Відмінності між версіями «С. Землянка»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Розташування)
(Історія)
Рядок 11: Рядок 11:
 
===Клімат===
 
===Клімат===
 
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
 
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
===Історія===  
+
===Історія===
 +
За переказами, село Землянка виникло у середині XVII століття.
 +
( 1778 р.) Достовірних історичних матеріалів про час його виникнення та походження назви не виявлено.
 +
На землях ТОВ АФ "Довіра" знаходиться древній курган.
 +
Першими поселенцями були біженці з Правобережної України, які тікали від гніту поль¬ських поміщиків. Селилися на території села і біженці з сусідніх губерній Російської імперії. Його територія відносилася до так званої Слобідської України.
 +
У селі існує переказ, що першим поселенцем був Коршик. Ще й зараз Землянку іноді назива¬ють '"Коршиків хутір".
 +
 +
 
 +
Історичні події села.
 +
 
 +
За царювання Катерини II Землянка і кілька навколишніх сіл - Сафонове, Дич, Нечаївка, В'язове, Дуброва, Рокитне, Білоусівка, Тернівка, Ново-Леонтіївка, Попова Слобода, Грузьке, Олександрівка, Гвинтове, Дубинка - належали генералові царської армії Кирилу Черепу. Його маєток знаходився у селі Грузькому, а в Землянці - його сина Андрія, якого тут прозвали "рябий пан", гвардії поручик, холостяк.
 +
У Землянці Андрій Череп мав селітровий, винокурний, цегельний і шкіряний заводи. Вся земля в ceлі - 2 тисячі гектарів - належала Черепу. Селяни мали городи по 0,5 десятини.
 +
Після реформи 1861 року селяни одержали 775 десятин землі, або в середньому по 1,5 десятини на кожну сім'ю. У селі на той час мешкало 517 сімей. Решта землі - 1525 десятин - залиши¬лася в користуванні поміщика.
 +
Звільнення селян з кріпацтва відбулося в таких же умовах, як і по всій країні. Викупні платежі зовсім розорили їх. І селяни після звільнення змушені були відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині.
 +
Старожили розповідали, що в кінці XIX століття в селі проживали десь близько 350 сімей. Поміщицька земля була розділена між нащадками Черепа Кирила: Черепа Михайла Васильовича, який проживав у селі Дубинка, а землю мав і в Землянці, Черепа Миколи Олександровича, який проживав у Землянці, і двох їхніх родичів панів Черепових, які володіли 62 десятинами землі.
 +
У цей час з'являються і нові землевласники: Власенко Свирид Григорович, виходець із Сім'янівки, який купив землю у Черепа Леонтія. Майже одночасно з Власенком частину землі у Черепа купив і поміщик Терещенко. Поселився він у старому маєтку Черепа на вулиці Червоній у селі Грузькому.
 +
Таким  чином, з усієї землі, що є в Землянці - 2300 га - у володінні поміщиків було 1525 га, а в користуванні селян залишилося 774 га або стільки ж, як і відразу після реформи 1861 року.
 +
Таке співвідношення у володінні землею не мінялося до Жовтневої революції 1917 року. Кількість земель, що була у користуванні селян, не могла забезпечити нормального існуван¬ня землянців. Тому багато жителів села змушені були шукати заробітків десь в іншому місці. В основному у Конотопських залізничних майстернях (тепер КВРЗ).
 +
В 1905 році земельні володіння в селі належали поміщикам Черепам: Ганні, Миколі,Володимиру; Терещенку і Власенку.
 +
Революційна хвиля 1905 року, яка прокотилася по всій країні, захопила і наш край. Вона насувалась із Конотопа. На той час в Землянці існувала група соціал-демократів: Владіміров Іван Васильович, Федірко Леонтій Корнійович, Соловей Данило Кононович. Крім них в селі були есери: Вегера Гаврило Максимович, Григор'єв Лука Ми¬хайлович.
 +
У листопаді 1905 року у Грузькому, яке було волосним центром, жандарми арештували соціал-демократа Лисенка, який працюючи машиністом на залізниці, доставляв листівки з Дніпропетровська. Ця подія сколихнула населення навколиш¬ніх сіл. Калина Степан в Грузькому та Ретота Олексій із Землянки виступили перед великим натовпом людей, який зібрався в Грузькому майже з усієї волості. Люди вимагали звільнення Лисенка. Становий пристав намагався заспокоїти натовп, обіцяючи звільнення заарештованого. Пристава зіпхнули з ґанку і побили. Урядник почав стріляти в натовп і убив Кисляка Степана. Обурені такою поведінкою урядника, сміливці кинулися навздогін і убили його.
 +
Для придушення повстання прибула рота солдат, яка знаходилася в економії Терещенка на Красному. Народ розбігся, але другого дня зібрався знову, і знову був розігнаний солдатами.
 +
Похорони Кисляка Степана перетворилися у демонстрацію, в якій брали участь жителі майже всієї Грузчанської волості. Селяни Землянки направили делегацію до Черепа Миколи із завданням будь-що домогтися передачі землі селянам.
 +
В делегацію входили Ретота Олексій Андрійович і Брисюк Д.П. Але ця місія закічилась безрезультатно. Пан просто прогнав селян. Була направлена делегація і до поміщика Терещенка, з таким же завданням. Викликані козаки розігнали делегацію, дуже побивши при цьому Солдатенка Івана.
