Відмінності між версіями «С. Синівка»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Заклади спеціальної та вищої освіти)
(Джерела)
Рядок 54: Рядок 54:
 
==Примітки та посилання==
 
==Примітки та посилання==
 
==Джерела==
 
==Джерела==
 +
П.В. Яковенко, О. Р. Краснонос, В. А. Кузьома "Історія села Синівки", 2004 р. Ця книга історичний екскурс в історію Синівки.
 +
Створена жителями села Красноносом Олексієм Романовичем, Кузьомою Віктором Андрійовичем та відомим знавцем історії Липоводолинщини, нашим земляком, уроженцем села Підставки П.В. Яковенком.
 +
 
==Література==
 
==Література==
 
==Ресурси інтернету==
 
==Ресурси інтернету==

Версія за 15:34, 24 квітня 2015

Назва

Географія

Розташування

Село Смнівка (Липоводолинський район) розташоване на півдні Сумської області на берегах річки Грунь. Синівка межує з територією Гадячського району Полтавської області.

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

Давні часи

Поселення Синівка виникло в другій половині XVII століття. Село виникло як власницьке. Здавда "село Сенявка на замок Гадяцький належало", тобто всі доходи з села йшли в гетьманську казну. Перша писемна згадка про село датується 1669 роком. Тому дослідники і вважають цю дату початком історії Синівки. Спочатку свого існування село немало назви. У 1721 році гетьман Скоропадський надав право володіння селом родині Велецьких (Степаниді Михайлівні Велецькій з синами; після смерті її чоловіка Василя Велецького, який отримав це поселення у 1709 році за службу полковим суддею). "Земля синів Велецького" й "дала" назву селу Синівка. У 1723 році в селі було 161 домогосподарство; у 1723 - 180 дворів. 10 листопада 1764 року цариця Катерина ІІ "пожаловала" "замок Гадяцький" відставному гетьманові Кирилу Розумовському "в вечное и потомственное ему и его детям наследственное владение...". але у 1785 році К. Розумовський продає "Гадяцький замок" ( в тому числі й Синівку) за борги. У 1799 році в Синівці проживали "954 ревізійні душі". З 1802 село Синівка в складі Гадяцького повіту вводить в Полтавську губернію. У 1859 село Синівка - село власницьке й козаче. В селі було 329 дворів, 1314 чоловіків і 1390 жінок, всього - 2704 жителів. У селі була православна церква й три заводу. Православна Миколаївська церква була збудована в 1742 році. У цьому ж році згоріла й була відбудована місцевими жителями. У 1869 році громада Синівки збудувала нову церкву, яка й функціонувала до 30-х років ХХ століття. У ХІХ столітті село належало до Подільківської волості. У 1884 році в селі було 106 дворів козаків, 3 двори казенних селян, 270 дворів-власників, 9 дворів міщан.

Новий час

11 січня 1918 року в Синівці була встановлена Радянська влада. У березні 1818 року - окупована німецькими військами; у грудні 1918 року радянський режим в селі був відновлений. Улітку 1919 року Синівку захопили деннікінські війська, які у грудні цього ж року залишили село під натиском червоноармійців. 15 жовтня 1923 року Синівка стає районним центром, а у 1926 році тут організоване перше товариство зі спільного обробітку землі. У 1925 р. для сільськогосподарських робіт почали використовувати трактори, у 1929 році - відкрито промартіль художньої вишивки. У 1937 році в Синівці урочисто відкривається районний Будинок культури. Для його будівництва були використані матеріали із знищених більшовикави церков в Синівці та сусідньому селі Підставки. У 1938 році в селі стає до ладу нова будівля середньої школи. 27 вересня 1941 році німецькі війська захопили село. У 1942 році в Синівці була с творена партизанська група "Антифашистський комітет". Також на територіє села діяла диверсійна група, яка в 1943 році знищила близбко 20 німецьких офіцерів та солдат. 9 вересня 1943 року окремі підрозділи 309-тої стрілкової дивізії червоної армії ввійшли в Синівку. У 1947 році на території Синівського району було 11 сільських рад, 11 сіл та 78 хуторів. Синівський район був ліквідований у 1957 році. Основними галузями економічного життя Синівки були тваринництво, рослинництво, птпхівництво. Тваринництво : розведення свиней, великої рогатої худоби, овець Рослинництво : вирощування зернових та технічних культур. На території Синівки була електростанція, млин, маслозавод, цех з виробництва газованих напоїв, хлібопекарня; відділення "Сільгостехніка".

Новітній період

Населення

Органи влади

Економіка

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Заклади спеціальної та вищої освіти

Натериторії Синівки знаходиться державний професійно-технічний навчальний заклад "Синівський професійний аграрний ліцей". Історія цього навчального закладу розпочалася в 1973 році, коли, на базі сільськогосподарського технікуму, який працював в селі з 1956 року по 1972, було створено Синівське професійно-технічне училище № 10. В 2002 році училище було реорганізовано професійний аграрний ліцей.

Культура

Релігія

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

Фотогалерея

Примітки та посилання

Джерела

П.В. Яковенко, О. Р. Краснонос, В. А. Кузьома "Історія села Синівки", 2004 р. Ця книга історичний екскурс в історію Синівки. Створена жителями села Красноносом Олексієм Романовичем, Кузьомою Віктором Андрійовичем та відомим знавцем історії Липоводолинщини, нашим земляком, уроженцем села Підставки П.В. Яковенком.

Література

Ресурси інтернету

Вікіпедія: с. Синівка

Сайт ДПТНЗ "Синівський ПАЛ"

Сайт громади Синівки

Сайт Синівської ЗОШ

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Підлісна Юлія Григорівна