Середино-Будський район

Матеріал з HistoryPedia
Версія від 11:35, 10 березня 2015, створена Мітрохина Інна Василівна (обговореннявнесок) (Сумська область,Середино-Будський район, село Рожковичі, вул Пушкіна 95)

Перейти до: навігація, пошук

Рожковицький навчально-виховний комплекс " загальноосвітня школа І-ІІІ ст- дошкільний навчальний заклад"

Рожковицький навчально-виховний комплекс " загальноосвітня школа І-ІІІ ст- дошкільний навчальний заклад"

Комунальна установа Рожковицький навчально-виховний комплекс " загальноосвітня школа І-ІІІ ст- дошкільний навчальний заклад"

Адреса навчального закладу

Сумська область,Середино-Будський район, село Рожковичі, вул Пушкіна 95

Історія навчального закладу

Довгий час мешканці нашого села, як і в більшості населених пунктів України, були людьми неосвіченими. Навчати своїх дітей могли тільки поміщики, купці, власники винокурень, млинів, торгівельних лавок. Навчали дітей на дому наймані вчителі або люди духовного сану. При такому навчанні всяка методика навчання була відсутня. Головне було навчити писати, читати, рахувати у межах чотирьох дій арифметики, дати знання із Закону Божого та церковного співу. Зрозуміло що і така наука була платною. Більшість населення цього не могла дозволити. Бо бідність та злидні не давали такої можливості. Церковно-приходська школа З ХVІІ століття при церквах обов’язково відкривалися церковно-приходські школи. Діти різного віку навчалися там читання, письма, церковного співу, зазубрювали Псалтир, Часослов. Зазвичай учителем був дяк, якого поштиво називали «бакалавр». Чітке уявлення про церковно-приходську школу дає розповідь її колишнього учня, професора Харківського університетуІ. Тимковського. Школа містилася біля церкви і поділялася на два приміщення. В одному – жив дяк із сімєю, а в іншому – за довгими столами сиділи три класи школярів: у першому – ті, що учили Буквар, у другому - Часослов, у третьому – Псалтир, у 2-му і 3-му навчалися письма. Школярами були малі діти і дорослі. Писали крейдою на чорних дощечках або чорнилом на папері. З 3-го класу відбиралися на навчання церковного співу, чим займалися тричі на тиждень – взимку у кімнаті дяка, а навесні надворі під повіткою. На допомогу собі дяк вибирав з молодиків-виростків (старших учнів). Гамірно було у школі, бо кожен із 30-40 учнів уголос читав або співав. Недбайливців нерідко сікли різками, особливо в суботу. Церковні школи не давали великих знань, та й навчатися у них було важко, але народ їх шанував і підтримував. В селі Рожковичі також була така школа. Вона існувала при Михайлівській церкві. Яка знаходилася в центрі села, на території будівлі сільської ради. Навчала у цій школі жінка дяка Бєляєва. Навчання велося по церковно-словянській абетці.

Роки революції і визвольних змагань були не найкращими для розвитку освіти, але всупереч матеріальним негараздам і політичній нестабільності, освітній процес у цей період не уповільнився, а навпаки – прискорився. Місцева «буржуазія»,  бажаючи надати середню освіту своїм дітям возила їх на навчання до Севська, Глухова, Кролевця, Новгород-Сіверська. За часів Директорії курс поліпшення освіти продовжувався, хоча  в умовах Громадянської війни важко було розраховувати на якісний розвиток шкіл. Значну увагу проблемі освіти всього населення приділяли більшовики. Така агітація  пояснювалася тим, що пропаганда є більш дієвою, якщо людина вміє писати і читати.

14 лютого 1919 року було опубліковано повідомлення колегії народної освіти винкому Київської ради робітничих депутатів про реалізацію декрету Тимчасового робітничо-селянського уряду «Про відділення церкви від держави та школи від церкви». У липні 1920 року народний комісаріат освіти видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи». Єдина трудова школа була семирічною.

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

Директори

Кращі викладачі

Кращі майстри

Відомі випускники

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)