 +
Для придушення селянського заворушеня у грудні 1905р. прибули інгуші.З  їх допомогою були заарештовані керівники повстання :Калина Степан (с.Грузьке), який потім був повішений у Києві, Ретота Олексій Андрійович, якого судили двічі: 1-й раз на 25 років, 2-й - на 15 років. Він помер у тюрмі. Були також заарештовані: землянський староста Осадчий Гаврило, а також Вегера Гаврило Максимович, Владіміров Іван Васильович, Чумак Василь.
 +
У селі і далі панували поміщики. Таке становище залишалося аж до Жовтневої революції 1917-го року.
 +
Земля стала, як і заводи і фабрики, народною власністю.. В кінці березня 1918 року в Землянку прийшли війська німецького кайзера. Для боротьби з ними в районі створюються партизанські загони. До партизанських загонів вступають і вихідці із Землянки: Брисюк Д.П., Ткаченко О.В., Хорошко І.О. та інші.
 +
Великим поштовхом до розгортання партизанського руху було поява з'єднання К.Є.Ворошилова в нашому районі. В бою на станції Дубов'язівка з німецькими військами разом з луганськими партизанами бились і землянські партизани. Окремі з них :Хорошко І.О., Коваленко С.Т., та інші повернулись після громадянської війни в село. Інші , як Зубченко М.С., загинули на фронтах громадянської війни. Після закінчення війни особливих подій у Землянці не було аж до 1920 року. В селі в цей час не було партійної організації. Село було небагатим. В Землянці був тільки один" куркуль" Щикінський-Ковальов. Він мав найману робочу силу, але наймити працювали не на землі, як це буває у переважній більшості "куркульських" господарствах, а у млині , який приводився в рух двигуном, що працював на нафті та в слюсарній майстерні, де працював і він сам.
 +
Комсомольська організація в селі виникла в 1925 році. Першими комсомольцями були : Лях Іван Петрович секретар організації, Жданов Іван Антонович, Личкун Олексій Григорович, Чумак Гнат Демидович, Лифар Олексій Васильович. Всі вони, крім Лифаря О.В., загинули у роки Великої Вітчизняної війни.
 +
Комсомольська організація села на початку своєї діяльності зосередила увагу на культурноосвітній роботі. Силами комсомольців у селі був створений клуб, який став центром діяльності організації. Комсомольці часто читали доповіді, проводили бісіди, давали концерти і вистави. Партійна організація виникла в 1932 році. Органі-заторами її були : Солдатенко Т.Д. і Глибченко М.П. Але до виникнення парторганізації в селі були комуністи- робітники. Вони стояли на обліку в Конотопських парторганізаціях за місцем роботи. Таким, наприклад, був Брюхно Г.З., член партії з 1920 року.
 +
Колективізація в селі розпочалася в 1929-1930 роках. Був створений перший колгосп "Червоний партизан", до якого ввійшли 150 господарств. У 1931 році до колгоспу вступили майже всі сім’ї. В результаті цього було створено ще два колгоспи: ім. МОДБРу (Міжнародна організація допомоги борцям революції), головою якого був обраний Лифар Михайло Павлович, і "1 Травня" голова Закорко Юхим Васильович. Колгоспи ці були дрібні, приблизно по 700 га землі, тому в 1932 році землянські колгоспи були злиті в один колгосп "Більшовик". Головою колгоспу було обрано безпартійного колгоспника Брюхна Івана Некифоровича.
 +
У 1933 році 10 квітня на звітно-виборчих зборах було обрано головою колгоспу комуніста Романенка Михайла Трохимовича. В 1937-му році колгосп "Більшовик" перейменовано у колгосп ім.Калініна.
 +
З 1926 по 1927 p.p. с.Землянка входила до Гружчанського району Конотопської округи, про що є записи в архівах*, а з 1927р.до Конотопського району Київської області.
 +
З 1932 р. по 1939р. с.Землянка входила до Чернігівської області Конотопського району (з1935р. Дубов'язівського району).
 +
В 1939р. наше село ввійшло до новоствореної Сумської області Дубов'язівського району (з 1957 р. Конотопського району).
 +
* [ 10 лютого 1926 р. постановою Курського губвиконкому частина Рильського повіту була передана Україні. Постановою І з'їзду Рад робітничих, селянських, червоноармійських депутатів Гружчанського району Гружчанська волость передана від Росії і перейменована в район, до складу якого ввійшли сільради — Козаченська, Бочечківська, Духанівська, Гвинтівська, Анюшинська, Нечаївська. Гружчанська. Землянська, Дубинсько-Чепелівська, Тєрнівська, Салтиківська, Ракитно-Дубровська, Головинська, Поповослобідська.
 +
ДАСО. ФР. 1685. Oil. 1. Сир. 6. Арк. 6-8. ФР. 4653. Он.1. Спр. 652. Арк. 173. Спр. 893. Арк. 19.
 +
Постановою Конотопського окрвиконкому від 6 жовтня 1927 р. з15 жовтня ліквідовано Алтинівський, Гружчанський, Охраміївський, Чорнотицький райони Конотопської округи.
 +
Сільради Гружчанського району було приєднано: до Конотопського району — Бочечківська, Козаченська, В'язівська, Дубинська, Гружчанська, Землянська, Березівська.
 +
ДАСО. ФР. 4653. On. 1. Спр. 1619. Арк. 2, 312.]
 +
 
