків.
+
  
Вітчизняна освіта сьогодні знаходиться на складному етапі свого розвитку, який характеризується різноманіттям інноваційних підходів та педагогічних концепцій, покликаних сприяти цілісному та всебічному розвитку особистості, створенню сприятливих умов для її формування. У руслі цих тенденцій відбувається процес відродження вітчизняної педагогіки, її нове прочитання, одержують свій оригінальний розвиток педагогічні ідеї європейської педагогіки. До цих тенденцій можна віднести виникнення та розвиток на вітчизняному ґрунті ідей гендерного підходу в освіті [3].
 
 
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:08, 5 жовтня 2016 (EEST)
 
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:08, 5 жовтня 2016 (EEST)
  
'''''Дякую за розгорнуту відповідь.''''' Бачу, що Ви ознайомились з методичними матеріалами, які я пропоную до вивчення. Але питання було в іншому: потрібно дати характеристики гендерних особливостей окремо хлопчиків та дівчаток за однією з сфер (напрямків), а саме за якою - оберіть самостійно. --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:21, 7 жовтня 2016 (EEST)
+
'''''Дякую за розгорнуту відповідь.''''' --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:21, 7 жовтня 2016 (EEST)
  
 
==== Консультації ====
 
==== Консультації ====

Поточна версія на 22:22, 28 лютого 2017

Чекаю Ваших відповідей на питання №4, за індивідуальним заняттям та модульним контролем!

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:24, 7 жовтня 2016 (EEST)

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня, шановні колеги!

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута протягом чотирьох інтерактивних практичних занять.

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).


Дайте, будь ласка, лаконічну відповідь на перше питання.

1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду та своїми словами дайте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:33, 26 квітня 2016 (EEST)


Про особистість говорять, коли людину розглядають як члена певного суспільства, як суб’єкта людських відносин та свідомої діяльності. Особистість – це індивід з особливою соціальною якістю, котра проявляється в суспільстві у процесі засвоєння суспільних відносин. --Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 09:49, 27 квітня 2016 (EEST)

Дякую за швидке включення у діяльність, за правильну відповідь на другу частину питання №1 Навідні питання до першої частини: в утробі у матері людину називають - ?; після народження людину, яка знаходиться на біологічному рівні - ?; включену у процес соціалізації Ви назвали, це - особистість. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:01, 11 травня 2016 (EEST)


Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповідь на наступне питання.

2. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 14:02, 05 травня 2016 (EEST)


. Онтогенез — індивідуальний розвиток організму з моменту зародження до природної смерті . Онтогенез людини й інших ссавців можно розділити на кілька періодів. Ембріональний (зародковий) період триває від моменту утворення зиготи до народження дитини. У цей період з однієї клітини формуються всі тканини й системи органів організму. До кінця зародкового періоду закінчується закладка основних ембріональних зачатків тканин і органів і зародок здобуває основні риси, характерні для людини. Період життя людини після народження можна поділити на такі великі частини, як період дитинства (постембріональний). В постембріональному періоді організм веде самостійний спосіб життя, продовжується його ріст, органогенез, гістогенез, ускладнюються різноманітні функції організму тощо. Період статевої зрілості(18-55 р.) Найтривалішим є період статевої зрілості, коли людина досягає найвищого рівня розвитку, реалізації своїх можливостей, самостверджується в усіх сферах, знаходить життєвого супутника, розкривається у сексуальному аспекті. Водночас їй доводиться долати вікові кризи, які позначаються на її особистісному самопочутті, інтимних аспектах життєдіяльності. та період старіння. Період дитинства триває від моменту народження до початку повноцінного функціонування репродуктивної системи. Протягом цього періоду відбувається ріст організму й розвиток його окремих систем, формуються потрібні вміння та навички. Період статевої зрілості триває від моменту початку повноцінного функціонування репродуктивної системи до моменту згасання репродуктивних функцій. Це основний період життя людини. Період старіння триває від моменту втрати репродуктивних функцій до смерті. У цей період людина має менші фізичні можливості, але виконує важливі соціальні функції. 2. Особистість — це поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального. 3. Спадкові програми розвитку людини містять детерміновану й змінну частини, які визначають як те загальне, що робить людину людиною, так і те особливе, що робить людей настільки несхожими одне на одного. Детермінована частина програми забезпечує продов¬ження людського роду, а також видові задатки людини як представни¬ка людського роду, в т.ч. задатки мови, трудової діяльності, мислення, прямої ходи. Від батьків до дітей передаються зовнішні ознаки: особ¬ливості складу тіла, колір волосся, очей і шкіри. Жорстко генетично запрограмоване співвідношення в організмі різноманітних білків, визначенні групи крові, резус-фактор. Успадковані фізичні особливості людини визначають видимі й невидимі відмінності людей. За спадковістю людина отримує тип нервової системи (збудження, гальмування, сила перебігу цих процесів). Можуть передаватися нащадкам недоліки нервової діяльності батьків, у тому числі й патологічні, що викликають психічний розлад, хвороби (напр., шизофренію). Спадковий характер мають хвороби крові, цукровий діабет та ін. Генетика виявила більше 1500 спадкових аномалій людини. Негативно впливають на нащадків алкоголізм і наркоманія батьків.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 14:44, 11 серпня 2016 (EEST)

