Відмінності між версіями «С. Пустовійтівка»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Вступ)
 
(не показано 57 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]
 
==Вступ==
 
==Вступ==
 
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових  районів, збільшення
 
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових  районів, збільшення
 
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.
 
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.
 
Роменський район,  зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону  великі можливості  для розвитку  туризму. Цьому сприяють  наявність пам’яток історії та  культури, так  і різноманітність  природних факторів.
 
Роменський район,  зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону  великі можливості  для розвитку  туризму. Цьому сприяють  наявність пам’яток історії та  культури, так  і різноманітність  природних факторів.
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пун¬кти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %.  
+
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %.  
 
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.
 
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.
Метою нашої роботи є дослідження, історико-культурних,  природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати  наступні ''завдання:''
+
 
 +
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних,  природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати  наступні ''завдання:''
 +
 
 +
*дослідити  туристичну привабливість території  села  Пустовійтівки;
 +
*розглянути  особливості  природно-ресурсного  потенціалу даної території;
 +
*дослідити видатні історико-культурні  пам’ятки  Пустовійтівки;
 +
*проаналізувати  соціально-економічні ресурси району;
 +
*запропонувати можливості  використання  туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.
 +
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є  територія  Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний  регіон.
 +
 +
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.
 +
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]
 +
 
 +
Ми, члени історико-краєзнавчого  гуртка Пошук" (керівник – учитель історії  Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники.  Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати  увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими  місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію  без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну  літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.
 +
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У  народі великого поширення набуло прислів'я-заклик  " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління.  Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення…
 +
 
 +
        '''Як вертаю додому в село,
 +
        Де дитинство моє відцвіло
 +
        Понад ниви мої і ліси.
 +
        Промайнула зоря навскоси
 +
                                Пустовийтівка, Пустовійтівка
 +
                                Рідна й мила моя сторона.
 +
                                      Щирі й добрі тут люди живуть
 +
                                      Щастя й долю самі все кують.
 +
                                      Розквітає село Калниша ,
 +
                                      І співа хліборобська душа.
 +
                                                Між берізками школа моя,
 +
                                                Цвіт калини і спів солов’я.
 +
                                                Несе води чарівна Сула,
 +
                                                Не знайти Вам такого села.'''
 +
 +
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють  тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні  природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі,  Шилівське.
 +
[[Файл:ГЕРБ.jpg|200px|thumb|left]]]
 +
 
 +
'''Історія села'''  Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі  частково підтверджується архівним документами,  перша згадка про село  датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.
 +
[[Файл:ЗНАК.jpg|300px|thumb|right]]
 +
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував  тут  перше поселення.  За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи  вказують на існування сусіднього села Війтівки.  В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.
 +
 
 +
 
 +
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка –  розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів  розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.
  
 
==Схема маршруту==
 
==Схема маршруту==
Рядок 11: Рядок 51:
  
 
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==
 
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==
 +
 +
 +
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної  широти 33°34′42″  східної  довготи.;
 +
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.
 +
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.
 +
Рельєф території  в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму
 +
 +
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118.
 +
 +
'''Площа села''' – 378 га.
 +
 +
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення,  будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.
 +
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва  до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів  від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів  від Ромнів та 95 кілометрів  від міста Суми.
 +
 +
'''Тематика.'''  Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .
 +
 +
'''Перелік  екскурсійних  об’єктів :'''
 +
* вказівний знак,
 +
* ТОВ "Урожайна країна",
 +
* скансен (музей просто неба),
 +
* Свято – Троїцька церква,
 +
* етнографічний майданчик,
 +
* будинок культури, Державний  історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,
 +
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,
 +
* пам’ятник П.І.Калнишевському,
 +
* Миколаївська церква,
 +
* міст через річку Сула,
 +
* урочище «Стайкин верх»,
 +
* скіфські кургани,
 +
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,
 +
* гора «Золотуха»,
 +
* законсервована нафтова свердловина
 +
 +
'''Тривалість  екскурсії'''  – 1 день.
 +
 +
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.
 +
 +
'''Сезонність''' –  весна, літо, осінь.
 +
 +
'''Спосіб  пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села),  по маршруту пішки, можна на велосипеді.
 +
 +
'''Відстань:''' понад 20 км.
 +
 +
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка
 +
 +
'''Доїзд'''  - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20
 +
 +
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи –  7.00-17.00;
 +
 +
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;
 +
 +
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);
 +
 +
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;
 +
[[Файл:]]
 +
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня,  ресторан «Виноградна лоза».
 +
 +
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна"  -  скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи»  – гора «Золотуха» –  законсервована нафтова свердловина).
 +
 