 +
15 жовтня 1932 р. було створено Чернігівську область, до якої відійшли райони Київської області — Глухівський, Конотопський. Кролевенький, Новгород-Сівсрський. Середино-Будський, Шосткинський та райони Харківської області — Буринський. Недригайлівський, Путивльський. Роменський. Талалаївський.
 +
Собрание узаконений й распоряжений рабоче-крестьянского ІІравительства Украйни. -    1932. -№28.  - Ст. 170.
 +
На розвиток постанови від 22 січня 1935 р. прийнято постанову"Про склад нових адміністративних районів Чернігівської області" від Плютого 193.5 р., якою розукрупнено Глухінський. Конотопський, Недригайлівський. Путивльський. Роменський, Середин  Будський та Шосткинський райони. Було створено:
 +
...Дубов'язівський район — з Дубов'язівської, Сім'янівської. Шевченківської. Кошарівської. Фесівеької, Карабутівської, Жовтневої. Рокитянської.Салтиківської, Землянської, Грузької. Дубинської, В'язівської, Коханівської.Шпотівської, Михайло-Ганнівської, Крупської, Юрївської. Тернівської сільрадКонотопського району....
 +
Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.  -  1935.  - Л» 5.  - Ст. 25.
 +
Сумська область з центром в м. Суми створена 10 січня 1939 р. До її складу ввійшли: Білопільський, Великописарівський, Грунгький, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецьклй, Улянівський, Хотінський, Штепівський райони Харківської області; Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевенький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський. Середино-Будський, Смілівський, Талалаївський. Хильчицький, Червоний, Шалигинський.Шосткинський, Ямпільський райони Чернігівської області: Липоводолинський і Синівський райони Полтавської області.
 +
Ведомости Верховного Совета СССР. - 1939. -№І.
 +
Указом Президії Верховної Ради (7 червня 1957р.) ліквідовано: Дубов'язівський район з передачею Дубов'язівської селищної, В'язівської. Гружчанської, Дубинської, Землянської, Салтиківської. Сем'янівської, Тернівської, Шевченківської сільрад до Конотопського району ...
 +
ДАСО. ФР. 2196. Оп. 9. Спр. 1375. Арк. 54-55.
 +
 