Дякую за розгорнуту відповідь на питання №2. Але Ви дали часткову відповідь – потрібно дати відповідь не тільки про про спадковість, а і про уродженість. На задатки впливають ці два фактори. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:46, 16 вересня 2016 (EEST)

Наступне питання:

3. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:04, 11 травня 2016 (EEST)


3. У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання. провідну діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості (центральне вікове новоутворення). Такими періодами є: ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік; молодший шкільний вік (з семи до десяти років); середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти); старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості). До критеріїв вікової періодизації розвитку особистості належать: 1.Соціальна ситуація розвитку,яка визначається соціальною позицією, місцем дитини у соціалбному середовищі. 2.Провідний вид діяльності,який на певному етапіобумовлює найважливіші зміни у псижіці індивіда.3.Психологічні новоутворення-якісні зміни у кінці вікового періоду. Підлітковий період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається пубертат - статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість, система відношень до оточуючих; відчуття дорослості призводить до труднощів соціальної взаємодії. Психологічними новоутвореннями, які будуть характерними для підліткового віку, є почуття дорослості та становлення самосвідомості.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 15:01, 11 серпня 2016 (EEST)

Дякую за правильну розгорнуту відповідь на питання № 3! --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:46, 16 вересня 2016 (EEST)

Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповідь на останнє питання.

4. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального і найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) та як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 29, 43-44, 47-60, 76-93]?

За допомогою спостереження, експеременту, бесіди, методу інтерв`ю, тестування, анкетування здійснюється діагностика відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня. На мою думку, зони актуального та найближчого розвитку учнів враховуються при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти. Доказом того є профільна освіта, адже до профільних класів зараховуються учні, які мають вже певні набуті знання з профільного предмету і мають потенційні можливості засвоїти матеріал, що вчитель викладає поглиблено.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 13:53, 11 жовтня 2016 (EEST) Дякую за відповідь!

Дякую за співпрацю!

До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 10:59, 17 травня 2016 (EEST)

Індивідуальні заняття

Доброго дня, шановні колеги!

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей: фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