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==
 
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==
 +
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]
 +
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка "Урожайна країна"'''.  Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області.
 +
 +
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам.
 +
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4  Тел.: (054 48) 7-12-38.
 +
 +
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".'''  Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з  найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею
 +
 +
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС.  Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.
 +
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний  історико-культурний заповідник  «Посулля».  Музей П.І.Калнишевському» .Державний  історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі  Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського  краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє  П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене  коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі  П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття  Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка,  Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного,  міжрегіонального та місцевого значення.
 +
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».'''  Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний  колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського.  Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.
 +
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).
 +
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний  і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують  14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.
 +
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають  дуже довго  і ретельно.  Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища.  Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато  поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність.
 +
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода –  означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження –  2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як  неповторний і унікальний заповідний  куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.
 +
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку.  Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує  роль біофільтра для річки Сули.
 +
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться  найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок  III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю.
 +
 +
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».'''  Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення  рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.
 +
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах  Сули, як  Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів.
 +
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .
 +
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»
 +
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів,  на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід  (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. 
 +
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]
 +
 +
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.
 +
 
==Висновки==
 
==Висновки==
 +
 +
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою.
 +
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.
 +
 
==Література==
 
==Література==
  
 
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
 
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
 
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]
 
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]

Поточна версія на 07:42, 24 червня 2016

КАРТА.jpg

Вступ

Актуальність. Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України. Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів. Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.

Метою нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні завдання:

  • дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;
  • розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;
  • дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;
  • проаналізувати соціально-економічні ресурси району;
  • запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.

Об’єктом дослідження в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.

Предметом дослідження виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.

ФОТО ГРУПИ.jpg

Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів. Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення…

        Як вертаю додому в село,
        Де дитинство моє відцвіло
        Понад ниви мої і ліси.
        Промайнула зоря навскоси
                               Пустовийтівка, Пустовійтівка 
                               Рідна й мила моя сторона.
                                      Щирі й добрі тут люди живуть
                                      Щастя й долю самі все кують.
                                      Розквітає село Калниша ,
                                      І співа хліборобська душа.
                                                Між берізками школа моя,
                                                Цвіт калини і спів солов’я.
                                                Несе води чарівна Сула,
                                                Не знайти Вам такого села.

Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.

ГЕРБ.jpg
]

Історія села Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.

ЗНАК.jpg

За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.


Місцезнаходження. Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.

Схема маршруту

Маршрут Пустовойтовка.jpg

Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут

Географічні координати: 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.; середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула. Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який. Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму

Місцева влада: 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118.

Площа села – 378 га.

Адміністративне підпорядкування – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване. Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.

Тематика. Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .

Перелік екскурсійних об’єктів :

  • вказівний знак,
  • ТОВ "Урожайна країна",
  • скансен (музей просто неба),
  • Свято – Троїцька церква,
  • етнографічний майданчик,
  • будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,
  • загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,
  • пам’ятник П.І.Калнишевському,
  • Миколаївська церква,
  • міст через річку Сула,
  • урочище «Стайкин верх»,
  • скіфські кургани,
  • природничий заказник «Джерельні розсипи»,
  • гора «Золотуха»,
  • законсервована нафтова свердловина

Тривалість екскурсії – 1 день.

Вік учасників екскурсії – 12 -14 років і старші.

Сезонність – весна, літо, осінь.

Спосіб пересування – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.

Відстань: понад 20 км.

Населений пункт на маршруті – с.Пустовійтівка

Доїзд - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20

Екскурсійні об’єкти:агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;

Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);

Режим роботи екскурсійних об’єктів – світла пора доби; [[Файл:]] Заклади харчування – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».

Нитка маршруту - ( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).

Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті

Урожайна країна.png
Скансен.jpg

Зупинка "Урожайна країна". Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області.

Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.

Зупинка " Скансен (музей просто неба)". Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею

Зупинка «Свято – Троїцька церква».Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.

Клуб.jpg

Зупинка « Будинок культури. Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення.

Пустовійтівська школа.jpg

Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського». Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.

Музей Полтави.jpg

Зупинка «Музей Леоніда Полтави». Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).

Памятник Калнишевському.jpg

Зупинка «Памятник П.І.КалнишевськомуКалнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.

Миколаївська церква Пустовійтівка.jpg

Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква. Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність.

Річка.jpg

Зупинка річка Сула. «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості. Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.

Урочище.jpg

Зупинка « Урочище «Стайкин верх». Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю.

Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»». Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.

Скіфські могили.jpg

Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .

Золотуха.jpg

Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення. «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня» Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів.

Нафтова сважина.jpg

Зупинка «Законсервована нафтова свердловина». Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.

Висновки

Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.

Література

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Залуцька Ольга Василівна