 +
Одним з найважчих і найтрагічніших періодів історії Землянки був голодомор 1932-1933 років. Він починався в Україні ще у грудні 1931 року. Нереальні завищені плани хлібозаготівель і посуха у 1932-1933 роках, призвели до загибелі мільйонів українців.
 +
Були створені так звані "буксирні бригади", досвід яких широко пропагувався. "Буксирні бригади" з активістів нишпорили по дворах і хатах із щyпами, вишукуючи зерно, перекопуючи землю і сади у пошуках зерна, як сталінські опричники. На селян накладали великі штрафи, позбавляли права землекористування, обмежили їх право на пересування до великих міст введенням паспортного режиму. Тривав голодний терор проти власного народу, який призводив не лише до масової голодної смерті українців, а й до розстрілів непокірних, людожерства, дитячої безпритульності.
 +
Скільки всього людей загинуло в нашому селі під час голодомору  не підраховано. Та це, мабуть, зробити неможливо, тому що вже в 1943 році працівники ДПУ забрали та знищили документи, де згадувалося, хто, де і коли помер, де похований.
 +
19 квітня 2008 р. біля пам'ятника загиблим воїнам за сприяння голови РДА В.Г.Калити та під¬тримки ДП "Конотопський лісгосп" встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років.
 +
Мартиролог по с.Землянка складено за свідченнями очевидців Голодомору:
 +
Безпалий Василь, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І.
 +
Вегера Раїса Трохимівна, померла в 1933 р., свід. Личкун В.Ф.
 +
Личкун Ганна Федорівна, сел., померла в 1932 р., свід. Личкун В.Ф.
 +
Личкун Михайло, сел., помер у 1933 р., свід. Личкун В.Ф.
 +
Носок Кузьма та сім'я, сел., померли в 1932 р., свід. Личкун В.Ф.
 +
Осадчий Олексій, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І.
 +
Павлови (по вул..),сім'я, сел., померли в 1933 р., свід. Рябовол В.Т.
 +
Шаповал Василь, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І.
 +
Шуляк Олена Данилівна,  сел., померла в 1933 р., свід. Рябовол В.Т.
 +
Трагічна сторінка історії села Землянка в період Великої Вітчизняної війни нерозривно пов’язана з історією Конотопщини. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, головою Землянської сільської ради був Биркун Василь Юхимович (з Грузького), а головою колгоспу - Іван Климович Откидач.
 +
Бойові дії на території району велися з 6 по 18 вересня 1941 року та з 3 по 11 вересня 1943 року. У бойових діях у вересні 1941 року брали участь 3-й повітряно-десантний корпус, 293-я, 227-а стрілецькі дивізії, зведена група у складі 791-го стрілецького полку 295-ї стрілецької дивізії і 42-го стрілецького полку, що входили до 40-ї армії Південно-Західного фронту. В окупації Конотопщина перебувала з 18 вересня 1941 року до 11 вересня 1943 року.
 +
15 серпня 1941-го року німецько-фашистські війська окупували і територію нашого села.
 +
В селі діяла комендантська година: з 19.00 до 5 ранку. Введено податок на собак - 5 крб. на місяць, заборонялося мисливство, за зберігання зброї - розстріл. Радянські гроші  пребувають в обігу нарівні з рейхсмаркою за курсом 1 марка = 10 крб.
 +
На примусові роботи до Німеччини гітлерівцями було відправлено Солдатенко Ганну Никифорівну, Коваленко Марію Миколаївну, Брюхно Марію Савеліївну, Солдатенко Олександру Микитівну,  Коваленко Марію Тимофіївну .
 +
В тилу ворога для підпільної роботи була залишена група комуністів села Землянка:
 +
1 .Биркун Василь Юхимович-голова сільської ради.
 +
2.Кондрух Федір Михайлович -колгоспник
 +
З.Вегера Петро Семенович -механізатор
 +
4.Лях Іван Гнатович -активіст села
 +
5.Дудка Сергій Якович -колгоспник.
 +
б.Пилипенко Олександр Петрович -колгоспник
 +
7.Глибченко Михайло Петрович - колгоспник.
 +
Подальша доля цих людей не відома. Німецько-фашистські загарбники постійно в селі не перебували. Вони призначили старостою села Хорошка Василя, завербували декілька чоловік в поліцію. Самі ж декілька раз навідувались у село.Особливих подій в роки війни в селі не відбувалося.
 +
Бої за визволення району почалися 3 вересня 1943 року. В них взяли участь 70-а гвардійська, 226-а, 132-а, 141-а, 143-я, 280-а стрілецькі дивізії, 248-а окрема курсантська стрілецька та 108-а танкова бригади, 1-а гвардійська артилерійська дивізія прориву, 65-й гвардійський міномет¬ний полк, 2-а винищувально-протитанкова бригада 60-ї армії Центрального фронту.
 +