Гендерні особливості учнів

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:11, 24 травня 2016 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей за індивідуальним заняттям! --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:33, 16 вересня 2016 (EEST) Гендерні особливості учнів Виховання хлопчиків і дівчаток мають свою специфіку. Специфіка чоловічого виховання виявляє себе, коли ми спостерігаємо за тим, як спілкуються батько з сином. Їх діалоги небагатослівні, по-чоловічому сухі. Батько ставиться до сина не як до дитини, а як до чоловіка і підносить його до висоти такого звання, і в цьому, мабуть, полягає відмінність чоловічого виховання від жіночого, оскільки для матері ми завжди залишаємося дітьми. Фізіологічна сторона сприйняття трохи розрізняється в хлопчиків і дівчаток. Показано, що до 8 років гострота слуху в хлопчиків у середньому вища, ніж у дівчаток, але дівчатка більш чутливі до шуму. У перших-других класах у дівчаток вище шкірна чутливість, тобто їх більше дратує тілесний дискомфорт і вони більш чуйні на дотик, погладжування. Ігри дівчаток частіше опираються на ближній зір: вони розкладають перед собою свої "багатства" - ляльок, ганчірочки - і грають в обмеженому просторі, їм досить маленького куточка. Ігри хлопчиків частіше опираються на далекий зір: вони бігають один за одним, кидають предмети в ціль і т.д. і використовують при цьому весь наданий їм простір. Це не може не позначитися на особливостях розвитку зорової системи. Крім того, показано, що хлопчикам, на відміну від дівчаток, для їх повноцінного психічного розвитку потрібний більший простір, ніж дівчаткам. Якщо простору мало в горизонтальній площині, то вони освоюють вертикальну: лазять по сходах, забираються на шафу. Якщо попросити дітей намалювати план околиць свого будинку, то хлопчики в малюнках відбивають більший простір, уміщають більшу площу, більше вулиць, дворів, будинків. У дівчаток у дошкільному й молодшому шкільному віці звичайно краще розвинена мова, часто вони сильніші за хлопчиків фізично, їхній біологічний вік (навіть при однаковому так називаному "паспортному" віці) вищий. Вони відтискують хлопчиків фізично й "забивають" їх у мовному плані. Але їхні відповіді більш одноманітні, і, очевидно, їхнє мислення більш однотипне. Серед хлопчиків більше варіантів індивідуальності, вони нестандартно й цікаво мислять, але їхній внутрішній світ часто прихований від нас, тому що вони рідше розкривають його в словах. Вони мовчать, і нам здається, що вони не думають, не шукають рішень, а пошук іде, він цікавіший і багатший, ніж ми можемо собі уявити. У будь-якій діяльності, що вимагає пошуку, свіжого, нестандартного рішення, попереду чоловіки. А там, де потрібна найвища виконавська майстерність, жінки лідирують або, принаймні, не поступаються чоловікам. Так, композиторів більше серед чоловіків, а серед гарних виконавців жінок не менше; винахідників більше серед чоловіків, а раціоналізаторами бувають і ті, і інші. Раніше професія кухаря була чоловічою. Це вони, чоловіки, шукали нові компоненти, співвідношення, винаходили рецепти, писали кулінарні книги, а жінки-кухарі прекрасно готують по цих рецептах. Чоловікам нецікаво день у день робити те саме, така робота не відповідає особливостям організації їхнього мозку й психіки. Саме тому чоловіки, наприклад, зазнають більших труднощів при роботі на конвеєрі. Психологи вважають, що жінки (і дівчатка) перевершують чоловіків у мовних завданнях. Навіть споконвічно немовні завдання вони можуть вирішувати мовним способом. Чоловіки (і хлопчики) перевершують жінок у відеопросторових уміннях, тому що виконання просторово-зорових завдань вимагає пошуку. Спеціальні дослідження показали, що у хлопчиків спеціалізація правої півкулі мозку відносно просторових функцій, просторово-тимчасової орієнтації, а виходить, і краща організація тих видів діяльності, де необхідно просторове мислення, є вже в шість років, тоді як у дівчаток її немає навіть до тринадцяти.

--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 15:08, 5 жовтня 2016 (EEST)

Дякую за розгорнуту відповідь. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:21, 7 жовтня 2016 (EEST)

Консультації

Шановні колеги!

Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці.

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:10, 16 вересня 2016 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня, колеги!

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

Вивчаємо джерела

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

Обговорюємо

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:34, 2 червня 2016 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей за завданням тематичної дискусії!--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 14:18, 20 вересня 2016 (EEST)

Питання, що виникають у педагогів, досить часто торкаються саме проблеми здібностей, обдарованості, таланту. Учителі намагаються розібратися, що саме стоїть за тим, чи іншим терміном. Яку дитину вважати обдарованою? Які є види обдарованості, як їх визначити? Як працювати з такою дитиною в освітньому закладі? Як співпрацювати з сім'єю обдарованої дитини? Актуальність цих питань обумовлена тим, що є вимога Міністерства освіти і науки України – визначати обдарованих дітей і працювати враховуючи їх особливості. На практиці не має правильного розуміння змісту поданих термінів, педагоги не знайомі з засобами виявлення обдарованих дітей.

Проблема дитячої обдарованості в усі часи викликала великий інтерес у суспільстві. Зацікавленість урядовців, фахівців, батьків зрозуміла - йдеться не лише про долі окремих особистостей, а й про долю окремої країни, всього світу. Адже саме талановиті, обдаровані, здатні до творчості люди створюють нові теорії та нові технології, пропонують нові шляхи розвитку, рятують нас у кризових і катастрофічних ситуаціях.

Саме тому вітчизняні та зарубіжні науковці звертаються до вивчення питань виявлення, навчання та виховання творчо та інтелектуально обдарованих дітей, які мають скласти політичну, наукову, технічну, художню, ділову еліту, стати професіоналами найвищого рівня.

Обдарована дитина – дитина, яка відрізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями в тому чи іншому виді діяльності. Під обдарованістю традиційно розуміється сукупність загальних та спеціальних здібностей дитини, яка досягає того рівня, що дозволяє їй легко справлятися у діяльності і відрізнятися від загальної маси інших дітей. Тобто, обдарованість визначається більш високими показниками, випереджувальними темпами розвитку дитини, при рівних умовах, у порівнянні з однолітками.

Обдарованість – системна, яка розвивається протягом життя, якість психіки, що визначає можливості досягнень людиною винятково високих результатів в одній чи декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми.