4-го вересня 1943-го року радянські війська вигнали ворога із села. Перед цим фашисти спалили приміщення сільської ради і три будинки , два з них в центрі села. Один із жителів села показав гітлерівцям невірний шлях відступу, за що його розстріляли. Випадково була вбита німцями і Солдатенко Кулина, яка поверталась із сховища додому.
 +
За роки війни загинуло, пропало безвісти 158 уродженців нашого села.
 +
На території села знаходиться пам’ятник загиблим воїнам, де поховані солдати, що загинули під час визволення Землянки: Котляр, Мендель, Шмулевич, червоноармієць Косарьов, та 7 невідомих воїнів.
 +
Чимало наших земляків в роки воєнного лихоліття суворо каралося органами держбезпеки CРСР за будь-який «сумнів», необережно висловлену думку про могутність та вишкіл ворожої армії, читання ворожих листівок, за розмови про тяжке матеріальне становище своїх сімей та про відсутність належної уваги до їх потреб з боку місцевої влади і т. п.
 +
Вдалося з’ясувати долю декількох із них.
 +
Список репресованих жителів села Землянка:
 +
БУЦИК Іван Андрійович, 1913 р н с Зем¬лянка, українець, освіта початкова Червоноармієць 915 СП. Арешт 2.01.1944. звинувачення за ст.ст.58-3, 58-10 ч.2 КК РРФСР. Військовим три¬буналом 246 СД 10.01.1944 виправданий Війсь¬ковим трибуналом 1 Українського фронту 18.04.1944 справа повернута на дослідування. Арешт 25.05. 1944, звинувачення за CT.CT.58-3,. 58-8, 58-10 ч.2 КК РРФСР. Військовим трибуна¬лом 60 армії 22.06.1944 справа закрита. (ДА УСБУ в СО, спр. П-5161).
 +
ГЛИБЧЕНКО Павло Васильович, 1891 р.н., с.Землянка, українець, освіта початкова. Черво¬ноармієць Віденського піхотного училища (м.Сталінськ). Арешт 26.06.1944. Військовим три¬буналом військового гарнізону м.Новосибірськ 11.08.1944 за ст.58-10 ч.2 КК РРФСР засуджений на 7 років ВТТ. Реабілітований 22.10.1991 Війсь-ковою прокуратурою Сибірського ВО. (ДА УСБУ в СО, спр. П-11824).
 +
КОВАЛЕНКО Яким Федорович, 1901 р.н.. с.Землянка, українець, освіта початкова, сигна¬льник 5 блокпосту залізничної станції Конотоп. Арешт 4.07.1941. Військовим трибуналом Московсько-Київської залізниці 23.08.1941 за ст.54-10 ч.2 КК УРСР засуджений до ВМП. Реабілітований 18.05.1993 Генеральною прокуратурою України. (ДА УСБУ в СО, спр.П-12527).
 +
ВЛАДИМИРОВ Самійло Іванович, 1902 р.н., с.Землянка, українець, освіта середня, секретар сільської ради. Арешт 21.09.1937. Чернігівським обласним судом 1.10.1938 за ст.54-10ч.1 КК УРСР засуджений на 5 років ВТТ. Реабілітований 28.04.1989 Верховним Судом УРСР. (ДА УСБУ в СО, спр. П-9819).
 +
ОЛЕХНОВИЧ Іван Іванович. 1893 р.н., м.Бєлосток (Польща), проживав у с.Землянка, поляк, освіта початкова, вантажник залізничної станції Бахмач Чернігівської област; Арешт 2.07.1938. Трійкою при управлінні НКВС по Чер¬нігівській області 26.09.1938 за ст.54-10 КК УРСР застосована ВМП. Розстріляний 2.10.1938 у м.Чернігів. Реабілітований 2.09.195а Військових» трибуналом Київського ВО. (ДАСО ф.Р-7641. оп.6, спр.989).
 +
Після визволення села від гітлерівських загарбників жителі села почали ліквідовувати наслідки чужоземних «господарювань», відбудовували господарство. В селі було чотири трактори, три автомобілі. Більша частина роботи виконувалася вручну або кіньми чи коровами. Автомобілі і трактори належали МТС. Урожаї були погані - по 7-10 центнерів з гектара. Але силами колгоспників господарство села піднімалося. Поступово збільшувався машинно-тракторний стан, поголів'я худоби, зростав добробут селян. Уже в 1950 році урожай на полях колгоспу становив 16-18 ц/га, було 6 тракторів. У 1953 році в селі провели радіо, а в 1959 - електрику. Спочатку її виробляла сільська електроста¬нція (динамомашина), а потім підключили до державної лінії.
 +
 
 
===Давні часи===
 
===Давні часи===
 
===Новий час===
 
===Новий час===

Версія за 15:46, 8 грудня 2015

Назва

с. Землянка

Географія

Розташування

Землянка - село, центр сільської ради Конотопського району, Сумської області. Розташоване за 30 км від райцентру. Існуюче. Кількість дворів у сільській раді - 224, жителів – 485. На території сільської ради здійснюють діяльність: Землянська сільська рада, сільсь¬когосподарське підприємство TOB АФ "Довіра", фельдшерський пункт, Землянський НВК «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад», сільський клуб та бібліотека, поштове відділення, приватні крамниці.

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

За переказами, село Землянка виникло у середині XVII століття. ( 1778 р.) Достовірних історичних матеріалів про час його виникнення та походження назви не виявлено.

На землях ТОВ АФ "Довіра" знаходиться древній курган.

Першими поселенцями були біженці з Правобережної України, які тікали від гніту поль¬ських поміщиків. Селилися на території села і біженці з сусідніх губерній Російської імперії. Його територія відносилася до так званої Слобідської України. У селі існує переказ, що першим поселенцем був Коршик. Ще й зараз Землянку іноді назива¬ють '"Коршиків хутір".


Історичні події села.

За царювання Катерини II Землянка і кілька навколишніх сіл - Сафонове, Дич, Нечаївка, В'язове, Дуброва, Рокитне, Білоусівка, Тернівка, Ново-Леонтіївка, Попова Слобода, Грузьке, Олександрівка, Гвинтове, Дубинка - належали генералові царської армії Кирилу Черепу. Його маєток знаходився у селі Грузькому, а в Землянці - його сина Андрія, якого тут прозвали "рябий пан", гвардії поручик, холостяк. У Землянці Андрій Череп мав селітровий, винокурний, цегельний і шкіряний заводи. Вся земля в ceлі - 2 тисячі гектарів - належала Черепу. Селяни мали городи по 0,5 десятини. Після реформи 1861 року селяни одержали 775 десятин землі, або в середньому по 1,5 десятини на кожну сім'ю. У селі на той час мешкало 517 сімей. Решта землі - 1525 десятин - залиши¬лася в користуванні поміщика. Звільнення селян з кріпацтва відбулося в таких же умовах, як і по всій країні. Викупні платежі зовсім розорили їх. І селяни після звільнення змушені були відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині. Старожили розповідали, що в кінці XIX століття в селі проживали десь близько 350 сімей. Поміщицька земля була розділена між нащадками Черепа Кирила: Черепа Михайла Васильовича, який проживав у селі Дубинка, а землю мав і в Землянці, Черепа Миколи Олександровича, який проживав у Землянці, і двох їхніх родичів панів Черепових, які володіли 62 десятинами землі. У цей час з'являються і нові землевласники: Власенко Свирид Григорович, виходець із Сім'янівки, який купив землю у Черепа Леонтія. Майже одночасно з Власенком частину землі у Черепа купив і поміщик Терещенко. Поселився він у старому маєтку Черепа на вулиці Червоній у селі Грузькому. Таким чином, з усієї землі, що є в Землянці - 2300 га - у володінні поміщиків було 1525 га, а в користуванні селян залишилося 774 га або стільки ж, як і відразу після реформи 1861 року. Таке співвідношення у володінні землею не мінялося до Жовтневої революції 1917 року. Кількість земель, що була у користуванні селян, не могла забезпечити нормального існуван¬ня землянців. Тому багато жителів села змушені були шукати заробітків десь в іншому місці. В основному у Конотопських залізничних майстернях (тепер КВРЗ). В 1905 році земельні володіння в селі належали поміщикам Черепам: Ганні, Миколі,Володимиру; Терещенку і Власенку. Революційна хвиля 1905 року, яка прокотилася по всій країні, захопила і наш край. Вона насувалась із Конотопа. На той час в Землянці існувала група соціал-демократів: Владіміров Іван Васильович, Федірко Леонтій Корнійович, Соловей Данило Кононович. Крім них в селі були есери: Вегера Гаврило Максимович, Григор'єв Лука Ми¬хайлович. У листопаді 1905 року у Грузькому, яке було волосним центром, жандарми арештували соціал-демократа Лисенка, який працюючи машиністом на залізниці, доставляв листівки з Дніпропетровська. Ця подія сколихнула населення навколиш¬ніх сіл. Калина Степан в Грузькому та Ретота Олексій із Землянки виступили перед великим натовпом людей, який зібрався в Грузькому майже з усієї волості. Люди вимагали звільнення Лисенка. Становий пристав намагався заспокоїти натовп, обіцяючи звільнення заарештованого. Пристава зіпхнули з ґанку і побили. Урядник почав стріляти в натовп і убив Кисляка Степана. Обурені такою поведінкою урядника, сміливці кинулися навздогін і убили його. Для придушення повстання прибула рота солдат, яка знаходилася в економії Терещенка на Красному. Народ розбігся, але другого дня зібрався знову, і знову був розігнаний солдатами. Похорони Кисляка Степана перетворилися у демонстрацію, в якій брали участь жителі майже всієї Грузчанської волості. Селяни Землянки направили делегацію до Черепа Миколи із завданням будь-що домогтися передачі землі селянам. В делегацію входили Ретота Олексій Андрійович і Брисюк Д.П. Але ця місія закічилась безрезультатно. Пан просто прогнав селян. Була направлена делегація і до поміщика Терещенка, з таким же завданням. Викликані козаки розігнали делегацію, дуже побивши при цьому Солдатенка Івана. Для придушення селянського заворушеня у грудні 1905р. прибули інгуші.З їх допомогою були заарештовані керівники повстання :Калина Степан (с.Грузьке), який потім був повішений у Києві, Ретота Олексій Андрійович, якого судили двічі: 1-й раз на 25 років, 2-й - на 15 років. Він помер у тюрмі. Були також заарештовані: землянський староста Осадчий Гаврило, а також Вегера Гаврило Максимович, Владіміров Іван Васильович, Чумак Василь. У селі і далі панували поміщики. Таке становище залишалося аж до Жовтневої революції 1917-го року. Земля стала, як і заводи і фабрики, народною власністю.. В кінці березня 1918 року в Землянку прийшли війська німецького кайзера. Для боротьби з ними в районі створюються партизанські загони. До партизанських загонів вступають і вихідці із Землянки: Брисюк Д.П., Ткаченко О.В., Хорошко І.О. та інші. Великим поштовхом до розгортання партизанського руху було поява з'єднання К.Є.Ворошилова в нашому районі. В бою на станції Дубов'язівка з німецькими військами разом з луганськими партизанами бились і землянські партизани. Окремі з них :Хорошко І.О., Коваленко С.Т., та інші повернулись після громадянської війни в село. Інші , як Зубченко М.С., загинули на фронтах громадянської війни. Після закінчення війни особливих подій у Землянці не було аж до 1920 року. В селі в цей час не було партійної організації. Село було небагатим. В Землянці був тільки один" куркуль" Щикінський-Ковальов. Він мав найману робочу силу, але наймити працювали не на землі, як це буває у переважній більшості "куркульських" господарствах, а у млині , який приводився в рух двигуном, що працював на нафті та в слюсарній майстерні, де працював і він сам. Комсомольська організація в селі виникла в 1925 році. Першими комсомольцями були : Лях Іван Петрович секретар організації, Жданов Іван Антонович, Личкун Олексій Григорович, Чумак Гнат Демидович, Лифар Олексій Васильович. Всі вони, крім Лифаря О.В., загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Комсомольська організація села на початку своєї діяльності зосередила увагу на культурноосвітній роботі. Силами комсомольців у селі був створений клуб, який став центром діяльності організації. Комсомольці часто читали доповіді, проводили бісіди, давали концерти і вистави. Партійна організація виникла в 1932 році. Органі-заторами її були : Солдатенко Т.Д. і Глибченко М.П. Але до виникнення парторганізації в селі були комуністи- робітники. Вони стояли на обліку в Конотопських парторганізаціях за місцем роботи. Таким, наприклад, був Брюхно Г.З., член партії з 1920 року. Колективізація в селі розпочалася в 1929-1930 роках. Був створений перший колгосп "Червоний партизан", до якого ввійшли 150 господарств. У 1931 році до колгоспу вступили майже всі сім’ї. В результаті цього було створено ще два колгоспи: ім. МОДБРу (Міжнародна організація допомоги борцям революції), головою якого був обраний Лифар Михайло Павлович, і "1 Травня" голова Закорко Юхим Васильович. Колгоспи ці були дрібні, приблизно по 700 га землі, тому в 1932 році землянські колгоспи були злиті в один колгосп "Більшовик". Головою колгоспу було обрано безпартійного колгоспника Брюхна Івана Некифоровича. У 1933 році 10 квітня на звітно-виборчих зборах було обрано головою колгоспу комуніста Романенка Михайла Трохимовича. В 1937-му році колгосп "Більшовик" перейменовано у колгосп ім.Калініна. З 1926 по 1927 p.p. с.Землянка входила до Гружчанського району Конотопської округи, про що є записи в архівах*, а з 1927р.до Конотопського району Київської області. З 1932 р. по 1939р. с.Землянка входила до Чернігівської області Конотопського району (з1935р. Дубов'язівського району). В 1939р. наше село ввійшло до новоствореної Сумської області Дубов'язівського району (з 1957 р. Конотопського району).