Наявні в психології матеріали дозволяють з достатньою часткою умовності виокремити три категорії обдарованих дітей. Одна категорія — діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку за інших рівних умов. Такі діти відносно частіше зустрічаються в дошкільному та молодшому шкільному віці. Друга категорія — діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості, наприклад, до математики або іншої галузі науки. Такі учні з достатньою визначеністю можуть віднаходитись у підлітковому віці. Третя категорія — діти, що хоча і не досягли з якихось причин успіхів у навчанні, але володіють яскравою пізнавальною активністю, оригінальністю психічного складу, непересічними розумовими резервами. Це випадки, коли можна говорити про потенційну, або «приховану» обдарованість. Розумові можливості таких учнів нерідко розкриваються вже в старшому шкільному віці.

Відразу слід зауважити, що зазначені ознаки обдарованості відносні. Так, обдарована дитина може бути допитливою, а може й не проявляти цієї якості. Крім того, обдарованість доволі часто плутають з успіхами в яких - небудь дисциплінах, а ці успіхи можуть бути ситуативними і пояснюватися частіше за все внутрішньо значущою мотивацією досягнення. При цьому учень здатен багато й наполегливо займатися і навіть досягти високого рівня у вивченні дисциплін, однак це зовсім не буде свідченням його обдарованості. І навпаки, низький чи середній рівень з різних предметів, пов'язані з недостатньою мотивацією до навчання або відсутністю старанності, настійливості, впертості, зовсім не виключають обдарованості в учня.

Доречно розглянути ще одне поняття, на яке іноді посилаються при викладі поданої теми. Вундеркінд (від. нім. Wunderkind, – чудо-дитина) – термін, який використовували в 18 – 19 століттях для характеристики дітей, які відзначались надзвичайною обдарованістю. У сучасній науковій літературі він вважається застарілим.

Існують різні методики, які направлені на виявлення дитячої обдарованості. Але це тільки один з етапів у роботі з обдарованими дітьми, частина проблеми. Багато залежить від людини, яка використовує науково-методичний інструментарій при виявленні обдарованих дітей. Головне, орієнтуючись на запропоновані характеристики і виявлені показники намагатися створювати умови для розвитку обдарованості дитини (купувати книги, необхідний технічний або спортивний інвентар, дотримуватись режиму, організовувати заняття в секціях, гуртках, студіях тощо). Параметри поданих характеристик дитячої обдарованості, можуть бути корисними і в тому випадку, якщо дитина має схильність до нових, оригінальних ідей, але соромиться її демонструвати і тому намагається не проявляти. У даному випадку потрібно підбадьорити дитину, заохотити її добрим словом, дією.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 15:26, 5 жовтня 2016 (EEST)

Характеристики що визначають обдарованість з предмету "історія" - вміння критично мислити, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, аналізувати історичні джерела , співставляти факти з минулого з сучасністю --Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 15:26, 5 жовтня 2016 (EEST)

Дякую як за розгорнуту, так і за лаконічну відповіді, пропозиції до алгоритму приймаються! --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:23, 7 жовтня 2016 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги!

Модульний контроль з психології буде здійснюватися на основі узагальнення інформації про методи, які доцільно використовувати в професійній діяльності при організації навчально-виховного процесу при вивченні та формуванні педагогами особистості учня, розвитку його обдарованості та здатності до навчання, урахуванні гендерних особливостей, використанні методу тестування (таким чином відбудеться закріплення інформацію, до якої зверталися на попередніх заняттях).

Дайте лаконічне психолого-педагогічне обґрунтування одній техніці проведення тренінгового заняття за таким алгоритмом: назва інтерактивного метода, опис, аналіз доцільності його використання за зазначеними вище напрямками (1-2 речення). Текст до завдання та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення, можете користуватись інформацією та дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:42, 7 жовтня 2016 (EEST)


Робота в малих групах

Робота в малих групах дає змогу набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпнраці (співробітництва)

Після того , як учитель об'єднує учнів у малі групи вони отримують завдання, група за короткий час ( 3-5 хвилин) повинна виконати це завдання й представити результати роботи класу. Слід дотримуватися таких правил роботи в малих групах: 1.Швидко розподілити ролі в групі -спікер -секретар -посередних -доповідач

2.Починати висловлюватись спочатку за бажанням , потім по черзі. 3.Дотримуватися одного з правил активного слухання - не перебивайте одне одного. 4.Обговорюйте ідеї, а не учнів , які висловили ці ідеї. 5.Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи. 6.Намагайтеся у групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 09:23, 11 жовтня 2016 (EEST)

звичайно робота в групах можлива за наявності у класі відповідної кількості учнів --Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 09:23, 11 жовтня 2016 (EEST)