  • [ 10 лютого 1926 р. постановою Курського губвиконкому частина Рильського повіту була передана Україні. Постановою І з'їзду Рад робітничих, селянських, червоноармійських депутатів Гружчанського району Гружчанська волость передана від Росії і перейменована в район, до складу якого ввійшли сільради — Козаченська, Бочечківська, Духанівська, Гвинтівська, Анюшинська, Нечаївська. Гружчанська. Землянська, Дубинсько-Чепелівська, Тєрнівська, Салтиківська, Ракитно-Дубровська, Головинська, Поповослобідська.

ДАСО. ФР. 1685. Oil. 1. Сир. 6. Арк. 6-8. ФР. 4653. Он.1. Спр. 652. Арк. 173. Спр. 893. Арк. 19. Постановою Конотопського окрвиконкому від 6 жовтня 1927 р. з15 жовтня ліквідовано Алтинівський, Гружчанський, Охраміївський, Чорнотицький райони Конотопської округи. Сільради Гружчанського району було приєднано: до Конотопського району — Бочечківська, Козаченська, В'язівська, Дубинська, Гружчанська, Землянська, Березівська. ДАСО. ФР. 4653. On. 1. Спр. 1619. Арк. 2, 312.]

15 жовтня 1932 р. було створено Чернігівську область, до якої відійшли райони Київської області — Глухівський, Конотопський. Кролевенький, Новгород-Сівсрський. Середино-Будський, Шосткинський та райони Харківської області — Буринський. Недригайлівський, Путивльський. Роменський. Талалаївський. Собрание узаконений й распоряжений рабоче-крестьянского ІІравительства Украйни. - 1932. -№28. - Ст. 170. На розвиток постанови від 22 січня 1935 р. прийнято постанову"Про склад нових адміністративних районів Чернігівської області" від Плютого 193.5 р., якою розукрупнено Глухінський. Конотопський, Недригайлівський. Путивльський. Роменський, Середин Будський та Шосткинський райони. Було створено: ...Дубов'язівський район — з Дубов'язівської, Сім'янівської. Шевченківської. Кошарівської. Фесівеької, Карабутівської, Жовтневої. Рокитянської.Салтиківської, Землянської, Грузької. Дубинської, В'язівської, Коханівської.Шпотівської, Михайло-Ганнівської, Крупської, Юрївської. Тернівської сільрадКонотопського району.... Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. - 1935. - Л» 5. - Ст. 25. Сумська область з центром в м. Суми створена 10 січня 1939 р. До її складу ввійшли: Білопільський, Великописарівський, Грунгький, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецьклй, Улянівський, Хотінський, Штепівський райони Харківської області; Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевенький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський. Середино-Будський, Смілівський, Талалаївський. Хильчицький, Червоний, Шалигинський.Шосткинський, Ямпільський райони Чернігівської області: Липоводолинський і Синівський райони Полтавської області. Ведомости Верховного Совета СССР. - 1939. -№І. Указом Президії Верховної Ради (7 червня 1957р.) ліквідовано: Дубов'язівський район з передачею Дубов'язівської селищної, В'язівської. Гружчанської, Дубинської, Землянської, Салтиківської. Сем'янівської, Тернівської, Шевченківської сільрад до Конотопського району ... ДАСО. ФР. 2196. Оп. 9. Спр. 1375. Арк. 54-55.

Одним з найважчих і найтрагічніших періодів історії Землянки був голодомор 1932-1933 років. Він починався в Україні ще у грудні 1931 року. Нереальні завищені плани хлібозаготівель і посуха у 1932-1933 роках, призвели до загибелі мільйонів українців. Були створені так звані "буксирні бригади", досвід яких широко пропагувався. "Буксирні бригади" з активістів нишпорили по дворах і хатах із щyпами, вишукуючи зерно, перекопуючи землю і сади у пошуках зерна, як сталінські опричники. На селян накладали великі штрафи, позбавляли права землекористування, обмежили їх право на пересування до великих міст введенням паспортного режиму. Тривав голодний терор проти власного народу, який призводив не лише до масової голодної смерті українців, а й до розстрілів непокірних, людожерства, дитячої безпритульності. Скільки всього людей загинуло в нашому селі під час голодомору не підраховано. Та це, мабуть, зробити неможливо, тому що вже в 1943 році працівники ДПУ забрали та знищили документи, де згадувалося, хто, де і коли помер, де похований. 19 квітня 2008 р. біля пам'ятника загиблим воїнам за сприяння голови РДА В.Г.Калити та під¬тримки ДП "Конотопський лісгосп" встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років. Мартиролог по с.Землянка складено за свідченнями очевидців Голодомору: Безпалий Василь, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І. Вегера Раїса Трохимівна, померла в 1933 р., свід. Личкун В.Ф. Личкун Ганна Федорівна, сел., померла в 1932 р., свід. Личкун В.Ф. Личкун Михайло, сел., помер у 1933 р., свід. Личкун В.Ф. Носок Кузьма та сім'я, сел., померли в 1932 р., свід. Личкун В.Ф. Осадчий Олексій, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І. Павлови (по вул..),сім'я, сел., померли в 1933 р., свід. Рябовол В.Т. Шаповал Василь, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І. Шуляк Олена Данилівна, сел., померла в 1933 р., свід. Рябовол В.Т. Трагічна сторінка історії села Землянка в період Великої Вітчизняної війни нерозривно пов’язана з історією Конотопщини. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, головою Землянської сільської ради був Биркун Василь Юхимович (з Грузького), а головою колгоспу - Іван Климович Откидач. Бойові дії на території району велися з 6 по 18 вересня 1941 року та з 3 по 11 вересня 1943 року. У бойових діях у вересні 1941 року брали участь 3-й повітряно-десантний корпус, 293-я, 227-а стрілецькі дивізії, зведена група у складі 791-го стрілецького полку 295-ї стрілецької дивізії і 42-го стрілецького полку, що входили до 40-ї армії Південно-Західного фронту. В окупації Конотопщина перебувала з 18 вересня 1941 року до 11 вересня 1943 року. 15 серпня 1941-го року німецько-фашистські війська окупували і територію нашого села. В селі діяла комендантська година: з 19.00 до 5 ранку. Введено податок на собак - 5 крб. на місяць, заборонялося мисливство, за зберігання зброї - розстріл. Радянські гроші пребувають в обігу нарівні з рейхсмаркою за курсом 1 марка = 10 крб. На примусові роботи до Німеччини гітлерівцями було відправлено Солдатенко Ганну Никифорівну, Коваленко Марію Миколаївну, Брюхно Марію Савеліївну, Солдатенко Олександру Микитівну, Коваленко Марію Тимофіївну . В тилу ворога для підпільної роботи була залишена група комуністів села Землянка: 1 .Биркун Василь Юхимович-голова сільської ради. 2.Кондрух Федір Михайлович -колгоспник З.Вегера Петро Семенович -механізатор 4.Лях Іван Гнатович -активіст села 5.Дудка Сергій Якович -колгоспник. б.Пилипенко Олександр Петрович -колгоспник 7.Глибченко Михайло Петрович - колгоспник. Подальша доля цих людей не відома. Німецько-фашистські загарбники постійно в селі не перебували. Вони призначили старостою села Хорошка Василя, завербували декілька чоловік в поліцію. Самі ж декілька раз навідувались у село.Особливих подій в роки війни в селі не відбувалося. Бої за визволення району почалися 3 вересня 1943 року. В них взяли участь 70-а гвардійська, 226-а, 132-а, 141-а, 143-я, 280-а стрілецькі дивізії, 248-а окрема курсантська стрілецька та 108-а танкова бригади, 1-а гвардійська артилерійська дивізія прориву, 65-й гвардійський міномет¬ний полк, 2-а винищувально-протитанкова бригада 60-ї армії Центрального фронту. 4-го вересня 1943-го року радянські війська вигнали ворога із села. Перед цим фашисти спалили приміщення сільської ради і три будинки , два з них в центрі села. Один із жителів села показав гітлерівцям невірний шлях відступу, за що його розстріляли. Випадково була вбита німцями і Солдатенко Кулина, яка поверталась із сховища додому. За роки війни загинуло, пропало безвісти 158 уродженців нашого села. На території села знаходиться пам’ятник загиблим воїнам, де поховані солдати, що загинули під час визволення Землянки: Котляр, Мендель, Шмулевич, червоноармієць Косарьов, та 7 невідомих воїнів. Чимало наших земляків в роки воєнного лихоліття суворо каралося органами держбезпеки CРСР за будь-який «сумнів», необережно висловлену думку про могутність та вишкіл ворожої армії, читання ворожих листівок, за розмови про тяжке матеріальне становище своїх сімей та про відсутність належної уваги до їх потреб з боку місцевої влади і т. п. Вдалося з’ясувати долю декількох із них. Список репресованих жителів села Землянка: БУЦИК Іван Андрійович, 1913 р н с Зем¬лянка, українець, освіта початкова Червоноармієць 915 СП. Арешт 2.01.1944. звинувачення за ст.ст.58-3, 58-10 ч.2 КК РРФСР. Військовим три¬буналом 246 СД 10.01.1944 виправданий Війсь¬ковим трибуналом 1 Українського фронту 18.04.1944 справа повернута на дослідування. Арешт 25.05. 1944, звинувачення за CT.CT.58-3,. 58-8, 58-10 ч.2 КК РРФСР. Військовим трибуна¬лом 60 армії 22.06.1944 справа закрита. (ДА УСБУ в СО, спр. П-5161). ГЛИБЧЕНКО Павло Васильович, 1891 р.н., с.Землянка, українець, освіта початкова. Черво¬ноармієць Віденського піхотного училища (м.Сталінськ). Арешт 26.06.1944. Військовим три¬буналом військового гарнізону м.Новосибірськ 11.08.1944 за ст.58-10 ч.2 КК РРФСР засуджений на 7 років ВТТ. Реабілітований 22.10.1991 Війсь-ковою прокуратурою Сибірського ВО. (ДА УСБУ в СО, спр. П-11824). КОВАЛЕНКО Яким Федорович, 1901 р.н.. с.Землянка, українець, освіта початкова, сигна¬льник 5 блокпосту залізничної станції Конотоп. Арешт 4.07.1941. Військовим трибуналом Московсько-Київської залізниці 23.08.1941 за ст.54-10 ч.2 КК УРСР засуджений до ВМП. Реабілітований 18.05.1993 Генеральною прокуратурою України. (ДА УСБУ в СО, спр.П-12527). ВЛАДИМИРОВ Самійло Іванович, 1902 р.н., с.Землянка, українець, освіта середня, секретар сільської ради. Арешт 21.09.1937. Чернігівським обласним судом 1.10.1938 за ст.54-10ч.1 КК УРСР засуджений на 5 років ВТТ. Реабілітований 28.04.1989 Верховним Судом УРСР. (ДА УСБУ в СО, спр. П-9819). ОЛЕХНОВИЧ Іван Іванович. 1893 р.н., м.Бєлосток (Польща), проживав у с.Землянка, поляк, освіта початкова, вантажник залізничної станції Бахмач Чернігівської област; Арешт 2.07.1938. Трійкою при управлінні НКВС по Чер¬нігівській області 26.09.1938 за ст.54-10 КК УРСР застосована ВМП. Розстріляний 2.10.1938 у м.Чернігів. Реабілітований 2.09.195а Військових» трибуналом Київського ВО. (ДАСО ф.Р-7641. оп.6, спр.989). Після визволення села від гітлерівських загарбників жителі села почали ліквідовувати наслідки чужоземних «господарювань», відбудовували господарство. В селі було чотири трактори, три автомобілі. Більша частина роботи виконувалася вручну або кіньми чи коровами. Автомобілі і трактори належали МТС. Урожаї були погані - по 7-10 центнерів з гектара. Але силами колгоспників господарство села піднімалося. Поступово збільшувався машинно-тракторний стан, поголів'я худоби, зростав добробут селян. Уже в 1950 році урожай на полях колгоспу становив 16-18 ц/га, було 6 тракторів. У 1953 році в селі провели радіо, а в 1959 - електрику. Спочатку її виробляла сільська електроста¬нція (динамомашина), а потім підключили до державної лінії.

Давні часи

Новий час

Новітній період

Населення

Органи влади

Економіка

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

Релігія

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

Фотогалерея

Примітки та посилання

Джерела

Література

Ресурси інтернету

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Філіпов Володимир Федорович